Христенко Інна Митрофанівна
| Інна Митрофанівна Христенко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 14 серпня 1919 або 1919[1] Полтава | |||
| Померла | 21 серпня 2001[2] або 2001[1] | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | дитяча та підліткова літератураd[1] і творче та професійне письмоd[1] | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Жанр | поетеса, прозаїк | |||
|
| ||||
І́нна Митрофа́нівна Христе́нко (14 серпня 1919, Полтава — 21 серпня 2001) — українська дитяча письменниця (поетеса, прозаїк).
Народилася в сім'ї вчителя. Батько був репресований, на всіх родичів лягло тавро родини «ворога народу»[3].
У 1923 р. разом із батьками переїхала до Харкова, де закінчила середню школу, а 1941 історичний факультет Харківського університету.
Після початку німецько-радянської війни Христенко приєдналась до товариства «Просвіта». Деякий час працювала друкаркою у Міській управі. В газеті «Нова Україна», яка виходила у піднімецькому Харкові, був опублікований ліричний вірш Христенко «Привіт тобі, весно!»[3].
За її словами, після війни її часто викликали до НКВС, ставлячи у провину зокрема цю публікацію. Христенко заборонили викладати у денній школі, дозволивши викладати тільки у вечірній[3].
У 1944—1958 рр. учителювала в школі.
Наприкінці 1950-х років знову почала писати вірші та оповідання. Переважно писала твори для дітей.
З 1960 р. — член Спілки письменників України.
У листопаді 1994 р. одружилася з німцем Ріхардом Дюрнером. Дюрнер, колишній художник, під час німецько-радянської війни був водієм, квартирував у Харкові в одному дворі з Христенко. Він захворів, дізнавшись, що у Німеччині померла його дружина, залишилися діти. Він був пригнічений тяжкою депресією, в нього розпочалася сильна гарячка. Христенко доглядала за ним, Дюрнер одужав та, залишивши Харків з німецькими військами, повернувся до Німеччини. У 1990-ті роки Дюрнер знайшов Христенко, почалося листування, згодом вони одружилися. Жили у м. Гольцмаден (Швабія)[4][5].
Після смерті чоловіка повернулася до Харкова.
Померла 21 серпня 2001 року[6].
Друкує вірші від 1943. Пише для дітей.
- Збірка казок «Хоробрий ведмедик» (1958).
- Повість «Настуся» (1959).
- Збірка оповідань «Миколина перемога» (1960).
- Збірка віршів для малят «О нашем Вадике дома и в садике» (російською мовою, 1960).
- Збірка оповідань «Вредний хлопчисько» (1963).
- Повість «Настуся» (частини 1—2, 1968).
- Збірка казок та оповідань «Славкові канікули» (1970).
- «Настуся» (в російському перекладі, 1973).
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ а б в Харьковская эмиграция 1942-1943. 39 (Ростислав Рыбальченко 2) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Літературу і театр аналізує психіатр (Зустріч на тлі 100-річчя Інни Христенко) |. kharkiv-nspu.org.ua. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Олеся Шепітько. Мить вічності (PDF).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Життя під знаком Маковія (До 100-ліття з дня народження Інни Христенко) |. kharkiv-nspu.org.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 459.
- Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 366—367.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 285.
|
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |