Європейський веретеноподібний сцинк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європейський веретеноподібний сцинк
Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus)
Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
- Завропсиди (Suropsida)
Клас: Плазуни (Reptilia, парафілетична група)
Інфраряд: Scincomorpha
Родина: Сцинкові
Рід: Веретеноподібні сцинки (Chalcides)
Вид: Європейський веретеноподібний сцинк
Біноміальна назва
Chalcides ocellatus
Петер Форссколь, 1775
Розповсюдження європейського веретеноподібного сцинка
Розповсюдження європейського веретеноподібного сцинка

Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus) представник роду Веретеноподібних сцинків. Інші назви плямистий сцинк, тилігугу та ґонджіло. Має 6 підвидів.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина цих сцинків сягає 31 см маленька голова та цилиндричний тулуб. на кожній з лап є по 5-ть пальців. У нього добре розвинуті лапи, нагадує мабую. Кольор шкіріри у цього виду дуже різноманітний, багатобарвний — в залежності від міста мешкання.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Часто зустрічається у посушливих місцинах, серед твердих кам'янистих грунтів, втім цього сцинка можна побачити як у степах, так й напівпустелях. Разом з тим він також полюбляє наявність рослинності, де часто ховається від ворогів, зокрема чагарники, кущі, ліси пробкового дуба. Активний вдень. Харчується комахами, павуками, дрібними ящірками, фруктами, яйцями. В деяких випадках зафіксовано канібалізм.

Своє кубло цей сцинк влаштовує серед рослинності з огляду на те, що його лапи не створенні для риття глибоких нір чи ходів.

Самка європейського сцинка народжує взимку живих дитинчат у кількості від 2 до 20. Але виживають загалом 4—8 молодих сцинків.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Європейський веретеноподібний сцинк мешкає у північній та північно-східній Африці, на островах Сардинія, Сицилія, у Греції, Передній Азії, Аравійському півострові, Ірані, зустрічається також у Пакистані й південно-західній Індії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Schleich, Hans-Hermann, et al.. Amphibians and Reptiles of North Africa: Biology, Systematics, Field Guide. Koeltz Scientific Books, 1996.