Тілесна цілісність: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Bodily integrity»
(Немає відмінностей)

Версія за 11:04, 7 червня 2021

Тілесна цілісність ― це недоторканість фізичного тіла, підкреслює важливість особистої автономії, суверенітет особистості та самовизначення людей над власним тілом. У галузі прав людини порушення тілесної цілісності іншого розцінюється як неетичне порушення, нав'язливе і, можливо, злочинне. [1] [2] [3] [4] [5] [6]

Огляд

Тілесна цілісність ― одна з десяти основних можливостей Марти Нуссбаум. Вона визначає тілесну цілісність як: «Можливість вільно пересуватися з місця на місце; можливість бути захищеною від насильства, включаючи сексуальне насильство... мати можливості для сексуального задоволення та вибору у питаннях відтворення». [2] Конфіденційність також включається як частина цілісності тіла. [7]

Права людини

Два ключові міжнародні документи захищають ці права: Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Крім того, Конвенція про права осіб з інвалідністю також вимагає захисту фізичної та психічної цілісності. [8]

Проект «Права людини та конституційні права», що фінансується Юридичною школою Колумбії, визначив чотири основні сфери потенційного зловживання з боку урядів: Право на життя, рабство та примусова праця, безпека особи, катування та нелюдське, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання. 

Права жінок

Хоча тілесна недоторканість (відповідно до підходу до можливостей) надається кожній людині, жінки частіше страждають від ґендерного насильства. Сюди входять сексуальне насильство, небажана вагітність, домашнє насильство та обмежений доступ до контрацепції. Ці принципи були розглянуті на робочій конференції ККЛ з прав жінок як прав людини. Конференція визначила тілесну цілісність як право, яке заслуговують усі жінки: «тілесна недоторканість об'єднує всіх жінок і що жодна жінка не може сказати, що це не стосується її». [9]

Як визначили учасники конференції, такі права на недоторканність тіла повинні гарантуватися жінкам:

Права дітей

Дебати щодо прав дітей на недоторканність тіла посилилися за останні роки. [10] Після широко розрекламованого суду над Джеррі Сандускі [11] батькам все частіше пропонується пропагувати почуття тілесної цілісності своєї дитини як метод зменшення вразливості дітей до жертв сексуального насильства, торгівлі людьми та дитячої проституції . [12]

Методи підвищення почуття тілесної автономії у дітей включають:

  • Дозволяючи дітям вибирати, коли обійматись/ цілуватись
  • Заохочення дітей до спілкування про особисті межі
  • Запропонуйте альтернативні дії (наприклад, п’ятірка, рукостискання тощо).

Ліки

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права стверджує наступне: «Ніхто не може зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Зокрема, ніхто не може піддаватися без його вільної згоди на медичні або наукові експерименти». [13]

Цілісність статевих органів

Активістів, які виступають проти модифікації та каліцтва статевих органів, іноді називають інтактивістами [14] (портманто) або активістами цілісності статевих органів, які прагнуть захищати права чоловіків, жінок та інтерсексуальних дітей та немовлят на збереження своїх статевих органів цілими, [15] [16] [17] [18] щоб підвищити обізнаність про примусове каліцтво статевих органів і заборонити каліцтво статевих органів та мимовільне чи примусове обрізання дітей на міжнародному рівні. Спеціально для цього були створені різні організації, інші організації заявили про свою підтримку руху. Деякі інтактивісти вважають себе ЛГБТ-соціальним рухом і беруть участь у парадах ЛГБТ- гордості з 2006 року. [19] Інтактивісти також сприяють тілесній цілісності [20] [21] 

Дивитися також

Список літератури

 

  1. ↑ Miller, Ruth Austin (2007). The Limits of Bodily Integrity: Abortion, Adultery, and Rape Legislation in Comparative Perspective. Ashgate Publishing. ISBN 9780754683391. Процитовано 6 April 2021.
  2. ↑ а б Communication Technology And Social Change Carolyn A. Lin, David J. Atkin – 2007
  3. ↑ Civil Liberties and Human Rights Helen Fenwick, Kevin Kerrigan – 2011
  4. ↑ Xenotransplantation: Ethical, Legal, Economic, Social, Cultural Brigitte E.s. Jansen, Jürgen W. Simon, Ruth Chadwick, Hermann Nys, Ursula Weisenfeld – 2008
  5. ↑ Personal Autonomy, the Private Sphere and Criminal Law Peter Alldridge, Chrisje H. Brants - 2001, retrieved 29 May 2012
  6. ↑ Privacy law in Australia Carolyn Doyle, Mirko Bagaric – 2005
  7. ↑ Debatin, Bernhard (2011). Ethics, privacy, and self-restraint in social networking. Privacy Online: 47—60. doi:10.1007/978-3-642-21521-6_5. ISBN 978-3-642-21520-9.
  8. ↑ Convention on the Rights of Persons with Disabilities, Article 17
  9. ↑ а б Bodily Integrity and Security of Person. whr1998.tripod.com. Процитовано 20 лютого 2020. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
  10. ↑ Alderson, Patricia. Researching Children's Rights to Integrity in Children's Childhoods: Observed And Experienced. The Falmer Press, 1994.
  11. ↑ Overheard on CNN.com: Are you a 'huggy' person? Would you make a child hug? (англ.). Процитовано 20 лютого 2020.
  12. ↑ Hetter, Katia. I don't own my child's body. CNN. Процитовано 20 лютого 2020.
  13. ↑ International Covenant on Civil and Political Rights. 5 липня 2008. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 20 лютого 2020.
  14. ↑ Nunn, Gary (20 July 2019). Foreskin reclaimers: the 'intactivists' fighting infant male circumcision. The Guardian. London. Процитовано 4 January 2020.
  15. ↑ About NOCIRC. NOCIRC. 2018. Процитовано 4 January 2020.
  16. ↑ Genital Autonomy and Children's rights. Genital Autonomy America. San Anselmo, California. 2018. Процитовано 4 January 2020.
  17. ↑ About Us. Intact America. Tarrytown, New York. 2018. Архів оригіналу за 23 November 2018. Процитовано 4 January 2020.
  18. ↑ Geisheker, John; Hill, George (February 2016). Male Infant Circumcision: A Brief Overview of The Issues (PDF). Doctors Opposing Circumcision. Seattle. Процитовано 4 January 2020.
  19. ↑ Chapin, Georganne (7 July 2016). 5 Reasons Why LBGTQ Supporters 'Get' Intactivism. Huffington Post. Процитовано 4 January 2020.
  20. ↑ Boyle, Gregory J.; Svoboda, J. Steven; Price, Christopher P.; Turner, J. Neville (2000). Circumcision of Healthy Boys: Criminal Assault?. Journal of Law and Medicine. 7: 301—310. Процитовано 4 January 2020.
  21. ↑ Denniston, George C.; Grassivaro Gallo, Pia; Hodges, Frederick M.; Milos, Marilyn Fayre; Viviani, Franco, ред. (2006). Bodily Integrity and the Politics of Circumcision: Culture, Controversy, and Change. New York: Springer-Verlag. ISBN 978-1-4020-4915-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тілесна_цілісність&oldid=32558619