Перегляд вихідного коду сторінки Чаткальський хребет

{{Гірська система
| назва                 = Чаткальський хребет
| місцева_назва         = {{lang-ky|Чаткал тоо кыркасы}}<br/>{{lang-uz|Chatqol tizmasi}}
| зображення            = Chatkal_River_(from_Aukashka_peak).JPG
| зображення_підпис     = Краєвид річки [[Чаткал]] з гори [[Аукашка]].
| країна                = [[Киргизстан]]
| країна1               = [[Узбекистан]]
| область               = [[Джалал-Абадська область]]
| область1              = [[Ташкентська область]]
| площа                 =
| довжина               = 225
| довжина_орієнтація    = північний схід → південний захід
| ширина                = 30
| ширина_орієнтація     =
| середня висота        = 3500
| найвища_назва         = [[Чаткал (гора)|Чаткал]]
| найвища_країна        = | найвища_область =
| найвища_висота        = 4503
| найвища_шир_г         = | найвища_шир_х = | найвища_шир_с = | найвища_шир_NS =
| найвища_дов_г         = | найвища_дов_х = | найвища_дов_с = | найвища_дов_WE =
| найнижча_назва        =
| найнижча_країна       = | найнижча_область =
| найнижча_висота       =
| найнижча_шир_г        = | найнижча_шир_х = | найнижча_шир_с = | найнижча_шир_NS =
| найнижча_дов_г        = | найнижча_дов_х = | найнижча_дов_с = | найнижча_дов_WE =
| мапа                  = Toshkent_viloyati.jpg
| мапа_підпис           = Розташування Чаткальського хребта серед інших відрогів [[Таласький Ала-Тоо|Таласького Ала-Тоо]].
}}

'''Чатка́льський хребе́т''' ({{lang-ky|Чаткал тоо кыркасы}}, {{lang-uz|Chatqol tizmasi}})&nbsp;— [[гірський хребет]] у [[Західний Тянь-Шань|Західному Тянь-Шані]], [[відріг]] більшого за розміром хребта [[Таласький Ала-Тоо]]. Має протяжність 225&nbsp;км при середній висоті 3500&nbsp;м<ref name=ВРЕ>{{БСЭ|121602|Чаткальский хребет}}</ref>. Його найвища точка&nbsp;— пік [[Чаткал (гора)|Чаткал]] заввишки 4503&nbsp;м. Серед інших визначних вершин [[Каракуш]] (3864&nbsp;м), [[Великий Чимган]] (3309&nbsp;м), [[Кизилнура]] (3533/3267&nbsp;м) і [[Аукашка]] (3099&nbsp;м)<ref name=орієнт>{{cite web|url=http://orient-tracking.com/Mountains.htm|назва=Гори Узбекистана|переклад-назви=Гори Узбекистану|вебсайт=orient-tracking.com|мовою={{ref-ru}}|дата-доступу=26 червня 2020|archive-date=9 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200709111044/http://orient-tracking.com/Mountains.htm}}</ref>. Хребет вирізняється багатою і своєрідною природою, серед представників його флори і фауни присутні [[Ендемік|ендемічні види]]. Природні комплекси гірського хребта охороняють у [[Чаткальський заповідник|Чаткальському]] і [[Сари-Челецький заповідник|Сари-Челецькому заповідниках]]<ref name=попов>''Попов&nbsp;В.&nbsp;Н.'' Западный Тянь-Шань.&nbsp;— М.: Физкультура и спорт, 1978.{{ref-ru}}</ref>.

Чаткальський хребет пролягає теренами двох країн&nbsp;— [[Киргизстан]]у і [[Узбекистан]]у. В обох він належить до важливих сільськогосподарських районів, його схили слугують літніми пасовищами. Ліси Чаткальського хребта відіграють значну роль у створенні сприятливого [[мікроклімат]]у, регуляції [[Гідрологічний режим|гідрологічного режиму]] і [[Живлення річок і озер|живленні]] місцевих річок. Через хребет прокладені дороги, що з'єднують [[Ташкентська оаза|Ташкентську оазу]] з [[Ахангаранська долина|Ахангаранською]] і [[Ферганська долина|Ферганською долинами]]. Околиці гори Великий Чимган є популярною зоною гірськолижного туризму і відпочинку<ref name=орієнт></ref>.

Попри те, що найвища вершина хребта називається Чаткал, свою назву він отримав не від неї, а від річки [[Чаткал]], уздовж річища якої простяглися його схили.

