Перегляд вихідного коду сторінки Тиф

{{Otheruses|Тиф (значення)}}
'''Тифи'''&nbsp;— група інфекційних захворювань: висипний тиф, поворотний, черевний і паратифи,&nbsp;— які спричинюють різні збудники. Назва захворювань походить від {{lang-gr|τύφο - тифо}}, тобто «дим», «туман», «чад», тому що вони перебігають з гарячкою і затьмареною свідомістю. Згідно сучасної англомовної літератури термін «тиф» використовують лише для означення тяжких [[Рикетсіози|рикетсіозів]], в першу чергу, [[Епідемічний висипний тиф|епідемічного висипного тифу]]. Таким чином, для означення [[Черевний тиф|черевного тифу]] застосовують термін «тифозна гарячка» ({{lang-en|Typhoid fever}}), [[Паратифи|паратифів]]&nbsp;— «паратифозна гарячка» ({{lang-en|Paratyphoid fever}}), [[Поворотний тиф|поворотних тифів]]&nbsp;— «поворотна гарячка» ({{lang-en|Relapsing fever}})<ref>INFECTIOUS DISEASES IN HISTORY. A guide to their causes and effects. Prepared by Brian Williams BA (Hons) in 1997 [http://urbanrim.org.uk/diseases.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120212111413/http://urbanrim.org.uk/diseases.htm |date=12 лютого 2012 }}</ref>. В Україні поки зберігають поняття «тиф» для історичного означення усіх хвороб, що типово перебігають з гарячкою та потьмаренням свідомості.

== Висипний тиф ==
{{main|Висипний тиф}}
Поширення висипного тифу в окремих українських [[губернія]]х було різне: на Київщині випадків висипного тифу у 1911&nbsp;— 13 було від 1,0 до 3,9 на 10000 мешканців, у Криму й [[Таврія (Сімферополь)|Таврії]]&nbsp;— 4,0&nbsp;— 6,9, на [[Катеринославщина|Катеринославщині]], Чернігівщині, [[Поділля|Поділлі]], Харківщині та Херсонщині до 10,0 і більше. На західних українських землях висипний тиф, особливо на селі, був ендемічним захворюванням. Найбільш поширений він був у горах, зокрема на [[Гуцульщина|Гуцульщині]], там була і найвища [[летальність]] від цієї хвороби: 1933 року 26&nbsp;% від частки хворих. У [[Перша світова війна|Першу світову війну]] Російська Імперія вступила з досить високими показниками захворюваності на висипний тиф. Так, 1914&nbsp;р. частка захворювань в армії дорівнювала 11,3 на 10 000, а 1915&nbsp;— 22,3. Із західного фронту в Україну весь час просочувалися захворювання через біженців з прифронтової смуги, хворих, поранених і полонених. У 1916 році середній показник захворюваності в Російській Імперії збільшився до 8,3 на 10000 мешканців. В Україні він був значно вищий. Після [[Революція 1917 року в Росії|революції 1917&nbsp;р.]] цей показник зріс до 21,9. Громадянська війна та загальна руїна 1919&nbsp;— 20 рр. породила тяжку епідемію висипного тифу. Рівень захворюваності на епідемічний висипний тиф за ці роки зріс до близько 340 на 10 000 мешканців (на всі інші тифи - близько 160). Фактично епідемія висипного тифу була значно більша за обсягами, ніж це подають офіційні радянські джерела. Епідемія, зокрема, лютувала на Поділлі і західному Правобережжі, опанованих українськими арміями. На висипний, поворотний і черевний тифи хворіло на цій території взимку 1919&nbsp;— 20 рр. близько половини цивільного населення і до 90&nbsp;% вояків і старшин [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії (УГА)]], близько 25 000 з них померло. Епідемія тифу спричинила катастрофу УГА, значне ослаблення [[Армія УНР|Армії УНР]] і поразку українського фронту. У 1921&nbsp;р. захворюваність на висипний тиф знизилася до 158,9. Починаючи з 1923&nbsp;р., внаслідок стабілізації життя і піднесення добробуту захворюваність пішла і далі на зниження. У 1923&nbsp;р. вона становило 18,4, 1924&nbsp;— 9,4, 1925&nbsp;— 5,2, 1926&nbsp;— 3,8, 1927&nbsp;— 2,8, 1928&nbsp;— 2,1, 1933&nbsp;— 1,5 на 10 000 мешканців. Зниження захворюваності на висипний тиф в Україні, завдяки кращій організації боротьби з ним (у 1928&nbsp;р. функціонувало 40 міжрайонних санітарно-епідеміологічних станцій&nbsp;— перших в [[СРСР]]), відбувалося швидше, ніж у інших радянських республіках, але показники його далі були різні: у 1928&nbsp;р. на Катеринославщині, в Криму, на Харківщині, Херсонщині і Таврії нижче 0,9, а по інших місцевостях коливалися від 1,0 до 3,9. У 1930-их pp. в Україні були в основному спорадичні захворювання, які іноді перетворювалися на значні епідемічні спалахи. Таке саме становище було й за [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Під час німецької окупації в різних частинах України були окремі епідемічні спалахи висипного тифу. Спостережено, що найбільше захворювань на висипний тиф за віком припадало на осіб віком від 15 до 40&nbsp;— 50 pp. Серед чоловіків захворювання відбувалися частіші, ніж серед жінок. Смертність від висипного тифу не однакова для різних вікових груп: вона зростала з віком, але в молодших групах (до 10 pp.) вона була вищою, ніж у найближчих старших групах. Наприклад, в Одесі 1919&nbsp;— 20 вона досягала серед грудних дітей 21,7&nbsp;%, дітей від 1&nbsp;— 4 р.&nbsp;— 4,0&nbsp;%, а від 5 до 9 р.&nbsp;— 1,5&nbsp;%. Серед чоловіків смертність була завжди вища, ніж серед жінок. Найбільші частки захворювань припадають на зимові та перші весняні місяці. 

З середини 1950- років [[епідемічний висипний тиф]] в Україні спостерігають казуїстично, переважно реєструються випадки пізнього рецидиву&nbsp;— [[Хвороба Брілла—Цінссера|хворобу Брілла-Цінссера]].
{{Докладніше1|[[Епідемічний висипний тиф]]}}
{{Докладніше1|[[Хвороба Брілла—Цінссера]]}}

== Поворотний тиф ==
{{main|Поворотний тиф}}
'''Поворотний тиф''' ({{lang-la|typhus recurrens}})&nbsp;— збірна назва, що об'єднує [[Епідемічний поворотний тиф|епідемічний]] (переносник збудника&nbsp;— воша) та [[Ендемічний поворотний тиф|ендемічний]] (переносник збудника&nbsp;— кліщ) спірохетози, які перебігають з чергуванням нападів гарячки та періодів нормальної температури тіла.
{{Докладніше1|[[Епідемічний поворотний тиф]]}}
{{Докладніше1|[[Ендемічний поворотний тиф]]}}

== Черевний тиф ==
{{main|Черевний тиф}}
'''Черевний тиф''' ({{lang-la|Typhus abdominalis}})&nbsp;— гостра бактеріальна інфекція з [[Інфекція#Фекально-оральний механізм|фекально-оральним механізмом передачі]], яку спричинює сальмонела черевного тифу, характеризується гарячкою переважно постійного типу, загальною інтоксикацією з розвитком загальмованості нервової діяльності аж до тифозного статусу, шкірною висипкою, збільшенням печінки, селезінки і ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки.
{{main|Паратифи}}
'''Паратифи А, В, С''' ({{lang-la|paratyphus А, В, С}}, {{lang-en|paratyphoid fever A, B, С}})&nbsp;— захворювання [[антропоноз]]ної природи, що характеризуються тифоподібними проявами, але мають деякі відмінності в клінічній [[симптом]]атиці від класичного черевного тифу.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. [[Голубовська Ольга Анатоліївна|О.&nbsp;А.&nbsp;Голубовської]]).&nbsp;— Київ: ВСВ «Медицина».&nbsp;— 2012.&nbsp;— С. 778&nbsp;— 12с. кольор. вкл. (О.&nbsp;А.&nbsp;Голубовська, [[Андрейчин Михайло Антонович|М.&nbsp;А.&nbsp;Андрейчин]], [[Шкурба Андрій Вікторович|А.&nbsp;В.&nbsp;Шкурба]] та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
* ''Г. Шульц'' {{ЕУ}}

{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Тифи]]