Перегляд вихідного коду сторінки Токіо (місто)

{{Otheruses2|Токіо (значення)}}
{{Місто Японії|
 |Назва                 = Токіо
 |lat_dir = N |lat_deg =  35|lat_min = 41|lat_sec = 0
 |lon_dir = E |lon_deg = 139|lon_min = 45|lon_sec = 22
 |Острів                = Хонсю
 |Регіон                = [[регіон Канто|КантоТ]]
 |Префектура            = [[префектура Токіо|Токіо]]
 |Площа                 = 621.98
 |Населення             = 6778804
 |Дата обрахунку        = [[1 жовтня]] [[1940]]
 |Дата перепису         = [[1 жовтня]] [[1940]]
 |Рейтинг за населенням = 
}}

'''То́кіо''' ({{lang-ja|東京市, とうきょうし}}, {{МФА2|toːkʲoː ɕi̥}}) — [[міста Японії|місто]] в [[Японія|Японії]], в префектурі [[Токіо]]. Існувало протягом [[1 жовтня]] [[1889]] — [[1 липня]] [[1943]] років. Колишня столиця країни. 

Виникло на місці міста [[Едо (місто)|Едо]]. Займало територію [[особливі райони Токіо|23 особливих районів]] Токіо. Станом на [[1 жовтня]] [[1940]] року нараховувало понад 6,7 млн мешканців. 

Ліквідоване у зв'язку з перетворенням префектури Токіо на метрополію [[Токіо]], яка стала виконувати функції японської столиці. Територія міста була розділена на 35 особливих районів, які [[1947]] року були укрупнені до 23.

== Історія ==
Область сучасного Токіо була заселений людьми з часів [[Палеоліт Японії|палеоліт]]у. Проте активну роль в історії Японії вона стало грати порівняно недавно. У [[12 століття|12 столітті]] володар цієї області, Таро Сіґенада, збудував форт і поселення. Воно стало називатися [[Едо (місто)|Едо]]&nbsp;— «двері затоки», позаяк мало доступ до моря, сучасної [[Токійська затока|Токійської затоки]].

=== Стародавність ===
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="1" style="margin: 0 0 1em 1em; width: 20em; font-size: 90%; float: right; clear: right;"
|-
!colspan="3" style="text-align: center; font-size:100%;background:#eee;"|[[Мон (емблема)|Родові емблеми]]
|-
|[[Файл:Ageha inverted.png|центр|70пкс|Едо]]
|[[Файл:Goshichi no kiri inverted square.png|центр|70пкс|Едо]]
|[[Файл:Japanese Crest Uesugi Sasa.svg|центр|70пкс|Едо]]
|-
|<div style='text-align: center;'>Тайра</div>
|<div style='text-align: center;'>Тітібу</div>
|<div style='text-align: center;'>Уесуґі</div>
|-
|[[Файл:Japanese Crest mitu Tomoe 1.svg|центр|70пкс|Едо]]
|[[Файл:Japanese Crest Hosokawa Kuyou.svg|центр|70пкс|Едо]]
|[[Файл:Maru-ni Mitsu-Gashiwa.png|центр|70пкс|Едо]]
|-
|<div style='text-align: center;'>Едо</div>
|<div style='text-align: center;'>Тосіма</div>
|<div style='text-align: center;'>Касай</div>
|}

<!-- [[Файл:Samurai on horseback.png|міні|праворуч|200пкс|Самурай в обладунку 10 — 11 століття.]] -->
У [[7 століття|7 столітті]], в результаті [[реформи Тайка|реформ Тайка]], на території сучасної метрополії Токіо була утворена провінція [[провінція Мусасі|Мусасі]]. До [[771]] року вона входила до складу [[Східногірський край|Східногірського краю]], а згодом була переведена до [[Східноморський край|Східноморського]]. Початково провінція поділялася на 19 повітів. У [[8 століття|8 столітті]] до них додалися ще 2, які були заселені переселенцями з [[корея|корейських]] держав [[Когурьо]] та [[Сілла]]. Корейці поширили в Мусасі материкові [[буддизм]], [[конярство]] і [[шовківництво]]. Їхніми зусиллями будувалися перші місцеві монастирі [[Сіндайдзі]] ([[Тьофу, Токіо]]) та [[Кокубундзі]] ([[Кокубундзі, Токіо]]), а також провінційна адміністрація ([[Футю, Токіо]])<ref name="Кумай">Кумай Т. Історія Токіо // ''Енциклопедія Ніппоніка'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.

Наприкінці [[9 століття]] територія Мусасі стала одним із місць зародження японського [[самурай]]ства. Вони володіли провінційними маєтками Тойосіма, Касай, Едо, Оямада та Йокояма<ref name="Кумай"/>.

