Перегляд вихідного коду сторінки Українсько-білоруські відносини

{{Міжнародні відносини
|Назва = Українсько-білоруські відносини
|Країна1 = Білорусь
|Країна2 = Україна
|Колір1 = green
|Колір2 = orange
}}

== Українсько-білоруські відносини до XX століття ==
З найдавніших часів українців і білорусів єднає спільне історичне коріння. Тісні зв'язки протоукраїнських і протобілоруських земель існували і в епоху Київської Русі, і в литовський період історії України.

Білоруси брали активну участь у суспільно-політичному житті [[Україна|України]], разом з українцями виступали в народних повстаннях проти своїх і чужоземних завойовників. Чимало білорусів було серед запорізьких козаків, у військах [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]<!--?! до 80% крилатих гусар--> в період Української Визвольної війни. Після [[Поділи Речі Посполитої|поділу Речі Посполитої]] між Росією, Австрією та Прусією наприкінці [[XVIII століття]], коли більшість українських і білоруських земель опинилися під владою Російської імперії, Україна та Білорусь спільно виступили проти колонізаторської політики російського царизму, спрямованої на повну асиміляцію українців і білорусів.

На початку XX століття українські та білоруські політичні сили співпрацювали в рамках [[Союз автономістів|Союзу автономістів]], [[Союз народів|Союзу народів]], [[Ліга інородницьких народів Росії|Ліги інородницьких народів Росії]] та [[З'їзд поневолених народів Росії|З'їзду народів Росії]].

== Українсько-білоруські дипломатичні контакти в 1917-1920-х роках ==
{{also|Міжнародні відносини України в 1917—1922 роках}}
=== У період Української Народної Республіки за Центральної Ради ===
{{Див. також|Українсько-білоруські переговори про державний кордон 1918}}
[[Файл:Belarusians 1903.jpg|thumb|Етнографічна карта [[Білоруси|білорусів]] (професор [[Карський Юхим Федорович|Ю. Ф. Карський]], 1903 р.), якою керувалась делегація БНР на [[Українсько-білоруські переговори про державний кордон 1918|білорусько-українських переговорах у квітні 1918 року]]]]
У даний період офіційні білорусько-українські відносини почали встановлюватися наприкінці 1917 року, коли комісар юстиції і внутрішніх справ [[Велика Білоруська Рада|Великої Білоруської Ради]] [[Воронко Йосип Якович|Йосип Воронко]] звернувся до виконкому [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]] з проханням надати йому можливість ознайомитися з її діяльністю в період із березня по грудень 1917 року. Надалі ця інформація відіграла не останню роль при підготовці рішень [[Другий Загальнобілоруський конгрес|II-го Всебілоруського з'їзду]]<ref name="Дедурін">{{Cite web |url=http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4899/Ukrainskyi%20napriamok%20zovnishnoi%20polityky%20BNR_Dedurin_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y |title=Дедурін, Г. Український напрямок зовнішньої політики БНР (1918 – 1921 рр.) / Геннадій Дедурін // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. - 2017. - Вип. 2, ч. 2. - С. 107-112. |accessdate=11 травня 2020 |archive-date=3 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211103142227/http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4899/Ukrainskyi%20napriamok%20zovnishnoi%20polityky%20BNR_Dedurin_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y }}</ref>. У квітні 1918 року у [[Київ]] вирушила перша дипломатична місія [[Білоруська Народна Республіка|Білоруської Народної Республіки]] (БНР) в складі членів [[Рада Білоруської Народної Республіки|Ради БНР]] [[Цвікевич Олександр Іванович|Олександра Цвікевича]], [[Симон Рак-Михайловський|Симона Рак-Михайловського]] та [[Тремпович Павло Вікторович|Павла Тремповича]]. Вже у Києві до них приєдналися голова місцевої білоруської народної організації «Зорка» [[Красковський Іван Гнатович|Іван Красковський]] та як консультанти старшина білоруської організації на території України І. Курилович і професор [[Довнар-Запольський Митрофан Вікторович|Митрофан Довнар-Запольський]]. У коло завдань даної делегації входило налагодження контактів з українцями<ref name="Дедурін"/>, схилення їх до надання фінансової допомоги уряду БНР, допомоги в організації [[Збройні сили Білоруської Народної Республіки|білоруських військових підрозділів]] в Україні та мобілізації до їх лав жителів Білорусі<ref name="Міхалюк">Міхалюк Д. Дипломатичні архіви Білоруської Народної Республіки 1918–1921 років як джерело вивчення білорусько-польських та білорусько-українських відносин / Д. Міхалюк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - 2017. - Число 28. - С. 33.</ref>, а також досягнення дипломатичного визнання з боку [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. Крім того, у її членів викликало занепокоєння знаходження на території України [[2-й Польський корпус у Росії|II Польського корпусу]] та, відповідно до наявної у них інформації, бажання української влади вислати його на територію Білорусі для з'єднання з [[1-й Польський корпус (Російська імперія)|I Польським корпусом]] під командуванням [[Довбор-Мусницький Йосип Романович|Йосипа Довбор-Мусницького]], що ставило під загрозу білоруську державність. Також залишалося невирішеним питання про спірні території на білорусько-українському порубіжжі, що винило у лютому 1918 року в результаті передачі [[Центральні держави|Центральними державами]] Україні західної частини [[Білоруське Полісся|білоруського Полісся]], що суперечило положенням [[Третя Статутна грамота|III Статутної грамоти БНР]]<ref name="Дедурін"/>.

