Тінду-Шічжухоуді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тінду-Шічжухоуді
Помер98
БатькоХайтун-Шічжухоуді

Тінду (Тунду)-Шічжухоуді (кит. 亭獨尸逐侯鞮; д/н — 98) — шаньюй південних хунну в 9498 роках. Був вірним союзником Східної Хань, знову втратив владу над північними хунну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Син шаньюя Хайтун-Шічжухоуді. При народженні звався Шицзі. Замолоду брав участь у військових походах проти північних хунну. 85 році вперше згадується як самостійній очільник походу. Тоді захопив чимало здобичі в північних хунну.

У 89 році отримав від нового шаньюя Сюлань-Шічжухоуді посаду східного гулі-вана. 90 року очолив успішний похід проти північних хунну, яким завдав нової поразки, захопивши ставку Півнінчого шаньюя у верхів'ях Орхону. Як наслідок було приєднано значну територію з тисячами північних хунну.

У 93 році претендував спадкувати шаньюю, але владу перебрав його стриєчний брат Аньго. Невдовзі між ними виникли протиріччя. Шицзі відступив під захист ханьських військ в Уюані. У 94 році після відступу Аньго під тиском китайців на північ, Шицзі спробував здолати того, але марно. Зрештою після вбивства Аньго власними підданими Шицзі було оголошено новим шаньюєм під ім'ям Тінду-Шічжухоуді

Шаньюй

[ред. | ред. код]

Майже негайно стикнувся з повстанням невдоволених князів на півдні, яких підтримали північні хунну. Загалом повстало близько 200 тис. осіб, як і оголосили шаньюєм небіжа Тінду-Шічжухоуді — Фенхоу. Спочатку шаньюй спільно з дуляо-гянгюню (урядником над південними хунну) Ду Чуном відбили напад Фенхоу на фортецю Моушичен. Потім син Тінду-Шічжухоуді спільно з Ду Чуном в долині Ман'їгу завдали поразки повсталим, які втратили 3 тис. вояків вбитими й 10 тис. полоненими.

У 95 році бої зосередилися на півночі, фактично Тінду-Шічжухоуді втратив владу над північними хунну. Але 96 року на його бік перейшла частина повсталих південних хунну в кількості 14 тис. осіб, з яких 4 тис. вояків. Але того ж року шаньюй запідозрив у змові князя Уцзюйчжаня, який у відповідь на чолі 20 тис. вояків повстав. Восени за підтримки ханьських військ у битвах в Аньдіні й Вейді вдалося здолати Уцзюйчжаня.

Але невдовзі почався голод, що спричинило міграцію підданих Тінду-Шічжухоуді до Фенхоу, шаньюя північних хунну. Останні роки вимушен був протистояти набігам сяньбі. Помер він 98 року. Владу спадкував небіж Ваньшіші-Чжуді.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
  • Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
  • Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
  • Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill