Драбина Мебіуса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Два подання драбини Мебіуса .
Анімація перетворення одного виду в інший
Подання драбини Мебіуса M16 у вигляді стрічки Мебіуса.

Драби́на Ме́біуса  — кубічний циркулянтний граф з парним числом вершин , утворений з циклу з вершинами шляхом додавання ребер (званих «щаблями»), що з'єднують протилежні пари вершин циклу. Названий так через те, що складається з циклів довжини 4[1], з'єднаних разом спільними ребрами, які утворюють топологічно стрічку Мебіуса. Повний двочастковий граф (граф «Вода, газ та електрика») є драбиною Мебіуса (на відміну від інших має додаткові цикли довжини 4).

Якщо , то є двочастковим. При за теоремою Брукса хроматичне число дорівнює 3. Відомо[2], що драбина Мебіуса однозначно визначається її многочленом Татта.

Властивості[ред. | ред. код]

Будь-які сходи Мебіуса є непланарним верхівковим графом. Число схрещень драбини Мебіуса дорівнює одиниці, і граф можна вкласти без самоперетинів у тор або проєктивну площину (тобто є тороїдальним графом). Лі[3] вивчив вкладення цих графів у поверхні більш високих родів.

Драбини Мебіуса є вершинно-транзитивними, але (за винятком ) не реберно-транзитивними — кожне ребро циклу, з якого драбину утворено, належить єдиному 4-реберному циклу, тоді як кожна перекладина належить двом таким циклам.

Драбина Мебіуса має 392 кістякових дерева. Цей граф і мають найбільше число кістякових дерев серед кубічних графів з тим самим числом вершин[4][5]. Однак серед кубічних графів з 10 вершинами найбільше число кістякових дерев має граф Петерсена, який не є драбиною Мебіуса.

Многочлени Татта драбин Мебіуса можна отримати за простою рекурентною формулою[6].

Мінори графа[ред. | ред. код]

Граф Вагнера

Драбини Мебіуса відіграють важливу роль у теорії мінорів графа. Найранішим результатом такого типу є теорема Вагнера[7] про те, що граф, який не містить -мінорів, можна утворити з використанням сум за клікою для комбінування планарних графів і драбини Мебіуса (через це називають графом Вагнера.

Всі 3-зв'язні майже-планарні графи[8] є драбинами Мебіуса або належать невеликого числа інших сімейств, причому решту майже-планарних графів можна отримати з цих графів за допомогою низки простих операцій[9].

Майже всі[уточнити] графи, які не містять куба як мінора, можна отримати з драбини Мебіуса послідовним застосуванням простих операцій[10].

Хімія і фізика[ред. | ред. код]

В 1982 році синтезовано молекулярну структуру, що має форму сходів Мебіуса[11], і відтоді такі графи становлять інтерес для хіміків і хімічної стереографії[12], зокрема через схожість на драбину Мебіуса молекул ДНК. Зважаючи на це, особливо вивчено математичні симетрії вкладень драбин Мебіуса в [13].

Драбини Мебіуса використовують як модель надпровідного кільця в експериментах з вивчення ефектів топології провідності при взаємодії електронів[14][15].

Комбінаторна оптимізація[ред. | ред. код]

Драбини Мебіуса використовують також в інформатиці в межах підходу цілочисельного програмування до задач пакування множин і лінійного впорядкування. Деякі конфігурації в цих задачах можна використати для визначення граней політопів, що описують ослаблення умов[en] лінійного програмування. Ці грані називають обмеженнями драбин Мебіуса[16][17][18][19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]