Харків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харків
Kharkiv-town-herb.svg Kharkiv-town-flag.svg
Герб Харкова Прапор Харкова
Kharkiv montage (2015).png
Харків на мапі України. Харківська область виділена.
Харків на мапі України. Харківська область виділена.
Основні дані
Інша назва «Східна столиця»,
«Smart City»,
«Перша столиця»
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область
Район/міськрада Харківська міська рада
Код КОАТУУ 6310100000
Засноване 1654-1655
Статус міста з 1654 року
Поділ міста 9 районів
Населення 1 452 887 (01.01.2015)[1]
Площа 350 км²
Густота населення 4151 осіб/км²
Поштові індекси 61000-499
Телефонний код +380-57(2)
Координати 50°00′21″ пн. ш. 36°13′45″ сх. д. / 50.00583° пн. ш. 36.22917° сх. д. / 50.00583; 36.22917
Висота над рівнем моря 94—202 м
Водойма Харків, Лопань, Уди, Немишля
Назва мешканців Харків'я́нин, харків'я́нка, харків'я́ни.
Міста-побратими 17 міст (див. список)
День міста 23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція *Харків-Пасажирський
*Харків-Левада
До Києва
 - фізична 407 км
 - залізницею 487 км
 - автошляхами 449 км
Міська влада
Адреса 61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, 731-54-37
Веб-сторінка Харківська міська рада
Міський голова Кернес Геннадій Адольфович

Ха́рків (застаріле: Харьків[2][3], лат. Zacharpolis[4][5][6]) — місто на сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 453 тис. осіб, площа міста — 350 км²[7]. Разом із прилеглими містами та районами формує Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.

Друге за кількістю мешканців місто України, з січня 1920 по червень 1934 рр. — столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром у СРСР після Москви та Ленінґрада. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 державних театрів і десятки недержавних, 80 бібліотек.

Географія[ред.ред. код]

Космічний знімок Харкова (Landsat 5, 18 червня 2011)

Найвищий пункт над рівнем моря 202 м (П'ятихатки (Харків)), найнижчий — 94 м (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків поділяється на чотири низовинні й чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).

Довжина Харкова[8]:

  • з півночі на південь — 24,3 км
  • з заходу на схід — 25,2 км

Харків лежить на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди, Немишля); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Сіверського Дінця. Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишля).

Харків має велику кількість парків і скверів, історія заснування і розвитку декотрих з яких налічує понад 100-літній період, та багатий природно-заповідний фонд.

Райони[ред.ред. код]

Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, досьогодні збереглися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Холодна гора, Лиса гора, Салтівка, Олексіївка, Павлове Поле, Шатилівка, Шишківка, Тюринка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Велика Данилівка та інші.

Клімат[ред.ред. код]

Помірно континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — спекотне. Середня температура року — + 6,9 °C (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. У самому місті і в приміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Клімат Харкова
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11 14,6 21,8 30,4 34,5 36,8 37,6 39,8 33,7 29,3 18,5 13,4 39,8
Середній максимум, °C −2,8 −2 3,7 14 20,7 24,6 25,9 25,2 19,4 11,7 3,6 −0,8 11,9
Середня температура, °C −5,7 −5,1 0,1 9,1 15,3 19,2 20,4 19,5 13,9 7,3 0,8 −3,3 7,6
Середній мінімум, °C −8,5 −8,1 −2,9 4,7 9,9 13,8 15,0 14,1 9,1 3,7 −1,6 −5,8 3,6
Абсолютний мінімум, °C −35,6 −29,8 −32,2 −11,4 −1,9 2,2 5,7 2,2 −2,9 −9,1 −20,9 −30,8 −35,6
Норма опадів, мм 35 30 27 36 53 59 67 45 45 39 41 38 515
Джерело: Погода і клімат

Екологія[ред.ред. код]

Докладніше: Екологія Харкова

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Харкова

На місці Харкова знаходилося стародавнє місто Донець, ще за часів Київської Русі. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків («Хар-Кобе»). Інші версії — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька). Ще одна версія — від козака Івана Каркача (Харкача). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти цього та обмежування кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Проте російські «служилі люди» не були постійним населенням. Паралельно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці.

У 17801796 роках Харків був центром Харківського намісництва Російської імперії.

