Перегляд вихідного коду сторінки Фулерени

{{Закінчити переклад}}
[[Файл:C60a.png|thumb|Молекула C<sub>60</sub>&nbsp;— бакібол]]
[[Файл:Buckminsterfullerene_animated.gif|thumb|Вид '''бакіболу''' C<sub>60</sub>, що обертається навколо осі симетрії.]]
[[Файл:Fullerene c540.png|thumb|right|160px|[[Ікосаедр]]ичний фулерен C<sub>540</sub>]]
[[Файл:c60 isosurface.png|thumb|right|160px|C<sub>60</sub> with isosurface of ground state electron density as calculated with [[Теорія функціонала густини|DFT]] ]]
[[Файл:C60-Fulleren-kristallin.JPG|thumb|left|250px|Кристали фулерену C<sub>60</sub>]]
'''Фулере́ни''' або '''бакіболи'''&nbsp;— одна з кількох [[алотропія|алотропних модифікацій]] [[вуглець|вуглецю]]. Найвідоміший фулерен&nbsp;— молекула [[бакмінстерфулерен|C<sub>60</sub>]], яка має ідеальну форму [[футбол]]ьного [[м'яч]]а<ref name=slyusar>{{cite web|last = Слюсар|first = В.И.|title = Наноантенны: подходы и перспективы. - C. 58 - 65. | work = Электроника: наука, технология, бизнес. – 2009. - № 2. | date = 2009 |pages = C. 58 – 65 | url = http://www.electronics.ru/files/article_pdf/0/article_178_132.pdf}}</ref>.

Відкриті в [[1985]] [[Роберт Керл|Робертом Керлом]], [[Гарольд Крото|Гарольдом Крото]] й [[Річард Смолі|Річардом Смолі]]<ref name=slyusar />, ці молекули, що складаються тільки з [[атом]]ів [[Вуглець|вуглецю]], отримали свою назву на честь [[Річард Баксмінстер Фулер|Річарда Бакмінстера Фулера]]&nbsp;— архітектора, що прославився побудовою ажурних [[купол]]ів. Першовідкривачі отримали [[Нобелівська премія з хімії|Нобелівську премію з хімії]] в [[1996 в науці|1996]] році<ref name=slyusar />.

Природні фулерени можна знайти в [[сажа|сажі]]. [[Кристал]]ічна форма фулеренів називається '''[[фулерити|фулеритом]]'''.

== Історія відкриття. Фізичні та хімічні властивості ==

Термін «Фулерен» застосовують до широкого класу сполук із мінімально можливою будовою у 60 [[атом]]ів вуглецю, що поєднані [[ковалентний зв'язок|ковалентним зв'язком]] у сферичну [[молекула|молекулу]], де кожен атом вуглецю поєднаний із трьома іншими, утворюючи [[п'ятикутник]]и та [[шестикутник]]и на поверхнях. Найбільша молекула фулерену складається із 560 атомів вуглецю.{{джерело?}} Найбільш вивченою молекулою фулерену є молекула С<sub>60</sub>. С<sub>60</sub> найменший фулерен, що відповідає [[Правило ізольованого пентагону|правилу ізольованого пентагону]] і тому він є найменшим стійким фулереном.<ref>{{cite journal|title=Curved Pi-Conjugation, Aromaticity, and the Related Chemistry of Small Fullerenes (<C<sub>60</sub>) and Single-Walled Carbon Nanotubes|author=X. Lu, Z. Chen|journal=[[Chemical Reviews]]|volume=105|issue=10|pages=3643-3696| doi=10.1021/cr030093d}}{{ref-en}}</ref> Вміст С<sub>60</sub> найвищий у зазвичай експериментально отримуваній суміші фулеренів, хоча С<sub>60</sub> [[Термодинамічний контроль|термодинамічно]] є найменш стабільним серед стійких фулеренів. Його [[ентальпія]] утворення 8,66 [[калорія|ккал]]/атом більша за [[ентальпія утворення|ентальпію утворення]], наприклад, С<sub>70</sub> на 0,34 ккал/атом<ref>{{cite journal| title=Molecular geometries and heats of formation of С<sub>60</sub> and С<sub>70</sub>  as computed by MM2-87| url=https://archive.org/details/sim_journal-of-computational-chemistry_1991-11_12_9/page/1129| first=Mark| last=Froimowitz| journal=Journal of Computational Chemistry|year=1991| volume=12| issue=9|pages=1129-1133| doi=10.1002/jcc.540120911}}{{ref-en}}</ref>. Найстійкішою [[алотропна модифікація|алотропною модифікацією]] [[Вуглець|вуглецю]] за [[нормальні умови|стандартних умов]] є [[графіт]] з [[ентальпія утворення|ентальпією утворення]] 0,00 ккал/атом. Тобто, С<sub>60</sub> є [[Кінетичний контроль|кінетично контрольованим продуктом]] в реакції утворення фулеренів.