5-6 квітня білоруська делегація була неофіційно прийнята главою Української Центральної Ради [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]], військовим міністром УНР [[Жуківський Олександр Тимофійович|Олександром Жуківським]], в. о. мінстара закордонних справ УНР [[Любинський Микола Михайлович|Миколою Любинським]] та міністром внутрішніх справ УНР [[Ткаченко Михайло Степанович (правник)|Михайлом Ткаченком]]<ref name="Міхалюк"/>. Українські політики, в цілому, позитивно відреагували на зміст III Статутної грамоти БНР, висловивши зацікавленість у створенні дружньої та нейтральної держави на своїх кордонах, однак незалежність БНР не визнали<ref name="Дедурін"/>.

[[Файл:Cvikevich̞-BNR.jpg|thumb|200px|left|«Краткій очеркъ возникновенія Бѣлорусской Народной Республики» — виданий [[Цвікевич Олександр Іванович|Олександром Цвікевичем]] в [[Київ|Києві]] у 1918 році]]

У той же час, незважаючи на відсутність офіційного визнання з боку УНР, почався процес визначення майбутнього [[Білорусько-український кордон|білорусько-українського кордону]]<ref name="Міхалюк"/>. Так, у середині квітня, Цвікевич направив до Міністерства закордонних справ УНР заяву, в якій білоруська сторона обґрунтовувала свою незгоду зі встановленим між республіками кордоном і пропонувала українській стороні створити спеціальну комісію, яка спільно з білоруською делегацією вирішила б цю проблему. У відповідь Україна створила подібну комісію на чолі з членом УЦР Ліхнякевичем, проте українська сторона відмовилася брати за основу територіального розмежування етнографічну карту [[Карський Юхим Федорович|Юхима Карського]] та пропозиції Довнар-Запольського, посилаючись на карти, складені [[Генеральний штаб Німеччини|німецьким Генштабом]] і ставила під сумнів претензії БНР на [[Західне Полісся]], вказуючи, що дану територію УНР отримала згідно з [[Берестейський мир|Брест-Литовським договором]], укладеним до отримання Білоруссю [[Правосуб'єктність|правосуб'єктності]] у міжнародних відносинах. У зв'язку з оголошенням подібної позиції, виходячи з можливості скористатися в інтересах Білорусі суперечностями між [[Німецька імперія|Німеччиною]] та [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Росією]], які були зацікавлені в появі потужних України та [[Королівство Польща (1916—1918)|Польщі]], професор Довнар-Запольський припустив, що для білорусів вигіднішим буде винесення питання про кордони на розгляд міжнародних конференцій за участю [[Велика держава|великих держав]]. Він запропонував своїм колегам змінити тактику, вдавшись до затягування переговорного процесу, але в той же час особливо не загострюючи відносини з УНР, позаяк це могло поставити під сумнів існування єдиної позиції республік у відносинах з радянською Росією. Ця стратегія була підтримана білоруською делегацією, але українською відповіддю на неї стала ультимативна вимога визнання належності залізниці [[Пінськ (станція)|Пінськ]]—[[Гомель-Пасажирський|Гомель]] до УНР. Після цього білоруська делегація відсторонилася від переговорів, пославшись на «хворобу» Цвікевича та відсутність зв'язку з [[Мінськ]]ом, підготувала проєкт «Прелімінарного договору між УНР та БНР у справі державних кордонів», який, проте, так і не був розглянутий з огляду на вчинений в Україні [[Гетьманський переворот (1918)|гетьманський переворот]]<ref name="Дедурін"/>.

В економічній площині переговори виявилися не надто успішними. Так, білоруська сторона не змогла отримати фінансову допомогу Білоруській республіці з боку УНР, проте була досягнута домовленість про створення окремого органу, який повинен був займатися регулюванням торговельних відносин між Україною та Білоруссю, що стало передумовою до укладення повноцінної торговельної угоди<ref name="Дедурін"/>.

Також білоруси намагалися за допомогою діячів УЦР увійти в контакт з представниками Радянської Росії, використавши для цього заплановані на травень 1918 року переговори між УНР і більшовиками у [[Курськ]]у. Одночасно з цим вирішилася проблема II Польського корпусу, який у травні був [[Битва під Каневом (1918)|роззброєний німцями під Каневом]]<ref name="Дедурін"/>.

