Європейський веретеноподібний сцинк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європейський веретеноподібний сцинк
Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus)
Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Завропсиди (Suropsida)
Клас: Плазуни (Reptilia, парафілетична група)
Підряд: Ящірки (Sauria)
Інфраряд: Scincomorpha
Родина: Сцинкові (Scincidae)
Рід: Веретеноподібні сцинки (Chalcides)
Вид: Європейський веретеноподібний сцинк
Chalcides ocellatus
Петер Форссколь, 1775
Розповсюдження європейського веретеноподібного сцинка
Розповсюдження європейського веретеноподібного сцинка
Посилання
Вікісховище: Chalcides ocellatus
ITIS: 1181899
МСОП: 157283
NCBI: 63341

Європейський веретеноподібний сцинк (Chalcides ocellatus) представник роду Веретеноподібних сцинків. Інші назви плямистий сцинк, тилігугу та ґонджіло. Має 6 підвидів.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина цих сцинків сягає 31 см маленька голова та циліндричний тулуб. на кожній з лап є по 5 пальців. У нього добре розвинуті лапи, нагадує мабую. Колір шкіри у цього виду дуже різноманітний, багатобарвний — в залежності від місця мешкання.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Часто зустрічається у посушливих місцинах, серед твердих кам'янистих ґрунтів, втім цього сцинка можна побачити як у степах, так й напівпустелях. Разом з тим він також полюбляє наявність рослинності, де часто ховається від ворогів, зокрема чагарники, кущі, ліси пробкового дуба. Активний вдень. Харчується комахами, павуками, дрібними ящірками, фруктами, яйцями. В деяких випадках зафіксовано канібалізм.

Своє кубло цей сцинк влаштовує серед рослинності з огляду на те, що його лапи не створенні для риття глибоких нір чи ходів.

Самка європейського сцинка народжує взимку живих дитинчат у кількості від 2 до 20. Але виживають загалом 4—8 молодих сцинків.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Європейський веретеноподібний сцинк мешкає у північній та північно-східній Африці, на островах Сардинія, Сицилія, у Греції, Передній Азії, Аравійському півострові, Ірані, зустрічається також у Пакистані й південно-західній Індії.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Schleich, Hans-Hermann, et al.. Amphibians and Reptiles of North Africa: Biology, Systematics, Field Guide. Koeltz Scientific Books, 1996.