Мі-8

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мі-8
Mi-8(Мі-17) імітує атаку наземного об'єкта під час тренувань підрозділів ППО. Нью-Мексико. 21 червня 1999
Mi-8(Мі-17) імітує атаку наземного об'єкта під час тренувань підрозділів ППО. Нью-Мексико. 21 червня 1999
Тип Багатоцільовий вертоліт
Розробник Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля
Виробник Казанський вертолітний завод
Улан-Уденський вертолітний завод
Головний конструктор Міль Михайло Леонтійович
Перший політ 9 липня 1961
Початок експлуатації 1965
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Сухопутні війська СРСР
Роки виробництва 1965 — дотепер
Одиниць вироблено 12 000
Вартість одиниці 6,06-14,75 млн.$
Варіанти Мі-14, Мі-17, Мі-171
Країни-оператори Мі-8.
   — Військове використання
   — Цивільне використання,
   — Військове та цивільне використання.

Мі-8 (В-8, виріб «80», по кодифікації НАТО:Hip) — радянський / російський багатоцільовий вертоліт, розроблений ОКБ М. Л. Міля на початку 1960-х років. Наймасовіший вертоліт з двома двигунами у світі, один з наймасовіших вертольотів в історії авіації. Широко використовується для виконання багатьох цивільних і військових завдань.

Перший прототип В-8 піднявся в повітря 9 липня 1961, а другий прототип По-8А — 17 вересня 1962 року. Після ряду доробок Мі-8 був прийнятий на озброєння радянських ВПС в 1967 рік у і показав себе настільки вдалою машиною, що закупівлі Мі-8 для російських ВПС продовжуються досі. Мі-8 використовується більш ніж в 50 країнах, у тому числі у Індії, Китаї та Ірані.

У 1980 р. внаслідок модернізації вертольоту Мі-8 створено удосконалений варіант цієї машини — Мі-8МТ, який відрізняється покращеною силовою установкою (2 двигуни ТВ3-117) і має допоміжну силову установку. На експорт постачалися Мі-17, які не настільки широко поширені і використовуються приблизно в 20 країнах світу.

У 1991 р. розпочато виробництво нової цивільної транспортної модифікації Мі-8АМТ (експортний варіант називається Мі-171), а в кінці 1990-х — військової транспортно-штурмової модифікації Мі-8АМТШ (Мі-171 Ш).

Історія[ред.ред. код]

До кінця 1950-х років у складі ВПС Радянського Союзу налічувалося вже кілька вертолітних дивізій. Багатоцільовий Мі-4, що був на озброєнні, міг перекинути в тил ворога відразу 19 десантників або ж прийняти на борт 8 носилок, одне знаряддя або автомобіль. Військові були задоволені цією машиною, однак її конструктор вважав, що настав час машин з газотурбінними двигунами.

У другій половині 1950-х років були прийняті на озброєння мобільні ракетні комплекси «Місяць», і для їх перевезення був потрібний вертоліт більшої вантажопідйомності. Ним став газотурбінний Мі-6, найвантажопідйомніший на ті часи. Незабаром на заміну Мі-1 прийшов турбогвинтовий Мі-2. Залишилося замінити Мі-4 машиною нового покоління. Проект одержав індекс Мі-8.

За наполяганням Микити Хрущова замовником Мі-8 виступило Міністерство цивільної авіації. Сформульовані замовником жорсткі вимоги економічності остаточно сформували вигляд унікальної машини.

Роботи над Мі-8 йшли повним ходом, коли Михайла Міля несподівано викликали до Кремля. Пропозиція, яку зробив йому Хрущов, була дивною — він повинен був поїхати до США, щоб оцінити і, при необхідності, закупити кілька вертольотів фірми Сікорського. Але, звичайно, головною справою був огляд виробництва та з'ясування можливостей американських вертольотів. Мілеві з колегами вдалося навіть політати на новому S-58.

У 1964 році, після усунення Хрущова, командування ВПС не стало приймати на озброєння Мі-8. Були закуплені лише кілька десятків машин для апробації. Однак Мі-8 був високо оцінений Міністерством цивільної авіації, яке зробило замовлення на масову серію. І незабаром після цього гвинтокрилу машину очікував небувалий тріумф.