=== У період Української Держави ===
{{Multiple image
 | align     = right
 | direction = vertical
 | header    = 
 | width     = 220
 | image1    = Будинок, в якому мешкав на поч. 1930-х рр. (до 1935 р.) Філіпович П. П., Хмельницького Богдана вул., 42.JPG
 | image2    = Будинок житловий Дігтярна вул., 7.jpg
 | caption2  = Будинки, в яких у 1918 році знаходились консульства Білорусі в Україні:<br>1) [[Україна]], [[Київ]], [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|вул. Богдана Хмельницького]], 42;<br>2) Україна, [[Одеса]], [[Вулиця Тираспольська (Одеса, Приморський район)|вул. Тираспольська]], 20
}}
Прогрес в українсько-білоруських відносинах наступив зі [[Гетьманський переворот (1918)|встановленням]] в Україні режиму [[Українська Держава|Української Держави]] на чолі з [[Гетьман України|гетьманом]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павлом Скоропадським]]. Після перевороту білоруси були прийняті новим отаманом Ради міністрів Української Держави [[Лизогуб Федір Андрійович|Федором Лизогубом]] та міністром закордонних справ Української Держави [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитром Дорошенком]]. За підсумками переговорів український уряд надав фінансову допомогу Білоруській комісії у справах біженців; дав згоду на створення у Києві Білоруського концентраційного етапного пункту для білоруських біженців, які поверталися з Росії, та Білоруського торгового представництва, яке очолив професор Митрофан Довнар-Запольський; почалося видання газет «Белорусское эхо» і «Белорусское слово»<ref name="Дедурін"/><ref name="Міхалюк"/>.

У дипломатичній площині цей прогрес вилився у взаємне відкриття консульств. Так, у травні 1918 року, в Києві відкрилося консульство БНР, яке 29 червня очолив [[Тремпович Павло Вікторович|Павло Тремпович]], а у серпні — консульство в [[Одеса|Одесі]] на чолі з [[Некрашевич Степан Михайлович|Степаном Некрашевичем]]. Українська Держава, у свою чергу, відкрила консульство в [[Мінськ]]у на чолі з Анатолієм Квасницьким<ref name="Дедурін"/><ref name="Міхалюк"/> та консульство в [[Орша|Орші]] на чолі з Костянтином Ільченком, що викликало протест [[Німецька імперія|Німеччини]]<ref name ="Дацків">{{Cite web |url=http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/1566/1/ДИСЕРТАЦІЯ%20Дацків.pdf |title=Дацків, Ігор Богданович. Дипломатія українських національних урядів у захисті державності (1917 - 1923 рр.): дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.02 / Дацків Ігор Богданович; Дип. акад. України при М-ві закордон. справ України. - К., 2010. - 474 с. |accessdate=4 квітня 2022 |archive-date=11 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200111005121/http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/1566/1/ДИСЕРТАЦІЯ%20Дацків.pdf }}</ref>. Також, за сприяння Білоруського торгового представництва, в цей період були укладені договори про постачання з Білорусі в Україну деревини, цукру та, в зворотному напрямку, зернових. Крім того, 1 червня 1918 року на засіданні делегації Народного секретаріату БНР в Україні вперше було озвучено пропозицію української сторони щодо встановлення [[Федеративна держава|федеративних відносин]] між Білоруссю та Україною, що викликало бурхливу дискусію серед білоруських делегатів, які, тим не менш, так і не змогли прийняти будь-яке конкретне рішення з цього питання. У липні Київ відвідав прем'єр-міністр БНР [[Скірмунт Роман Олександрович|Роман Скірмунт]]<ref name="Дедурін"/>.
[[Файл:Ukrainian State 1918 divisions.png|thumb|left|300px|[[Історичні землі України#У часи Української Держави|Адміністративно-територіальний поділ Української Держави]]: {{legend|#ACD9B6|[[Поліська округа]]}}]]
На тлі цих успіхів невирішеним залишалося питання білорусько-українського кордону. Уряд Павла Скоропадського утворив [[Поліська округа|Поліську округу]], що включала до свого складу, серед інших, і білоруські [[повіт]]и. На цій території почалася системна [[українізація]], що викликало протест представників Союзу землевласників Пінського, Мозирського, Речицького та Гомельського повітів, які звернулися до [[Народний секретаріат БНР|Народного секретаріату БНР]] з проханням надати підтримку білоруському населенню зазначених територій. Гетьманат, у свою чергу, не поспішав відновлювати переговори з цього приводу. Подібна позиція українського уряду разом із урядовою кризою, що намітилася у самій БНР, позбавили сенсу подальшу присутність білоруської делегації, тож білоруси повернулися до Мінську<ref name="Дедурін"/>.

