Перегляд вихідного коду сторінки Тибетці

{{недостатньо виносок}}
{{Етнічна група|
 | group=Тибетці
 | caption=Тибетці, фото поч. [[20 століття|ХХ ст.]]
 | race= монголоїдна
 | image=People of Tibet46.jpg
 | poptime= бл. 6,5 ~ 8 млн осіб (''оцінка'', [[2009]])
 | popplace= {{CHN}}: [[Тибетський автономний район]], [[Адміністративний поділ Китаю|провінції]] [[Сичуань]], [[Ганьсу]], [[Цінхай]], [[Юньнань]]<br/>{{BTN}}<br/>{{NPL}}<br/>{{IND}}:крайня північ<br/>{{USA}}: [[Еміграція|емігранти]] і вигнанці
 | langs= [[тибетська мова]]
 | rels= [[ламаїзм]] 
 | related= сино-тибетські народи
 }}
'''Тибе́тці''' (самоназва ''пьоба'')&nbsp;— сино-тибетський народ у [[Центральна Азія|Центральній Азії]], [[Автохтони|корінне]] населення географічної та історичної області [[Тибет]]; одна з 56 офіційно визнаних національних меншин [[Китай|Китаю]].

== Територія проживання і чисельність ==
[[Файл:TAR-TAP-TAC.png|міні|ліворуч|350пкс|''Території з тибетським автономним статусом у Китаї&nbsp;— основні місця розселення тибетців у [[Китай|Китаї]]'']]
[[Етнічна територія]] тибетців, на даний час, не має статусу незалежності. Територіально вона майже повністю належить до [[Китай|Китаю]], де охоплює повністю [[Тибетський автономний район]], частково [[Адміністративний поділ Китаю|провінції]] [[Сичуань]], [[Ганьсу]], [[Цінхай]]&nbsp;— на всіх указаних територіях тибетці проживають компактно і до останнього часу становлять переважну більшість населення.

Також тибетці живуть у сусідніх китайських провінціях [[Юньнань]]. В цілому про чисельність тибетців у Китаї судити складно, але навіть згідно з офіційною статистикою вона є ніяк не меншою за 6—6,5&nbsp;млн осіб, так за даними [[Перепис населення|перепису]] [[1959]] року чисельність тибетців у Китаї становила 6.330.567 осіб.

Поза Китаєм тибетці проживають також на крайній півночі [[Індія|Індії]] ([[Адміністративний поділ Індії|штат]] [[Сіккім]], бл. 100 тис. чол., ''оцінка''), у [[Непал]]і (бл. 50 тис. осіб), дисперсно в [[Бутан]]і (понад 5 тис. осіб). Етнічні тибетці, [[Еміграція|емігранти]] та вигнанці (часто їхні нащадки), проживають на Заході, зокрема, в [[США]] та [[Велика Британія|Великій Британії]].

Таким чином, загальне число тибетців у світі може сягати 6,5—8&nbsp;млн осіб (''оцінка'').

== Субетноси, мова і релігія ==
[[Файл:Young monks of Drepung.jpg|міні|173пкс|''Юні тибетські [[монах]]и, [[2004]]'']]
У складі тибетців виділяють етнолокальні групи ''амдова'' (пров. Цінхай), ''кхампа'' і ''сіфань'' (пров. Сичуань і сусідні райони Тибетського а.р.) ''тощо''.

Тибетці розмовляють численними [[діалект]]ами [[Тибетська мова|тибетської мови]], що належить до центральної групи сино-тибетської мовної родини.

Тибетська мова має давню [[писемність]] (принаймні з [[7 століття|VII&nbsp;ст.]]) з використанням особливої тибетської абетки&nbsp;— на основі [[санскрит]]у і являє собою поперечно записуване звуко-буквенне письмо.

За віросповіданням більшість тибетців є ревними [[Буддизм|буддистами]]-[[Ламаїзм|ламаїстами]].

== Етнічна історія ==

Предки тибетців здавна населяли середню течію басейну річки [[Брахмапутра (річка)|Цангпо (Брахмапутра)]]. Саме тут [[Археологія|археологи]] виявили залишки давніх цивілізацій часів [[палеоліт]]у, [[неоліт]]у і [[Залізна доба|Залізної доби]].

