Неоліт
Неолі́т, Нова́ ка́м'яна доба́ (від грец. νέος — новий і λίθος — камінь) — новий кам'яний вік (X-поч. III тис. до н. е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам'яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства взагалі. Саме з неолітом пов'язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.
Розвиток неоліту почався на Близькому Сході, в Малій Азії та в Загросі. До початку-середини VII тис. до н. е. неоліт проходить так звану докерамічну фазу розвитку. Окремі регіони земної кулі були втягнуті в процес неолітизації неодночасно. Так само й перехід до наступної епохи, енеоліту, для якого властива поява перших виробів із міді, відбувався в різних регіонах у різний час. Розвиток неоліту України охоплює проміжок часу з середини VIII до початку IV тис. до н. е. При цьому, період із середини VI до початку IV тис. до н. е. характеризується співіснуванням неолітичних і енеолітичних культур.
Найдавнішою неолітичною пам'яткою на території України є Кам'яна Могила, де вперше відзначені сліди відтворюючого господарства на території України (7500 до н. е.). Протягом першої половини VII тис. до н. е. неоліт починає розвиватися на всій території степової і лісостепової України, а також у Криму. Період розвитку неоліту України з середини VIII до середини VII тис. до н. е. називається докерамічним. Основні археологічні культури: кукрецька в Запорізькій обл. (Кам'яна могила І), в'язівоцька на Полтавщині (В'язівок IV), буго-дністровська в басейнах Південного Бугу та Дністра (Заньківці), Таш-Аїр в Гірському і степовому Криму (Таш-Аїр, Фронтове IV) та платовоставська на Луганщині (Зимівники-1-3, Должик, Мурзіна балка). Загальною рисою всіх без винятку докерамічних неолітичних культур України є використання відтискної техніки розщеплення кременю, виробництво складних знарядь. Незважаючи на початок розвитку землеробства і скотарства, мисливство та рибальство залишаються провідними формами господарства. В Кам'яній могилі знайдені так звані «чуринги», взірці наскельного мистецтва.
В середині VII тис. до н. е. починається розвиток керамічної фази неоліту. Кераміка протягом 200–300 років розповсюджується на території всієї степової і лісостепової України, а також у гірському Криму. Перші керамічні вироби були гостродонними і містили, як правило, значний домішок трави або інших органічних речовин у фактурі глиняного тіста. Керамічний неоліт можна розділити на три етапи: ранній (6500-6000 рр. до н. е.), середній (6000-5500 рр. до н. е.) та пізній (5500-3900 рр. до н. е.).
В ранньому керамічному неоліті продовжує існувати кукрецька культура. Керамічну стадію кукрецької культури в Північно-Західному Приазов'ї і Дніпровському Надпоріжжі прийнято називати сурською культурою (за епонімними пам'ятками Остров Сурський 1 і 2). Кераміка сурського типу характеризується гостродонністю, S-подібною формою, використанням лінійно-накольчастого орнаменту. Подібну кераміку виготовляли і носії культури Таш-Аїр у Криму. Кукрецьке населення басейну Південного Бугу також розпочало виготовляти кераміку (Печера I, Добрянка ІІ), але до кінця раннього етапу було повністю витіснене носіями буго-дністровської культури. З розселенням кукрецького населення пов'язано також виникнення донецької культури у басейні Сіверського Дінця.
На межі VII–VI тис. до н. е. клімат стає більш посушливим, кордон степу значно піднімається на північ. В цей час виникають нові археологічні культури на території України, які співіснують із культурами, які існували на ранньому етапі. Протягом 1 половини VI тис. до н. е. новими явищами на території України стали азово-дніпровська і нижньодонська культури в степовому Лівобережжі, тубинська культура на Сіверському Дінці, києво-черкаська культура в середній течії Дніпра, яніславицька або волинська культура в Правобережному Поліссі. На лівобережному Поліссі виникають неолітичні пам'ятки типу Струміль і Студенок. Поява неоліту Яніславиці, Струмілю і Студенка характеризувала процес неолітизації мезолітичного населення лісової зони. Процес неолітизації України до середини VI тис. до н. е. завершується.
В середині VI тис. до н. е. починається пізній етап розвитку керамічної фази неоліту України. В цей час перестали існувати кукрецька, буго-дністровська, донецька культури, платовоставська. Натомість триває розвиток культур, які тільки виникли на попередньому етапі. На цьому ж етапі на територію України з території Центральної Європи потрапляють традиції культури лінійно-стрічкової кераміки, які були пов'язані з прогресивними методами ведення землеробського господарства, і з території лісової смуги Російського Подесення — культури ямково-гребінцевої кераміки, які навпаки — продовжували традиції мисливсько-рибальського господарства.
Неолітичні культури пізнього керамічного етапу співіснували на території України з енеолітичними трипільською і середньостогівською культурами, носії яких навчилися обробляти мідь.
Яскравим явищем у розвитку неолітичної культури є могильники маріупольського типу, знахідки яких пов'язані з басейнами Дніпра, Сіверського Дінця, а також з територією Північного Приазов'я. Аналіз поховань дає матеріали для реконструкції духовної культури неолітичного населення (наявність довготривалих родових могильників, культ черепу), а також дають багаті матеріали для реконструкції одягу і його прикрас. Небіжчиків ховали у випростаному стані, часто в колективних усипальницях. Поховання спочатку були безінвентарними, потім пов'язані з покладенням у поховання кістяних прикрас, керамічних і крем'яних виробів. Дуже часто в процесі поховань використовувалась вохра.
Більшість питань, пов'язаних із походженням, розвитком, хронологією українського неоліту, залишаються дискусійними.
Галерея [ред.]
-
Артефакт доби Неоліту
-
Сокири доби Неоліту
-
Артефакт знайдений на території Румунії. Бл. 5500 р. до н.е.
-
Глечики
-
-
-
-
Див. також [ред.]
- Неоліт в Україні
- Трипільська культура
- Дніпро-донецька культура
- Цинляньган культура
- Сіньдянь культура
Література [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Неоліт |
- Даниленко В. Н. Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. — К.: Наукова думка, 1969. — 259 с.
- Залізняк Л. Л. Передісторія України. X–V тис. до н. е.- Київ: Бібліотека українця, 1998.- 306с.
- Котова Н. С. Неолитизация Украины. — Луганск: Шлях, 2002. — 268 с.
- Манько В. О. Неоліт Південно-Східної України. — Київ: Шлях, 2006. — 280 с.
- Телегін Д. Я. Дніпро-донецька культура: До історії населення епохи неоліту — раннього металу півдня Східної Европи. — К.: Наукова думка, 1968. — 258 с.
- Товкайло М. Т. Неоліт Степового Побужжя. — Київ: Шлях, 2004. — 160 с.