Важливою подією в історії Харкова було заснування у 1805-у році Харківського університету, що надало потужний поштовх для перетворення провінційного міста із населенням близько 10 тис. осіб на важливий освітній та науковий центр сходу України.

У 1940-му році кількість промислових підприємств у місті досягла 200, обсяг продукції зріс порівняно з 1913 р. в 12 разів. У місті було 36 вищих навчальних закладів зі 42 тис. студентів, 41 технікум з 14 тис. учнів, 138 шкіл на 96 тис. школярів, 14 театрів, 60 клубів, 304 бібліотеки, побудовано 2 млн м² житла. У 1940 у місті було 14 театрів, у тому числі кілька аматорських. Населення Харкова у 1939 р. становило 833 000 осіб. У 1933–1934 рр. були побудовані будинок проектів, будинок кооперації, закладено соцміста «Новий побут», «Червоний промінь» і студентське містечко. Одночасно за радянських часів було зруйновано Миколаївський собор (УАПЦ), церкви — Мироносицьку, Дмитріївську та Різдва Христового та ін.

Адміністрація[ред.ред. код]

Міський голова Львова Геннадій Адольфович Кернес

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Докладніше: Райони Харкова

Територія сучасного Харкова поділяється на дев'ять[9] адміністративно-територіальних одиниць — районів у місті: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Орджонікідзевський, Фрунзенський і Червонозаводський.

Устрій[ред.ред. код]

Харківська міська рада є представницьким органом територіальної громади Харкова, через який вона здійснює місцеве самоврядування, що здійснює від імені громади та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, а також приймає від її імені рішення. Міська рада складається зі 100 депутатів, обирається на п'ять років. VI (XXVI) скликання було обране у 2010 році. Представлені 7 політичних сил: Партія регіонів (69), «Батьківщина» (13), Комуністична партія України (8), «Сильна Україна» (6), «Фронт Змін» (2), Народна партія (1), Партія Пенсіонерів України (1)[10].

Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади, що представляє її інтереси, обирається на чотири роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Він очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради. Мером міста сьогодні є[11] Геннадій Адольфович Кернес, кандидат від Партії регіонів[12].

У Харкові розташовані три виправних колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань: Диканівська виправна колонія № 12, Олексіївська виправна колонія № 25 та Харківська виправна колонія № 43.

Громадські організації[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Харкова
Динаміка населення міста

Після революції 1917–1920 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926 р. в місті проживало близько 417 тисяч осіб (третє місце в УСРР після Києва й Одеси) й українці складали в ньому відносну більшість населення (38,3%), росіян тоді було 38%, євреїв 19,5% (наприклад, за даними перепису 1897 p. ці три етнічні групи складали відповідно 29,2, 60,0 та 6,1%). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл, і станом на 1939 рік в Харкові мешкало 833 тисяч мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 роках його лишилося 160–180 тисяч. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати.

У 1950 р. налічувалося 718 тис. мешканців, у 1959 р. — 953 тис., у 1962 р. населення перевищило 1 млн. За переписом 1970 р. у Харкові мешкало 1223 тис. осіб, у 1979–1444 тис., 1989–1610 тис. За даними на 1 січня 2014 р. населення Харкова становило 1451 тис. осіб (2 місце після Києва).[13]

Згідно з підсумками всеукраїнського перепису населення 2001 року у Харкові українці становили 62,8% населення, росіяни 33,2%.[14] загальна чисельність населення Харкова становила 1 470 900 осіб.[15]

Динаміка національного складу Харкова
1926 1939 1959 1989 2001
українці  38,6%  48,5%  48,4%  50,4%  62,8%
росіяни  37,2%  32,9%  36,1%  42,0%  33,2%
євреї  19,5%  15,6%  8,7%  3,0%  0,7%


Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне місто, але й відоме кількома специфічними словами, зокрема — словами «тремпель» та «ракло». За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу), що з'явилося на початку 19 ст., наразі використовують майже на всій Слобожанщині, у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.[Джерело?]

