Ісаяс Афеверкі
| Ісаяс Афеверкі | |
|---|---|
| тигр. ኢሳይያስ ኣፈወርቂ | |
.jpg) | |
| Президент Еритреї | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 24 травня 1993 |
| Попередник | Посада заснована |
| Народився |
2 лютого 1946 (78 років) Асмера |
| Відомий як | політик, диктатор |
| Громадянство | Еритрея |
| Національність | Тиграї |
| Alma mater | Аддіс-Абебський університетd |
| Політична партія | Народний Фронт за демократію і справедливість |
| У шлюбі з | Саба Хайлє |
| Діти | 3 |
| Релігія | Еритрейська церква |
| Нагороди |
   |
| Підпис |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ісаяс Афеворкі (гєез, тигріні ኢሳይያስ ኣፈወርቂ, нар. 2 лютого 1946, Асмера, Еритрея) — еритрейський державний діяч, перший президент Еритреї (з 1993); генеральний секретар Народного фронту визволення Еритреї, очолював боротьбу за незалежність Еритреї від Ефіопії.
Біографія[ред. | ред. код]
Повстанська діяльність[ред. | ред. код]
Народився 2 лютого 1946 року в Асмері. За етнічною належністю — тиграї. 1966 року він покинув навчання в університеті Аддис-Абеби і вступив у Фронт визволення Еритреї, який боровся за незалежність Еритреї від Ефіопії. Тоді ж пройшов військову підготовку в Китаї. З 1968 до 1976 року Афеверкі був політичним комісаром та заступником командира дивізіону. 1970 року він став співзасновником Народного фронту визволення Еритреї (НФВЕ)[1], повстанського руху лівого спрямування. 1987 року його обрали генеральним секретарем НФВЕ. Очолював збройну боротьбу за незалежність Еритреї від Ефіопії проти урядових сил Хайле Селассіє і потім Менгісту Хайле Маріама.
29 травня 1991 Афеворкі оголосив про створення Тимчасового уряду в Еритреї.
1991 року після повалення Менгісту Еритрея фактично отримала незалежність. 29 травня 1991 року Афеверкі оголосив про створення Тимчасового уряду в Еритреї.
Президент Еритреї[ред. | ред. код]
23-25 квітня 1993 року на території Еритреї пройшов референдум про незалежність Еритреї, унаслідок якого 99,83 % проголосували, висловилися за незалежність від Ефіопії[2]. 24 травня Ісаяс Афеверкі був обраний першим президентом незалежної Еритреї. За підсумками того ж референдуму Афеверкі став главою нової держави. Незабаром була обрана конституційна асамблея, яка прийняла 1997 року конституцію країни, але досі виконує функції парламенту. Того ж року Афеверкі скасував президентські вибори, а 2001 року він практично заборонив національну пресу.
Еритрея вважається найбільш закритою країною для преси. За статистикою Reporters Without Borders Еритрея набрала індекс більше одного, що означає те, що в країні практично всі новини неправдиві. Багато в чому звинувачують президента, зокрема за його форму правління[джерело?].
Ефіопо-Еритрейська війна[ред. | ред. код]
У травні 1998 року еритрейські війська зайняли один з трьох спірних прикордонних ділянок — Бадм. У лютому наступного року ефіопські війська перейшли у контрнаступ і відвоювали Бадм, а внаслідок нового наступу у травні 2000 року вийшли на стратегічно важливу дорогу, що веде до еритрейської столиці Асмери. 12 грудня 2000 Афеворкі і Зенауї підписали в Алжирі мирний договір.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eritrea profile. BBC News (брит.). 15 листопада 2018. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Elections in Eritrea. africanelections.tripod.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 24 травня 2020.
|