Історія відкриття фулерену незвичайна. У [[1973]] радянські вчені [[Д.А. Бочвар]] і [[Гальперн|Е.&nbsp;Н.&nbsp;Гальперін]] опублікували результати квантово-хімічних розрахунків з яких випливало, що повинна існувати стійка форма вуглецю, яка містить у молекулі 60 вуглецевих атомів і не має жодних замісників. У тій же статті була запропонована форма такої гіпотетичної молекули. Висновки цієї роботи здавалися в той час зовсім фантастичними. Ніхто не міг собі уявити, що така [[молекула]] може існувати, і, тим більше&nbsp;— не уявлявся спосіб її одержання. Ця теоретична робота трохи випередила свій час і була спочатку просто забута.

У [[1980-ті|1980-х]] [[астрофізика|астрофізичні]] дослідження дозволили встановити, що в [[спектр]]ах деяких [[зірка|зірок]], так званих «[[червоний гігант|червоних гігантах»]], виявлені смуги, що вказують на існування чисто вуглецевих молекул різного розміру.

У [[1985]] англійські вчені [[Гарольд Крото]] і [[Річард Смоллі]] почали проводити дослідження вже в «земних» умовах. Вони вивчали [[мас-спектроскопія|мас-спектри]] [[пара|пари]] графіту, отриманих під ударом [[лазер]]ного променя, і виявили, що в спектрах є два сигнали, інтенсивність яких набагато вища, ніж всіх інших. Сигнали відповідали [[маса]]м 720 і 840, що вказувало на існування великих [[агрегат]]ів з вуглецевих атомів&nbsp;— С<sub>60</sub> і С<sub>70</sub>. Мас-спектри дозволяють установити лише [[молекулярна маса|молекулярну масу]] частинки і не більш того, однак цього виявилося досить, щоб фантазія вчених запрацювала. У підсумку була запропонована структура багатогранника, зібраного з п'яти&nbsp;— і шестикутників. Це було точне повторення структури, запропонованої 12 років тому Бочваром і Гальперном.

Свою назву фулерени отримали за прізвищем архітектора Бакмінстера Фулера, котрий сконструював купол і павільйон [[Сполучені Штати Америки|США]] на виставці у Монреалі у 1967 році у вигляді сполучених п'ятикутників та шестикутників. Однак заради справедливості необхідно відмітити, що подібна форма є серед популярних форм [[Архімед]]а. Окрім того, збережена дерев'яна [[модель]] такої форми, яку виконав Леонардо да Вінчі, а Ейлер отримав формулу для різних поверхонь:

:: '''Nn • 6&nbsp;— n = 12 s'''
 					
де n&nbsp;— розмірність, Nn&nbsp;— кількість багатокутників розмірності n, s&nbsp;— характеристика кривизни поверхні. Так як s = 1 для кулі та s = 0 для площини, то із формули (1) випливає, що для утворення сферичної поверхні необхідно 12 п'ятикутників n = 5 та довільна кількість шестикутників (n = 6).