В [[6 століття|VI&nbsp;ст.]] ватажок племені, що населяло район ''Шаньнань'' став ''цанпо'', тобто очільником об'єднаних тибетських племен. В [[7 століття|VII столітті]] тибетський (тодішня назва&nbsp;— ''туфанський'') правитель ''Сронцан Гампо'' встановив панування над усім [[Тибет]]ом. Вже тоді тибетці мали значні зв'язки з сусідніми [[Китайці|китайцями]]&nbsp;— зокрема, було укладено [[Династія|династичний]] [[шлюб]] Сронцан Гампо з принцесою [[Тан (династія)|Танського]] імператорського двору ''Веньчен''.

Правителі китайської династії [[Юань (династія)|Юань]] у [[13 століття|ХІІІ ст.]] тимчасово встановили контроль над Тибетом, ввівши в ньому свою владу і управлінський режим.

Для етноконсолідації тибетців велике значення мало запровадження інститутів [[Далай-лама|Далай-лами]] і ''[[Панчен-лама|панчен-лам]]'' у [[1391]] році. Фактично це призвело до встановлення тибетської [[Теократія|теократичної]] держави (вже [[Далай-лама V|5-й Далай-лама]] об'єднав під своїм верховенством усі тибетські землі), владу в якій крім релігійного голови здійснював місцевий уряд (''гася'').
[[Файл:Freeing Tibet at Queen and Spadina.jpg|міні|300пкс|''Протести тибетців'']]

Незалежний статус тибетської держави зберігався аж до [[1949]] року, коли до Тибету вторглися китайські війська під приводом звільнення тибетців від теократичної влади. До [[1959]] року увесь Тибет остаточно ввійшов до складу Китаю. Чимало поборників тибетської незалежності, в тому числі й [[Далай-лама XIV|14-й Далай-лама]] втекли за кордон, і вже на [[Еміграція|еміграції]] продовжили (і продовжують) активну діяльність із [[Рух за незалежність Тибету|захисту національно-державних прав тибетців]].

Нині діє «[[Уряд Тибету у вигнанні]]», який є членом [[Організація непредставлених націй та народів|Організації непредставлених націй та народів]].

[[10 березня]] [[2009]] року розкидані по світу (переважно в Індії) тибетці-емігранти відзначали 50–ту річницю [[Тибетське повстання|антикитайського повстання у Тибеті]]. Цього дня тибетці вшановують пам'ять борців за незалежність, котрі загинули від рук китайських спецслужб. Духовний лідер тибетського народу Далай–Лама XIV під час виступу в місті [[Дармсала]] на півночі Індії, де перебуває в екзилі й де діє «тибетський уряд у вигнанні», звинуватив уряд Китаю в убивстві сотень тисяч тибетців і закликав китайський уряд відновити «легітимну та значну автономію» Тибету. Саме тут, у Дармсалі, відбулися головні урочистості&nbsp;— учасники відспівали буддистські молитви за вбитими. Акції на підтримку тибетців по всьому світу пройшли на тлі безпрецендентного посилення заходів безпеки з боку китайської адміністрації у самому Тибеті<ref>''Підлуцька Дарина'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1365/186/48129/ ''Олія з водою не змішується''. Тибетці не хочуть бути частиною Китаю] // «[[Україна Молода]]» №&nbsp;044 за [[11 березня]] [[2009]] року</ref>.

== Господарство і суспільство ==
[[Файл:Bundesarchiv Bild 135-BB-152-11, Tibetexpedition, Tibeter mit Handmühle.jpg|міні|182пкс|''Хлібороб у традиційному капелюсі з жорном для перетирання зерна, фото [[1938]]'']]
За різновидом занять серед загалу тибетців виокремлюють декілька (три) господарсько-культурні типи:

* гірські осілі [[Землеробство|землероби]]&nbsp;— більша половина всіх тибетців; основними [[Сільське господарство|господарськими]] культурами є [[ячмінь]], [[пшениця]], подеколи [[рис]]; в умовах браку води застосовується штучне [[Іригація|зрошування]];
* напівосілі землероби-скотарі&nbsp;— перехідний тип, що поєднує 2 господарські діяльності;
* [[кочівник]]и-[[Скотарство|скотарі]]&nbsp;— [[як]]и, [[коні]], [[вівці]], [[кози]] (для носіння поклаж).