== Клімат ==
[[Файл:4 - Вид на Пулатхан с вершины Чимгана в начале мая.JPG|міні|ліворуч|Засніжені високогір'я Чаткальського хребта на початку травня. В центрі&nbsp;— плато [[Пулатхан]].]]
Чаткальський хребет, як і вся [[Центральна Азія]], знаходиться у зоні дії різко [[Континентальний клімат|континентального клімату]], якому притаманні значні перепади температур у різні пори року і нерівномірне зволоження. Взимку біля підошви хребта температура повітря може падати до –15&nbsp;°C, у середньогір'ї не рідкісні пониження до –20&nbsp;°C, у високогір'ї на окремих ділянках вона може знижуватись до –40&nbsp;°C. Чим ближче до вершин, тим стабільніше зимове похолодання, в долинах більш відчутні прояви [[Відлига|відлиг]], коли температура на короткий час може переходити за позначку в +10&nbsp;°C. Влітку максимальна температура у низькогір'ях може становити близько +40&nbsp;°C, однак у середньому і високому поясах зазвичай не перевищує +20°C… +30&nbsp;°C. На висотах понад 2000&nbsp;м сніговий покрив тримається з листопада по травень, на найвищих вершинах він не тане навіть влітку, хоча загалом потужне [[заледеніння]] чаткальським горам не властиво.

Середньорічна кількість опадів над Чаткальським хребтом становить близько 575&nbsp;мм, однак в міру підняття від підніжжя до вершин вона збільшується на кожні 100&nbsp;м висоти на 11—19&nbsp;мм<ref name=орієнт></ref>. Найбільша кількість опадів випадає о холодній порі року: взимку, на початку весни і меншою мірою восени. Кількісна різниця між твердими і рідкими опадами відносно невелика, оскільки рання дощова весна надолужує зимові снігопади. Натомість, влітку (тобто з травня по вересень включно) над Чаткальським хребтом діє потужний [[антициклон]], через який тут триває ясна, безвітряна і спекотна погода та випадає мізерна кількість дощів. Такий нерівномірний розподіл опадів обумовлює специфічний [[гідрологічний режим]] чаткальських річок.

== Географія і рельєф ==
[[Файл:Kizilnura peak.JPG|міні|ліворуч|[[Кизилнура]] завдячує своєю назвою червоним гірським породам, що характерні для Чаткальського хребта в цілому.]]
Чаткальський хребет лежить на крайньому заході гірської системи [[Тянь-Шань]], в регіоні, який так і називають,&nbsp;— Західний Тянь-Шань. Орографічно його виділяють як найбільший за розміром відріг Таласького Ала-Тоо, що відгалужується в районі витоків Карасу, Узунахмату і Чаткалу. Паралельно йому пролягають з півночі [[Угамський хребет|Угамський]] і [[Пскемський хребет|Пскемський хребти]], а з півдня&nbsp;— [[Курамінський хребет]]. Чаткальський хребет просторово орієнтований у напрямку із північного сходу на південний захід. Його протяжність становить 225&nbsp;км, ширина близько 30&nbsp;км. Середня висота його вершин дорівнює 3500&nbsp;м, однак найвища з них&nbsp;— Чаткал&nbsp;— значно перевищує цей показник, її висота сягає 4503&nbsp;м. Щонайменше чотири вершини Чаткальського хребта відносять до гір значної висоти: Каракуш (3864&nbsp;м), Великий Чимган (3309&nbsp;м), Кизилнура (3533/3267&nbsp;м) і Аукашка (3099&nbsp;м)<ref name=орієнт></ref>. Показово, що тільки Чаткал розташований на сході хребта, решта високих вершин зосереджені біля його південно-західного кінця.
[[Файл:Karaarcha valley from Pulatkhan.JPG|міні|Краєвид долини [[Караарча (притока Акбулака)|Караарчі]] з плато [[Пулатхан]].]]
[[Файл:Chatkal ridge.JPG|міні|Чаткальський хребет у верхів'ях Карабузуксая. Добре видно характерний малюнок мезосхилів.]]
Чаткальському хребту притаманна сильна пересіченість рельєфу. Східна частина хребта складається з відокремлених піків, які надають йому вигляду зубчастого гребеня, вони часто вкриті [[льодовик]]ами і [[фірн]]ом. Західніше перевалу Чапчама хребет все ще перевершує [[Снігова лінія|снігову лінію]], однак розчленований менше, а подекуди набуває згладжених обрисів. Біля західного кінця гірського масиву існують навіть [[плато]], найбільші з яких [[Майдантал]] (2000&nbsp;м), Ахангаран (2000&nbsp;м), [[Пулатхан]] (2744&nbsp;м)<ref name=орієнт></ref>. Окрім положення за сторонами світу існує велика різниця між [[макросхил]]ами Чаткальського хребта різної [[Експозиція схилу|експозиції]]. Так, північний макросхил загалом дуже крутий і доволі вузький (12—18&nbsp;км), йому притаманний м'якший мікроклімат (за рахунок меншої літньої спеки), більша зволоженість і добре розвинені потужні ґрунти. Південний макросхил значно ширший і більш пологий, однак через сильну літню посуху на ньому сильніше виражені ерозійно-денудаційні процеси ([[вивітрювання]] гірських порід), тому ґрунти тут малопотужні і скелетовані. Як наслідок, [[лісистість]] північних схилів Чаткальського хребта вища, ніж південних; відмінний і флористичний склад рослинності<ref name=попов></ref>.