Після [[Смута Дзьохей-Тенґьо|повстання]] [[Тайра но Масакадо|Тайри но Масакадо]] [[935]]—[[941]] років, в регіоні [[регіон Канто|Канто]] Східної Японії встановилася влада 8 самурайських сімей роду [[рід Тайра|Тайра]]. Провінцію Мусасі королювала одна з них, що мала прізвище [[рід Тітібу|Тітібу]]. Наприкінці [[10 століття]] вона розділилася три гілки&nbsp;— [[рід Едо|Едо]], [[рід Тосіма|Тосіма]] та [[рід Касай|Касай]]. Перша володіла землями на території районів [[Тюо, Токіо|Тюо]] та [[Тійода, Токіо|Тійода]], друга контролювала місцевості майбутніх районів [[Тосіма, Токіо|Тосіма]], [[Ітабасі, Токіо|Ітабасі]], [[Неріма, Токіо|Неріма]] та [[Кіта, Токіо|Кіта]], а третя управляла маєтками в районах [[Кацусіка, Токіо|Кацусіка]] та [[Едоґава, Токіо|Едоґава]]<ref name="Кумай"/>. Окрім цих родових самурайських організацій існували територіальні. Найбільшими з них були Сім товариств провінції Мусасі, а також товариства Йокояма ([[Хатіодзі, Токіо]]), Мураяма ([[Мураяма, Токіо]]), Західне товариство ([[Хіно, Токіо]]), тощо<ref name="Кумай"/>.

=== Середньовіччя ===
[[Файл:Outa Doukan.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ота Докан — засновник замку Едо, довкола якого виникло майбутнє Токіо.]]
Протягом [[12 століття|12]]&nbsp;— [[14 століття]] провінція Мусасі перебувала під управлінням першого [[сьоґунат|самурайського уряду]]&nbsp;— [[Камакурський сьоґунат|Камакурського сьоґунату]]. Провінційна адміністрація залишалася в містечку [[Футю, Токоі|Футю]]. Нею керували високопосадовці сьоґунату з роду [[рід Ходзьо|Ходзьо]], що носили титул голів провінції Мусасі. Вони відповідали за розвиток інфраструктури та підняття цілини. Волості й поселення королювали [[ґокенін|васали]] сьоґунату з родів Едо, Сякудзій, Сендзоку, Татіквава, тощо<ref name="Кумай"/>.

Наприкінці 14 століття політичний, економічний та культурний центр провінції перемістився з Футю до приморської волості Едо. Її власником був самурайський рід Едо, а з [[15 століття]] — рід [[рід Ота|Ота]]. [[1457]] року місцевий володар [[Ота Докан]] звів у центральній частині волості [[замок Едо|маленький замок]] із ровом. Він розташовувався на невисокому плато, в районі злиття трьох річок. Біля його стін виникло призамкове поселення, яке перетворилося на один з транспортно-торговельних центрів провінції і цілого регіону Канто. До містечка звозили [[рис]], [[злаки]], [[шовк]] і лляні тканини з усього регіону, а потім переправляли до Західної Японії. Так само через Едо в регіоні поширювалися японська [[кераміка]] та китайська [[порцеляна]]<ref name="Кумай"/>.

[[1486]] року Ота Докан був підступно убитий своїм господарем [[Уесуґі Садамаса|Уесуґі Садамасою]]. Це спричинило війну між двома гілками роду [[рід Уесуґі|Уесуґі]]. [[1524]] року, користуючись розбратом, замок Едо захопив [[Ходзьо Удзіцуна]], володар сусідньої провінції [[провінція Ідзу|Ідзу]]. [[1546]] року він знищив гілку основні сили Уесуґі в [[битва при Каваґое|битві при Каваґое]], а [[1552]] року змусив голову роду — [[Уесуґі Норімаса]] — тікати до союзників в провінцію [[провінція Етіґо|Етіґо]]. Після Ходзьо повністю підкорив землі Мусасі й передав її своїм підлеглим — [[Тояма Цунекаґе|Тоямі Цунекаґе]] та [[Ходзьо Удзітеру]]. Перший зайняв замок Едо, а другий — [[замок Хатіодзі]].　Станом на [[1559]] рік рід Ходзьо контролював 170 волостей та сіл. Їхні мешканці мусили нести військову, [[Гужова повинність|гужеву]] та [[Шарварок|будівельну]] повинності<ref name="Кумай"/>.

В травні [[1590]] року об'єднувач Японії [[Тойотомі Хідейосі]] здобув замок Едо, а двома місяцями поспіль — замок Хатіодзі. Доба Ходзьо скінчилася, а провінція Мусасі перейшла під контроль центрального японського уряду<ref name="Кумай"/>.

=== Ранній новий час ===
{{main|Едо (місто)}}
[[Файл:Edo P2.jpg|міні|250пкс|[[Замок Едо]]&nbsp;— символ могутності сьоґунів у 17&nbsp;— 19 століттях.]]

