Перегляд вихідного коду сторінки Тюркізм

'''Тюркі́зм'''&nbsp;— різновид запозичення: [[слово]], його окреме значення, вислів тощо, запозичені з [[тюркські мови|тюркських мов]] або через їхнє посередництво з деяких інших мов (переважно з [[Арабська мова|арабської]] та [[Перська мова|перської]]) чи утворені за їхніми зразками. Коротко: тюркізм&nbsp;— це ''[[Мовне запозичення|етранжизм]]'', запозичений із тюркських мов.

== Тюркізми в українській мові (версія енциклопедії «Українська мова») ==
Тюркізми&nbsp;— результат [[Українсько-тюркські мовні контакти|українсько-тюркських мовних контактів]]. В [[українська мова|українській мові]] налічується близько 4 тис. тюркізмів (без урахування власних назв). Понад половина з них&nbsp;— загальновживані: ''гарбуз'', ''килим'', ''кишмиш'', ''отара'', ''туман'', ''тютюн'', ''штани'', ''карий'' тощо. Решта&nbsp;— історизми (''башлик'', ''бунчук'', ''джура'', ''канчук'', ''опанча'', ''осавул'', ''сагайдак'', ''ясир'' та ін.), діалектизми (''байлик'' «безплатна примусова робота», ''бичак'' «ніж», ''гарам'' «худоба», ''кавук'' «мішок» та ін.) або вживаються у ролі [[екзотизм]]ів для опису власне тюркського побуту (''бай'', ''[[гарем]]'', ''мурза'', ''[[султан]]'', ''[[хан]]'' та ін.). Група екзотизмів є практично відкритою і постійно поповнюється.

До найдавнішого шару тюркізмів належать булгаризми: ''ковер'', ''колчан''. Тюркізмам давньокиївської доби булгарського, хозарського, печенізького, кипчацького і татарського походження (іноді як проміжні ланки для монгольських, перських, арабських запозичень) властивий фонетичний перехід звука ''а'' в ''о'': ''богатир'' (кипчац. ''багатыр''; монг. ''багатур, багадур''), ''хазяїн'' ({{lang-orv|хозя}}; кипчац.-булгар. ''хузəй''; перс, ходжá; араб, haggi), ''колимага'' ({{lang-orv|колимогъ}}, {{lang-orv2|колимагъ}}; давньотюрк. *калымак; монг. хальмаг), ''хозари'', ''хазари'' (з ''казар, хазар''), ''[[Болдині гори]]'' (з балда/балта «сокира»), м. ''[[Бахмач]]''/''Бохмач'' ({{lang-orv|Бохмитъ}} «Магомет»), ''козак'' (з ''казак'', пор. грец. фіксацію καζακ&nbsp;— Судак, 1308).

Тюркізмам пізнішого часу це невластиво&nbsp;— вони здебільшого зберігають початкову звукову специфіку: ''байрак'', ''кабак'', ''кавун'', ''капкан'', ''калим'', ''саман'', ''чабак'', ''ятаган'' тощо.

Певні проблеми виникають при аналізі паралелізму українських і тюркських власних назв Південної України: річка Молóчна/Сутéнь (тюрк. ''сÿт''&nbsp;— «молоко»), річка Чóрна/Карасý (тюрк. ''кара''&nbsp;— «чорний», ''су''&nbsp;— «вода») тощо.

== Тюркізми в українській мові (версія «Енциклопедії українознавства») ==
Тюркізми приходили в [[Українська мова|українську мову]] гол. ч. у 10&nbsp;— 18 ст. унаслідок прямого сусідства, торговельних, політичних та культурних зв'язків або рідше через посередництво інших мов ([[російська мова|російсьської]], [[польська мова|польської]] та ін.). Деякі тюркізми можуть також бути етранжизмами ([[іранська мова|іранізмами]], [[арабська мова|арабізмами]], [[грецька мова|грецизмами]] й ін.) в самій [[тюркські мови|тюркській мові]], безпосередньо з якої вони потрапили до [[Українська мова|української мови]]. Українська мова була посередником у ширенні тюркізмів до [[західнослов'янські мови|західнослов'янських мов]].