Класичним вважається фулерен, що складається з 60 атомів [[Карбон]]у (С<sub>60</sub>). У його молекулі атоми Карбону утворюють 12 п'ятичленних та 20 шестичленних циклів, причому п'ятичленні цикли повністю розмежовані шестичленними і не мають спільних атомів.

Якийсь час фулерен був доступний лише в кількостях, достатніх для спектральних досліджень, але не хімічних. Одержати фулерен у помітних кількостях вдалося Д. Хаффману і В. Кретчмеру, що провели випарювання графіту за допомогою електричної дуги в атмосфері гелію. Сажа, що утворюється в цьому процесі, була проекстрагована бензолом. З розчину виділили сполуки, що мають суміш С<sub>60</sub> і С<sub>70</sub>. Друга сполука утворюється в кількостях, приблизно в шість разів менших, ніж перша, і тому основна маса досліджень проводиться з С<sub>60</sub>. Описаний спосіб одержання фулерену з тими чи іншими технологічними варіаціями на сьогодні все ще єдиний. Вміст фулеренів у сажі, яка утворюється, досягає 44&nbsp;%. Існують схеми синтезу фулерену. засобами органічної хімії, але вони поки що не реалізовані. У каталогах хімічних реактивів [[речовина]] С<sub>60</sub> має назву бакмінстерфулерен, хіміки частіше називають його просто фулереном. Є й інша образна назва&nbsp;— футболен. Подібність з покришкою футбольного м'яча очевидна. Існує ще гібрид обох назв&nbsp;— бакібол<ref name=slyusar />. Відкриття фулерену буквально приголомшило хіміків. Здавалося, що про елементарний вуглець відомо практично усе. Від інших алотропних модифікацій вуглецю фулерен відрізняється насамперед тим, що це індивідуальні кінцеві молекули, що мають замкнуту форму. Фулерен на відміну від відомих раніше трьох форм вуглецю розчинний в органічних розчинниках ([[бензол]], [[гексан]], [[сірковуглець]]). З розчинів фулерен кристалізується у виді дрібних темно-коричневих кристалів. Для рентгеноструктурного аналізу вони не придатні, тому що через сферичну форму молекул їхня структура невпорядкована. Побачити молекулу фулерена «своїми очима» вдалося далеко не відразу, лише після того, як був отриманий продукт взаємодії фулерена з тетраоксидом осмію OsO<sub>4</sub> у присутності третбутилпіридину, який добре кристалізується.

[[Чотиривалентність]] вуглецю у формулі фулерена повністю виконується. Правильніше зображувати фулерен у вигляді каркаса з простими короткими зв'язками, що чергуються, але частіше застосовують спрощене зображення, де каркас складається з одинарних рисок.
Ще одна незвичайна структурна особливість фулерену полягає в тому, що його молекула має внутрішню порожнину, діаметр якої приблизно 0,5 нм. Зовнішній діаметр самої молекули 0,71 нм. Внутрішній діаметр, природно, менше зовнішнього, оскільки атоми вуглецю і їхні електронні оболонки теж мають певний розмір.

Фулерен&nbsp;— винятково стійка сполука. У кристалічному вигляді він не реагує з киснем повітря, стійкий до дії кислот і лугів, не плавиться до температури 360 °С. Хімічні властивості знаходяться в повній згоді зі згаданими вище структурними особливостями&nbsp;— фулерен не вступає в реакції, характерні для ароматичних сполук. Неможливі реакції заміщення, тому що в атомів вуглецю немає ніяких бічних замісників. Достатня кількість ізольованих кратних зв'язків дозволяє вважати фулерен поліолефіновою системою. Для нього найтиповішим є приєднання по кратному зв'язку.