Наступна делегація БНР прибула до Києва 22 вересня 1918 року<ref name="Дедурін"/>. Її очолив [[Луцкевич Антон Іванович|Антон Луцкевич]], а до її складу ввійшли [[Бурчак Федір Степанович|Федір Бурчак]], Олександр Капустинський, [[Воронко Йосип Якович|Йосип Воронко]], [[Антон Овсяник]] та [[Леущенко Леонід Іванович|Леонід Леущенко]]<ref name="Міхалюк"/>. До приїзду її спонукала зростаюча загроза експансіоністських планів більшовиків, утілених в ідеї «[[Світова революція|Світової революції]]». Відповіддю на неї і єдиним шансом зберегти свою державність лідери БНР вбачали в створенні федерації з найближчими сусідами. На порядку денному в делегації стояли плани створення українсько-білоруського союзу, який повинен був відбутися на основі вироблення єдиних митних правил, дотримання обопільно узгодженого курсу в зовнішній політиці та створення українсько-білоруських збройних сил, але за умови збереження двох територіальних армій<ref name="Дедурін"/>. Білоруси провели зустрічі з рядом українських міністрів, частина з яких висловила прихильне ставлення до цієї ідеї. Міністру закордонних справ Української держави Дмитрові Дорошенку під час цих зустрічей був переданий таємний меморандум із проханням до гетьманського уряду про репрезентацію інтересів білорусів у [[Берлін]]і та ведення переговорів з Німеччиною про умови визнання білоруської державності та підтримки формування білоруських військових формувань<ref name="Дедурін"/>. Після цього, 9 жовтня, делегація була прийнята гетьманом України Павлом Скоропадським, який на словах підтвердив визнання [[де-факто]] незалежності Білорусі та обіцяв прискорити ухвалення рішення про формальне визнання незалежності БНР українською Радою міністрів<ref name="Міхалюк"/>. Однак після цих зустрічей гетьманський уряд не поспішив робити конкретних кроків і 5 листопада члени делегації Ради народних міністрів БНР залишили Київ так і не досягнувши визнання білоруської незалежності [[де-юре]], а БНР взяла курс на створення федерації з [[Литва|Литвою]]<ref name="Дедурін"/>.

Незважаючи на відсутність прогресу у вирішенні політичних питань, дуже важливим і непомірним наслідком українсько-білоруського співробітництва стала фінансова позика БНР з боку України<ref name="Міхалюк"/> в розмірі 300 000 [[Грошові одиниці Російської імперії|рублів]]<ref name = "Гай-Нижник">[http://ndiu.org.ua/images/book/ukr-dypl.pdf Гай-Нижник П. Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917–1922 рр.) / Павло Гай Нижник. – Київ: Дуліби, 2016. – 532]{{Недоступне посилання}}</ref>. Саме ця допомога дозволила розвинути подальшу дипломатичну діяльність БНР — з неї фінансувалися виїзди білоруської делегації на чолі з Антоном Луцкевичем до [[Париж]]у під час [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|мирної конференції]] та, крім іншого, подальша робота Дипломатичної місії БНР у Берліні<ref name="Міхалюк"/>.

=== У період Української Народної Республіки за Директорії ===
[[Файл:UkraineP35a-1000Karbovantsiv-(1918)-donatedtm f.jpg|thumb|right|300px|1000 українських [[Карбованець|карбованців]] того періоду]]
Після перемоги [[Антигетьманське повстання (1918)|антигетьманського повстання в Україні]] та відновлення [[Директорія Української Народної Республіки|Директорією]] Української Народної Республіки, 22 листопада 1918 року до Києва прибула чергова місія БНР на чолі з [[Цвікевич Олександр Іванович|Олександром Цвікевичем]]. В числі її цілей було встановлення контактів з новим українським урядом, підтримка торговельних відносин<ref name="Дедурін"/> та отримання кредиту від Уряду УНР<ref name = "Гай-Нижник"/>. У даних питаннях делегація домоглася успіху — в січні 1919 року Уряд УНР, незважаючи на гостру нестачу коштів, задовольнив прохання Уряду БНР про надання йому безвідсоткового кредиту в розмірі 4 000 000 [[Карбованець|карбованців]]<ref name = "Гай-Нижник"/> і запропонував обмінятися дипломатичними представництвами. Останнє не було реалізовано через [[Радянське вторгнення в Україну (1919)|активізацію бойових дій]]<ref name ="Дацків"/>.

В травні 1919 року, у зв'язку зі зростаючою недовірою тодішнього голови уряду БНР [[Луцкевич Антон Іванович|Антона Луцкевича]] до [[Литва|литовських союзників]], білоруси в черговий раз активізували український напрямок своєї політики. В рамках цього процесу у липні до Києва знову була направлена делегація на чолі з Олександром Цвікевичем<ref name="Дедурін"/> (вже у ранзі Надзвичайного і
Повноважного Посла БНР в Україні<ref name="Матяш">Матяш І. Іноземні представництва в Україні (1917–1919 рр.): державна місія та повсякденність / НАН України. Інститут історії України; Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин. ‒ Київ: Інститут історії України, 2019. ‒ 556 с.</ref>) та спеціальний кур'єр уряду БНР Алексюк для отримання останньої частини українського кредиту — 1 500 000 карбоваців<ref name = "Гай-Нижник"/>, а в одному з пунктів, відправленої до Парижу «Інструкції для дипломатичної делегації на мирній конференції», зазначалося<ref name="Дедурін"/>:
{{цитата| {{text|«Особливо тісний контакт підтримувати з українцями. Порушити питання про можливість військового союзу з Україною. Залежно від позиції литовців, потенційно бути готовими до обговорення з українцями можливості використання такого союзу для подальшого втілення ідеї білорусько-української федерації»}}}}
Якщо спеціальний кур'єр вдало потрапила вже до тимчасової столиці УНР [[Кам'янець-Подільський]] і впоралася з поставленим завданням в липні-серпні<ref name = "Гай-Нижник"/>, то білоруська делегація, у зв'язку з бойовими діями, змогла туди прибути тільки в жовтні. Після прибуття її повноваження були визнані керівництвом УНР і вона була прийнята головою Директорії УНР [[Петлюра Симон Васильович|Симоном Петлюрою]]. У свою чергу уряд УНР призначив посла до уряду БНР, проте {{не перекладено|Похід на Москву|наступ денікінців|ru|Поход на Москву}} завадив подальшому встановленню зв'язків між республіками<ref name ="Дацків"/>.