Перші українсько-тюркські стосунки сягають ще спільнослов'янських часів, коли у 6 ст. середньо-азійська тюркська держава доходила до [[Азовське море|Азовського]] чи [[Чорне море|Чорного морів]], а в 7&nbsp;— 8 ст. з'являються в степах України тюркські племена, що входили до племінних об'єднань болгар та [[хозари|хозарів]]; можливо, з тих часів походять тюркізми ''каган'' ([[князь]]), ''багатир'', ''сан'' (високе звання), ''сабля'' (''[[шабля]]''&nbsp;— скоріше від угорськ. ''szabni''&nbsp;— «різати»).

З [[9 століття|9 ст.]] [[Київська Русь]] перебувала у постійних зв'язках з [[Хозарський каганат|Хозарським каганатом]], що тоді, мабуть, доходив до [[Дніпро (річка)|Дніпра]], а в 9&nbsp;— 11 ст. з печенігами, що кочували в степах від [[Дон]]у до [[Дунай|Дунаю]], [[торки|торками]] чи «чорними клобуками», а особливо в 11&nbsp;— 13 ст. з [[половці|половцями]], і від них, а найпевніше від цих останніх, зайшли засвідчені в «[[Слово о полку Ігоревім|Слові о полку Ігоревім]]» та [[літопис]]ах тюркізми: ''булат'' і ''харалуг'' («криця, сталь»), ''женьчуг'' («перло»), ''[[курган]]'' («[[фортеця]]»), ''[[шатро]]'', ''япончица'' (пізніше «опанча»), ''[[клобук]]'' (пізніше «ковпак»), ''[[товар]]'', ''[[кощій]]'' («бранець»), ''чага'' («бранка»), ''тлумач'', ''лошадь'' (пізніше ''лоша''), ''[[борсук]]'', ''яруга'', ''[[євшан]]'', ''бур'ян''.

Багато тюркізмів прийшло з [[монгольська навала на Русь|монголо-татарською навалою]] 13&nbsp;— 14 ст.: ''[[козак]]'', ''ватага'', ''сарай'' (спочатку «палати», «дім»), ''чардак'', ''базар'', ''харч'', ''башлик'', ''калита'', ''бариш'', ''бугай'', ''карий'' та ін., але найбільше за козацьких часів, 15-18 ст., від Кримського Ханства та [[Османська імперія|Османської імперії]] в різних ділянках життя:
* [[скотарство]]: ''чабан, отара, табун, [[аркан]], торба, кабан, лоша, буланий, чалий, гайда;''
* степове життя: ''[[байрак]], комиш, [[лиман]], [[туман]], [[беркут]], [[сарана]], [[бакай]], [[гарба]], [[курінь]]'';
* городництво: ''[[баштан]], гарбуз, кавун, кабак, [[тютюн]]'';
* військо: ''[[кіш (козацький)|кіш]], [[осавул]], [[бунчук]], [[чайка (човен)|чайка]] (човен), со(га)йдак'';
* одяг: ''[[габа]], [[каптур]], [[кобеняк]], [[кунтуш]], очкур, [[постоли]], [[сап'ян]], тасьма, [[серпанок]]'' (вуаль), ''[[шаровари]], [[чоботи]]'';
* торгівля, промисел, побут та ін.: ''чумак, [[аршин]], могорич, [[майдан]], [[чавун]], [[казан]], килим, тапчан, локша'' (локшина), ''кав'яр, [[кава]], [[кобза]], [[люлька]], [[гайдамака]], харциз, [[канчук]], [[кайдани]], чума'';
* також деякі фразеологізми, наприклад, [[калька (мовознавство)|калька]] ''батьки'' (в сенсі «батько й мати»), пор. тур. ''ebevèyn'' (те саме) [[двоїна]] від ''eb'' («батько»).
Багато тюркізмів є в топономії степової України ([[Кременчук]], [[Інгул]], [[Ізюм]], [[Самара (притока Дніпра)|Самара]] та ін.).

Тюркізми звичайно характеризуються [[гармонія голосних|гармонією голосних]] (самі передні або самі задні голосні в слові), браком групи приголосних на початку слова і, здебільша, кінцевим наголосом. Не виключена можливість тюркських впливів на [[фонетика|фонетичний]] розвиток української мови, особливо в проявах двоскладової гармонії [[голосний звук|голосних]] (найдавніше в т.&nbsp;зв. [[повноголосся|повноголоссі]], наприклад, ''мороз'' із ''*morzъ''), пізніше в зміні '''о''' > '''а''' перед наголошеним '''а''', наприклад, ''гаразд'' із ''горазд''-; в [[укання|уканні]]&nbsp;— вимова ''кожух'' як ''кужух'' та ін), але певності щодо цього немає.