Фулерен є яскраво вираженим акцептором електронів і при дії сильних відновників (лужні метали) може приймати до шести електронів, утворюючи аніон С<sub>60</sub><sup>6-</sup>. Крім того, він легко приєднує нуклеофіли і вільні радикали. При відновленні лужними металами (наприклад, цезієм чи рубідієм) відбувається перенесення електрона від [[атом]]а [[метал]]у до фулерену. Сполуки, що утворюються, мають низькотемпературну [[надпровідність]], критична температура появи надпровідності 33К.

== Родинні сполуки й аналоги фулерена ==

Для фулерена є ще одна можливість утворювати сполуки, використовуючи внутрішню порожнину вуглецевої кулі, діаметр якої достатній, щоб у ній міг розміститися атом металу чи невелика молекула. Таким чином, відкривається шлях до одержання хімічних сполук зовсім нового типу, де атом механічно утримується усередині замкненого середовища.

Спосіб введення атома металу у внутрішню порожнину фулерену практично не відрізняється від способу одержання самого фулерену. Графіт перед випаровуванням просочують солями металів. У продуктах реакції виявлені сполуки складу С<sub>60</sub>La, С<sub>60</sub>Y, С<sub>60</sub>U). Усередину заздалегідь сформованої порожнини крізь стінку удалося поки ввести лише атом гелію (завдяки його невеликим розмірам) шляхом [[бомбардування]] фулерена іонами гелію в [[газ]]овій фазі.

{|align="center" style="border: 1px solid #aaaaaa; background: #f8f8f8; padding: 2px; font-size: 88%; margin: 0 0px 0 0px;"
| [[Файл:Graph of 20-fullerene w-nodes.svg|200px]]
| [[Файл:Graph of 26-fullerene 5-base w-nodes.svg|200px]]
| [[Файл:Graph of 60-fullerene w-nodes.svg|200px]]
| [[Файл:Graph of 70-fullerene w-nodes.svg|200px]]
|-
| align=center | 20-fullerene<br/>(dodecahedral graph)
| align=center | 26-fullerene graph
| align=center | 60-fullerene<br/>(truncated icosahedral graph)
| align=center | 70-fullerene graph
|}
Родинні сполуки й аналоги фулерена поки що нечисленні. Найвідоміший аналог&nbsp;— С<sub>70</sub>&nbsp;— був отриманий практично одночасно з С<sub>60</sub>. Одержання його в чистому вигляді пов'язане з великими труднощами, тому він вивчений менше. За формою він близький до еліпсоїда і через злегка витягнуту форму одержав назву «регбібол». Таким чином, продовжений стиль назв фулерена С<sub>60</sub> (футболен, бакібол). Розміри осей еліпсоїда 0,788 і 0,682 нм. Нагадаємо, що у фулерена С<sub>60</sub> усі вершини еквівалентні, а зв'язки між ними тільки двох типів (прості і подвійні). У регбіболі є вершини п'яти типів, наприклад вершини, де сходиться три шестикутні грані. Довжина зв'язку має вісім значень в інтервалі 0,138-0,146 нм. Таким чином, розставити однозначно в структурі подвійні і прості зв'язки неможливо. На подовжених кінцях яйцеподібної молекули знаходяться дві п'ятикутні грані. До них примикають найбільше реакційноздатні зв'язки, за властивостями близькі до кратних. Особливу групу утворюють так звані фулеренові трубки&nbsp;— тубулени, які являють собою порожні циліндричні утворення, зібрані із шестикутників і які мають, як правило, на кінці сферичну кришку, що включає п'ятикутні грані.

За кімнатної температури фулерени С<sub>60</sub> і С<sub>70</sub> не реагують із такими молекулами: оксид азоту, кисень, оксид сірки. Попри це було зафіксовано ряд нових хімічних реакцій із фулеренами.