Слід зазначити, що хоча на макрорівні рельєф північного і південного боку Чаткальського хребта разюче відмінний, на рівні [[мезорельєф]]у обидва макросхили схожі. Поєднує їх те, що вони розрізані глибокими і вузькими долинами річок, які майже всюди перетинають схили перпендикулярно. Виняток з цього правила становлять верхня течія [[Касансай (річка)|Касансая]], а також деякі притоки Чаткалу (Каратоко, Каракульджа, Аксу), що течуть переважно у широтному напрямку, тобто перетинають схили навскіс<ref name=попов></ref>. Сам же Чаткал гірські схили не перетинає, власне хребет прямує уздовж лівобережжя цієї водної артерії. Гребінь Чаткальського хребта слугує [[вододіл]]ом між [[Басейн річки|басейнами]] таких великих річок як [[Чирчик (річка)|Чирчик]] і [[Ахангаран (річка)|Ахангаран]], а також менших&nbsp;— Касансая, Гавасая, Чадаксая тощо<ref name=орієнт></ref>. З південно-східного боку майже на всьому протязі до нього прилягає велика Ферганська долина&nbsp;— один з найнаселеніших осередків Центральної Азії.

<center>
'''Рельєф плато Пулатхан'''
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:7 - Обрывы восточного склона.JPG|border|центр|thumb|x177px|]]
|[[Файл:18 - Средняя часть плато.JPG|border|центр|thumb|x177px|]]
|[[Файл:10 - Малый Пулатхан, перемычка и стена Пулата на ней.JPG|border|центр|thumb|x177px|]]
|[[Файл:9 - Обрывы восточной части - вид с малого Пулатхана.JPG|border|центр|thumb|x177px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Урвиста стіна плато.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Центральна частина.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Малий Пулатхан і стіна Пулата.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Східна частина плато.</small></div>
|-
|}
</center>