Економіка[ред.ред. код]

Народне господарство[ред.ред. код]

Харків — один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудівні і металообробні заводи, також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45% всієї продукції): Харківський тракторний завод, Завод імені Малишева (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський моторобудівний завод «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), Харківський верстатобудівний завод, авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель» тощо. Працюють підприємства хімічної промисловості (заводи пластичних мас, медичних пластмас, хімічних реактивів, лакофарбові, фармацевтичні тощо), деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найрозвиненіша швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 22,1 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі — на 6,0 млрд грн., харчової галузі — на 4,8 млрд грн., підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води — на 5,1 млрд грн., хімічної та нафтохімічної промисловості — на 1,8 млрд грн.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізації промислової продукції в місті мають (на середину 2009 року), зокрема:

  • Харківське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» — 6,5%;
  • ВАТ «Турбоатом» — 3,5%;
  • ТОВ «Техноком» — 3,2%;
  • ДП «Електроважмаш» — 3,1%;
  • ВАТ «Харпідшипник» — 1,8%;
  • ЗАТ «Харківський плитковий завод» — 1,8%;
  • ЗАТ «Новий стиль» — 1,6%;
  • ЗАТ «Завод „Південкабель“» — 1,5%;
  • Філія «Харківський молочний комбінат» — 1,4%;
  • ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» — 1,4%;
  • ТОВ «Фармацевтична компанія „Здоров'я“» — 1,4%.

Промислові території[ред.ред. код]

Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що в свою чергу сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств.[16] Тобто міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:

  • Балашовська промзона — 863,4 га;
  • Орджонікідзевська промзона — 1043 га;
  • Диканівська промзона — 999 га;
  • Іванівська промзона — 550 га;
  • Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га.

Ці промислові утворення поєднують більше 70% промислових, транспортних і складських підприємств міста.

Торгівля[ред.ред. код]

Докладніше: Ринки Харкова

У Харкові налічується більше 20-ти продуктових, речових, промислових ринків та базарів. Найбільшими діючими ринками є Барабашово, Центральний (кол. Благовіщений базар), Кінний та Райський куток

Також у місті діє велика кількість супермаркетів ряду українських та регіональних мереж, серед яких «АТБ», «Сільпо», «Велика Кишеня», «Billa», а також «Восторг», «Таргет», «Класс», «Дарс», «Рост», «Велмарт», «Посад».

Інфраструктура[ред.ред. код]

Житло-господарський комплекс обслуговується комунальним підприємством «Жилкомсервіс». У 2014 році посадові особи КП «Жилкомсервіс» стали фігурантами кримінального провадження через розкрадання коштів у великих розмірах, організувавши схему із співпраці через фіктивні угоди з низкою фірм на суму 23 млн грн., через ці гроші виводились, а також підприємство накопичило значні борги перед іншими підприємствами за послуги водозабезпечення міста, із прибирання прибудинкової території тощо.[17][18], а також було вирішено перевірити дільність підприємства від його заснування.[19] Серед фірм, через які гроші виводились з підприємства, можливо є ті, що пов'язані з лідером організації «Оплот» Євгеном Жиліним[19][20]

Забезпечення міста водою відбувається через КП «Харківодоканал», а гарячою водою та теплом — через КП «Харківські теплові мережі». У листопаді 2014 року було відкрито кримінальну справа проти керівників КП «Харківодоканал» через завдані збитки на сотні тисячі гривень.[21][22]

З березня 2012 у Харкові працює перинатальний центр[23][24].

Функції швидкої медичної допомоги здійснює комунальне підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», створене 20 вересня 2012 року[25].

Транспорт[ред.ред. код]

Харків є одним із найбільших транспортних вузлів України. Через місто проходить низка європейських транспортних коридорів: автошлях E40М03, E105. У сучасному Харкові є всі основні види транспорту — залізниця, міжнародний аеропорт.

Аеропорт розташований за 12 км на південь від центру Харкова, один з найбільших у Східній Україні. В рамках підготовки до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року влітку 2009 року було розпочато реконструкцію злітно-посадкової смуги, в результаті якої її було подовжено до 2 500 м зі збільшенням класифікаційного числа штучного покриття аеродрому до 50, що надало аеропорту можливість приймати літаки класу «Аеробус A320» та «Боїнг 737». Було побудовано новий міжнародний термінал, а старий реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів. За період проведення харківських матчів Євро-2012 з 8 до 18 червня міжнародний аеропорт «Харків» обслужив 750 зліт-посадок повітряних суден з 52,5 тис. пасажирів на борту.[26]

Міські перевезення здійснюються за допомогою тролейбусів, трамваїв, метрополітену та маршрутного автотранспорту. Існує 24 маршрути тролейбусів та 11 — трамваїв. Вартість проїзду в них становить 2 гривні (пільгова вартість — 1 гривня).

