Єронім Кардійський
Єронім Кардійський (340 — 250 рр. до н.е.) — визначний давньогрецький історик, учасник воєн Олександра Македонського та його діадохів.
[ред.] Життєпис
Народився у м.Кардія (Фракія). Замолоду взяв участь у походах Олександра Македонського. Ймовірно Єронім не був простим воякам, а замав керівні посади середнього рівня. Під час походу став товаришем майбутнього діадоха Євмена, який теж походив з Кардії. З 323 року до н.е. приймає участь у війнах, який вів Євмен після смерті Олександра Македонського. Тут Єронім воював з Антигоном.
У 316 році до н.е після загибелі Євмена потрапив у полон до Антигона та його сина Деметрія. Втім незабаром Антигон пробачив Єроніма, а згодом — у 311 році до н.е. — призначив начальником над добуванням асфальту з Мертвого моря. У 301 році до н.е. приймав участь у битві при Іпсі на боці Антигона. У 293 році до н.е. Деметрій призначив Єроніма полемархом м.Фіви. З часом Єронім перебрався до двору Антигона Гоната до Пелли (286 рік до н.е.). Тут він й помер у 250 році до н.е.
[ред.] Творчість
Історія Єроніма охоплювала період від смерті Олександра Македонського до смерті Пірра у 272 році до н.е. Тут було викладено історію діадохів та їх нащадків. Ця праця є одним з головним джерелом, яким користувалися наступні історики — Діодор Сицилійський, Плутарх, Помпей Трог, Арріан.
Єронім використовував офіційні документи й був критичним при викладені історичних фактів. За стилем ця праця була написана простою мовою.
[ред.] Джерела
- Paul Pédech, Historiens compagnons d’Alexandre, Collection des Etudes Anciennes, 1984.