== Геологія і ґрунти ==
В [[Палеогеновий період|палеогені]] вся територія Західного Тянь-Шаню була вкрита морем, яке відступило на початку верхнього [[олігоцен]]у, залишивши по собі потужні відклади [[Осадові гірські породи|осадових порід]]. Одночасно під суходолом стали проявлятись [[тектонічні рухи]], під дією яких утворилась [[альпійська складчастість]]. Вона являла собою чергування [[Антикліналь|антикліналей]] і [[Синкліналь|синкліналей]]. Одну з таких пар якраз і складали Чаткальський хребет (антиклінальне підняття) і долина Чаткалу (синклінальний прогин). Подальша тектонічна активність призводила до неодноразових [[Зсув (порушення)|зсувів]] і [[скид]]ів, через що поверхня хребта омолоджувалась. Старі відклади руйнувались ерозійними процесами, а на їхньому місці з'являлись [[Пластова сходинка|денудаційні сходинки]]. В сучасний геологічний період залишки прадавнього рельєфу збереглись лише у вигляді окремих плато, а молодші за віком ділянки набули вигляду урвистих схилів, вузьких ущелин і стрімких річкових долин. Слід зазначити, що тектонічна діяльність в цьому регіоні не припиняється і досі, тому на Чаткальському хребті можливі [[землетрус]]и силою до 7 [[Інтенсивність землетрусу|балів]]<ref name=Зап.СССР-фгу>Чаткальский заповедник. Физико-географические условия. // Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В.&nbsp;Е.&nbsp;Соколова, Е.&nbsp;Е.&nbsp;Сыроечковского.&nbsp;— М.: Мысль, 1989.&nbsp;— Т. Заповедники Средней Азии и Казахстана.&nbsp;— С. 293—297. {{ref-ru}}</ref>.
[[Файл:21 - Карстовая воронка на Пулатхане.JPG|міні|ліворуч|[[Карстова лійка]] на плато Пулатхан.]]
У [[Четвертинний період|четвертинному періоді]] нарівні з денудаційними процесами до формування рельєфу долучились й інші фактори. На вершинах гір з'явились великі льодовики, які, поступово сповзаючи, виорали [[Трог (геологія)|троги]] і [[Кар (форма рельєфу)|кари]]. У перших почав накопичуватись уламковий матеріал, який надав їм характерного вигляду. Більшість трогів перетворились на сучасні «саї»&nbsp;— долини з водотоками, що пересихають влітку. Їхні схили вкриті [[Кам'яні річки|кам'яними річками]], [[осип]]ами, а дно&nbsp;— [[Жорства|жорствою]], [[Галька|галькою]] чи окремими [[валун]]ами. Що ж стосується карів, то вони перетворились на безсніжні заглибини чи невеликі [[Льодовикове озеро|льодовикові озера]]. В сучасну геологічну епоху великих льодовиків на Чаткальському хребті немає, а маленькі існують тільки на найвищих вершинах. Поверхня чаткальських льодовиків полога (20—30°), вкрита дрібними тріщинами, однак ближче до фірнових полів її крутизна зростає до 40—50°, а у [[Висячий льодовик|висячих льодовиків]]&nbsp;— до 60—70°. Через це на Чаткальському хребті не рідкість [[Лавина|лавини]]. Рух снігових мас створює потужні [[Морена|моренні відклади]] біля язиків льодовиків.
{{multiple image
|align = праворуч
|total_width =600
|image1 = 26 - Камни на поверхности.JPG
|width1 = 940 |height1 =
|image2 = 24 - Камни на поверхности.JPG
|width2 =  940 |height2 =
|image3 = 22 - Причудливые формы камней на поверхности плато.JPG
|width3 =  940 |height3 =
|footer = <center>Гірські породи на плато Пулатхан.</center>
}}
Східну частину хребта складають здебільшого [[вапняк]]и і червоні [[сланці]], західніше перевалу Чапчама переважають [[граніт]]и<ref name=ВРЕ></ref>. У місцях залягання неводостійких порід, таких як вапняк, протікає активне [[карст]]ування. Його наслідки можна бачити у вигляді численних печер, а на плато Пулатхан трапляються [[Карстова лійка|карстові лійки]] і невеликі [[Карстове озеро|карстові озера]]. На пологих схилах гірські породи перекривають [[Лес|лесові відклади]]. На них, в свою чергу, утворились [[коричневі ґрунти]]: потужні, середньогумусні на північних схилах та малопотужні, сильно скелетовані&nbsp;— на південних. В субальпійській зоні їх заміщують [[лучні ґрунти]]. Підніжжя Чаткальського хребта з боку Ферганської долини вкривають [[сірозем]]и<ref name=Зап.СССР-фгу></ref>.

== Гідрологія ==
{{multiple image
|align = left
|total_width =370
|image1 = "Black waterfall" Chimgan.JPG
|width1 = 940 |height1 =
|image2 = Karaarcha waterfall.JPG
|width2 =  940 |height2 =
|footer = Водоспади Чаткальського хребта: Чорний водоспад на горі [[Великий Чимган]] (ліворуч) і водоспад [[Караарча (притока Акбулака)|Караарча]].
}}
Значна крутизна схилів, водопроникність вапняків на окремих ділянках, а також нерівномірний розподіл опадів по сезонам сприяють швидкому відтоку значних мас води з чаткальських гір. [[Гідрографічна мережа|Гідрографічну мережу]] Чаткальського хребта складають, перш за все, численні струмки і малі річки типово гірського характеру. Всі вони мають вузькі, погано розроблені, глибокі долини, швидку і холодну течію, вирізняються прозорою водою блакитнуватого відтінку. Ці малі водотоки несуть свої води у більші за розміром річки, що протікають обабіч Чаткальського хребта: Ахангаран, Чаткал, Чирчик тощо. З-поміж їхніх приток найвідоміші [[Акбулак (притока Чаткалу)|Акбулак]], [[Афлатун]], Майдантал, Касансай.