У місті діють два пункти контролю на залізниці через державний кордон з Росією: Харків-Сортувальний та Харків-Пасажирський-Бєлгород. Харків-Пасажирський — головна пасажирська залізнична станція Харківського залізничного вузла Південної залізниці. Зупинна платформа розташована у Ленінському районі. До будівлі вокзалу один з виходів станції метро «Південний вокзал». Харківський метрополітен має три діючі лінії, експлуатаційна довжина яких сягає близько 38,1 км. До послуг пасажирів — 29 станцій з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. Після відкриття 23 серпня 1975 року став шостим за ліком метрополітеном в СРСР та другим в Україні. Пасажиропотік за рік складає 250,1 млн чол.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ[ред.ред. код]

У Харкові друкується більше 65 різних газет і журналів[27]. Серед суспільно-політичних видань відома газета «Вечірній Харків», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Телескоп», відомі рекламно-інформаційні видання: «Прем'єр Дайджест», «Харьков на Ладонях» http://www.aida.com.ua/, «Авізо», «Бизнес Тайм», «Прем'єр Експрес», «Час Пик», «Объективно», «Харківський кур'єр» та «СтройПрайс».

1921 року до Харкова було перенесене видавництво «Рух», яке видавало здебільшого твори українських дореволюційних письменників у серіях, призначених для масового поширення. У 1920-30-х роках у Харкові з'явилася низка республіканських газет і журналів. Зокрема, виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958).

Протягом 2007–2012 років виходила газета «Главное»[28][29][30].

Провідні газети

  • «Вечерний Харьков» (укр. «Вечірній Харків») — найпопулярніше щоденне видання міста, від 1963 р. видавалось українською мовою, в 1983 році оголосили про перехід на видання двома мовами — українською та російською, але дуже скоро перейшли на видання виключно російською.
  • «Время»;
  • «Слобідський край»;
  • «Известия»;
  • «Комсомольская правда в Украине. Харьковский выпуск»;
  • «Сегодня. Харьков».
  • літературний місячник «Березіль».

Радіо[ред.ред. код]

У Харкові працюють у FM-діапазоні низка загальноукраїнських та регіональних радіостанцій. Крім того, мовлення здійснює Харківська обласна державна телерадіокомпанія (6:45-6:55, 8:10-8:30, 15:40-16:00, 18:10-19:00, 20:00-20:30) та радіо «Слобожанщина» (на хвилі Першого каналу Українського радіо (6:30-6:45, 10:30-11:00; щонеділі — 23:00-23:30).

Радіостанції на ультракоротких хвилях: «Харків-2» (67,2). Радіостанції у FM-діапазоні: Русское Радио Україна (88,0), Рокс Україна (89,3), Relax (90,0), Ретро FM (90,4), MFM (91,2), Радио Вести (100,5), Європа Плас (101,1), Стильне радіо Перець ФМ (101,5), XIT FM Україна (102,0), Kiss FM (102,4), Радіо П'ятниця (103,0), Шансон (103,5), Радіо 24 (104,0), Наше радіо (104,5), Люкс ФМ (105,2), Улюблене радіо (105,7), Авторадіо-Україна (106,1), Бізнес-радіо (106,6), «Ера-FM» (107,0), Радіо ЄС (107,4), Мелодія (107,9).

Телебачення[ред.ред. код]

За СРСР у Харкові транслювалися 2 програми телебачення — союзна і республіканська та на область (на останній матеріали передавались українською та російською мовами).

1979 року збудовано нову телевізійну станцію.

На сьогодні мовлення здійснюють загальнонаціональні телеканали. Частина українських та іноземних каналів доступні через кабельні мережі.

Також у місті діє 7 харківських місцевих телеканалів: «А/ТВК», «ОТБ», «7 канал», «Simon», «Фора», «Фаворит» та «Р1».

Інтернет-ЗМІ[ред.ред. код]

З розвитком інтернету відбулось поширення новинарних інтернет-порталів. На теперішній час більшість газет та телеканалів має свої сайти у мережі інтернет.

Інтернет-ЗМІ Харкова: «057.ua», «АТН», «Главное», «Городской дозор», «Справжня варта», «MediaPort», «Місто Х».