Хоча [[Варшавський договір (1920)|Варшавський договір]], укладений між УНР та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською Респулікою]] в квітні 1920 року, не брав до уваги інтересів БНР<ref name="Дедурін"/>, її уряд за допомогою України сподівався навесні 1920 року знайти порозуміння з Польщею, яка наполягала на [[Серединна Литва#Концепція|федерації Білорусі з Литвою]]. У вересні 1920 року, під час наступу польсько-українського війська і поразок Червоної армії, посол УНР у Латвії, Естонії та Фінляндії [[Кедровський Володимир Іванович|Володимир Кедровський]] повідомляв міністру закордонних справ УНР [[Ніковський Андрій Васильович|Андрію Ніковському]] про прагнення білорусів до військово-політичного союзу. Але польсько-радянський [[Ризький мир (1921)|Ризький договір]] не дозволив реалізувати ці плани<ref name ="Дацків"/>.

Також, під час переговорів у [[Рига|Ризі]] між польською та радянською делегаціями про умови прелімінарної мирної угоди в жовтні 1920 року, делегація БНР намагалася узгодити свою позицію з [[Західноукраїнська Народна Республіка|галицькими українцями]], які теж прибули до [[Латвія|Латвії]] висловити своє обурення дискримінаційними для білорусів та українців умовами договору. Обидві делегації виступили зі спільною заявою, яка засуджувала політику Москви та Варшави, але вона була проігнорована<ref name="Дедурін"/>.

=== Відносини між радянськими республіками ===
[[Файл:Karta_över_de_europeiska_delarna_av_Sovjetunionen_på_1920-talet.jpg|200px|thumb|left|РСРБ та УСРР на [[Швеція|шведській]] мапі європейської частини [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] [[1926]] року]]
Підписанню політичного договору і встановленню офіційних дипломатичних відносин між [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українською Соціалістичною Радянською Республікою]] та [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Соціалістичною Радянською Республікою Білорусі]] завадила [[Рада народних комісарів РСФРР]]<ref name="Купчик">{{Cite web |url=http://eustudies.history.knu.ua/wp-content/uploads/2016/09/14_Kupchyk.pdf |title=Демократичні держави й радянські республіки постімперського простору у налагодженні офіційних відносин з УСРР (1919–1923 рр.)// О. Р. Купчик. Європейські історичні студії, 200-215 с. |accessdate=28 травня 2020 |archive-date=31 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210831014929/http://eustudies.history.knu.ua/wp-content/uploads/2016/09/14_Kupchyk.pdf }}</ref>. 30 грудня 1922 року, між ними, [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] та [[Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|ЗСФСР]] був укладений [[Договір про утворення СРСР]]<ref>О. М. Мироненко. [http://leksika.com.ua/11381207/legal/dogovir_pro_utvorennya_srsr_1922 Договір про утворення СРСР 1922] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160826085735/http://leksika.com.ua/11381207/legal/dogovir_pro_utvorennya_srsr_1922|date=26 серпня 2016}} // Юридична енциклопедія : у 6 т. / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.</ref>.

== Сучасний етап українсько-білоруських відносин ==

Товарообіг Білорусі й України (<span style="color: lightgreen">експорт</span> в Україну й <span style="color: lightblue">імпорт</span> з України; у млн. USD)<ref>[https://archive.today/20120711010509/belstat.gov.by/homep/ru/indicators/ftrade1.php Асноўныя паказчыкі знешняга гандлю], ''Нацыянальны статыстычны камітэт Рэспублікі Беларусь''</ref>:

<timeline>
ImageSize = width:600 height:400
PlotArea = left:70 right:20 top:20 bottom:20
TimeAxis = orientation:vertical
AlignBars = late
Colors =
  id:linegrey2 value:gray(0.9)
  id:linegrey value:gray(0.7)
  id:cobar value:rgb(0.6,0.6,0.9)
  id:cobar2 value:rgb(0.6,0.9,0.6)
  id:cobar3 value:rgb(0.9,0.3,0.3)
DateFormat = yyyy
Period = from:-200 till:4500
ScaleMajor = unit:year increment:1000 start:0 gridcolor:linegrey
ScaleMinor = unit:year increment:100 start:0 gridcolor:linegrey2
PlotData =
  color:cobar width:10 align:left
  bar:00e from:0 till:559 color:cobar2
  bar:00i from:0 till:340
  bar:01e from:0 till:421 color:cobar2
  bar:01i from:0 till:277
  bar:02e from:0 till:271 color:cobar2
  bar:02i from:0 till:290
  bar:03e from:0 till:343 color:cobar2
  bar:03i from:0 till:362
  bar:04e from:0 till:539 color:cobar2
  bar:04i from:0 till:545
  bar:05e from:0 till:907 color:cobar2
  bar:05i from:0 till:893
  bar:06e from:0 till:1234 color:cobar2
  bar:06i from:0 till:1223
  bar:07e from:0 till:1469 color:cobar2
  bar:07i from:0 till:1534
  bar:08e from:0 till:2777 color:cobar2
  bar:08i from:0 till:2115
  bar:09e from:0 till:1691 color:cobar2
  bar:09i from:0 till:1290
  bar:10e from:0 till:2560 color:cobar2
  bar:10i from:0 till:1879
  bar:11e from:0 till:4159 color:cobar2
  bar:11i from:0 till:2035
PlotData=
  textcolor:black fontsize:S
  bar:00i at: -190 text: 2000 shift:(-24,4) 
  bar:01i at: -190 text: 2001 shift:(-24,4) 
  bar:02i at: -190 text: 2002 shift:(-24,4) 
  bar:03i at: -190 text: 2003 shift:(-24,4) 
  bar:04i at: -190 text: 2004 shift:(-24,4) 
  bar:05i at: -190 text: 2005 shift:(-24,4) 
  bar:06i at: -190 text: 2006 shift:(-24,4) 
  bar:07i at: -190 text: 2007 shift:(-24,4) 
  bar:08i at: -190 text: 2008 shift:(-24,4) 
  bar:09i at: -190 text: 2009 shift:(-24,4) 
  bar:10i at: -190 text: 2010 shift:(-24,4) 
  bar:11i at: -190 text: 2011 shift:(-24,4) 
  bar:06i at: 1220 text: 1223 shift:(-11,4) 
  bar:07i at: 1570 text: 1534 shift:(-11,4) 
  bar:08i at: 2140 text: 2115 shift:(-11,4) 
  bar:09i at: 1290 text: 1290 shift:(-11,4) 
  bar:10i at: 1900 text: 1879 shift:(-11,4) 
  bar:11i at: 2050 text: 2035 shift:(-11,4) 
  bar:06e at: 1280 text: 1234 shift:(-11,4) 
  bar:07e at: 1470 text: 1469 shift:(-11,4) 
  bar:08e at: 2800 text: 2777 shift:(-11,4) 
  bar:09e at: 1720 text: 1691 shift:(-11,4) 
  bar:10e at: 2580 text: 2560 shift:(-11,4) 
  bar:11e at: 4180 text: 4159 shift:(-11,4) 
</timeline>

=== 1990-2017 ===
[[Файл:Пам’ятна дошка білорусам, які загинули за Україну.jpg|thumb|[[Пам'ятник білорусам, загиблим за Україну (Київ)]]]]
29 грудня 1990 року УРСР і БРСР підписують міждержавний договір<ref>{{Cite web|title=Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/112_011|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-08-02|language=uk}}</ref>.

27 грудня 1991 року між незалежними Україною і Білоруссю були встановлені дипломатичні відносини. 30 червня 1992 року було відкрито Посольство України в Республіці Білорусь, а 12 жовтня 1993 року&nbsp;— Посольство Білорусі в Києві<ref name=":0">{{Cite web|title=Посольство України в Республіці Білорусь - Політичні відносини між Україною та Білоруссю|url=https://belarus.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/346-politichni-vidnosini-mizh-ukrajinoju-ta-bilorussyu|website=belarus.mfa.gov.ua|accessdate=2023-08-02|language=ua}}</ref>. У 2004 році Консульський пункт українського Посольства, який розміщений у Бресті, було перетворено у Генеральне консульство України.

17 серпня 1995 року під час офіційного візиту в Україну Президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка було укладено Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Білоруссю. Великим договором закріплено розбудову сучасних українсько-білоруських міждержавних відносин на взаємній повазі, довірі та згоді, керуючись при цьому принципами поважання державного суверенітету, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, а також іншими загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Україна і Білорусь визнали непорушність існуючих між ними державних кордонів і підтвердили, що не мають ніяких територіальних претензій одна до одної і не висуватимуть таких претензій й у майбутньому<ref name=":0"/><ref>{{Cite web|title=Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/112_692|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-08-02|language=uk}}</ref>. Ґрунтуючись на цих засадах, 12 травня 1997 року в Києві було укладено Договір між Україною та Республікою Білорусь про державний кордон, який є безстроковим<ref>{{Cite web|title=Договір між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/112_004|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-08-02|language=uk}}</ref>.

У 2014 році був створений [[Загін «Погоня»]]&nbsp;— підрозділ, сформований із добровольців з [[Білорусь|Білорусі]], які брали участь у [[Російсько-українська війна 2014|збройному конфлікті на Донбасі]]. Воювали на боці України проти агресії [[Росія|Російської федерації]]<ref>{{Cite web |url=http://espreso.tv/news/2014/07/08/uchast_v_ato_vizme_dobrovolchiy_zahin_bilorusiv_pahonya |title=Участь в АТО візьме добровольчий загін білорусів «Пагоня» |website=[[Еспресо TV]] |accessdate=29 грудня 2017 |archive-date=5 жовтня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171005101501/https://espreso.tv/news/2014/07/08/uchast_v_ato_vizme_dobrovolchiy_zahin_bilorusiv_pahonya }}</ref>. Через рік була заснована [[Тактична група «Білорусь»]]. Білоруська влада стежить за волонтерами<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=Va2_60R28PU |title=Бійця тактичної групи «Білорусь», Аліну Фортуну — депортували з території сусідньої Білорусі |accessdate=29 грудня 2017 |archive-date=30 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210830125317/https://www.youtube.com/watch?v=Va2_60R28PU }}</ref>.

