Федорченко Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Федорченко Іван Михайлович
Народився31 жовтня 1909(1909-10-31)
Таганрог
Помер27 грудня 1997(1997-12-27) (88 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьвинахідник, металург, викладач університету
Alma materДніпродзержинський індустріальний інститут
Галузьметалургія[1] і порошкова металургія[1]
Науковий ступіньакадемік АН УРСР
ЧленствоНАНУ
Відомий завдяки:теорія механізму тертя вузлів машин і механізмів
НагородиЗаслужений діяч науки і техніки України Державна премія СРСР Державна премія СРСР Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Іва́н Миха́йлович Федо́рченко (31 жовтня 1909, Таганрог — 27 грудня 1997) — радянський та український учений у галузі матеріалознавства, порошкової металургії та спеціальних сплавів, 1961- академік АН УРСР, 1968 — лауреат Премії ім. Патона АН УРСР, 1970 — заслужений діяч науки УРСР, нагороджений орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного прапора та двома «Знак Пошани», медалями, 1979 — лауреат Державної премії УРСР, 1981 — Державної премії СРСР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1930 року закінчив Кам'янський вечірній металургійний інститут — згодом Дніпродзержинський індустріальний інститут.

В 1930—1935 роках працював на заводах Кам'янського (Дніпродзержинська) та Таганрога.

З 1935 по 1952 рік працює в науково-дослідному інституті сільськогосподарського машинобудування у Москві.

У 1952—1955 роках — у Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР.

З 1955 року працює заступником директора та одночасно завідує відділом Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР.

В 1957—1962 роках одночасно — головний вчений секретар Президії АН УРСР.

З 1963 — академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства АН УРСР. Займався розробкою:

  • теоретичних основ порошкової металургії,
  • створення спеціальних сплавів і матеріалів — антифрикційних, фрикційних, фільтрових. Розробив теорію механізму тертя вузлів машин і механізмів.

Серед його творів:

  • 1963 — «Основи порошкової металургії», Київ (у співавторстві),
  • 1975 — «Сучасні фрикційні матеріали», Київ (у співавторстві),
  • 1976 — «Дослідження матеріалів для гальміних та передаточних механізмів», Київ (у співавторстві),
  • 1980 — «Композиційні спечені антифрикційні матеріали», Київ (у співавторстві).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]