У червні 1965 Радянський Союз представив на міжнародному авіасалоні в Ле-Бурже одній із найбільш представницьких експозицій. Вертольоти КБ Міля Мі-8, Мі-6, і літаючий кран Мі-10 викликали сенсацію серед спеціалістів. Після авіасалону в Ле-Бурже керівництво військового командування СРСР нарешті оцінило характеристики Мі-8. Він став використовуватися як десантний, транспортний, медичний вертоліт, машина для РЕБ, літаючий командний пункт, встановлювач мін.

19 травня 2010 у Конотопі пройшли льотні випробування вертольота Мі-8МТВ з двигунами новітньої модифікації ТВЗ-117ВМА-СБМ1В. Був встановлений світовий рекорд, коли вертоліт за 13 хвилин піднявся на висоту 8100 метрів. При цьому максимальна потужність двигуна — 2000 к.с. підтримувалася протягом 30 хвилин. Показані характеристики дозволять багатоцільовому вертольоту Мі-8, впевнено літати у горах на граничних висотах. Раніше в ході випробувань бойового Мі-24 з такими ж двигунами була зафіксована рекордна для вертольотів швидкопідйомність. На висоту 5000 метрів вертоліт піднявся тільки за дев'ять хвилин.

Двигун ТВЗ-117ВМА-СБМ1В розроблений українським підприємством «Мотор Січ». Він пройшов повний цикл державних випробувань і отримав міжнародний сертифікат типу СТ267-АМД, який голова Міждержавного авіаційного комітету Тетяна Анодіна особисто вручила голові ради директорів «Мотор Січі» В'ячеславу Богуслаєву. Український двигун задовольняє найжорсткіші міжнародні вимоги, безвідмовний в умовах розрідженого повітря високогір'я і різких перепадів температур.

Загальна будова[ред.ред. код]

Модифікації вертольоту[ред.ред. код]

Мі-8 на радянській поштовій марці 1980

Вертоліт Мі-8 є світовим рекордсменом за кількістю модифікацій.

Експериментальні[ред.ред. код]

  • В-8 — Перший дослідний екземпляр з одним ВМД АІ-24В конструкції А. Г. Івченка . Перший політ 24 червня 1961 а.
  • По-8А — Другий дослідний екземпляр з двома ВМД ТВ2-117.
  • По-8АТ — Третій дослідний екземпляр.
  • По-8АП — Четвертий дослідний екземпляр.

Пасажирські[ред.ред. код]

  • Мі-8П — пасажирський вертоліт на 28 місць. Має ілюмінатори прямокутної форми.
  • Мі-8ПА — модифікаціяМі-8П з двигунами ВМД ТВ2-117 Ф.
  • Мі-172

Транспортні[ред.ред. код]

  • Мі-8Т — транспортно-десантний вертоліт для ВПС.
  • Мі-8ТС — експортний варіант Мі-8Т для ВПС Сирії, доопрацьований для умов посушливого клімату.

Багатоцільові[ред.ред. код]

  • Мі-8Тб
  • Мі-8ТВ — експортний варіант Мі-8Тб. Відрізнялася установкою ПТКР, або їх повною відсутністю.
  • Мі-8АТ
  • Мі-8АВ — повітряний мінний загороджувач для сухопутних військ. Встановлювався міноукладальник ВМР-1. Міг встановлювати від 64 (в перших модифікаціях) до 200 за хв.
  • Мі-8АД — модифікація повітряного мінного загороджувача для сухопутних військ, призначений для встановлення малогабаритних невитягуваних протипіхотних мін.
  • Мі-8МТ — модифікація з двигунами ТВ3-117.
  • Мі-8МТВ та Мі-8МТВ-1 — модифікація з двигунами ТВ3-117 ВМ. Запущена в серійне виробництво у Казані в 1988 році.
  • Мі-8МТВ-2
  • Мі-8МТВ-3
  • Мі-8МТВ-5 — змінена форма носової частини («дельфіноподібний ніс»).
  • Мі-8МСБ — українська модернізнація Мі-8Т з двигуном ТВ3-117 ВМА СБМ 1B 4E виробництва ПАТ «Мотор Січ»[1][2].
  • Мі-8МСБ-В — подальша українська модернізація вертольоту Мі-8Т
  • Мі-8МТКО — варіант зі світлотехнікою, адаптованої до застосування пілотажної системи нічного бачення.
  • Мі-17-1В — експортний варіант Мі-8МТВ.
  • Мі-8АМТ (експортне позначення - Мі-171) — варіант Мі-8МТВ з невеликими змінами, вироблений на Улан-Уденському авіаційному заводі (з 1991 року).
  • Мі-17КФ — модифікація Мі-8МТВ-5 з авіонікою фірми Honeywell. Розроблено ОКБ ім. Міля спільно з КВЗ на замовлення канадської компанії Kelowna Flightcraft. Перший політ 3 серпня 1997.
  • Мі-8ТГ — модифікація Мі-8П з ВМД ТВ2-117г.
  • Мі-14  — багатоцільовий вертоліт-амфібія. Див також: Модифікації Мі-14.
  • Мі-18 — подовжений варіант Мі-8МТ. Серійно не випускався.