Всі чаткальські річки мають льодовикове або мішане (льодовиково-дощове) [[Живлення річок і озер|живлення]]. Оскільки танення льодовиків і весняна дощова погода збігаються в часі, то з кінця весни і до середини літа повноводність місцевих річок сильно зростає. Крім того, різке підвищення рівня води в них можливе о будь-якій порі року після короткочасних злив. В такі періоди чаткальські потоки робляться вкрай стрімкими і бурхливими, вони несуть з гір природне сміття і уламковий матеріал аж до дерев, вирваних з корінням, або валунів завбільшки 2—3&nbsp;м<ref name=Зап.СССР-фгу></ref>. Річки о цій порі непрохідні не тільки для пішої людини, а й подекуди навіть для коней. [[Паводок|Паводки]] нерідко руйнують малі мости, а потім відкладають принесене каміння, утворюючи берегові [[галечник]]и. Крім того, на [[Знеліснення|знеліснених]] схилах Чаткальського хребта часто сходять [[Сель (паводок)|селі]]. Натомість з середини літа всі чаткальські річки сильно міліють, а найменші з них повністю пересихають. Їхнє дно тоді стає схожим на кам'янисту дорогу. Такі долини називають «саями», додаючи відповідне закінчення і до назв річок, які їх утворюють.

Водойми інших типів на Чаткальському хребті рідкісні. Подекуди з його схилів б'ють підземні [[Джерело|джерела]], а у високогір'ях іноді трапляються [[Льодовикове озеро|льодовикові озера]]. Найбільші з чаткальських озер зосереджені у киргизькій частині хребта. Серед них найбільш відомі Карасубашикуль, Килакуль, Ігрикуль, Чачакуль, Чукуркуль, Харамкуль, Бакаликкуль та особливо велике озеро [[Сари-Челек]] завглибшки до 245&nbsp;м<ref name=попов></ref>. Також на Чаткальському хребті дуже поширені [[водоспад]]и. Їх утворенню сприяє як загальна крутизна схилів, так і пластові сходинки, що створюють уступи.

<center>
'''Водойми Чаткальського хребта'''
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Aksay river.JPG|border|центр|thumb|x190px|]]
|[[Файл:Река Майдантал (одна из двух составляющих Пскема).jpg|border|центр|thumb|x190px|]]
|[[Файл:Река Чаткал, нижнее течение.jpg|border|центр|thumb|145px|]]
|[[Файл:Sary Chelek Lake.jpg|border|центр|thumb|x190px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Витік Аксая на схилі [[Великий Чимган|Великого Чимгана]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Повноводний Майдантал несе свої води у [[Пскем]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Нижня течія [[Чаткал]]а.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Озеро [[Сари-Челек]].</small></div>
|-
|}
</center>

== Флора ==
Рослинність Чаткальського хребта має зональний характер і включає три пояси. В низкогір'ях до висоти 1600&nbsp;м на сіроземах утворились різнотравно-пирійні [[степ]]и, в яких панують невибагливі посухостійкі трави: ''{{li|Elytrigia trichophora|Q=Q11126379}}'', [[ячмінь цибулястий]] тощо<ref name=Зап.СССР-флора>Чаткальский заповедник. Растительность. // Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В.&nbsp;Е.&nbsp;Соколова, Е.&nbsp;Е.&nbsp;Сыроечковского.&nbsp;— М.: Мысль, 1989.&nbsp;— Т. Заповедники Средней Азии и Казахстана.&nbsp;— С. 297—300. {{ref-ru}}</ref>.