Видавництва[ред.ред. код]

У Харкові працюють численні видавництва, серед головних — «Фактор», «Прапор», Folio, Торсінг.

У Харкові працювала Книжкова Палата УРСР, наразі з видавничих і книговиробничих підприємств діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе.

Освіта і наука[ред.ред. код]

За рівнем освіти і науки Харківські виші й наукові установи є одними з найкращих у країні (а подеколи і Східної Європи), часто конкурують зі столичними. Низка харківських освітніх і наукових установ веде свій початок з дореволюційних часів, інші — з часу, коли Харків був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої Світової війни. Внаслідок різних реформ Харків мав станом на 1979 рік 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів.

Найвідоміший заклад міста - Харківський національний університет імені В. Каразіна. Після Львівського, найстаріший університет України. Згідно з рейтингом провідних університетів світу «Webometrics» 2014 року, Харківський університет займав третю позицію серед університетів України та 1705 місце у світі[31]. З університетом пов'язані навчання та діяльність щонайменш двох нобелівських лауреатів, фізика Лева Ландау та біолога Іллі Мечникова. Серед відомих науковців, що працювали, народилися або вчилися в місті багато видатних постатей: Василь Данилевський, Саймон Кузнець, Віктор Кирпичов,

Юрій Кнорозов, Ігор Курчатов, Єжи Нейман, Іван Обреїмов, Леонард Гіршман, Григорій Сковорода, Олександр Потебня, Лев Синицький, Дмитро Багалій, Григорій Ганзбург, Юрій Шевельов, Марин Дринов, Микола Костомаров, Христина Алчевська, Олексій Бекетов тощо.

Серед вищих шкіл Харкова найважливіші: Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Харківський політехнічний інститут, Харківський національний економічний університет, Харківський державний медичний університет, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, Харківська державна академія культури, Національний фармацевтичний університет, Національний аерокосмічний університет, Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського тощо. У місті діє також ряд інженерно-економічних ВНЗ: Українська державна академія залізничного транспорту, Харківський національний університет будівництва й архітектури, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Зооветеринарна академія, Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківська національна академія міського господарства.

Від початку 30-их pоків, а особливо після війни, посилена русифікація усіх ступенів освіти у Харкові, як також інших культурно-освітніх установ.

З 1918 і до 1963 року працювала державна консерваторія. Зараз у місті є астрономічна обсерваторія, математичне товариство та обласний державний архів. Діють 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 професійно-технічних шкіл; понад 50 науково-дослідних інститутів при вищих навчальних закладах або у відомстві міністерств (зокрема, ще 1920 року був заснований Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології, що займався вирішенням питань радіології та онкології), 6 науково-дослідних інститутів АН України (Харківський Наук. Центр АН, Укрдіпроруда та ін.).

Культура[ред.ред. код]

Радянська Україна для інтуристів, Харків, рекламний плакат, початок 1930-х років

Література[ред.ред. код]

У Харкові народилися або жили тривалий час поети Велимир Хлєбніков, Микола Асєєв, Сергій Єсенін, Анатолій Марієнгоф, Михайло Кульчицький, Борис Слуцький, Борис Чичибабін, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Василь Еллан-Блакитний, Остап Вишня, Олександр Введенський, Гнат Хоткевич, Василь Мисик, Вадим Левин, Ігор Муратов, Кость Гордієнко, Лариса Васильєва; прозаїки Григорій Квітка-Основ'яненко, Григорій Данилевський, Аркадій Аверченко, Іван Бунін, Іван Багряний, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Володимир Добровольський, Микола Сказбуш, Вадим Собко, Юрій Милославський, Едуард Лимонов, Михайло Єлізаров, Олександр Мільштейн та інші відомі письменники. З Харкова родом, там навчався та якийсь час працював всесвітньовідомий український мовознавець та видатний літературознавець Юрій Шевельов.

Події декількох романів розвиваються в Харкові.

До найбільших харківських бібліотек належать Державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка в Харкові, Наукова бібліотека Харківського Університету, Харківська державна наукова медична бібліотека тощо. Щорічно проводяться книжковий фестиваль «Світ Книги».[32] та фестиваль письменників-фантастів «Зоряний міст».

