Перегляд вихідного коду сторінки Хозари

{{unibox}}

'''Хоза́ри'''&nbsp;— [[тюрки|тюркське]] плем'я, що з'явилося в південно-східній [[Європа|Європі]] після відходу [[гуни|гунів]] (IV століття) і проіснувало до [[XI століття]]. Східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше [[Київська Русь|Київської Русі]].

Про походження хозарів існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до [[булгари|булгар]], [[огузи|огузів]], [[авари|аварів]].

Вважають, що прабатьківщиною хозарів були Прикаспійські та Приаральські степи і лівобережне [[Надволжя|Поволжя]]. Пізніше територія, заселена хозарами, охоплювала прикаспійські степи між річкою [[Сулак (річка)|Сулаком]] і пониззям [[Дон]]у. Головним етнічним центром хозарів був приморський [[Дагестан]], де розташовувалися їхні ранні столиці.

Разом з тим, на думку сходознавців, що виходили з даних східних джерел (твори Аль Масуді, Захарії Казвіні, Ібн-ал-Кяльбі), під хозарською зверхністю напередодні та на час утворення Київської Русі перебували всі слов'янські співплемінності на теренах України. Зокрема, український радянський історик [[Ковалівський Андрій Петрович|А. Ковалівський]] вказує, що «східні автори довго вважали, що межі Хазарії простягаються до Карпатів». [[Новосельцев|А. Новосельцев]] також зазначав, що в період розквіту Хозарії (70-ті роки VII—VIII&nbsp;ст.) її влада на заході поширювалася до Дунаю. 

Хозарська еліта у певний момент масово прийняла [[юдаїзм]], і за словами хазарського єврея, наближеного до царя хозарів [[Йосип (бек-мелех)|Юсуфа-Йосипа]], походять від євреїв Вірменії. За походу князя [[Святослав Ігорович|Святослава]] частина хозарів, які втекли на південь і потрапили до мусульман, прийняли [[іслам]]. Значна частина заможного населення та знаті хозарів Волгою дісталася балтійського басейну та склали місцеву торгову еліту, сприяючи розвиткові балтійського торгово-політичного союзу [[Ганза]], посиливши формування німецьких і голландських торгових міст-портів.

Головним заняттям перших відомих племен хозарів було кочове [[Тваринництво|скотарство]], згодом, коли частина населення осіла, набули від сусідів та завойованих племен [[хліборобство]] і [[торгівля|торгівлю]]. Вони часто воювали, але й торгували з [[Іран]]ом, Арабським [[халіфат]]ом, [[Візантійська імперія|Візантією]], пізніше&nbsp;— з [[Київська Русь|Руссю]], що свідчить про тривале протистояння з потужним союзництвом руських племен і пограниччям задовго до створення каганату.

== Виникнення Хозарського каганату ==
У другій половині VI&nbsp;ст. хозари підпали під владу Західнотюркського [[каганат]]у, під яким були протягом століття. Після розпаду [[Тюркський каганат|Тюркського каганату]] в середині VII&nbsp;ст. підкорили собі частину [[болгари|болгар]], кавказькі й слов'янські племена та створили [[Хозарський каганат]], першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хозарського каганату був [[Каган (титул)|каган]] як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник [[бек]].

Спершу у [[720-ті|720-х]]-737 роках столицею Хозарського каганату було місто [[Семендер]] в північному [[Дагестан|Даґестані]], а з середини VIII&nbsp;ст.&nbsp;— [[Ітиль]] над [[Волга|Волгою]], недалеко сучасної [[Астрахань|Астрахані]]. Місто Ітиль стало важливим центром міжнародної торгівлі між Сходом і Заходом, у ньому були й окремі слов'янські квартали.

За [[Сестренцевич]]ем, «Сармато-козари, після об'єднання свого, були такі сильні й мужні, що коло 750 року допомогли візантійському імператорові Костянтинові V узяти гору над [[сарацини|сарацинами]]. Задоволений цією перемогою, Констянтин виявив сармато-козарами повне своє задоволення й обіцяв їм високе своє заступництво. Він нібито прозвав їх [[козаки|козаками]], й писав до одного короля, свого сусіда, й просив його також на майбутні часи називати їх не козарами, а козаками.»<ref>Истор. Царст. Херсонес. Таврич. т. 2, стр. 106, 1806 г.</ref>.

[[835]] року за допомогою [[Візантія|візантійських]] будівничих, на [[Дон]]у збудовано укріплене місто [[Саркел]], де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньоазійських [[купець|купців]].

Крім торговельного шляху між [[Європа|Європою]] й [[Азія|Азією]], через Хозарію проходив [[Волзький шлях]], що сполучав [[Арабський халіфат]] зі [[Скандинавія|Скандинавією]].

== Розквіт ==

Найбільшого розвитку Хозарський каганат зазнав у VII&nbsp;ст., коли він оволодів Північним [[Кавказ]]ом, Приазов'ям, більшою частиною Східної Європи по [[Дніпро (річка)|Дніпро]]. Тоді у залежність від хозар підпали племена [[Сіверяни|сіверян]] і [[Поляни (східні)|полян]], які платили їм данину. Хозарський каганат воював як проти [[араби|арабів]], так і проти [[Візантія|Візантії]]. Хозари відіграли роль заборола проти арабської експансії.

На початку VIII&nbsp;ст. серед хозарів північного [[Дагестан]]у поселилися [[євреї]] з [[Іран]]у та [[Візантія|Візантії]], і під їх впливом частина хозарів перейшла на [[юдаїзм]], однак щойно на початку IX&nbsp;ст. цар [[Обадія]] проголосив юдейську віру без [[Талмуд]]у державною релігією. У [[737]] року [[араби]] з халіфату напали на Хозарський каганат і примусили провідну верству перейти на [[іслам]]. Зі свого боку Візантія намагалася насадити в Хозарії [[християнство]]; місійну подорож серед хозар відбув у [[860]]-[[861]] роках [[Кирило і Мефодій|Кирило-Константин]]. При допомозі візантійських [[місіонер]]ів у Хозарському каганаті створено [[митрополія|митрополію]] і 7 [[єпархія|єпархій]]. На території Хозарського каганату мирно співіснували юдаїзм (провідна верства), [[іслам]] і [[християнство]]&nbsp;— як також і язичництво, поширене і серед слов'янських племен.

== Занепад ==

Наприкінці [[IX століття]] в причорноморські степи, контрольовані хозарами, прийшли [[печеніги]], які значно ослабили Хозарський каганат. Із середини [[IX століття]] сильним суперником для хозарів стала Русь, військові дружини якої часто проходили територією Хозарії до [[Каспійське море|Каспійського моря]].

У IX—X&nbsp;ст. уся політика й економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику [[Візантійська імперія|Візантія]]— [[Хозарський каганат]]&nbsp;— [[Київська Русь]]. Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хозарського каганату й зростанням Київської Русі.

За літописним описами [[862]] року руське військо під проводом [[Аскольд]]а й [[Дір]]а визволило [[Київ]] від хозарської влади.

У [[883]]—[[885]] роках князь [[Олег Віщий|Олег]] визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності.

За часів князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря]] руське військо двічі ([[913]]—[[914]] і [[943]]—[[944]]) переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії ([[941]]) князь Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були й хозари християнського віровизнання.

Похід князя [[Святослав Ігорович|Святослава Ігоревича]] [[964]]—[[965]] років на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування, остаточного удару. Було розгромлено міста [[Ітиль]] і [[Семендер]], а [[Біла Вежа|Білу Вежу]], разом із південно-західною частиною ([[Тмутороканське князівство]])&nbsp;— приєднано до Київської держави. Знищення Хозарського каганату припинило набіги хозарських орд на поселення слов'ян з метою захоплення населення й продажу його в рабство{{джерело?}}.

Після перемоги князя Святослава хозари підпали під зверхність [[Хорезм]]у{{джерело?}}.

[[985]] року [[князь]] [[Володимир Святославич]] пішов походом на [[булгари|булгар]] та хозарів і після перемоги примусив їх платити данину.

Остання літописна згадка про хозарів датується [[1079]] роком (про їх участь у змові проти князя [[Олег Святославич (Гореславич)|Олега Святославича]], якого схопили в [[Тмуторокань|Тмуторокані]] й відправили у Візантію). [[1083]] року князь Олег, повернувшись до [[Тмуторокань|Тмуторокані]], стратив хозарів-змовників.

