Альтовий кларнет
 | |
| Класифікація | дерев'яний духовий |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 422.211.2 |
| Винахідник(и) | Iwan Müllerd[1] |
| Діапазон |
|
| Подібні інструменти | кларнет |
 Альтовий кларнет у Вікісховищі | |
Альтовий кларнет (італ. clarinetto alto; нім. Altklarinette; англ. Alto clarinet) — язичковий дерев'яний духовий музичний інструмент, різновид кларнета.
Історія[ред. | ред. код]
Винахід альт-кларнета приписано Івану Мюллеру та Генріху Гренсеру.[2][3] Мюллер виступав у 1809 році на альт-кларнеті з шістнадцятьма клавішами у тоні F в той час, коли на сопрано-кларнеті зазвичай було не більше 10-12 клавіш. Незабаром після цього був розроблений революційний тринадцятиклавішний сопрано-кларнет Мюллера.[3]
Альт-кларнет, можливо, був винайдений в Америці. Так Метрополітен-музей має фагот альт-кларнета в E♭, який приписується анонімному американському продюсеру близько 1820 року.[4] Цей інструмент має велику схожість з «патентними марками» (бас-кларнета), які були зроблені приблизно в 1810 році Джорджем Кетліном з Гартфорда, штат Коннектикут, і його учнями.[5] Пізніше, в Європі, Адольф Сакс зробив помітні поліпшення в альт-кларнеті.[6]
Характеристика[ред. | ред. код]
Це транспонуючий інструмент в строї E♭, але зустрічаються і інструменти в строї F (у XIX столітті в E), зроблені в Європі, які теж називають кларнетом. Він більший за кларнет, але менший за бас-кларнет, на яким він більше схожий за формою, маючи пряме стовбур та вигнутий металевий розтруб. Стовбур виготовляється із дальбергії або іншої деревини, твердої гуми або пластику, має вигнуту шию і дзвін з металу.
Найбільше альтовий кларнет також дуже схожий на бассетгорн, але зазвичай відрізняється за трьома ознаками: має на тон нижчий стрій, не має додаткових нот у нижньому діапазоні, і має дещо ширший стовбур.[7]
Діапазон альт-кларнета (за звучанням) - G або G♭2 до E♭2, верхня межа залежить від майстерності виконавця. Ноти записуються у скрипковому ключі.
Більшість сучасних альтових кларнетів, як і інші інструменти цього класу, мають клапанний механізм системи Бема[en] або Ойлера[en]. Як правило у альт-кларнета є додатковий клапан, що дозволяє видобувати низьку E♭, а також клапан невеликого розміру, що контролюється вказівним пальцем лівої руки, відкриття якого допомагає видобувати звуки у верхньому регістрі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Baines A. The Oxford Companion to Musical Instruments — Oxford University Press, 1992. — ISBN 0-19-311334-1
- ↑ Rendall, F. Geoffrey (1957). The Clarinet (Second Revised Edition). London: Ernest Benn. с. 145—46.
- ↑ а б Hoeprich, Eric (2008). The Clarinet. New Haven and London: Yale University Press. с. 132—5, 357. ISBN 0-300-10282-8.
- ↑ Libin, Laurence (1995). Alto Clarion. The Metropolitan Museum of Art Bulletin. The Metropolitan Museum of Art: 53.
- ↑ Eliason, Robert E. (1983). George Catlin, Hartford Musical Instrument Maker (Part 2). Journal of the American Musical Instrument Society. 9: 21—52.
- ↑ Shackleton, Nicholas. The development of the clarinet. In Lawson (ed.), Colin (1995). The Cambridge Companion to the Clarinet. Cambridge Companions to Music. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 32.
- ↑ [Typical basset horn bore is 15,5–15,7 mm (0,61–0,62 in); typical alto clarinet bore is 18 mm (0,71 in). A few modern instruments with basset keys have larger bores, but these use alto clarinet mouthpieces, and are properly considered hybrids between the two instruments (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2017. Процитовано 5 червня 2018. Typical basset horn bore is 15,5–15,7 mm (0,61–0,62 in); typical alto clarinet bore is 18 mm (0,71 in). A few modern instruments with basset keys have larger bores, but these use alto clarinet mouthpieces, and are properly considered hybrids between the two instruments.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Carse, Adam. 1939. Musical Wind Instruments. London: Macmillan and Co., Limited.
- Hoeprich, Eric. 2008. The Clarinet. New Haven and London: Yale University Press. ISBN 978-0-300-10282-6.
- Shackleton, Nicholas. 2001. «Alto clarinet». The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers.
- Stone, William. H. 1890. «Clarinet». A Dictionary of Music and Musicians (A.D. 1450—1889), by Eminent Writer, English and Foreign, with Illustrations and Woodcuts, in 4 volumes, edited by Sir George Grove, with Appendix by J. A. Fuller Maitland. London and New York: Macmillan and Co.