У нижній частині середньогір'я на коричневих ґрунтах з'являються чагарники, більшість яких належать до ягідних, декоративних або лікарських рослин. Зокрема, тут поширені [[жимолость]], [[мигдаль]], [[барбарис]], [[глід]], [[Ribes meyeri|смородина Маєра]], [[шипшина]]. На цих же висотах поміж чагарями трапляються [[рідколісся]] з місцевих видів високорослого [[Ялівець|ялівцю]]&nbsp;— арчі. На північних схилах її зарості густішають, а на висотах понад 1800&nbsp;м арча утворює справжні ліси, в яких її дерева сягають значної висоти<ref name=Зап.СССР-флора></ref>. Крім того у лісовому поясі до висоти 2000&nbsp;м можна натрапити на рідколісся з [[Фісташка справжня|фісташки]], [[Ялиця|ялиці]], тянь-шанської ялини (місцевий підвид ''[[Picea schrenkiana]]'')<ref name=ВРЕ></ref>, а також на поодинокі дерева [[каркас кавказький|каркасу кавказького]] («залізного дерева»). Ці лісотвірні культури мають велике господарське та екоценотичне значення, оскільки закріплюють схили, запобігаючи сходженню селів, покращують мікроклімат, слугують кормовою базою для тварин, дають цінну деревину, плоди і лікарську сировину людям. Ще одним важливим джерелом рослинних ресурсів є прирічкові ліси. Їхній флористичний склад дещо відмінний. У тінистих долинах поширені дерева і кущі більш вимогливі до вмісту вологи в ґрунті. Це [[Береза|берези]], [[Верба|верби]], [[клен]]и, [[Тополя|тополі]], [[ясен]]и, дикі [[Яблуня|яблуні]], [[Груша (рід)|груші]], [[алича]], [[горіх волоський]], [[малина]], [[ожина]], [[обліпиха звичайна]], зрідка здичавілий [[Виноград справжній|виноград]].

На висотах понад 2000&nbsp;м арчівники знов рідішають, а на рівні 2400&nbsp;м починаються [[субальпійські луки]]. Їхній травостій складають декілька рослинних формацій: на одних схилах це колючі трави, що зростають куртинами-подушками ([[акантолімон]]и, деякі [[Астрагал (рід)|астрагали]]), на інших&nbsp;— барвисті зарості [[кобрезія|кобрезій]], на найбільш вологих ділянках&nbsp;— осоково-злакові [[Асоціація (біологія)|асоціації]]<ref name=Зап.СССР-флора></ref>. Також на субальпійських луках багато [[Ревінь|ревеню]], яким люблять ласувати [[Ведмідь бурий тянь-шанський|ведмеді]]. На висотах понад 2700&nbsp;м розвинуті [[альпійські луки]] з низьким травостоєм. Привершинні ділянки у діапазоні 3200—3500&nbsp;м являють собою високогірні пустелі, в яких багато маленьких рослин, що не утворюють суцільних заростей, а розкидані окремими куртинками поміж камінням. До таких гірських мешканців відносять барвисті [[тирлич]]і, кобрезії та непоказні [[Осока|осоки]].

Чаткальський хребет входить до [[ареал]]ів ряду [[ендемік]]ів Західного Тянь-Шаню. Це декілька видів [[тюльпан]]ів і [[цибуля пскемська]].

<center>
'''Флора Чаткальського хребта'''
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Chimgan 16.jpg|border|центр|thumb|x180px|]]
|[[Файл:Chimgan 06.jpg|border|центр|thumb|x180px|]]
|[[Файл:Mountain Scene above Jety-Oguz (2563556955).jpg|border|центр|thumb|x180px|]]
|[[Файл:Allium pskemense.jpg|border|центр|thumb|x177px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Арча славиться твердою деревиною, стійкою до гниття.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Квітне [[глід]]&nbsp;— один з найпоширеніших<br/>чагарників чаткальських гір.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Picea schrenkiana|Тянь-шанські ялини]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Цибуля пскемська]]<br/>за межами<br/>[[Західний Тянь-Шань|Західного Тянь-Шаню]]<br/>не відома.</small></div>
|-
|}
</center>

== Фауна ==
Фауна Чаткальського хребта характерна для Тянь-Шаня в цілому. Її основу складають центральноазійські види, що поширені в усіх висотних поясах, а особливо, в середньогір'ї. У низькогір'ях до них долучаються деякі пустельні тварини родом з [[Західна Азія|Передньої Азії]]. У високогір'ях присутні елементи індо-гімалайської фауни<ref name=Зап.СССР-фауна>Чаткальский заповедник. Животный мир. // Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В.&nbsp;Е.&nbsp;Соколова, Е.&nbsp;Е.&nbsp;Сыроечковского.&nbsp;— М.: Мысль, 1989.&nbsp;— Т. Заповедники Средней Азии и Казахстана.&nbsp;— С. 300—302. {{ref-ru}}</ref>.