Після занепаду Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-[[половці|половецьким]] оточенням і згодом цілковито зникли.

== Див. також ==
* [[Хозарські міфи]]
* [[Хозарський козацький міф]]
* [[Хозарський словник]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Комар.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Khozary Хозари] // {{ЕІУ|10|397}}
* Ковалівський А. Зв'язки зі Сходом та сходознавство у Києві й Наддніпрянщині в середні віки / А.Ковалівський // Східний світ.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;2 / 1996.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 149.
* Новосельцев А.&nbsp;П.&nbsp;Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа.&nbsp;— С. 77.
* Тортика А.&nbsp;А.&nbsp;Династические браки как элемент внешней и внутренней политики Хазарского государства / А.&nbsp;А.&nbsp;Тортика // Східний світ.&nbsp;— 2005.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 105.
* Новосельцев А.&nbsp;П.&nbsp;Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа.&nbsp;— С. 193, 194.

=== Література ===
* ''Головко О.'' [https://archive.org/stream/maliySlovnik#page/n427/mode/2up Хозари] // {{МСІУ}}
* {{ЕУ|10|3610—3611|[https://archive.org/stream/eu0t0/EU_T_10_Kh_Ya#page/n9/mode/2up Хозари]}}
* ''Рыбаков Б.'' К вопросу о роли Хазарского каганата в истории Руси.&nbsp;— Советская Археология, XVIII.&nbsp;— М., 1953
* ''Артамонов М.'' История хазар.&nbsp;— Л., 1962
* ''Dunlop D.'' The History of the Jewish Khazars.&nbsp;— Нью-Йорк, 1967
* ''Pritsak O.'' The Khazar Kingdom's Conversion to Judaism.&nbsp;— Harvard Ukr. Studies, t. 3, ch. 2.&nbsp;— 1978
* Hunowie europejscy, Protobułgarzy, Chazarowie, Pieczyngowie.&nbsp;— Вроцлав&nbsp;— Ґданськ, 1975
* ''Плетнева С.'' Хазары.&nbsp;— М., 1976
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Гумільов Лев Миколайович|Гумилёв Л. Н.]] |заголовок=Древняя Русь и Великая степь |посилання=http://gumilevica.kulichki.net/ARGS/index.html |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=АСТ |рік=2019 |сторінок=960 |isbn=978-5-17-100425-5 |ref=Гумилёв Л. Н. }}
* A.Koestler, ''La tredicesima tribù'', UTET, Torino 2003
* Isaac Acqris, ''Kol Mevasser'' , Constantinople 1577, Manuscrit à Oxford.
* A.N. Poliak, ''Kazarie: Histoire d'un royaume juif en Europe'' (En hébreu), Tel Aviv, 1951.
* Encyclopédia Universalis, ''Dictionnaire du Judaïsme'', p. 447, Paris, Albin Michel, 1998.
* Sapir Jacques, Piatigorsky Jacques (dir), «L'Empire khazar. VIIe-XIe siècle, l'énigme d'un peuple cavalier.», Paris, Autrement, coll. Mémoires, 2005 (ISBN 2-7467-0633-4)

== Посилання ==
* [https://archive.org/stream/etnoderzhavoznavstvo#page/n165/mode/2up Хозаризм (козаризм) український] // Мала енциклопедія етнодержавознавства / [[Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України|Інститут держави і права ім. В.&nbsp;М.&nbsp;Корецького НАН України]], Упорядник [[Римаренко Юрій Іванович|Ю.&nbsp;І.&nbsp;Римаренко]] та ін.&nbsp;— Київ: Вид-ва: «[[Генеза (видавництво)|Генеза]]», «Довіра», 1996.&nbsp;— С. 166—168.
* {{УМЕ16|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_16_Уш-Я#page/n37/mode/2up Хозари]|сторінки=2010—2011}}

{{Хазарія}}
{{Варварські королівства}}
{{Гардарикі}}
{{нк}}
{{DEFAULTSORT:Хозари}}

[[Категорія:Хозари| ]]
[[Категорія:Зниклі народи]]
[[Категорія:Тюркські народи]]