Отримано і охарактеризовано найпростіший дигідрований фулерен із двома воднями С<sub>60</sub>Н<sub>2</sub>. Синтезовані галогенопохідні фулеренів. Прямим приєднанням [[флуор]]у отримана серія С<sub>60</sub>F<sub>''х''</sub> та С<sub>70</sub>F<sub>''y''</sub> де ''х'' менше або дорівнює 48, а ''у'' менше або дорівнює 56. Проведене хлорування та бромування фулеренів. Хлорування проводиться у нагрітих до 250 °С [[трубка]]х. Як правило, приєднується 24 атоми хлору. За температури 400°С [[поліхлорфулерен]]и дехлоруються у вихідний фулерен.

Таким чином, можна констатувати, що відкриття фулерену знаменувало появу класу сполук, які являють собою нову незвичайну форму елементного вуглецю. Це замкнуті каркаси, протяжні циліндричні чи багатошарові утворення, здатні до хімічних перетворень як на зовнішній поверхні, так і у внутрішній порожнині.

=== Гідратований фулерен (HyFn) ===
:: [[Файл:Fullerene in water.jpg|thumb|right|водний розчин C<sub>60</sub>HyFn]]

Гідратований фулерен С<sub>60</sub>&nbsp;— C<sub>60</sub>HyFn&nbsp;— це міцний, високогідрофільний супрамолекулярний комплекс, що складається з молекули фулерена С<sub>60</sub>, ув'язненої у першу гідратну оболонку, яка містить 24 молекули води: C<sub>60</sub>·(H<sub>2</sub>O)<sub><sub>24</sub></sub>. Гідратна оболонка утворюється внаслідок донорно-акцепторної взаємодії неподілених пар електронів кисню молекул води з електрон-акцепторними центрами на поверхні фулерена. При цьому, молекули води, орієнтовані поблизу поверхні фулерена зв'язані між собою об'ємною сіткою водневих зв'язків. Розмір C<sub>60</sub>HyFn&nbsp;— 1,6-1,8 нм. У той же час, максимальна концентрація С<sub>60</sub>, у вигляді C<sub>60</sub>HyFn, яку вдалося створити у воді, еквівалентна 4 мг/мл<ref>{{Цитата:Стаття
 | author = [[Андрієвський Григорій Володимирович|G.V. Andrievsky]], M.V. Kosevich, O.M. Vovk, V.S. Shelkovsky, L.A.Vashchenko
 | year = 1995
 | month = 
 | title = On the production of an aqueous colloidal solution of fullerenes
 | journal = J. Chem. Soc., Chem. Commun
 | volume = 12
 | issue = 
 | pages = 1281–1282
 | doi = 10.1039/C39950001281
 | id = 
 | url = 
 | format = 
 | accessdate = 
 }}{{ref-en}}</ref>
<ref>{{Цитата:Стаття
 | author = [[Андрієвський Григорій Володимирович|G.V. Andrievsky]], V.K. Klochkov, A. Bordyuh, G.I. Dovbeshko
 | year = 
 | month = 
 | title = Comparative analysis of two aqueous-colloidal solutions of C60 fullerene with help of FTIR reflectance and UV–Vis spectroscopy
 | journal = Chem. Phys. Letters
 | volume = 364
 | issue = 1-2
 | pages = 8-17
 | doi = 10.1016/S0009-2614(02)01305-2
 | id = 
 | url = 
 | format = 
 | accessdate = 30.04.2012
 }}{{ref-en}}</ref>
<ref>{{Цитата:Стаття
 | author = [[Андрієвський Григорій Володимирович|G.V. Andrievsky]], V.K. Klochkov, L.I. Derevyanchenko
 | year = 2005
 | month = 
 | title = Is the C<sub>60</sub> Fullerene Molecule Toxic?!
 | journal = Fullerenes, Nanotubes and Carbon Nanostructures
 | volume = 13
 | issue = 4
 | pages = 363-376
 | doi = 10.1080/15363830500237267
 | id = 
 | url = 
 | format = 
 | accessdate = 30.04.2012
 }}{{ref-en}}</ref>
<ref name="antioxidant">{{Цитата:Стаття
 | author = [[Андрієвський Григорій Володимирович|G.V. Andrievsky]], V.I. Bruskov, A.A. Tykhomyrov, S.V. Gudkov
 | year = 2009
 | month = 
 | title = Peculiarities of the antioxidant and radioprotective effects of hydrated C<sub>60</sub> fullerene nanostuctures ''in vitro'' and ''in vivo''
 | journal = Free Radical Biology & Medicine
 | volume = 47
 | issue = 6
 | pages = 786–793
 | doi = 10.1016/j.freeradbiomed.2009.06.016
 | id = 
 | url = 
 | format = 
 | accessdate = 30.04.2012
 }}{{ref-en}}</ref>.
Фотографія водного розчину С<sub>60</sub>HyFn з концентрацією С<sub>60</sub> 0,22 мг/мл праворуч.