У сфері культурної співпраці відбувалися фестивалі «[[Білоруська весна]]» в Україні та «Перелаз» у Білорусі. У 2016 році заснована білорусько-українська літературна премія «[[Воїн Світла]]»<ref>{{cite web|url=https://life.pravda.com.ua/culture/2015/07/7/196874/|title=Українці й білоруси заснували літературну премію «Воїн Світла»|date=2015-07-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180105180337/http://life.pravda.com.ua/culture/2015/07/7/196874/|archivedate=5 січня 2018|website=[[Українська правда]]}}</ref>.

Почесним консулом України у Білорусі є білоруський бізнесмен Валентин Байко<ref>{{Cite web |url=https://mfa.gov.by/kcfinder/upload/files/SGP/24.04.04_handbook.pdf |title=Дыпламатычны даведнік |access-date=2024-06-01 |archive-date=2024-06-09 |archive-url=https://web.archive.org/web/20240609015320/https://e-mail:russia.petersburg@mfa.gov.by/kcfinder/upload/files/SGP/24.04.04_handbook.pdf |url-status=dead }}</ref><ref>[https://afn.by/news/i/307424 Беларусь вошла в двадцатку стран по числу почетных консулов]</ref>.

=== 2017 ===
21 липня 2017 року під час офіційного візиту [[Президент Білорусі|Президента Білорусі]] [[Лукашенко Олександр Григорович|Олександра Лукашенка]] до Києва було підписано низку міждержавних угод, зокрема<ref>{{Cite web|title=Посольство України в Республіці Білорусь - 20-21 липня 2017 року відбувся офіційний візит Президента Республіки Білорусь О.Г.Лукашенка в Україну|url=https://belarus.mfa.gov.ua/news/58746-20-21-lipnya-2017-roku-vidbuvsya-oficijnij-vizit-prezidenta-respubliki-bilorusy-oglukashenka-v-ukrajinu|website=belarus.mfa.gov.ua|accessdate=2023-08-02|language=ua}}</ref>:
* Програма співробітництва у сфері культури на 2017—2021 роки&nbsp;— міністр культури Євген Нищук та міністр культури Борис Свєтлов
* Угода про співробітництво у сфері міжнаціональних відносин&nbsp;— міністр культури Євген Нищук та уповноважений у справах релігії національностей Леонід Гуляко
* Угода про наукове співробітництво між Національною академією наук України та Національною академією наук Білорусі&nbsp;— президент національної академії наук Борис Патон та голова президії національної академії наук Владімір Гусаков

Також було погоджено продовження роботи оновлено демаркаційної комісії задля завершення процесу встановлення державного кордону.

=== 2018 ===
[[File:Embassy of Ukraine in Belarus.jpg|thumb|300px|Посольство України в Республіці Білорусь]]
25-26 жовтня 2018&nbsp;р., в м. [[Гомель]] відбувся перший форум регіонів України та Білорусі<ref>{{Cite web |url=https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/4025629-startuie-pershyi-forum-rehioniv-ukrainy-ta-bilorusi |title=Стартує перший Форум регіонів України та Білорусі |website=[[Корреспондент]] |accessdate=27 жовтня 2018 |archive-date=27 жовтня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181027143040/https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/4025629-startuie-pershyi-forum-rehioniv-ukrainy-ta-bilorusi }}</ref>.

Теми доповідей під час пленарного засідання:
* Співробітництво регіонів&nbsp;— синергія можливостей економічного зростання країн;
* Інвестиційний потенціал і туристична привабливість&nbsp;— важливі фактори розвитку регіонів;
* Транспортна інфраструктура країн в контексті розвитку національних та міжнародних транспортних коридорів;
* Роль великих компаній у розвитку малого та середнього бізнесу в регіонах;
* Міжнародне співробітництво на рівні адміністративних одиниць;
* Роль промислової кооперації у соціально-економічному розвитку країн і регіонів.

За його підсумками було укладено близько 130 двосторонніх угод. Це і документи про реадмісію осіб, і співпрацю у закордонних справах, спорті та регіональному співробітництві тощо. Грошовий еквівалент нових домовленостей між Мінськом і Києвом оцінюється у 100 мільйонів доларів. Сторони зауважили: торгувати країни стали більше. За рік товарообіг сягнув 4,5 мільярди доларів. Учасники форуму запевнили, що і надалі продовжуватимуть співпрацю. Передовсім планують подолати перепони на шляху до вільної торгівлі. Президенти України та Білорусі також запевнили один одного, що країни є важливими економічними партнерами. Участь у заході взяли понад 250 українських компаній<ref>{{Cite web |url=https://www.5.ua/ekonomika/ukraina-ta-bilorus-pidpysaly-blyzko-130-dvostoronnikh-uhod-shcho-vidomo-180118.html |title=Україна та Білорусь уклали двосторонні угоди на $100 мільйонів — що відомо |website=[[5 канал]] |accessdate=27 жовтня 2018 |archive-date=27 жовтня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181027143308/https://www.5.ua/ekonomika/ukraina-ta-bilorus-pidpysaly-blyzko-130-dvostoronnikh-uhod-shcho-vidomo-180118.html }}</ref>.