== Див. також ==
* [[Українсько-тюркські мовні контакти]]
* [[Тюркський елемент в українській культурі]]
* [[Алтайські мови]]

== Джерела ==
* [[Гаркавець Олександр Миколайович|''Гаркавець О. М.'']] [https://archive.org/details/UkrMovEnts/page/694/mode/1up?view=theater Тюркізм] // {{ЕУМ}}&nbsp;— С. 694—695.
* ''В. Свобода''. [https://archive.org/details/eu0t0/EU_T_9_T_Kh/page/n88/mode/1up?view=theater Туркізми] // {{ЕУ|9|3290}}
* ''[[Остап Макарушка|Макарушка О.]]'' [https://archive.org/details/zapysky1/zapysky005/page/n37/mode/1up?view=theater Словар українських виразів, перейнятих з мов тюркських] // [[ЗНТШ]].&nbsp;— Т.&nbsp;5.&nbsp;— 1895.&nbsp;— Книга 1.&nbsp;— С. 1—14.
* Мяло А. [http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/3072/Mialo_Tiurkizmy_v_ukrainskii_istorychnii.pdf?sequence=1&isAllowed=y Тюркізми в українській історичній прозі (на прикладі роману «Мальви» Романа Іваничука)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201021000055/http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/3072/Mialo_Tiurkizmy_v_ukrainskii_istorychnii.pdf?sequence=1&isAllowed=y |date=21 жовтня 2020 }}
* ''Дмитриев Н.'' О тюркских элементах русского словаря // Лексиграфический сборник, III.&nbsp;— Москва, 1958.
* ''Кримський А.'' Про тюркські впливи в мовах слов. та евр. // Твори.&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— К. 1974.&nbsp;— С.&nbsp;574—583.
* ''Баскаков Н.'' Тюркизмы в восточнославянских языках.&nbsp;— Москва, 1974.
* ''Кримський А''. Тюрки, їх мови та літератури // ''Кримський А.'' Твори.&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— К., 1974.
* ''Гаркавец А. Н.'' [https://www.academia.edu/22460603/Гаркавец_А.Н._Тюркские_языки_на_Украине_Развитие_структуры._Киев_Наукова_думка_1988._176_с Тюркские языки на Украине] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200412024559/https://www.academia.edu/22460603/Гаркавец_А.Н._Тюркские_языки_на_Украине_Развитие_структуры._Киев_Наукова_думка_1988._176_с |date=12 квітня 2020 }}.&nbsp;— К., 1988.

== Посилання ==
* [https://archive.org/details/terminy2001/page/186/mode/1up?view=theater Тюркізми] // Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. [[Єрмоленко Світлана Яківна|С.&nbsp;Я.&nbsp;Єрмоленко]].&nbsp;— К.: Либідь, 2001.&nbsp;— С. 186.&nbsp;— 224 с.&nbsp;— ISBN 966-06-0177-8.
* {{ЛЗПЛ2001|частина =[https://archive.org/details/leksykon_literaturoznavstva/page/241/mode/1up?view=theater Кавказизми]|сторінки =241}}
* [https://archive.org/details/ukrm2011/page/361/mode/1up?view=theater Тюркізм] // Українська мова: енциклопедія / Губарева Г. А. та ін.; за ред. [[Муромцев Ігор Вікторович|І.&nbsp;В.&nbsp;Муромцева]].&nbsp;— К. : Майстер-клас, 2011.&nbsp;— С. 361.&nbsp;— 400 с.&nbsp;— (Серія: Великий український словник).&nbsp;— ISBN 978-966-444-232-6.
* [https://archive.org/details/linhvist2011/page/n226/mode/1up?view=theater Тюркізми] // Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія / За ред. М.&nbsp;І.&nbsp;Голянич.&nbsp;— Івано-Франківськ: Сімик, 2011.&nbsp;— С. 227.&nbsp;— 272 с.&nbsp;— ISBN 978-966-8067-71-6.
{{Ling-stub}}
{{Мовні запозичення}}
{{ВП-портали|Українська мова}}
{{DEFAULTSORT:Тюркізм}}
[[Категорія:Мовні запозичення]]
[[Категорія:Лексика української мови]]