Музика, театр і кіно[ред.ред. код]

У місті діють Філармонія, Оперний театр та Будинок органної і камерної музики. З міста походять композитори Олександр Щетинський, Віталій Губаренко, Валентин Бібік, музикознавці Григорій Ганзбург, Юрій Щербинін, диригенти Валерій Матюхін, Олексій Рябов та інші.

З Харковом пов'язане життя музикантів, композиторів і співаків Людмили Гурченко, Сергія Бабкіна («5'nizza»), Андрія Запорожця («5'nizza», «SunSay»), Захара Мая, «ТНМК», «Оркестр Че», «Lюk», «ТонкаяКраснаяНить», «Spiritual Seasons», «Drudkh», «Tessaract», «Nokturnal Mortum», «Dub Buk», «We Are!!», «Pur:Pur».

Відомі музичні фестивалі «Харківські асамблеї», «Печенізьке поле» та кінофестиваль «Харьковская сирень».

Харків по праву пишається найпершим у Східній Європі кінотеатром — «Брати Боммер». Нині у місті діють понад 10 кінотеатрів. 1963 року в місті відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974-го — новий цирк.

Працюють численні театри, з яких декілька професійних мають звання академічних: Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка, Харківський академічний драматичний театр ім. Шевченка, Харківський академічний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна, Харківський академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва, Харківський театр для дітей та юнацтва, Харківський академічний театр музичної комедії, чимало театральних студій і колективів.

Музеї[ред.ред. код]

У Харкові працюють численні музеї. Найбільш цінні експонати Історичного музею належали раніше Григорію Сковороді, Тарасу Шевченку, харківським театрам та цехам. Художній — з визначними творами Миколм Самокиша, Сергія Васильківського, Володимира Боровиковського, копією Запорожців, що пишуть листа турецькому султану, та ін. Літературний музей знайомить з художньою літературою, з історією літератури на Слобожанщині та сучасною літературною теорією. Музей археології та етнографії Слобідської України веде свою історію з 1807 року, за цей час колекція зросла майже до 200 тис. експонатів. У 23 залах Харківського музею природи розгорнуто експозиції чотирьох відділів: геологічного, безхребетних і хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи.

Діють також меморіальний будинок-музей Гната Хоткевича, морський музей, музей видатних харків'ян та музей історії та залізничної техніки Південної залізниці. Новітнім та унікальним для України є Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху.

Релігія[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

У Харкові діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», велосипедний трек «Динамо», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

2007 року у місті засновано хокейний клуб «Харків», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Один раз на рік у серпні в місті проводиться марафонський забіг «Марафон — визволення», присвячений дню визволення Харкова.

Двічі на рік у Харкові проходять шосейні велосипедні гонки. У травні багатоденна гонка на призи газети «Вечірній Харків», та на початку серпня велогонка «Золоті колеса».

Архітектура[ред.ред. код]

Зі старих будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.

У Харкові є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор Й. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін.

Найвідомішим кладовищем Харкова є Івано-Усікновенське кладовище.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Харкова.

Харківський майдан Свободи — найбільший у Європі. Він займає 11,6 га, його протяжність за найбільшою оссю становить 750 м. Міський майдан таких колосальних розмірів було спеціально задумано для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром УРСР з 1919 по 1934 р. Також існує думка, що майдан проектувався великим, щоб за необхідності на нього міг приземлитися кур'єрський літак. Майдан Свободи обмежують відповідні з його масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості — Держпрому.[33][неавторитетне джерело] У Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій, в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.

Хмарочоси[ред.ред. код]

За часів УРСР, коли Харків був столицею республіки, в місті почали будувати перші сучасні «хмарочоси». В 1928-му році звели 68-метровий Держпром, а в 1932-му Дім проектів (зараз Університет ім. Каразіна) висотою 68,5 м. Будинки простояли Німецько-радянську війну і сьогодні є одними з візитівок міста.