=== Багатошарові фулерени ===

[[Файл:Фулерен.JPG|thumb|300px]]
У 1999 році японсько-російському колективу з Міжнародного центру досліджень матеріалів ([[Японія]]) вдалося знайти багатошарові фулерени. Вони були отримані із [[сажа|сажі]], шляхом лазерного [[піроліз]]у [[бензен]]у. Сажу протягом години випалювали за температури 3000 °С у атмосфері [[аргон]]у. Після прожарювання у вакуумі за температури 1600 °С була отримана плівка осаду, яка складалася з молекул фулерену діаметром 8,1 Å та 11,9 Å, що відповідає С<sub>80</sub> та С<sub>180</sub>. Як видно з фотографії, отриманої за допомогою електронного мікроскопа, є молекули, що складаються з кількох шарів. На [[фото]] можна побачити два їх різновиди: подвійну сферу діаметром 14 Å та потрійну кулю діаметром 20 Å. Це, на думку авторів досліду, перше спостереження вкладених один в одного фулеренів, т.&nbsp;зв. оніонів ({{lang-en|onion}}). Хоча останнє твердження і суперечливе, оскільки ще в 1980 році Ііджіма спостерігав за допомогою електронної мікроскопії високого розрішення оніоні утворення.<ref>{{cite journal| title=Direct Observation of the Tetrahedral Bonding in Graphitized Carbon Black by High Resolution Electron Microscopy| url=https://archive.org/details/sim_journal-of-crystal-growth_1980-11_50_3/page/675| first=Sumio| last=Iijima| year = 1980| journal=Journal of Crystal Growth| volume=50| pages=675–683| doi =10.1016/0022-0248(80)90013-5}}</ref> Якщо розрахувати діаметри молекул, то виходить, що в першому випадку це С<sub>60</sub> всередині С<sub>240</sub>, а в другому&nbsp;— С<sub>80</sub> та С<sub>240</sub>, вкладені, як матрьошки, в С<sub>560</sub>. Такі багатошарові фулерени&nbsp;— новий вид вуглецевих [[кластер]]ів.

