Інертні гази
| H | He | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Li | Be | B | C | N | O | F | Ne | |||||||||||
| Na | Mg | Al | Si | P | S | Cl | Ar | |||||||||||
| K | Ca | Sc | Ti | V | Cr | Mn | Fe | Co | Ni | Cu | Zn | Ga | Ge | As | Se | Br | Kr | |
| Rb | Sr | Y | Zr | Nb | Mo | Tc | Ru | Rh | Pd | Ag | Cd | In | Sn | Sb | Te | I | Xe | |
| Cs | Ba | * | Hf | Ta | W | Re | Os | Ir | Pt | Au | Hg | Tl | Pb | Bi | Po | At | Rn | |
| Fr | Ra | ** | Rf | Db | Sg | Bh | Hs | Mt | Ds | Rg | Cn | Uut | Fl | Uup | Uuh | Uus | Uuo | |
| * | La | Ce | Pr | Nd | Pm | Sm | Eu | Gd | Tb | Dy | Ho | Er | Tm | Yb | Lu | |||
| ** | Ac | Th | Pa | U | Np | Pu | Am | Cm | Bk | Cf | Es | Fm | Md | No | Lr | |||
| Група 18 періодичної таблиці (Інертні гази) |
Інертні гази (рос. инертные газы, англ. noble gasses; нім. Inertgase n pl, Trägergase n pl, Edelgase n pl) — хімічні елементи VIII групи періодичної системи елементів, або за новою номенклатурою IUPAC групи 18 періодичної таблиці.
Інертні гази називають також благородними або рідкісними. Це одноатомні гази без кольору і запаху: гелій (Не), неон (Ne), аргон (Аг), криптон (Кг), ксенон (Хе), радон (Rn), інертність яких зумовлена наявністю у атомів стійкої зовнішньої електронної оболонки, де у He знаходиться 2 електрони, у решти інертних газів по 8.
У невеликих кількостях присутні в природних горючих газах.
Частина інертних газів має космогенне походження. У земних умовах інертні гази також продовжують утворюватися під час ядерних процесів.
Зміст |
Фізичні властивості[ред.]
| Елемент | Гелій (3He та 4He) | Неон | Аргон | Криптон | Ксенон | Радон | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Забарвлення газового розряду |  |
 |
 |
 |
 |
Червоне[1] | |
| Т° плавлення | 0,319 K (29,315 бар) |
0,775 K (25,316 бар) |
24,57 K | 84,0 K | 116,2 K | 161,4 K | бл. 202 K |
| Т° кипіння (1013 гПа) | 3,1905 K | 4,224 K | 27,09 K | 87,295 K | 119,79 K | 165,03 K | 211 K |
| Критична точка |
|
|
|
|
|
|
|
| Потрійна точка | немає даних |
|
|
|
|
|
|
| Густина (0 °C, 1013 гПа) | 0,13448 кг/м3 | 0,17847 кг/м3 | 0,9000 кг/м3 | 1,7839 кг/м3 | 3,7493 кг/м3 | 5,8971 кг/м3 | 9,73 кг/м3 |
| Структура |  |
 |
|
|
|
|
|
| Сингонія | гексагональна | кубічна | кубічна | кубічна | кубічна | кубічна | |
| Параметри гратки[2] |
|
a = 4,43 Å |
a = 5,26 Å |
a = 5,72 Å |
a = 6,20 Å |
a = 6,55 Å (розраховано)[3] |
|
Хімічні властивості[ред.]
Інертні гази відрізняються хімічною неактивністю (звідси і назва). Проте, в 1962 році Ніл Барлетт показав, що усі вони за певних умов можуть утворювати сполуки (особливо охоче з фтором). Найбільш «інертні» неон і гелій : щоб змусити їх вступити в реакцію, треба застосувати багато зусиль, штучно іонізуючи кожен атом. Ксенон же, навпаки, занадто активний (для інертних газів) і реагує навіть за нормальних умов, демонструючи мало не усі можливі міри окислення (+1, +2, +4, +6, +8). Радон теж має високу хімічну активність, але він сильно радіоактивний і швидко розпадається, тому детальне вивчення його хімічних властивостей ускладнене, на відміну від ксенону. Унуноктій, незважаючи на його приналежність до 8 групи періодичної таблиці, може не бути інертним газом, оскільки передбачається, що за нормальних умов в силу релятивістських ефектів він знаходитиметься в твердому стані.
Біологічна дія[ред.]
Інертні гази не отруйні. Проте атмосфера зі збільшеною концентрацією інертних газів і відповідним зниженням концентрації кисню може чинити задушливу дію на людину, аж до втрати свідомості і смерті. Відомі випадки загибелі людей при витоках аргону. Вдихання радіоактивного радону може викликати рак.
Інертні гази мають біологічну дію, яка проявляється в їх наркотичній дії на організм і по силі цієї дії розташовуються в наступному порядку (у порівнянні приведені також азот і водень) : Xe — Kr — Ar — N2 — H2 — Ne — He. При цьому ксенон і криптон проявляють наркотичний ефект при нормальному барометричному тиску, аргон — при тиску понад 0,2 МПа, азот — понад 0,6 МПа, водень — понад 2,0 МПа. Наркотична дія неону і гелію в дослідах не реєструються, оскільки під тиском раніше виникають симптоми «нервового синдрому високого тиску».
Примітки[ред.]
- ↑ Klaus Hoffmann: Kann man Gold machen? Gauner, Gaukler und Gelehrte. Aus der Geschichte der chemischen Elemente. Urania-Verlag, Leipzig • Jena • Berlin 1979, S. 67. нім.
- ↑ K. Schubert: Ein Modell für die Kristallstrukturen der chemischen Elemente. In: Acta Crystallographica. 1974, 30, S. 193-204.
- ↑ A. V. Grosse: Some physical and chemical properties of element 118 (Eka-Em) and element 86 (Em). In: Journal of Inorganic and Nuclear Chemistry. 1965, 27, 3, S. 509-519, doi:10.1016/0022-1902(65)80255-X.
Література[ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М.: Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5
- Лідин Р. А.. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М.: колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1
- Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М.: Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4
- Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М.: МДУ, 1991, 1994.
- Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М.: ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2
- Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
- F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
- Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||||||||