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

У Харкова 19 міст-побратимів і міст-партнерів[Джерело?]:

  1. Італія Болонья, Італія (з 5 серпня 1966)
  2. США Цинциннаті, США (з 9 вересня 1989)
  3. Німеччина Нюрнберг, ФРН (з 29 квітня 1990)
  4. КНР Тяньцзінь, КНР (з 14 червня 1993)
  5. Болгарія Варна, Болгарія (з 25 серпня 1995)
  6. Франція Лілль, Франція (з 6 червня 1998)
  7. Польща Познань, Польща (з 24 вересня 1998)
  8. Росія Москва, РФ (з 22 березня 2001)
  9. Литва Каунас, Литва (з 23 квітня 2001)
  10. Росія Бєлгород, РФ (з 18 жовтня 2001)
  11. Росія Нижній Новгород, РФ (з 14 грудня 2001)
  12. Росія Санкт-Петербург, РФ (з 23 травня 2003)
  13. КНР Цзінань, КНР (з 23 вересня 2004)
  14. Чехія Брно, Чехія (з 12 квітня 2005)
  15. Грузія Кутаїсі, Грузія (з 23 серпня 2005)
  16. Латвія Даугавпілс, Латвія (з 6 лютого 2006)
  17. Ізраїль Рішон-ле-Ціон, Ізраїль (з 13 березня 2008)
  18. Польща Варшава, Польща (з 2 лютого 2011)
  19. Словаччина Трнава, Словаччина (з 19 квітня 2013)

В місті розташовані консульства Австрії, Вірменії, Німеччини, Польщі, Росії та Словенії. Харкову присуджена Премія Європи 2010, це перше місто в Україні, яке отримало цю премію.[34]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державна служба статистики України: Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2015
  2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 388.
  3. Багалій Дмитро Іванович «Історія Слобідської України»
  4. За версією Г. С. Сковороди.
    (Харьков. Сковорода — Эссе — Новости — афиша Харькова, новости Харькова, развлечения Харьков, кинотеатры, театры, события) (рос.)
  5. Сад божественних пісней. Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Том. 1.
  6. Разговор, называемый Алфавит, или букварь мира. Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Том. 1.
  7. Верховна Рада України 6 вересня 2012 року затвердила нові межі міста Харкова
  8. Географічна довідка
  9. Статут територіальної громади міста Харкова на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
  10. Харківська міська рада. Результати виборів депутатів. ЦВК. Процитовано 10 травня 2015. 
  11. Міський виборчком оприлюднив результати виборів мера Харкова, переміг Г.Кернес // повідомл. за 5 листопада 2010 року від ІА «РБК-Україна»
  12. Андрій Бармін. Побочное дитя от «брака по-енакиевски» // Обком, 16.04.2007
  13. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  14. Общая информация о Харькове на vharkov
  15. [1]
  16. Інформація про розробку генерального плану м. Харкова до 2026 р. — Х.: Харківська міська рада, 2003. — 19 с.
  17. Татьяна Федоркова. Прокуратура говорит о многомиллионных хищениях в КП «Жилкомсервис». MediaPort. 13.11.2014. (рос.)
  18. Прокуратуре рассказали как крали в КП «Жилкомсервис». АТН. 14.11.2014. (рос.)
  19. а б Прокуратура проверит деятельность «Жилкомсервиса» с первого дня его основания. 057.ua. 14.11.2014. (рос.)
  20. «Жилкомсервис» обналичивал средства через фирмы, связанные с Жилиным? Главное. 14.11.2014. (рос.)
  21. Татьяна Федоркова. После проверки «Харьковводоканала» открыто уголовное дело. MediaPort. 14.11.2014. (рос.)
  22. Прокуратура расследует злоупотребления должностных лиц «Харьковводоканала». Главное. 14.11.2014. (рос.)
  23. Перинатальный центр показали, но не открыли. MediaPort. 22.02.2012. (рос.)
  24. Региональный перинатальный центр открыли. MediaPort. 2.03.2012. (рос.)
  25. Станции «скорой» объединило новое КП. MediaPort. 20.09.2012. (рос.)
  26. Уніан Харків. Аеропорт «Харків» у період Євро-2012 обслужив 750 зліт-посадок літаків. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-07-23. 
  27. Перелік друкарських видань Харкова
  28. Газета «Главное». Архив выпусков. (рос.)
  29. Харківська газета «Главное» закрилася. Status quo. 14.01.2013.
  30. Газета «Главное» перестала существовать. MediaPort. 15.01.2013. рос.
  31. University Ranking in Ukraine // Webometrics Ranking of World Universities.
  32. Фестиваль «Світ Книги» (рос.)
  33. Столичный размах — стаття про майдан Свободи
  34. Європа дала Харкову премію.
  35. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]