Перегляд вихідного коду сторінки Українська Національна Асамблея — Українська Народна Самооборона

{{Політична партія
| назва_партії = Українська Національна Асамблея
| рідною_мовою = 
| логотип_партії = UNSO-emblem.svg
| розмір = 
| голова = [[Бобрович Валерій Олегович]]
| дата_заснування = 30 червня 1990 року
| дата_розпуску = 22 травня 2014 року <small>(тільки політичне крило)</small><ref name="RSPIU22514">[http://en.interfax.com.ua/news/general/206070.html Right Sector registered as official party], [[Interfax-Ukraine]] (22 May 2014)</ref>
| поглинута в = [[Правий сектор]] <small>(тільки політичне крило)</small><ref name=RSPIU22514/>
| союзники = [[Патріот України]] <small>(до 2014)</small>
| ідеологія = [[Український націоналізм]]<br />[[Український іредентизм]]<br />[[Антикомунізм]]<br />[[Інтегральний націоналізм]]
| кількість_членів = 8,000<ref name=JTown>{{Citation |first=Andrew |last=McGregor |url=http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews=31539 |title=Radical Ukrainian Nationalism and the War in Chechnya |publisher=The Jamestown Foundation |date=30 березня 2006}}</ref>
| друкований_орган = Наша Справа
| штаб-квартира = 01021, м. Київ, вул. Липська, 19/7, кв. 30-А
| девіз = Слава Нації&nbsp;— Смерть Ворогам!
| інтернет-сторінка = {{URL|http://unso.org.ua}}
| число_членів_рік = 2006
| гімн = [https://www.youtube.com/watch?v=ypzBIO7pXs8 Лишайся, мила, не плач, кохана]
| кольори = Червоний та чорний
| місця1 = 0
| засновник = [[Юрій Шухевич]]<br/>[[Дмитро Корчинський]]<br/>[[Анатолій Лупиніс]]
| спікер = 
| генеральний_секретар = 
| країна = UKR
| абревіатура = УНА
}}
{{Картка військового формування
| назва                     = УНСО
| оригінальна_назва         = 
| зображення                = Patch of UNSO.svg
| розмір_зображення         = 230px
| альт                      = 
| підпис                    = 
| дати                      = 19 серпня 1991 - теперішній час
| країна                    = {{UKR}}
| битви                     = [[Січневі події у Вільнюсі]]<br/>[[Серпневий путч]]<br/>[[Придністровська війна]]<br/>[[Війна в Абхазії (1992—1993)]]<br/>[[Громадянська війна в Грузії]]<ref name=":0">{{Cite book
|title=До ліктя лікоть
|last=Мирончук
|first=В
|year=2021
|publisher=Темпора
|pages=50
}}</ref><br/>[[Перша карабаська війна]]<br/>[[Югославські війни]]<br/>[[Перша російсько-чеченська війна]]<br/>[[Євромайдан]]<br/>[[Російсько-українська війна (з 2014)]]<br/>[[Російське вторгнення в Україну (з 2022)]]
}}

'''Українська Національна Асамблея&nbsp;— Українська Народна Самооборона''' (УНА-УНСО)&nbsp;— українська [[Ультранаціоналізм|ультранаціоналістична]] організація.<ref>{{Citation|first=Anita Inder|last=Singh|title=Democracy, Ethnic Diversity, and Security in Post-Communist Europe|publisher=Greenwood|year=2001|page=114}}</ref><ref>{{Citation|first1=Liudmila|last1=Dymerskaya-Tsigelman|first2=Leonid|last2=Finberg|title=Antisemitism of the Ukrainian Radical Nationalists: Ideology and Policy|journal=Analysis of Current Trends in Antisemitism|number=14|publisher=Vidal Sassoon International Center for the Study of Antisemitism|year=1999}}</ref> Вона складається з [[Політична партія|політичного]] крила (Українська Національна Асамблея&nbsp;— УНА) та [[Напіввійськова організація|напіввійськового]] крила (Українська Народна Самооборона&nbsp;— УНСО).<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=QZr1vsDIvlUC&dq=Shukhevych's+son&pg=PA290
|title=Radical Right in Central and Eastern Europe Since 1989
|last=Ramet
|first=Sabrina P.
|date=2010-11-01
|publisher=Penn State Press
|pages=290
|language=en
|isbn=978-0-271-04379-1
}}</ref>

