Інтерполяція

Інтерполяція (від лат. interpolatio — перетворення, спотворення, підновлення, підробка ) — термін, що вживається в різних значеннях у різних областях знань:

• Загально — при написанні термінів — неавторські вставки слів, речень або чисел у тексті під час переписування, опрацювання рукописів, при копіюванні географічних карт тощо. Детальніше див. Інтерполяція (рукописи);
• У математиці — спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Наприклад, визначення функції f(X) для аргументів X, які знаходяться між значеннями $X_0, \ldots,X_i, \ldots, X_n$, за відомими значеннями $f(X_i)$. Якщо X лежить зовні інтервалу $[X_0,X_n]$, аналогічна процедура називається екстраполяцією. Найпростішою є лінійна інтерполяція, при якій приріст функції вважають пропорційним приросту аргументу. Детальніше див. Інтерполяція (математика);
• В геодезії та маркшейдерській справі інтерполяція використовують для визначення проміжних значень функцій за математичними таблицями, визначення проміжних значень показника за даними ізоліній на графіках ізопотужностей, ізогіпс та інше;
• В статистиці — спосіб математичного обґрунтування невідомих значень динамічного ряду явищ за допомогою відомих сусідніх членів ряду або на основі встановленого взаємозв'язку інтерпольованого явища з іншими явищами, кількісний вираз яких відомий;
• В фотографії — функція цифрових камер, яка дозволяє додати деяку кількість пікселів до вже існуючого зображення для збільшення його розміру. Існує декілька алгоритмів інтерполяції: білінійний, бікубічний та інші, але будь-який з них призводить до погіршення якості зображення. Інтерполяція також використовується в усіх цифрових камерах для розрахунку кольору кожного елементу зображення по сусіднім пікселям (так як кожний піксель сенсору сприймає тільки один колір).

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.