Серед [[Ремесло|ремесел]] у тибетців розвитку набули [[гончарство]], [[ткацтво]], лиття з [[Бронза|бронзи]] і [[Мідь|міді]], [[Різьблення по каменю|Різьбярство на камінні]] і на дереві та ін.

Як і повсюдно в сучасному Китаї, тибетці активно задіяні в [[Промисловість|промисловості]], в тому числі і дрібній приватній.

До сер. [[20 століття|ХХ ст.]] тибетське суспільство лишалось практично закритим і відособленим від решти світу&nbsp;— устрій був [[Феодалізм|напівфеодальним]], зберігалось багато [[Архаїка|архаїчних]] рис, визначну роль у соціумі відігравала теократична верхівка; розшарування у скотарів було виражене слабко.

Тибетська родина традиційно мала́, [[шлюб]] переважно патрилокальний. У тибетців відомі випадки [[поліандрія|поліандрії]] та [[Полігінія|полігінії]].

== Матеріальна і духовна культура ==

=== Матеріальна культура ===
[[Файл:Chortenladakh.jpg|міні|200пкс|ліворуч|''Традиційний пейзаж зі [[ступа]]ми'']]
У тибетців поширені як [[Село|сільські поселення]], так і значною є [[Місто|міська]] мережа (зазвичай міста вуличного планування групувалися навколо храмових комплексів). Тибетці мають давні [[Архітектура|архітектурні]] традиції&nbsp;— як світського (в тому числі і [[палац]]ового), так і культового будування, найбільший вплив на яке справили [[буддизм]], індійська та китайська архітектура.

Традиційною у культовому будівництві була ступа (''чьортен'') та її варіації, що помітні у палацовому будівництві. Храми тибетців зазвичай піднесені. В традиційному декорі тибетських будівель виділяються буддистські і китайські мотиви, [[орнамент]]и (''буддистське коло'', дракони тощо).
[[Файл:Zhongdian-ciudad-antigua-calles-c05.jpg|міні|200пкс|''Традиційні вулиця і будинки у м. Шангрі-Ла, пров. Юньнань'']]
Чітке уявлення про тибетську міську архітектуру тибетців дає зовнішній вигляд столиці тибетців міста [[Лхаса|Лхаси]], і зокрема, один з найяскравіших її архітектурних комплексів&nbsp;— палацовий комплекс ''Потала'', колишня резиденція [[Далай-лама|Далай-лам]], що має поважні розміри&nbsp;— 117&nbsp;м заввишки і 360&nbsp;м завширшки, складається з зовнішнього ''Білого палацу'' (адміністративні корпуси) і внутрішнього ''Червного палацу'' (культова і житлова частина), з понад 10.000 храмів і ступ та містить величезну колекцію буддистських скульптур і малювань, обсяжну [[Бібліотека|бібліотеку]] книжок і сувоєв.

Традиційні житла осідлих тибетців&nbsp;— доволі великі кам'яниці або дерев'яні будівлі з використанням каменю, де нижній поверх віддано під майстерню, торговельну лавку (в містах) або призначений для худоби (на селі), а верхній є жилим.

Напівкочові тибетці (у високогір'ї) живуть у поселеннях вуличного планування, що складаються з невеликого розміру, здебільшого одноповерхових, кам'яниць.

Тибетські кочівники-скотарі задля перепочинку, а нерідко і постійно напинають [[Вовна|вовняні]] намети.
[[Файл:102 0820.jpg|міні|180пкс|''Костюм скотаря, через плече перекинута переносна ступа для молінь, Музей природознавства, [[Чикаго]], [[США]]'']]
Традиційний чоловічий і жіночий одяг тибетців&nbsp;— ''чуба'', довгий халат з високим воротом і довгими рукавами, влітку з тканини, взимку&nbsp;— з овечої шкури. Взуття&nbsp;— шкіряні чоботи з загостреним носом. В тибетців різноманітні [[Головний убір|головні убори]], серед яких превалюють смушеві і підбиті хутром шапки, повсякденною зачіскою жінок (а нерідко і чоловіків) були косиці.