Спеціального призначення[ред.ред. код]

  • Мі-8ТЕЧ-24 — літаюча техніко-експлуатаційна частина. Обладнали слюсарним, електротехнічним, контрольно-перевірочним та іншим обладнанням використовуваним у процесі експлуатації і ремонту вертолітної техніки.
  • Мі-8ТЗ — заправник і транспортувальник палива.
  • Мі-8БТ — буксирувальник тралу.
  • Мі-8СП — спеціальний морський рятувальний.
  • Мі-8СПА — пошуково-рятувальний вертоліт для пошуку космонавтів і екіпажів літальних апаратів у разі приводнення.
  • Мі-8ТЛ — лісопожежна модифікація, оснащена системою масованого скидання води і водяною гарматою.
  • Мі-8С — штабний вертоліт з круглими ілюмінаторами.
  • Мі-8ПС — штабний вертоліт з квадратними ілюмінаторами.
  • Мі-8КП — спеціальний командний пункт для проведення широкомасштабних комплексних пошуково-рятувальних операцій.
  • Мі-8ДР таМі-8Р — розвідник призначений для візуального спостереження і фотографування в прифронтовій смузі.
  • Мі-8К — артилерійський коректирувальник.
  • Мі-8ТАКР — вертоліт з комплексом телевізійного спостереження.
  • Мі-8ВД — радіо-хімічний розвідник.
  • Мі-8С — модифікація з комбінованою силовою установкою з турбодвигунів, що працюють на тримальний гвинт, і тягового турбореактивного.
  • Мі-8МТЛ-розвідник з можливістю одночасного застосування тепловізійної розвідки і радіоперехоплення з точним визначенням координат цілі.
  • Мі-8МТЮ — Був побудований в єдиному екземплярі. Призначений для виявлення апаратів, що спускаються, малорозмірних надводних цілей, у носі антена РЛС. Використовується Українськими ВПС.

Повітряні командні пункти[ред.ред. код]

  • Мі-8ВКП та Мі-8ВзПУ — повітряний командний пункт.
  • Мі-9Мі-8ІВ та Мі-9 — повітряний командний пункт для командирів дивізій, серійна модифікація.
  • Мі-19 — повітряний командний пункт для командирів мотострілецьких і танкових дивізій. Оснащений автоматизованим комплексом зв'язку. Створений в 1987 році на базі Мі-8МТ.
  • Мі-19Р — повітряний командний пункт для командирів ракетних дивізій РВСП. Оснащений автоматизованим комплексом зв'язку. Створений в 1987 році на базі Мі-8МТ.

Медичні[ред.ред. код]

  • Мі-8МБ — повітряний госпіталь. Створений на базі Мі-8Т.
  • Мі-8МТБ — броньований повітряний госпіталь. Створений на базі Мі-8МТ.
  • Мі-8МТВМ — медична модифікація Мі-8МТВ.
  • Мі-8МТВ-МПС — медичний пошуково-рятувальний вертоліт на базі Мі-8МТВ.
  • Мі-17Г — експортний варіант повітряного госпіталю.
  • Мі-17-1ВА «Амбулаторія» — експортний варіант Мі-8МТВ в санітарному варіанті.

