Кам'яна індустрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відео видобування кам'яного знаряддя з породи сілекс.

Кам'яна індустрія

Кам'яна індустрія або технокомплекс[1] — це типологічна класифікація кам'яних знарядь праці в археології кам'яної доби.

Кам'яна індустрія складається з низки кам'яних збірок, що зазвичай включає декілька різних типів знарядь праці, які згруповані разом на основні спільних технологічних або морфологічних характеристик[2]. Наприклад: Ашельська індустрія включає ручні сокири, рубила, скребла та інші інструменти різної форми, але всі вони були виготовлені шляхом симетричного зменшення двостороннього ядра, що утворювало великі відщепи[3]. Індустрії зазвичай називають на честь стоянок, де ці характеристики були вперше виявлені (мустьєрська індустрія названа на честь стоянки Ле-Мустьє). На противагу цьому, неолітичні наконечники сокир з Ленґдейльської сокирної індустрії були визнані типовими задовго до того, як центр у Ґрейт Ленґдейл був ідентифікований за знахідками дебетажу та інших залишків виробництва, і підтверджений петрографією (геологічний аналіз). Камінь видобували в кар'єрі і там же виготовляли грубі наконечники сокир, які потім допрацьовували і полірували в іншому місці.

У таксономічній класифікації артефактів індустрії стоять вище, ніж археологічні культури. Культури зазвичай визначають за низкою різних типів артефактів і вважають, що вони пов'язані з певною культурною традицією. На противагу цьому, індустрії визначаються за основними елементами кам'яного виробництва, які могли використовуватися багатьма не пов'язаними між собою людськими групами протягом десятків або навіть сотень тисяч років[1], і в дуже широких географічних межах. Стоянки, де виробляли знаряддя праці ашельської індустрії, простягаються від Франції до Китаю, а також Африки. Вважається, що зміни між кам'яними індустріями відображають основні віхи людської еволюції, такі як зміни в когнітивних здібностях[4] або навіть заміну одного людського виду іншим[5]. Однак, результати досліджень стародавньої ДНК описують кілька змін і періодів застою в європейських популяціях, які не знаходять сильного відображення в сучасних культурних таксономічних структурах[6]. Тому артефакти однієї індустрії можуть походити з різних культур.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Clarke, David L.; Chapman, Robert (1978). Analytical archaeology (вид. 2d ed). New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-04630-5.
  2. International Conference on "Replacement of Neanderthals by Modern Humans--Testing Evolutionary Models of Learning", ред. (2014). Dynamics of learning in Neanderthals and modern humans. Replacement of Neanderthals by modern humans series. Tokyo New York: Springer. ISBN 978-4-431-54511-8.
  3. Semaw, Sileshi; Rogers, Michael; Stout, Dietrich (2009). The Oldowan-Acheulian Transition: Is there a “Developed Oldowan” Artifact Tradition?. Sourcebook of Paleolithic Transitions. New York, NY: Springer New York. с. 173—193. ISBN 978-0-387-76478-8.
  4. Corbey, Raymond; Jagich, Adam; Vaesen, Krist; Collard, Mark (2 січня 2016). The acheulean handaxe: More like a bird's song than a beatles' tune?. Evolutionary Anthropology: Issues, News, and Reviews (англ.). Т. 25, № 1. с. 6—19. doi:10.1002/evan.21467. ISSN 1060-1538. Процитовано 29 березня 2024.
  5. Mellars, Paul (2004-11). Neanderthals and the modern human colonization of Europe. Nature (англ.). Т. 432, № 7016. с. 461—465. doi:10.1038/nature03103. ISSN 0028-0836. Процитовано 29 березня 2024.
  6. Reynolds, Natasha; Riede, Felix (2019-10). House of cards: cultural taxonomy and the study of the European Upper Palaeolithic. Antiquity (англ.). Т. 93, № 371. с. 1350—1358. doi:10.15184/aqy.2019.49. ISSN 0003-598X. Процитовано 29 березня 2024.