Ак-Шейхська волость
| Ак-Шейхська волость | ||||
| Губернія | Таврійська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Повіт | Перекопський повіт | |||
| Центр | Ак-Шейх | |||
| Утворено | 1890 | |||
| Населення | 6 126 чол. осіб (1900) | |||
Ак-Шейхська волость — адміністративно-територіальна одиниця у складі Перекопського повіту Таврійської губернії. Утворена в результаті земської реформи 1890 року[1], при реорганізації Байгончецької волості.
Географія[ред. | ред. код]
Розташовувалася в північно-східній частині повіту, від верхів'їв Салгиру по лівому березі на сході, до гирла річки Переможна на заході. Із півночі — берег Сивашу, на півдні кордон — приблизно по лінії сучасного шосе E97 Джанкой — Керч. Рельєф — плаский степ. Займала північний захід сучасного Нижньогірського і північний схід Джанкойського районів.
У «…Памятной книжке Таврической губернии на 1892 год» у волості, з невідомої причини, записано всього 10 сіл із населенням 1099 осіб[2].
|
Стан на 1900 рік[ред. | ред. код]
У Памятной книжке Таврической губернии на 1900 год зафіксовано вже 55 населених пунктів із 6 126 жителями. У волості було одне село — Аджи-Ахмат із 172 жителями, також відомо, що було кілька німецьких колоній і сильно зросла частка нетатарського населення[3].| Села Ак-Шейхської волості і їх населення станом на 1900 рік | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Також у волості значилося 5 хуторів: Джага-Кипчак — 6 жителів, Карпівка — 16, Каракаш Єгора — 6, Каракаш Лазаря — 9 і Тархан — 28 жителів.
Стан на 1915 рік[ред. | ред. код]
За Статистическим справочником Таврической губернии. Ч.II-я. Статистический очерк, выпуск пятый Перекопский уезд, 1915 год, в Ак-Шейхській волості Перекопського повіту значилося 107 різних поселень, із них 17 населених пунктів мали статус сіл, у яких проживало 8023 людини приписних жителів і 2593 — «сторонніх». У волості було 3 села: Ак-Шейх, Аджи-Ахмат (німецький) і Тарханлар і 48 сіл.
|
|
|
Крім того у волості значилися 2 селища — Колай і Тезі, 29 хуторів, інші з котрих з часом стали селами: Акчора (воно ж Байди), Акчора (Третьяченко), Алчін, Губерівка, Іргакли, Каранг, Костянтинівка, Каракаш Єгора, Макогонівка, Новий Чекмай, Нова Відрада, Відрада, Саледжанівка, 2 хутора Сертке-Аджи-Ахмат, Старий Чокмай, Сальцино, Сейтлер (Щасливцеве), 2 хутора Тюп-Кангіл, 2 хутора Тюп-Тархан, Тархан-Сейтлер, 3 хутора Тархан, Чокмай, Чокракли-Кірк, Ширін німецький і Шига. Також було 12 економій — Алач, Ауз-Кенегез, Бай Онлар, Єні-Кипчак, Кратубель, Коник, Карпівка (К. Каракаш), Кіблерівка, Лазарівка, Томак-Кіргіз, Тархан, Тюп-Тархан, 2 залізничні казарми і 5 залізничних будок.
Волость існувала до скасування, згідно з постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Борис Веселовский. [1] — Санкт-Петербург : Издательство О. Н. Поповой, 1911. Архівовано з джерела 10 березня 2016
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
- ↑ а б Записан в Памятной книжке как посёлок
- ↑ Селение не идентифицировано.
- ↑ Первая цифра — приписное население, вторая — временные.
- ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
Література[ред. | ред. код]
- [2] / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4. Архівовано з джерела 4 березня 2016
- Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
