Акопов Степан Акопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акопов Степан Акопович
вірм. Ստեփան Հակոբի Հակոբով
Народився 21 грудня 1899(1899-12-21)[2]
Тифліс, Російська імперія[2]
Помер 9 серпня 1958(1958-08-09)[1] (58 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність вірменин
Діяльність державний діяч, політик, інженер-механік
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана (1931)[2]
Заклад ЗіО-Подольськ[2], Уралмаш[2] і Міністерство важкого машинобудування СРСРd[2]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Кутузова I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Степа́н Ако́пович Ако́пов (14 грудня 1899(18991214), місто Тифліс, Російська імперія — 9 серпня 1958, місто Москва, СРСР) — радянський діяч, директор Уралмашзаводу, народний комісар середнього машинобудування СРСР, міністр автомобільної і тракторної промисловості СРСР, міністр машинобудування СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині вірменського торговця. У 1919 році закінчив 1-у Тифліську гімназію.

З 1919 року перебував на підпільній комсомольській роботі в Тифлісі. У 1919—1921 роках — організатор і секретар районного комітету комсомолу (ЛКСМ) Грузії в місті Тифлісі.

Член РКП(б) з жовтня 1919 року.

З березня до жовтня 1921 року — завідувач організаційного відділу Тбіліського міського комітету ЛКСМ Грузії.

У 1921—1922 роках — відповідальний секретар Тбіліського міського комітету ЛКСМ Грузії.

У 1922—1924 роках — студент Московського вищого технічного училища (Московського механіко-машинобудівного інституту).

У січні 1924—1926 роках — інструктор, у 1926—1927 роках — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу Бауманського районного комітету РКП(б) міста Москви.

У 1927—1928 роках — завідувач організаційно-розподільного відділу Звенигородського повітового комітету ВКП(б) Московської губернії.

У 1928—1931 роках — студент Московського механіко-машинобудівного інституту імені Баумана.

У 1931—1932 роках — інженер, у 1932 році — начальник цеху, в 1932—1934 роках — завідувач виробничого відділу, в 1934—1936 роках — заступник та технічний директор Подольського крекінго-електровозобудівного заводу Московської області. З 1935 до 1936 року перебував у службовому відрядженні в США.

У 1936—1937 роках — директор Подольського крекінго-електровозобудівного заводу Московської області.

У 1937—1939 роках — директор Уральського заводу важкого машинобудування (Уралмашзаводу) міста Свердловська.

У лютому 1939 — травні 1940 року — заступник народного комісара важкого машинобудування СРСР. У травні — жовтні 1940 року — 1-й заступник народного комісара важкого машинобудування СРСР.

У жовтні 1940 — 11 вересня 1941 року — 1-й заступник народного комісара середнього машинобудування СРСР.

11 вересня 1941 — 17 лютого 1946 року — народний комісар середнього машинобудування СРСР.

17 лютого 1946 — 23 серпня 1947 року — народний комісар (міністр) автомобільної промисловості СРСР.

23 серпня 1947 — 18 квітня 1950 року — міністр автомобільної і тракторної промисловості СРСР.

У квітні 1950 — 15 березня 1953 року — заступник міністра сільськогосподарського машинобудування СРСР — начальник Головного управління комбайнової промисловості Міністерства сільськогосподарського машинобудування СРСР.

15 березня — 8 серпня 1953 року — 1-й заступник міністра машинобудування СРСР.

8 серпня 1953 — 19 квітня 1954 року — міністр машинобудування СРСР.

19 квітня 1954 — 23 липня 1955 року — міністр автомобільного, тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР.

З липня 1955 року — персональний пенсіонер у місті Москві.

Помер 9 серпня 1958 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]