== Вплив на живі організми ==
Незважаючи на те, що фулерен був відкритий понад 25 років тому, його вплив на живі організми досі залишається невідомим. Хоча теоретично показано, що фулерени не є токсичними<ref>{{Цитата:Стаття
 | author = Kolosnjaj J, Szwarc H, Moussa F
 | year = 2007
 | month = 
 | title = Toxicity studies on fullerenes and derivatives
 | journal = [[Advances in Experimental Medicine and Biology]]
 | volume = 620
 | issue = 
 | pages = 168-180
 | doi = 10.1007/978-0-387-76713-0_13
 | id = 
 | url = http://www.springerlink.com/content/k50r544652n3412x/
 | format = 
 | accessdate = 30.04.2012
 }}{{Недоступне посилання}}{{ref-en}}</ref>, їхня безпечність для людей все ще широко обговорюється. Однак, у квітні [[2012]] року група французьких вчених<ref name="rats">{{Цитата:Стаття
 | author = T. Baati et al
 | year = 2012
 | month = 
 | title = The prolongation of the lifespan of rats by repeated oral administration of 60 fullerene
 | journal = [[Biomaterials]]
 | volume = 33
 | issue = 19
 | pages = 4936-4946
 | doi = 10.1016/j.biomaterials.2012.03.036
 | id = 
 | url = http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0142961212003237
 | format = 
 | accessdate = 30.04.2012
 }}{{ref-en}}</ref> оприлюднила статтю з підсумками досліджень на [[щур]]ах. У статті вказується, що щури, яким щодня давали певну дозу фулерену С<sub>60</sub> з [[Оливкова олія|оливковою олією]], прожили вдвічі довше, ніж щури, які фулерену не вживали. Вважається, що такий ефект спостерігається через те, що фулерени поглинають [[вільні радикали]], які сприяють [[старіння|старінню]]<ref name="antioxidant" />. Однак ще невідомо чи будуть вони мати такий же ефект у людей.

== Див. також ==
* [[Вуглець]]
* [[Графен]]
* [[Вуглецеві нанотрубки]]
* [[Фулерити]]
* [[Нанотехнології]]
* [[Nanocar]]

== Примітки ==
{{примітки|1}}

== Джерела ==
* Hirsch, A.; Brettreich, M. Fullerenes: Chemistry and Reactions; WILEY-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA: Weinheim, 2005. {{ref-en}}
* [[Саранчук Віктор Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Саранчук]], [[Ільяшов Михайло Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Ільяшов]], В.&nbsp;В.&nbsp;Ошовський, [[Білецький Володимир Стефанович|В.&nbsp;С.&nbsp;Білецький]]. Основи хімії і фізики горючих копалин.&nbsp;— Донецьк: [[Східний видавничий дім]], 2008.&nbsp;— с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
* Ефремкин&nbsp;А.&nbsp;Ф., Иванов&nbsp;В.&nbsp;Б., Романюк&nbsp;А.&nbsp;П., Шибанов&nbsp;В.&nbsp;В. Структурные особенности диенстирольных термоэластопластов, модифицированных мономерами // Ж. ВМС. А. 1990. Т. 32. №&nbsp;9, с. 1995—2001.
* Иванов&nbsp;В.&nbsp;Б., Романюк&nbsp;А.&nbsp;П., Шибанов&nbsp;В.&nbsp;В. Кинетика полимеризации в диенстирольных блок-сополимерах // Ж. ВМС. 1993 г. Т. 35. №&nbsp;2, с. 119—124.
* Ван-Чин-Сян&nbsp;Ю.&nbsp;Я., Романюк&nbsp;О.&nbsp;П. Дослідження пошарової полімеризації трикомпонентних систем на основі термоеластопласту. Ж. Вісник НУ «Львівська політехніка» №&nbsp;426. Львів. 2001&nbsp;р., с. 24-28.
* [http://www.ufn.ru/ufn95/ufn95_9/Russian/r959a.pdf Фуллерены и структуры углерода. Успехи физических наук. т. 165, №&nbsp;9. Сентябрь 1995 г. С. 977—1009.]
* {{cite web|last = Слюсар|first = В.И.|title = Наноантенны: подходы и перспективы. - C. 58 - 65. | work = Электроника: наука, технология, бизнес. – 2009. - № 2. | date = 2009 |pages = C. 58 – 60 | url = http://www.electronics.ru/files/article_pdf/0/article_178_132.pdf}}

== Посилання ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6798/fulereni ФУЛЕРЕНИ] //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53412/23203.html Фулерени]}}

{{Алотропні модифікації вуглецю}}
{{Перспективні технології|виробництво=так|матеріали=так|роботи=так|питання=так}}

[[Категорія:Фулерени|*]]
[[Категорія:Екзотична матерія]]