Ігаль Ясінов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігаль Ясінов
Нині на посаді
Народився 27 квітня 1966(1966-04-27)[1] (57 років)
Харків, Українська РСР, СРСР[1]
Відомий як політик
Країна Ізраїль і СРСР
Політична партія Shinuid, HaOlimd, National Uniond і Наш дім Ізраїль

Ігаль Ясінов (івр. יגאל יאסינוב‎, нар. 27 квітня 1966, м. Харків) — колишній ізраїльський політик, який був членом Кнесету від фракцій «Шинуй», «Національного союзу» «Га-Олім» та «Наш дім Ізраїль» з 2003 по 2006 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігаль Ясінов народився 27 квітня 1966 року у м. Харкові.

У 1993 році вже після розпаду Радянського Союзу Ясінов іммігрував до Ізраїлю[2]

Ігаль Ясінов приєднався до партії «Шинуй» перед парламентськими виборами 1999 року і працював помічником депутата Віктора Браїловського. Він був активним в єрусалимському осередку партії, та отримав 15 місце у партійному списку «Шинуй» на парламентських виборах 2003 року[3]. На тих виборах він став членом Кнесету. Під час свого першого терміну він був членом Комітету з науки і технологій, Комітету з прав дитини, Комітету з громадських петицій, Комітету у справах імміграції, абсорбції та діаспори, а також Комітету з питань праці, соціального забезпечення та охорони здоров'я[4].

У січні 2004 року на нього був скоєний замах на вбивство і був поранений біля свого будинку в єрусалимському районі Рамат Шаретт.[5] У листопаді 2005 року він був поранений під час бійки зі студентами під час протестів на площі Рабіна в Тель-Авіві.[6]

1 лютого 2006 року Ігаль Ясінов залишив фракцію партії «Шинуй», щоби сформувати фракцію «Га-Олім»[7], яка потім об'єдналася у фракцію «Наш дім Ізраїль» партії «Національний союз». Ближче до кінця терміну повноважень Кнесету «Наш дім Ізраїль» відокремився від «Національного союзу».[7]

На парламентських виборах 2006 року він був у партійному списку на 14-му місці в партійному списку[8] і не пройшов до наступного скликання Кнесету, оскільки його партія отримали лише 11 мандатів.

Після цього він став заступником голови Єврейського національного фонду.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]