Основу усталеного раціону тибетців складала ''цзамба''&nbsp;— підсмажене ячмінне борошно, змішане з [[Чай|чаєм]], [[масло]]м і [[кухонна сіль|сіллю]], у скотарів переважала м'ясо-молочна дієта. Популярними були вироби з борошна&nbsp;— [[локшина]] і різновид [[пельмені]]в (''[[Момо (їжа)|момо, момо-ча]]'').

Почесним почастунком у тибетців є витриманий кисляк; інший національний [[алкоголь]]ний напій&nbsp;— ячмінне [[пиво]].

У тибетців розвинулось своєрідне образотворче [[мистецтво]], тісно пов'язане з буддистською традицією, звідки, здебільшого, черпає сюжетику.

=== Народна медицина ===

Всесвітню славу, вже у 2-й пол. XX&nbsp;ст., здобула тибетська народна медицина. Втім, вона є однією з найдавніших у світі. Ще у [[8 століття|VIII&nbsp;ст.]] лікар-вчений Юток Йонтен Ґонпо (''Yutok Yonten Gonpo'') на основі медичних традицій Тибету, Персії, Індії та Китаю склав узагальнену книгу з лікування ''Чотири Тантри Лікування'', доповнення і популяризацію якої здійснили послідовники вчителя.

Традиційна медицина тибетців є переважно [[Фітотерапія|фітотерапевтичною]]&nbsp;— застосовує понад 2 тис. видів рослин; також використовує ін. природні засоби&nbsp;— бл. 40 видів тварин і бл. 50 [[Мінерали|мінералів]].

=== Фольклор, народні традиції та свята ===
[[Файл:Dancing at Sho Dun Festival, Norbulingka.JPG|міні|ліворуч|250пкс|''Танці під час Фестивалю Шодун, парк Норбулінґка, [[Лхаса]], [[1993]]'']]
Усна народна творчість тибетців представлена [[міф]]ами, [[епос]]ом (всесвітньо знана ''Гесеріада'' на тибетський лад), [[легенда]]ми, [[казка]]ми (казкові рамкові повісті, чарівні легенди, перекази, байки, побутові історії, в тому числі про жартівника дядечка Денба́), [[прислів'я]]ми та [[приказка]]ми, [[Танець|танцями]], що супроводжуються піснями під [[акомпанемент]] [[Музичні інструменти|музичних інструментів]]&nbsp;— смичкових, сопілок, дзвоників і бубнів, [[театр]]алізованими виставами (тибетська народна [[опера]] ''Аче Лгамо'').
{{Wikiquote1|Тибетські прислів'я}}
[[Файл:Bundesarchiv Bild 135-BB-149-05, Tibetexpedition, Ringen.jpg|міні|170пкс|''Тибетські борці, [[1938]]'']]
У тибетців зберігається безліч цікавих традицій, звичаїв і обрядів. Літочислення ведеться за власним місячним [[календар]]ем. За ним же визначаються точні дати проведення численних традиційних тибетських свят, найбільше значення серед яких мають свята [[Новий рік|Нового року]] (''[[Лосар|Лосар, Ло Ґсар]]''), ''Свята ліхтарів'', Свята кисляку (''Шодун, Шотон''), Свята купання, Свята врожаю тощо.

Свято Нового року ''Лосар / Ло Ґсар'' супроводжується релігійними танцями [[Лама (буддизм)|лам]], театральними постановками і народними гуляннями.

«Свято кисляку» ''[[Шотон|Шодун / Шотон]]'', присвячене [[Будда Гаутама|Будді]], являє собою міське свято у центральному парку Лхаси&nbsp;— Норбулінґка (''Norbulingka'') з традиційними народним гулянням, виставами на відкритому просторі, частуванням і нічними вогнями.

Під час різноманітних свят тибетці практикують змагання з національних видів [[спорт]]у&nbsp;— кінські і на яках перегони, стріляння з [[Лук (зброя)|луків]], традиційну боротьбу навкулачки тощо.