== Історія ==
{{Детальніше|Історія УНА-УНСО}}
[[Файл:УНСО в Грузії.jpg|міні|300x300пкс|Бійці УНСО в Грузії]]
30 червня 1990 було утворено [[Українська міжпартійна асамблея|Українську Міжпартійну Асамблею]] (УМА), котра об'єднала різні патріотичні групи, організації та партії. 19 серпня 1991 для боротьби з [[ДКНС]] УМА створила загони Самооборони&nbsp;— УНСО.

8 вересня 1991 УМА перейменувалася в Українську Національну Асамблею, а УНСО стала її структурним силовим підрозділом. Організація отримала народну назву УНА-УНСО.

В 1992 стрільці УНСО брали участь в успішному умиротворенні кримських сепаратистів, придушенні сепаратистського руху на Закарпатті, який керувався представниками УПЦ Московського Патріархату.
    
З початку [[Придністровський конфлікт|конфлікту в Придністров'ї]] УНСО взяла під захист українське населення<ref>{{Cite book
|title=УНСО: перший посвист куль (війна у Придністров'ї,1992 рік)
|last=Пальчик
|first=Валерій Миколайович
|year=2021
|publisher=Мельник М.Ю.
|location=Київ
|pages=304 с.
|isbn=978-966-97751-8-4
}}</ref>, отримало перший бойовий досвід.

Один з лідерів УНА-УНСО Анатолій Лупиніс організовує повернення понад шість тисяч українських офіцерів з гарячих точок [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]] в Україну.

В 1993 у боротьбі проти абхазьких сепаратистів у [[Грузія|Грузії]] та у [[Громадянська війна в Грузії|громадянській війні]] на боці урядових військ<ref name=":0"/> брав участь добровольчий корпус УНСО «[[Арго (УНСО)|Арго]]», котрий особливо відзначився в боях під [[Сухумі]] та в [[Кодорська ущелина|Кодорській Ущелині]].

У вересні 1993 УНСО проводить акцію протесту проти підписання союзного договору з Росією. Під тиском Росії, [[Верховна Рада України|Верховна Рада]] приймає закон про заборону воєнізованих формувань, маючи на увазі УНСО.

У лютому 1994 в Києві масово затримують активістів УНА-УНСО та декотрих ув'язнюють, в тому числі кандидатів у народні депутати. Проте УНА-УНСО проводить трьох народних депутатів до Верховної Ради та депутатів до багатьох місцевих рад.[[Файл:Чорний_віторок,_сутички.jpg|міні|300пкс|Сутички унсовців з міліцією під час [[Похорон патріарха Володимира|похорону патріарха Володимира]], 1995 рік]]В грудні 1994, коли російські війська вдерлися на територію Чеченської Республіки у [[Грозний|Грозному]] починає діяти Інформаційний Центр «[[Вільний Кавказ]]», яким керує [[Сашко Білий|Сашко Музичко «Білий»]]. Підрозділ УНСО «Вікінг» забезпечує охорону іноземних журналістів, які робили репортажі з зони бойових дій.

