Інес де ля Фрессанж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інес де ля Фрессанж
Inès de La Fressange
Inès de la Fressange.jpg
Інес де ля Фрессанж у 2009 році
Ім'я при народженні Інес де ла Летиція Еглантін Ізабель де Сейнард де ла Фрессанж
фр. Inès Marie Lætitia Églantine Isabelle de Seignard de La Fressange
Дата народження 11 серпня 1957(1957-08-11) (57 років)
Місце народження Гассен, Вар, Франція
Громадянство: Франція Франція

Інес де ла Летиція Еглантін Ізабель де Сейнард де ла Фрессанж (фр. Inès Marie Lætitia Églantine Isabelle de Seignard de La Fressange; * 11 серпня 1957 року, Гассен, Вар, Франція) — французька модель і дизайнер моди.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася Інес 11 серпня 1957 року в Гассені, на півдні Франції у аристократичній сім’ї. Батько Інес — французький біржовий маклер, мати — модель. Її бабусею була мадам Симона Жакіно, спадкоємиця банку 'Lazard'.

Кар'єру моделі розпочала у 17 років, а у 18 років вже з'явилася на обкладинці французького журналу моди та краси Elle. У цьому ж році співпрацює з французьким кутюр'є Тьєррі Мюглер. Одного разу Карл Лагерфельд, побачивши Інес, високу брюнетку, не міг не відзначити її схожість з Коко Шанель. Так у 1980-му році Інес стала першою моделлю, яка уклала ексклюзивний контракт з будинком високої моди «Chanel». Протягом 6-ти років вона була обличчям модного дому. Але в 1989 року через конфлікт Інес з Карлом Лагерфельдом контракт був розірваний у судовому порядку. Були чутки, що цей конфлікт стався через те, що Інес була обрана моделлю бюста Маріанни, алегоричного символу який уособлює Францію. Лагерфельд заявляв, що "Маріанна це втілення всього нудного, буржуазного і провініального" і "Я не хочу прикрашати пам'ятник, це занадто вульгарно!"[1].

У 1990-му році Інес виходить заміж за італійського арт-дилера Луїджі д'Урсо[2], який помер 23-го березня 2006-го від серцевого нападу. Від цього шлюбу Інес народила двох дочок[3].

У 1991 році вона створює свій бренд "Inès de la Fressange SA" та відкриває магазин з продажу предметів розкоші, готового одягу та парфумерії в партнерстві з групою Louis Vuitton.

Наприкінці 1999 року вона була звільнена зі своєї власної компанії через те, що не була головним акціонером марки. Вона намагалася повернути собі права на використання свого імені і зображення через суд, але 5 років судових розглядів не увінчалися успіхом.

У 2002 році Інес спільно з журналісткою Маріанною Мересс публікує свою автобіографію. Незабаром Інес стає художнім керівником і генеральним директором відомої марки взуття Roger Vivier Couture.

Зараз Інес веде співпрацю з Асоціацією будинків Africa2 і є спонсором Асоціації кардіохірургії, яка дозволяє хворим дітям з бідних країн зробити операцію на серці.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]