Ізрайліт Володимир Григорович
| Ізрайліт Володимир Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
12 жовтня 1957 Харків, Українська РСР, СРСР |
| Смерть |
27 серпня 1984 (26 років) Вардак, Афганістан |
| Поховання | Міське кладовище № 6 (Харків)d |
| Країна |
 СРСР |
| Звання |
 Старший лейтенант авіації |
| Формування | 50-й окремий змішаний авіаційний полк |
| Війни / битви | Війна в Афганістані 1979—1989 |
| Нагороди |
 |
Ізрайліт Володимир Григорович (нар. 12 жовтня 1957 — 27 серпня 1984) — радянський військовик, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 жовтня 1957 у сім'ї службовця в Харкові. За національністю українець. До призову на військову службу працював лаборантом в інституті.
У лавах Радянської армії з 31 липня 1975 року. Закінчив Харківське вище військове авіаційно-технічне училище.
У вересні 1983 відправлений офіцером до Афганістану. Служив бортовим авіаційним техніком гелікоптера Мі-8МТ у 3-ї гелікоптерній ескадрильї 50-го окремого змішаного авіаційного полку[1]. Свій перший політ в Афганіні здійснив 16 вересня 1983 року. Всього у складі екіпажу здійснив близько 700 бойових вилетів і 8 раз брав участь в десантуванні військових на неоснащені площадки у високо гірських районах під вогнем противника. У свій останній політ відправився 27 вересня 1984 року. Поблизу кишлака Котай-Ашру у провінції Вардак, гелікоптер Ізрайліта висадив десант та забрав сім поранених бійців з 350-го гвардійського парашутно-десантного полку. Ворог збив Мі-8МТ з великокаліберного кулемету, коли той набирав висоту. Всі хто знаходилися у гелікоптері — загинули[2].
Похований на шостому міському кладовищі Харкова[2], яке розташоване в історичному районі Залютине.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Червоної Зірки (посмертно)
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіального комплексу пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані у Києві[3].
- Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу пам'яті воїнів-інтернаціоналістів у Харкові[4].
- Меморіальна дошка на будівлі Школи № 87 Харкова, де навчався Володимир Ізрайліт[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ArtOfWar. Береснев Эдуард Викторович. Афганистан, 1984 год. artofwar.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2019.
- ↑ а б Книга Памяти о советских воинах, 1995, с. 470-471.
- ↑ Памятник воинам-афганцам (Киев). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ Мемориал памяти воинам-интернационалистам в Сквере Воинов-Интернационалистов, г. Харьков. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ Открытие мемориальной доски Владимиру Израйлит. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
- Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1995. — Т. I. — 723 с. — ISBN 5-203-01280-6.