Автономія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

1)Автоно́мія (грец. αυτος  — «сам» і грец. νομος — «закон») — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія означає право якого-небудь національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто веде до наступної незалежності.

Створення територіальної автономії є найдоцільнішим принципом державного устрою тих націй, які, реалізуючи своє право на самовизначення, виявляють бажання залишитися в межах даної держави. Нації отримують право створювати органи влади і управління, які діють рідною мовою, з місцевих людей, що знають побут і психологію місцевого населення; розвивати рідною мовою пресу, школу, театр, культурно-просвітницькі та інші установи. Досить часто під впливом національно-визвольних рухів влада унітарних держав формально проголошує автономію окремих національних територій, але фактично не забезпечує її реального здійснення і цим самим зводить існування автономії до фікції.

2) У широкому розумінні — право підприємства, установи, організації самостійно розв'язувати певні питання.

Можна говорити в умовному сенсі слова про Автономію окремих князівств у складі Київської держави. Чимало елементів Автономію мали до кінця 14 сторіччя українські землі - князівства в Литовсько-Руській державі. В певних межах самоуправу ("вольності") мали козаки перед виступом Б. Хмелиницького, в деякий періоди стаючи фактичним господарем південної частини Київського воєводства, що давало змогу їм разом із українським духівництвом і міщанством провадили свою церковну і культурну політику. Деяку автономію мала українська церква до підпорядкування московському патріархату в 1685 Переяславським трактатом 1654 р. про союз Української Держави з Московською Державою починається тривалий період боротьби України за збереження державної незалежності від сусідів, зокрема Москви, яка союз із Україною вважала за приєднання останньої на певних засадах Автономії й увесь час намагалася нищити відмінні особливості української державного устрою. Доба так званої руїни кінця 17 - 18 століть, поряд із спробами відновити цілковиту незалежність України, принесла ряд проектів української автономної держави: Гадяцький договір Виговського з Польщею 1658, Ю. Хмельницького - з Польщею 1660. Бучацький договір П. Дорошенка з Туреччиною 1672, угода П. Іваненка-Петрика з Кримом 1961.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.