За видовим різноманіттям найбільш багата лісова зона. В ній чисельне дрібне птаство ([[Вивільга звичайна|вивільги]], [[В'юрок|в'юрки]], [[Дрізд|дрозди]], [[Дятел|дятли]], [[Соловейко|соловейки]], [[Щиглик (рід птахів)|щиглики]], [[Припутень|припутні]]) та мишоподібні гризуни, трапляються [[їжатець індійський]], [[соня лісова]], [[свиня дика]], [[сарна]] та дві ендемічні форми великих хижаків&nbsp;— туркестанська рись (підвид [[Рись євразійська|євразійської рисі]]) і [[Ведмідь бурий тянь-шанський|тянь-шанський ведмідь]] (підвид [[Ведмідь бурий|ведмедя бурого)]]. Крім того у лісах полюють тварини, яких можна побачити в інших висотних поясах: [[Лисиця звичайна|лисиці]], [[вовк]]и, [[Борсук європейський|борсуки]]. Ближче до скелястих ділянок тримаються [[Куниця кам'яна|куниці кам'яні]], [[Ласиця мала|ласиці малі]], [[Горностай|горностаї]].

У степових низкогір'ях переважають птахи відкритих місцин ([[Жайворонок|жайворонки]], [[Шпак рожевий|шпаки рожеві]], [[вівсянка рудоголова|вівсянки рудоголові]], [[Кеклик азійський|кеклики азійські]], різноманітні [[Соколоподібні|соколи]]), дрібні пустельні гризуни ([[хом'ячок сірий]], [[сліпачок степовий]]) і комахоїдні ([[землерийки]], [[їжачок вухатий]]). Фауна високогір'я своєрідна. З великих тварин тут постійно мешкають [[Козел сибірський|козли сибірські]] та їхні одвічні вороги&nbsp;— [[Сніговий барс|снігові барси]]. Втім, останній вид вкрай нечисельний. Також для високогірних пустель характерні великі гризуни ([[Marmota menzbieri|бабак Мензбіра]] і [[Spermophilus relictus|ховрах тянь-шанський]]), кеклики, [[Улар гімалайський|улари гімалайські]], [[серпокрилець|серпокрильці]], [[Скеляр синій|скеляри синій]] і [[Скеляр строкатий|строкатий]], птахи-падальники: [[гриф чорний]], [[сип білоголовий]], [[стерв'ятник]], [[ягнятник]]. У печерах незалежно від висоти поясу знаходять притулок різноманітні [[кажани]]<ref name=Зап.СССР-фауна></ref>.

У річкових долинах панують такі пернаті як соловейки, вивільги, [[Ремез азійський|ремези азійські]], [[Монарх-довгохвіст азійський|монархи-довгохвости]], [[Пронурок|пронурки]], декілька видів [[Плиска (рід)|плисок]]. Річки Чаткальського хребта бідні на рибу через нестійкий гідрологічний режим. В них звичайні лише ''{{li|Glyptosternon reticulatum|Q=Q3767916}}'', ''{{li|Nemacheilus oxianus|Q=Q3763099}}'' і ''{{li|Schizothorax intermedius|Q=Q3763279}}''. Так само одноманітні земноводні, яких тут виявлено лише два види ([[жаба озерна]] і [[ропуха зелена]]). Натомість плазуни чисельні та різноманітіні. Серед них переважають [[ящірки]], [[геконові|гекони]], [[жовтопузик]]и, декілька видів [[полоз]]ів. З отруйних змій характерний [[щитомордник звичайний]]<ref name=Зап.СССР-фауна></ref>.

Загальний стан тваринного світу Чаткальського хребта викликає занепокоєння, оскільки великі тварини зменшують свою чисельність через нестачу придатних для проживання [[біотоп]]ів, звуження кормової бази (до таких відносять ведмедя, рись, снігового барса, всіх пернатих хижаків). Крім того ряд видів належать до традиційних об'єктів мисливства, що потерпають від [[Трофейне полювання|трофейного полювання]] і [[Браконьєрство|браконьєрства]]. До таких належать козли сибірські, бабаки, кеклики, борсуки<ref name=Зап.СССР-фауна></ref>. Охорону рідкісних видів флори і фауни здійснюють узбецький Чаткальський і киргизький Сари-Челецький заповідники, обидва мають статус [[Біосферний заповідник|біосферних резерватів]]. Крім того, ділянки Чаткальського хребта у складі Чаткальського заповідника 2016 року включені до [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]] як природоохоронний об'єкт «Західний Тянь-Шань».
<center>
'''Охоронювані тварини Чаткальського хребта'''
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Medvěd plavý (Ursus arctos isabellinus).jpg|border|центр|thumb|x170px|]]
|[[Файл:Steinbock1000943.JPG|border|центр|thumb|x170px|]]
|[[Файл:Himalayan Snowcocks Gorakshep 2014.jpg|border|центр|thumb|x170px|]]
|[[Файл:Bearded Vulture with bone - Catalan Pyrenees - Spain.jpg|border|центр|thumb|x170px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>[[Ведмідь бурий тянь-шанський|Тянь-шанський ведмідь]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Козел сибірський|Сибірський козел]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Улар гімалайський|Гімалайські улари]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Ягнятник]].</small></div>
|-
|}
</center>