Перша делегація УНА-УНСО відвідала Чечню у серпні 1994, а друга прибула туди вже в жовтні. Обидві очолював Анатолій Лупиніс. Третьою ж УНСОвською делегацією, яка з’явилася в Грозному 29.ХІ.1994, керував сам тодішній Провідник Дмитро Корчинський. Відбулися зустрічі з Зелімханом Яндарбієвим та Асланом Масхадовим (обидва вони згодом по черзі виконуватимуть обов’язки президента Чечні). Було домовлено про вербування спеціалістів з ВПС та ППО в Україні <ref>{{Cite news|url=https://censor.net/ru/b3229465|title=Контакти УНА-УНСО з Чеченською Республікою Ічкерія
Источник: https://censor.net/ru/b3229465}}</ref>.
18 липня 1995 року активісти УНА-УНСО разом з іншими патріотами зуміли [[Похорон патріарха Володимира|поховати Патріарха УПЦ КП Володимира]] на Софіївському майдані. У відповідь тодішній режим припиняє реєстрацію партії УНА.

26 квітня 1996 року підрозділ УНСО бере участь в антилукашенківській акції.

У травні 1996 у Харкові, УНА-УНСО зриває проведення установчого з'їзду філії [[Ліберально-демократична партія Росії|ЛДПР]] [[Жириновський Володимир Вольфович|Жириновського]].

В кінці 1997 року УНА була знову зареєстрована, проте, на думку проводу УНСО, через вихід [[Корчинський Дмитро Олександрович|Дмитра Корчинського]] не змогла пройти у виборах до Верховної Ради.

Участь УНА-УНСО в 1999 в місцевих виборах завадила [[Суркіс Григорій Михайлович|Григорію Суркісу]] стати київським мером, а [[Медведчук Віктор Володимирович|Віктору Медведчуку]]&nbsp;— провести в Київську міську раду велику фракцію депутатів.

2000 року УНСОвці в таборах під Мінськом вели підготовку до білоруської революції. На жаль, білоруси не наважились на виступ. Бійці УНСО пройшли екзамен мобілізації в умовах жорсткої [[Конспірація|конспірації]].
[[Файл:Ukraine Without Kuchma 6 February.jpg|міні|300x300пкс|Бійці УНСО на акції «[[Україна без Кучми]]»]]
Під час акції «[[Україна без Кучми]]» УНА-УНСО охороняє наметове містечко на [[Майдан Незалежності|Майдані]], організовує спротив по всій Україні. Події 9 березня 2001 біля Адміністрації Президента призвели до репресій проти організації.

Акцію сумських студентів влітку 2004 року очолив Голова Виконкому УНА [[Зайченко Руслан Петрович|Руслан Зайченко]]. Результатом стала відставка [[Список міністрів освіти і науки України|міністра освіти]] [[Кремень Василь Григорович|Кременя]].

УНСОвці працювали в штабах «[[Наша Україна|Нашої України]]», проводили вишкільні табори для молоді, здійснювали охоронні функції та силові операції під час «Помаранчевої революції», зокрема блокування [[Адміністрація Президента України|Адміністрації Президента]] і охорону автопробігу на схід України і Крим.

УНСО проводила акції протесту під час візитів Патріарха РПЦ Алексія, а після його смерті, наступника Кіріла.

У жовтні 2005 на з'їзді УНА головою УНА-УНСО було знову обрано Героя України [[Шухевич Юрій-Богдан Романович|Юрія Шухевича]], який керував організацією до 2014 року до обрання народним депутатом України.

За його каденції очільника партії, 7 грудня 2005 року у Міжрегіональній академії управління персоналом відбувся ХХ (позачерговий) З'їзд УНА-УНСО. На З'їзді було прийнято рішення про утворення виборчого блоку партій Українська Національна Асамблея і Українська Консервативна Партія (голова&nbsp;— Георгій Щокін).