[[30 серпня]] [[1590]] року новим господарем замку Едо став [[Токуґава Ієясу]]. За наказом Тойотомі Хідейосі він був змушений обміняти свої родові володіння в провінціях [[провінція Мікава|Мікава]], [[провінція Тотомі|Тотомі]] і [[провінція Суруґа|Суруґа]] на зруйновані війною вісім провінцій регіону Канто, що колись належали роду Ходзьо. Токуґава зробив замок Едо центром усього регіону й протягом 10 років відновив місцеве господарство. [[1603]] року він отримав посаду [[сьоґун]]а й заснував останній самурайський уряд — [[сьоґунат Едо|Едоський сьоґунат]]. Регіональні володарі, залежні від Токуґави, були зібрані для розбудови замку і призамкового міста Едо. Воно стало резиденцію усіх наступних [[сьоґун]]ів Японії<ref name="Кумай"/>.

Місто Едо [[17 століття|17]]&nbsp;— [[19 століття]] було збудоване у формі мушлі равлика. В її центрі розташовувався великий замок, від якого спіраллю, за годинниковою стрілкою, простягалися лабіринти міських кварталів. Планувалося, що така забудова ускладнюватиме штурм замку потенційними нападниками. Біля підніжжя замку знаходилися великі садиби регіональних володарів категорій [[фудай даймьо|фудай]] та [[тодзама даймьо|тодзама]]. Їх оточували будинки безпосередніх васалів сьоґуна — старшин [[хатамото]] й [[ґокенін]]ів. З півночі на південь, вздовж мосту [[Ніхон-басі]], пролягали оселі міщан. У випадку зростання населення, будівничі продовжували завиток, додаючи нові рови та поселення. Між [[1624]] — [[1644]] роками в Едо нараховувалося 300 кварталів<ref name="Кумай"/>. Існувала розвинена система водопостачання, яка складалася з водогонів Канда, Тамакава, Хонсьо, Аояма, Міта, Сенкава та інших<ref name="Кумай"/>.

Протягом [[17 століття|17]]&nbsp;— [[19 століття]] столицею Японії залишалося [[Кіото]], місце перебування [[Імператор Японії|Імператора]], проте політична і культурна вага Едо невпинно зростала. На [[18 століття]] «місто сьоґунів» було найбільшим урбаністичним центром Японії і світу, а на початок 19 століття стало культурною і науковою «Меккою» країни.

Після [[Реставрація Мейдзі|реставрації прямого монаршого правління]] [[1868]] року сьоґунат було ліквідовано і у вересні того ж року [[Імператор Мейдзі]] переніс свою резиденцію до Едо. Місто стало називатися Токіо&nbsp;— «східна столиця». Воно почало виконувати функції формальної столиці [[Японія|Японії]]<ref> Оскільки офіційного Імператорського указу про перенесення столиці, який повинен був видаватися у подібних випадках, не було, ряд японських юристів вважають, що столицею Японії де-юре залишається Кіото, а не Токіо. Проблема визначення японської столиці по сьогодні є дискусійною.</ref>.

У другій половині 19 століття у Токіо бурхливо розвивалася промисловість і суднобудування. У [[1872]] році була побудована залізниця «Токіо—[[Йокогама]]», а у [[1877]]&nbsp;— залізниця «[[Кобе]]—[[Осака]]—Токіо».

[[1 вересня]] [[1923]] року в Токіо й околицях стався [[Кантоський землетрус|сильний землетрус]] (7—9 балів за шкалою  Ріхтера). Майже половина міста згоріла в полум'ї від пожеж. 90 тисяч осіб загинуло. Хоча план реконструкції був дуже дорогим, місто стало частково відновлюватися. 

Токіо вдруге серйозно постраждало під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], коли було піддане [[Бомбардування Токіо|стратегічним бомбардуванням]] [[ВПС Армії США|авіації США]]. Тільки під час одного рейду загинуло понад 100 тисяч жителів. Безліч дерев'яних будівель згоріла. Постраждала також і Імператорська Резиденція. 

Після війни Токіо був окупований військами [[США]]. В часи [[Корейська війна|Корейської війни]] він став великим військовим центром. Тут знаходилися кілька американських військових баз.

У другій половині [[20 століття]] економіка Японії стала стрімко відроджуватися ([[японське «Економічне диво»]]), і у [[1966]] році вона посіла місце другої найбільшої економіки світу. У [[1964]] році під час літніх [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]] Токіо вигідно показало себе на міжнародній арені. З 1970-х років місто захлинула хвиля робочої сили із сільських районів, що спричинило подальший розвиток міста. Наприкінці 1980-х років Токіо стало одним із міст світу, які розвивалися найбільш динамічно.

[[20 березня]] [[1995]] року в токійському метро відбулася газова атака з використанням зарину. Теракт був проведений релігійною сектою [[Аум Шінрікьо]]. У результаті постраждало понад 5 тисяч осіб, 11 з яких загинуло.


== Джерела та література ==
{{ВСЯТК-Токіо}}
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}

== Посилання ==
*{{ref-ja}} [http://www.metro.tokyo.jp/ Офіційна сторінка метрополії Токіо]

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Токіо|*]]
[[Категорія:Колишні міста Японії]]
[[Категорія:Засновані в Японії 1889]]