=== 2018-2022 ===
24 вересня 2020 року [[Міністр закордонних справ України]] [[Кулеба Дмитро Іванович|Дмитро Кулеба]] заявив: 
{{Цитата|«Україна ніколи жодним чином не втручалася у внутрішні справи Білорусі і завжди підтримуватиме білоруський народ. З огляду на хід виборчої кампанії у Білорусі та подальші події, сьогоднішня „інавгурація“ О. Лукашенка не означає його визнання легітимним главою Білоруської держави»}}
Ця заява експертами-міжнародниками розцінюється як акт невизнання офіційним Києвом легітимності Президента Білорусі Олександра Лукашенка<ref>{{Cite news|title=Україна поставила Білорусь на паузу. Що значить невизнання Лукашенка|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-54279480|website=[[BBC News Україна]]|accessdate=2023-08-02|language=uk}}</ref>.

=== 2022 ===
{{Докладніше|Білорусь у російсько-українській війні (з 2014)}}[[Файл:Письмо С. В. Дейнеко к А. П. Лаппо 26.02.2022.jpg|thumb|300px|Лист голови [[Державна прикордонна служба України|Державної прикордонної служби України]] [[Дейнеко Сергій Васильович|С.&nbsp;В. Дейнеко]] голові [[Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь|Державного прикордонного комітету Білорусі]] А.&nbsp;П.&nbsp;Лаппо, 26 лютого 2022]]
Білорусь взяла участь в [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|повномасштабному вторгненні Росії в Україну]]<ref>{{Cite web|url=https://tsn.ua/video/video-novini/bilorus-doluchilasya-do-rosiyskoyi-ataki.html|назва=Білорусь долучилася до російської атаки|website=[[ТСН]]|дата=24 лютого 2022|url-архіву=https://web.archive.org/web/20220321132519/https://tsn.ua/video/video-novini/bilorus-doluchilasya-do-rosiyskoyi-ataki.html|дата-архіву=21 березня 2022|мертвий-url=no|дата-доступу=5 квітня 2022}}</ref>. Цей факт підтвердив самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко<ref>{{Cite news|title=Лукашенко визнав участь Білорусі у війні Росії проти України|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-lukashenko-viyna/32064718.html|website=[[Радіо Свобода]]|date=2022-10-04|accessdate=2023-08-08|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref>:

{{Цитата|«Що стосується нашої участі в спеціальній військовій операції в Україні, то ми там беремо участь. Ми цього не приховуємо. Але ми нікого не вбиваємо. Ми своїх військових нікуди не відправляємо, зобов’язань не порушуємо. Наша участь полягає в тому, щоб у першу чергу не допустити поширення цього конфлікту на територію Білорусі. По-друге, не допустити нападу на Білорусь з боку Польщі, Литви та Латвії. Як я вже сказав, ніхто не буде стріляти в спину росіянам з території Білорусі. Це наша участь»}}

23 березня 2022 року у [[Міністерство закордонних справ Республіки Білорусь|Міністерстві закордонних справ Білорусі]] заявили про закриття Генерального консульства України в Бересті та скорочення кількості українських дипломатів на території країни до 5 осіб<ref>{{Cite web|title=Білорусь закриває генконсульство України в Бресті|url=https://glavcom.ua/world/observe/bilorus-zakrivaje-genkonsulstvo-ukrajini-v-bresti-832325.html|website=[[Главком]]|date=2022-03-23|accessdate=2023-08-02|language=uk}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Всеукраїнський союз білорусів]]
* [[Білоруси в Україні]]
* [[Українці Білорусі]]
* [[Пам'ятник білорусам, загиблим за Україну (Київ)|Пам'ятник білорусам, загиблим за Україну]]
* [[Полк імені Кастуся Калиновського]]
* [[Загін «Погоня»]]
* [[Тактична група «Білорусь»]]

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Література ==
* ''Д.&nbsp;В.&nbsp;Табачник''. Українсько-білоруська заява про взаємостосунки 1990 // {{УДЕ|том=2}}
* ''Д.&nbsp;В.&nbsp;Табачник''. Українсько-білоруський договір про дружбу, добросусідство та співробітництво 1995 // {{УДЕ|том=2}}

== Посилання ==
* {{cite web|url=https://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/06/13/7050503/|title=Україна-Білорусь: чи можлива співпраця в обхід РФ|website=[[Європейська правда]]date=2016-06-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160614115909/http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/06/13/7050503/ |archivedate=14 червня 2016 }}
* [https://www.youtube.com/watch?v=oJaZ110gDFo Зустріч Порошенка і Лукашенка. Спільна заява] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170722062723/https://www.youtube.com/watch?v=oJaZ110gDFo |date=22 липня 2017 }}

{{Українські відносини}}
{{Українсько-білоруські відносини}}

[[Категорія:Українсько-білоруські відносини]]