Про старт рішучих перетворень заявив голова партії Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО) Юрій Шухевич при відкритті XXII позачергового з'їзду УНА, що відбувся в Київському будинку архітекторів 25 грудня 2005 року. З'їзд прийняв політичну програму, що називається «Сонячний Перехід, Третій Гетьманат» і затвердив список зі 154 кандидатів в народні депутати. У першій п'ятірці: лідер партії УНА Юрій Шухевич, заступник голови партії Микола Карпюк, голова виконкому Руслан Зайченко, голова Київської організації Ігор Мазур, лікар-інформотерапевт Олександр Філатович. За ними йдуть журналістка Наталка Чангулі, лідер культового рок-гурту «Кому вниz» Андрій Середа, музикант і громадський діяч Кирило Стеценко, спортивний журналіст Валентин Щербачов, інші інтелектуали та партійні активісти.<ref>{{Cite web |url=http://una-unso.net/ |title=Архівована копія |accessdate=2006-04-02 |archive-date=2006-04-02 |archive-url=https://web.archive.org/web/20060402212610/http://una-unso.net/ }}</ref>

2009 року сотня УНСОвців у [[Севастополь|Севастополі]] провела акцію під жовто-блакитними і червоно-чорними прапорами біля штабу [[Чорноморський флот ВМФ Росії|Російського Чорноморського Флоту]].

Під час Майдану 2013—2014 УНСО стало основою військово-політичного руху [[Правий сектор|Правий Сектор]] в багатьох регіонах України. УНСОвці захищали студентів під час розгону силовиками мітингу протесту 30 листопада, становили найбільш бойову частину Майдану.

22 січня в бою на вул. Грушевського був вбитий снайпером [[Жизневський Михайло Михайлович|Михайло Жизневський]] «<nowiki/>[[Локі]]<nowiki/>», один з найактивніших УНСОвців

20 лютого 2014 року на Майдані загинули ще двоє бійців УНСО.

17 березня 2014 спецслужби РФ викрали одного з керівників організації [[Карпюк Микола Андронович|Миколу Карпюка]], якого судили у Грозному, [[Чечня]]. 7 вересня 2019 року він був звільнений в рамках обміну між Україною і РФ.<ref>{{cite news |title=Українські в'язні повернулися. Хто серед них? Повний список |url=https://www.bbc.com/ukrainian/news-49610429 |accessdate=7 вересня 2019 |work=BBC News Україна |date=07.09.2019}}</ref>.

24 березня 2014 у Рівному під час затримання співробітниками МВС, було вбито [[Музичко Олександр Іванович|Олександра Музичка]] («[[Музичко Олександр Іванович|Сашка Білого]]»), одного з лідерів УНСО.

Після переходу Росією весною 2014 у відкритий, хоч і неоголошений наступ, на східні території України УНСОвці їдуть на схід у складі батальйонів «[[Добровольчий український корпус|ДУК]]», «[[24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»|Айдар]]», «[[Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов»|Азов]]», «[[2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»|Донбас]]». Також був сформований [[131-й окремий розвідувальний батальйон (Україна)|добровольчий батальйон УНСО]], який увійшов до складу [[Збройні сили України|Збройних Сил України]]. З жовтня 2014 бійці батальйону виконують бойові завдання в зоні АТО неподалік від Маріуполя і в інших гарячих точках.

2014 року здійснюється пілотний проєкт Міністерства Оборони України та УНСО у Вінниці. Силами організації створено навчальний центр імені [[Коновалець Євген Михайлович|Євгена Коновальця]], де добровольці УНСО проходять професійний вишкіл перед оформленням до лав Збройних сил України.

У квітні 2015 було відновлене політичне крило&nbsp;— проведено з'їзд та створено партію УНА-УНСО.

20 серпня 2015 року Міністерство юстиції України зареєструвало ''Політичну партію «УНА-УНСО»'', свідоцтво 313-п.п., про що в [[Єдиний реєстр громадських формувань]] внесено запис 1438849.<ref name="rgf">{{Cite web|url=http://rgf.informjust.ua/home/index|title=Архівована копія|accessdate=27 серпня 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130520064550/http://rgf.informjust.ua/home/index|archivedate=20 травня 2013|deadurl=yes}}</ref>