== Цікаві факти, пов'язані з тибетцями ==
* Під час весняного ''Свята ліхтарів'' уся столиця місто [[Лхаса]] прикрашається ліхтарями, а просто на вулицях виставляються ліпні картини з підфарбованого вершкового масла.
* Кожний тибетець бере участь у ''Святі купання'' (приймає купель) <tt>тричі</tt>: при народженні, під час [[весілля]] і після смерті. Традиційно вважалося, що людям не варто повністю митися, лише з нагоди важливих подій.
* Зворушлива історія дружби і навчання австрійського [[Альпінізм|альпініста]] Гайнріха Гаррера (''Heinrich Harrer'') і 14-го Далай-лами (коли він був ще дитиною) в період між [[1944]] і [[1951]] роками (аж до вторгнення китайських військовиків) знайшла відображення в [[Автобіографія|автобіографічній]] книзі Гаррера, і лягла в основу сюжету [[голлівуд]]ської [[кіно]]стрічки «[[Сім років у Тибеті (фільм)|Сім років у Тибеті]]».
* Слово «[[як]]» походить з тибетської мови (གཡག་&nbsp;— ''gyag''), де використовується для означення самців цих тварин (самка ж яка тибетською буде ''dri'' або ''nak'').

=== Тибетці і гіпоксія ===
Тибетці належать до бірмано-тибетської народності, імовірно відділилися від північно-західних азіатів близько 5-3 тис. років тому (а можливо, ще в [[палеоліт]]і). Як з'ясувалося, освоїти [[високогір'я]] тибетцям допомогли [[ген]]и древніх [[денисівська людина|денисівських людей]]<ref>[http://elementy.ru/news/432286 Наймарк Е. Тибетцы унаследовали от денисовских людей ген, спасающий от гипоксии]</ref>.

Ген EPAS1&nbsp;— [[транскрипція (біологія)|транскрипційний фактор]], який включається при нестачі [[кисень|кисню]]. Він регулює тиск у судинах, розвиток і роботу серцевого м'яза. У тибетців, як з'ясувалося, працюють специфічні [[алелі]] цього гена, які, крім усього, збільшують кількість [[гемоглобін]]у в [[кров]]і. Це&nbsp;— [[адаптація (біологія)|адаптація]] до високогірних умов зі зниженою кількістю кисню. Такі специфічні «тибетські» алелі надзвичайно рідкісні: з усієї світової бази даних по [[геном]]ах різних народів вони зустрілися тільки у двох представників [[Китай]]ських народностей. Але найцікавіше, що ці ж «тибетські» алелі знайдені в викопному зразку денисівської людини. Значить, тибетці зберегли спадщину денисівських людей, що дісталася їм від потомства від змішаних пар. [[Генетик]]и обговорюють цю знахідку на сторінках журналу «Nature»<ref>R. Nielsen et al. Altitude adaptation in Tibetans caused by introgression of Denisovan-like DNA // Nature.&nbsp;— 2014.&nbsp;— Published online 02 July 2014. DOI:10.1038/nature13408</ref>.

== Виноски ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
{{Wikiquote1|Тибетські прислів'я}}
* {{commonscat-inline}}
* ''Тибетцы'' // Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 439—440 {{ref-ru}}
* [http://www.china.org.cn/russian/32212.htm Про тибетців на ''www.china.org.cn'', Китайському інформаційному Інтернет-центрі] {{ref-ru}}
* ''Решетов А. М., Яковлев А. Г.'', К вопросу о социально-экономических отношениях у тибетцев в первой половине ХХ в. // в кн. Социальная история народов Азии., М., 1975 {{ref-ru}}
* Кычанов Е. И., Савицкий Л.&nbsp;С.&nbsp;Люди и боги страны снегов., М., 1975 {{ref-ru}}
* Snellgrove D.L., Richardson H.E. A cultural history of Tibet., Boulder, 1980 {{ref-en}}

{{Населення Китаю}}
{{Автономії тибетців у КНР}}

[[Категорія:Тибетці|*]]
[[Категорія:Тибет]]
[[Категорія:Народи Китаю]]
[[Категорія:Тибето-бірманські народи]]