Археогенетика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Археогенетика — область досліджень молекулярної генетики, в якій методи популяційної генетики застосовуються до вивчення історії людства. Автором терміну «археогенетика» є британський археолог Колін Ренфрю.

У 1963 р. Еміль Цукеркандл і хімік Лайнус Полінг запропонували термін «палеогенетика», а «хрещеним батьком» нової дисципліни став біолог Сванте Паабо. Антоніо Аморим використовував термін «Археогенетика» виключно щодо генетичних даних антропогенезу.

До методів археогенетики, зокрема, відносять:

  • Аналіз ДНК, отриманої з археологічних останків ( древньої ДНК, англ. aDNA);
  • Аналіз ДНК сучасних популяцій людей з метою вивчення людського минулого і генетичної спадщини взаємодії людини з біосферою;
  • Застосування статистичних методів молекулярної генетики до археологічних даних.

Попередниками археогенетики були дослідження груп крові і ранні роботи про зв'язки між класичними генетичними маркерами і мовнимі та етнічними групами. Серед перших дослідників в цьому напрямку відомі Людвік Гіршфельд і Ханка Гіршфельд, Вільям Бойд і Артур Муран. Починаючи з 1960-х років Луїджі Лука Каваллі-Сфорца використовував класичні генетичні маркери для дослідження доісторичного населення Європи, результатом чого стала публікація у 1994 р. його дослідження «Історія та географія людських генів».

Пізніше генетики проаналізували генетичну історію всіх основних культурних рослин (таких, як пшениця, рис, кукурудза) і домашніх тварин (таких, як корови, кози, свині, коні). Були запропоновані моделі хронології та біогеографії їх одомашнення та подальшого розведення, в основному за даними мітохондріальної ДНК.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Cann R.L., Stoneking M., Wilson A.C. Mitochondrial DNA and human evolution // Nature. — 1987. — Vol. 325. — P. 31-36.
  • Cavalli-Sforza L.L., Menozzi P., Piazza A. The History and Geography of Human Genes. — Princeton: Princeton Univ. Press, 1994.
  • Renfrew A.C., Boyle K.V., (Eds.). Archaeogenetics: DNA and the population prehistory of Europe. — Cambridge: McDonald Inst. Archaeological Research, 2000.
  • Amorim A. Archaeogenetics // J. Iberian Archaeology. — 1999. — Vol. 1. — P. 15-25.
  • Pauling L., Zuckerkandl E. Chemical paleogenetics: molecular restoration studies of extinct forms of life // Acta Chem. Scand. — 1963. — Vol. 17. — P. 89.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]