Інтерференція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інтерфере́нція(від лат. inter — взаємно, між собою; лат. ferio — вдаряю, вражаю) — накладання хвиль, при якому в різних точках спостерігається посилення або послаблення амплітуди коливань. Інтерференція спостерігається у хвиль довільної природи — поверхневих(на воді), поперечних та повздовжніх звукових, електромагнітних (світло, радіохвилі), хвиль де Бройля.

При інтерференції результуюче коливання є геометричною сумою коливань обох хвиль у відповідних точках. Цей принцип суперпозиції як правило є точним і порушується у окремих випадках, в деяких середовищах, коли амплітуда коливань є дуже високою(див. Нелінійна оптика, Нелінійна акустика).

Найпростішим випадком інтерференції є накладання двох гармонічних хвиль з однаковою частотою і поляризацією (напрямком). В такому випадку результуюча амплітуда А вираховується формулою:

Де  — амплітуди відповідних хвиль, а — різниця фаз цих хвиль.

Явище інтерференції використовується, наприклад, в радіотехніці і акустиці для створення складних антен. Особливо велике значення інтерференція має в оптиці, вона лежить в основі оптичної та акустичної голографії.

[ред.] Спеціальне значення

Інтерференція свердловин, (рос. интерференция скважин; англ. well interference, drillhole interference; нім. Interferenz f von Sonden) — взаємодія свердловин.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3