Постановники перешкод[ред.ред. код]

  • Мі-8СМВ — постановник перешкод, обладнаний станцією постановки перешкод «Смальта-В» (Смальта-вертолітний).
  • Мі-8ПП — вертоліт РЕБ (радіоелектронної боротьби), за деякими джерелами обладнаний комплексом «Поле», але в 70-80 рр.. комплекси РЕБ прийнято було називати назвами рослин, можливо, цей варіант просто плутають з ранніми версіями Мі-8ППА.
  • Мі-8ППА — вертоліт РЕБ, оснащений станціями «Азалія» і «Квасоля», за деякими джерелами — допрацьована версія Мі-8ПП.
  • Мі-8МТП — постановник перешкод.
  • Мі-8МТПБ — постановник перешкод.
  • Мі-8МТПІ — постановник перешкод.
  • Мі-8МТПШ — постановник перешкод.
  • Мі-8МТД — постановник перешкод.
  • Мі-8МТР1 — постановник перешкод.
  • Мі-8МТР2 — постановник перешкод.
  • Мі-8МТС — постановник перешкод.
  • Мі-8МТШ1 — постановник перешкод.
  • Мі-8МТШ2 — постановник перешкод.
  • Мі-8МТШ3 — постановник перешкод.
  • Мі-8МТЯ — постановник перешкод.
  • Мі-8МТ1С — постановник перешкод.
Мі-171Ш на авіасалоні МАКС-2007 .

Сільськогосподарські[ред.ред. код]

  • Мі-8АТС — сільськогосподарський варіант з пристроями розпилення добрив. Створений на базі Мі-8Т.
  • Мі-8МТСх — сільськогосподарський вертоліт. Створений на базі Мі-8МТ.

Ударні[ред.ред. код]

  • Мі-8АМТШ (експортне позначення — Мі-171 Ш) — транспортно-штурмової вертоліт, оснащується комплектом озброєння, еквівалентним Мі-24 і адаптується під застосування техніки нічного бачення. На авіасалоні Фарнборо-99 отримав назву «Термінатор».

Технічні характеристики[ред.ред. код]

В-8 Мі-8П Мі-8Т Мі-8МТ
(Мі-17)
Мі-18 Мі-8МТВ-1
(Мі-17-1В)
Мі-8АМТ
(Мі-171)
Мі-172 Мі-8МСБ
Рік побудови 1961 1965 1965 1975 1980 1987 1991 1991 2014
Екіпаж 3 чол. 3 чол. 3 чол. 3 чол. 3 чол. 3 чол. 3 чол. 3 чол.
Число пасажирів (десантників) 18 чол. 28 чол. 24 чол. 24 чол. 30 чол. 24 чол. 27 чол. 26 чол.
Довжина (з рух. гвинтами) 25,31 м 25,31 м 25,31 м 25,31 м 25,31 м 25,31 м 25,31 м 25,31 м
Висота (з крут. кермовим гвинтом) 5,54 м 5,54 м 5,54 м 5,54 м 5,54 м 5,54 м 5,54 м 5,54 м
Діаметр несучого гвинта 21 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м 21,3 м
Маса порожнього 5726 кг 7000 кг 6934 кг 7200 кг 7550 кг 7381 кг 6913 кг 7514 кг
Нормальна злітна маса 11 570 кг 11 100 кг 11 100 кг 11 500 кг 11 100 кг 11 100 кг 11 878 кг
Максимальна злітна маса 12 000 кг 12 000 кг 13 000 кг 13 000 кг 13 000 кг 13 000 кг н/д 12500 кг
Двигуни 1 × АІ-24В 2 × ТВ2-117 2 × ТВ2-117 2 × ТВ3-117МТ 2 × ТВ3-117МТ 2 × ТВ3-117ВМ 2 × ТВ3-117ВМ 2 × ТВ3-117ВМ 2 × ТВ3-117ВМА-СБМ1В 4Е
Потужність двигунів (на злітному режимі) 1 × 1900 к. с. 2 × 1500 к. с. 2 × 1500 к. с. 2 × 1900 к. с. 2 × 1900 к. с. 2 × 2000 к. с. 2 × 2000 к. с. 2 × 2000 к. с. 2 × 1500 к. с.
Максимальна швидкість 250 км/год 260 км/год 250 км/год 270 км/год 250 км/год 250 км/год 250 км/год 260 км/год
Крейсерська швидкість 225 км/год 225 км/год 220 км/год 240 км/год 240 км/год 230 км/год 230 км/год 225 км/год
Динамічний максимум 4200 м 4500 м 5000 м 5550 м 6000 м 6000 м 6000 м 9150 м
Практична дальність н/д 425 км 480 км 520 км 580 км 590 км 570 км 715 км 600 км
  • Дальність польоту, км:
  • з додатковими паливними баками 1300[3]
    • при максимальному запасі авіапалива 800
    • при максимальній загрузці 550
  • Витрати авіапалива, т/год 0,72

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.