2019 року підтримала на виборах у другому турі [[Порошенко Петро Олексійович|Петра Порошенка]].<ref>{{Cite web|title=УНА-УНСО закликала українців підтримати Порошенка|url=https://glavcom.ua/news/una-unso-zaklikala-ukrajinciv-pidtrimati-poroshenka--583250.html|website=glavcom.ua|accessdate=2019-04-04}}</ref>

== Лідери ==

* 1990—1994 [[Шухевич Юрій-Богдан Романович|Юрій Шухевич]]
* 1994—1999 [[Вітович Олег Васильович|Олег Вітович]]
* 2002-? [[Шкіль Андрій Васильович|Андрій Шкіль]]
* 2005–? [[Шухевич Юрій-Богдан Романович|Юрій Шухевич]]
* 2015—2016 [[Фуштей Костянтин Костянтинович|Костянтин Фуштей]]
* 2016–? [[Бобрович Валерій Олегович|Валерій Бобрович]]<ref>{{Cite web|url=https://unso.in.ua/uk/new/golovoyu-partiyi-una-unso-stav-valeriy-bobrovych|title=Головою партії УНА-УНСО став Валерій Бобрович|date=7 листопада 2016|website=УНА-УНСО|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161116142759/http://unso.in.ua/uk/new/golovoyu-partiyi-una-unso-stav-valeriy-bobrovych|archivedate=16 листопада 2016}}</ref>

== Див. також ==
* [[Правий сектор]]
* [[Білий легіон (Білорусь)]]

== Примітки ==
{{примітки}}

== Посилання ==
{{Commonscat|UNA-UNSO}}
{{У соціальних мережах
|title=УНА-УНСО
|facebook=kyrin.unso
|twitter=UNA_UNSO_
|youtube=UCuu5QKC7UDXYMBxzO4_WG2w
}}
* [http://unso.org.ua/uk Офіційний сайт партії «УНА-УНСО» і ГО «УНСО»]
* [http://www.unaunso.org УНА-УНСО Ю. Тими]
* [http://umoloda.kiev.ua/print/84/45/68726 «Краще згинути вовком, ніж жити псом». Виповнюється 20 років із дня створення УНСО // Україна молода.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 19 серпня]
* [http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/05/26/40452 ''Вахтанг Кіпіані.'' Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима. УНСО в Грузії // Історична правда.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 26 травня]
* [https://web.archive.org/web/20141017102705/http://una-unso.in.ua/tv/ Телебачення УНА-УНСО]
* [http://unaunso.org/article.php?id=1&subid=1&artid=32&lang=ukr Стислий курс історії УНА-УНСО]
У культурі:
* ''Георгій Гонгадзе''. [[Тіні війни]] (фільм).&nbsp;— 1993.
* {{youtube|dHOb6GXH9lI|Пісня «Украина, спасибо тебе»}}&nbsp;— пісня чеченського барда [[Імам Алімсултанов|Імама Алімсултанова]].
* Олександр Невзоров. «[https://youtu.be/6SfbvYuMXWY?si=RWzhT9apki_SiUKQ&t=2597 Чистилище]»(Фільм).&nbsp;— 1997. На 43:17 Видно Бійця з Шевроном УНСО.

== Мемуарна та художня література ==
* ''Бобрович В''. Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима.&nbsp;— Київ: Зелений пес, 2009.
* ''Андрій Миронюк''. Українські добровольці в Чечні (книга містить романи ''kavkaz.ua'' та ''Скіф'').&nbsp;— Київ, 2004.&nbsp;— 288 с. ISBN 956-7881-96-5
* Дмитро Корчинський ,,Війна у натовпі".

{{бібліоінформація}}
{{Партії України}}
{{Націоналістичні організації України}}

[[Категорія:УНА-УНСО|*]]
[[Категорія:Українські націоналістичні організації]]
[[Категорія:Націоналістичні партії України]]
[[Категорія:Збройні конфлікти на пострадянському просторі]]
[[Категорія:Сучасні політичні партії України]]
[[Категорія:Антикомунізм в Україні]]
[[Категорія:Ультраправі в Україні]]