== Економічне значення ==
Люди мешкали на Чаткальському хребті ще у I—II тисячоліттях до нашої ери, про що свідчать знайдені в його околицях [[петрогліф]]и<ref name=Зап.СССР-фгу></ref>. Прадавні мешканці займались полюванням, землеробством і скотарством. Така структура економіки збереглася і до XXI сторіччя (зі зменшенням питомої частки мисливства). Землеробство поширене у низкогір'ях, особливо у районах, прилеглих до Ферганської долини. Тут вирощують [[зернові культури]], займаються [[садівництво]]м, [[виноградарство]]м. Біля підніжжя Чаткальського хребта створене [[Чарвацьке водосховище]]. Землеробські райони по обидва боки хребта&nbsp;— Ташкентську оазу в Узбекистані, Ахангаранську і Ферганські долини в Узбекистані й Киргизстані&nbsp;— з'єднують автошляхи, що пролягають через гірські [[Гірський перевал|перевали]]. Найважливіші з перевалів Кашкасу (3525&nbsp;м, рівень складності Іб), Аксу (3450&nbsp;м, Іб), Афлатун Середній (3364&nbsp;м, Іб), Афлатун Східний (3340&nbsp;м, Іб), Каракульджа (3120&nbsp;м, Iа), Таманьяк (3050&nbsp;м, Iа), Кокуйбель (3036&nbsp;м, Iа), Кульдамбес (2900&nbsp;м, Iа), Макмал (2700&nbsp;м, Iа), Кичкель (2552&nbsp;м), Кудармаашу (2460&nbsp;м, Iа)<ref name=попов></ref>.

Мешканці чаткальських високогір'я займаються переважно [[вівчарство]]м і [[конярство]]м. Останнє все ще грає значну роль у місцевому побуті з огляду на те, що більшість високогірних пасовищ недоступні для піших людей чи автомобільного транспорту. З кінця XX століття все більшу роль починає відігравати туризм. До осередків [[екотуризм]]у належить [[Угам-Чаткальський національний парк]], на неохоронюваних землях розвивають [[міжнародний туризм]] із залученням любителів трофейного полювання. Важливою рекреаційною зоною є околиці гори Великий Чимган. Тут працює ряд високогірних [[Санаторій|санаторіїв]] і [[Гірськолижний курорт|гірськолижних курортів]]. Біля підніжжя Чаткальського хребта рекреаційні зони існують на березі Чарвацького водосховища і в Ахангаранській долині<ref name=орієнт></ref>.
<center>
'''Людська діяльність на Чаткальському хребті'''
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Chimgan 01.jpg|border|центр|thumb|x147px|]]
|[[Файл:Chatkal-Charvak.jpg|border|центр|thumb|x147px|]]
|[[Файл:Rock climbing.jpg|border|центр|thumb|x147px|]]
|[[Файл:Chimgan ski.JPG|border|центр|thumb|x147px|]]
|[[Файл:Sary Chelek beehives.jpg|border|центр|thumb|x147px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Отара на гірському пасовищі<br/>на схилі [[Великий Чимган|Великого Чимгана]].</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Чарвацьке водосховище]]<br/>у підніжжя хребта.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>[[Скелелазіння]] на<br/> Великому Чимгані.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Гірськолижний курорт Чимган.</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Пасіка на березі озера [[Сари-Челек]].</small></div>
|-
|}
</center>

== Джерела ==
{{reflist}}

[[Категорія:Тянь-Шань]]
[[Категорія:Гірські хребти Киргизстану]]
[[Категорія:Гірські хребти Узбекистану]]