У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Рідль.
Альфред Рідль (нім. Alfred Riedl, 2 листопада 1949, Відень — 7 вересня 2020, там само) — австрійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду клубу «Аустрія» (Відень), в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 98 матчах чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Австрії і одного разу став володарем Кубка Австрії. Рідль у складі віденської «Аустрії» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,59 голу за гру першості і в останньому сезоні з клубом, 1971/72, з 16 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату Австрії.
Згодом з 1972 по 1980 рік грав у складі бельгійських клубів «Сент-Трюйден», «Антверпен» та «Стандард» (Льєж). У новому чемпіонаті результативний нападник також був на провідних ролях, і двічі (у сезонах 1972/73 і 1974/75) ставав найкращим бомбардиром чемпіонату.
Сезон 1980/81 Рідль провів у французькому «Меці», після чого повернувся на батьківщину, де в 1981, виступаючи за ГАК (Грац), знову став володарем Кубка Австрії.
Завершував професійну ігрову кар'єру у клубах «Вінер Шпорт-Клуб» і «Медлінг», де грав до 1985 року.
В квітні 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії в грі проти збірної Угорщини. Згодом, після невеликої перерви, у 1978 році провів ще три гри за збірну, які стали останнім для гравця.
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1986 року, очоливши тренерський штаб аматорського клубу «Коттінгбрун»[de], де пропрацював з 1986 по 1987 рік. Після цього працював у тренерському штабі рідної «Аустрії» (Відень), а також на запрошення свого співвітчизника Вальтера Скоцика[en] працював з молодіжною командою саудівського «Аль-Іттіхада». 1989 року став головним тренером команди «Вінер Шпорт-Клуб», тренував віденську команду один рік.
Після чемпіонату світу 1990 року він замінив Йозефа Гікерсбергера на посаді головного тренера збірної Австрії. Втім в кінці 1991 року він був звільнений, оскільки не зміг пройти кваліфікацію на Євро-1992. Всього під керівництвом Рідля австрійська команда провела 8 ігор, здобувши лише 1 перемогу, 3 нічиїх і зазнавши 4 поразки.
Після цього, попрацювавши на батьківщині зі скромним «Фаворітнером»[en], Альфред вирушив до Африки, де працював з «Олімпіком» (Хурібга), у складі якого став фіналістом Кубка Марокко 1993/94, а згодом прийняв пропозицію попрацювати в єгипетському клубі «Замалек», який вивів до фіналу Кубка африканських чемпіонів 1994 року.
У 1997—1998 роках був головним тренером збірної Ліхтенштейну, після чого протягом 3 років, починаючи з 1998 року, був головним тренером збірної В'єтнаму.
2001 року став головним тренером команди «Аль-Сальмія», з якою в тому ж році виграв Кубок Кувейту та Кубок наслідного принца Кувейту, а також став віце-чемпіоном країни. В наступні роки команда австрійця серйозних здобутків не отримала і після програного фіналу національного кубка у 2003 році Рідль повернувся до збірної В'єтнаму, яку з невеликою перервою на роботу зі збірною Палестини тренував до 2007 року. З в'єтнамцями взяв участь у домашньому Кубку Азії 2007 року, де допоміг збірній вперше в історії вийти до чвертьфіналу турніру. Втім наприкінці 2007 року, після невиразного виступу на футбольному турнірі[en] на іграх Південно-Східної Азії він був звільнений і замінений португальським тренером Енріке Калішту.
У жовтні 2008 року він повернувся до В'єтнаму, щоб тренувати футбольний клуб «Хайфонг», проте вже наступного року був звільнений через низькі результати[2]. Натомість 9 липня 2009 року він став головним тренером збірної Лаосу, де пропрацював один рік[3].
4 травня 2010 року Альфред Рідль був названий новим головним тренером збірної Індонезії. В тому ж році він привів індонезійську команду до фіналу чемпіонату Південно-Східної Азії, де команда австрійського тренера програла Малайзії. Втім 13 липня 2011 року Рідль був звільнений[4] в результаті скандалу всередині Індонезійської футбольної асоціації[5]. Після цього Альфред працював технічним директором зі збірною Лаосу, а потім був керівником молодіжного відділу бельгійського клубу «Візе», поки у грудні 2013 року не повернувся до роботи зі збірною Індонезії, підписавши 3-річний контракт[6][7][8]. Його контракт був розірваний за взаємною згодою в кінці 2014 року, після того, як Індонезія не змогла вийти з групи на чемпіонаті Південно-Східної Азії 2014 року.
На початку 2015 року очолив індонезійський ПСМ (Макасар)[9], але у квітні того ж року подав у відставку через проблеми зі здоров'ям[10]. Натомість 2016 року Рідль втретє очолив збірну Індонезії, цього разу знову привів команду до фіналу чемпіонату Південно-Східної Азії, повторюючи результат 2010 року. Після того, як Індонезія поступилася Таїланду у фіналі, його контракт не був продовжений.
Клубна кар'єра
| Клуб
|
Сезон
|
Ліга
|
Кубки[11]
|
Єврокубки[12]
|
Разом
|
| Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
| Аустрія (Відень)
|
1967/68
|
1
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1
|
0
|
| 1968/69
|
19
|
19
|
4
|
2
|
1
|
0
|
24
|
21
|
| 1969/70
|
25
|
10
|
2
|
0
|
5
|
2
|
32
|
12
|
| 1970/71
|
29
|
13
|
5
|
7
|
6
|
4
|
40
|
24
|
| 1971/72
|
21
|
16
|
3
|
5
|
3
|
1
|
27
|
22
|
| Разом |
95 |
58 |
14 |
14 |
15 |
7 |
124 |
79
|
| «Сент-Трюйден»
|
1972/73
|
26
|
16
|
3
|
1
|
0
|
0
|
29
|
17
|
| 1973/74
|
30
|
17
|
3
|
4
|
0
|
0
|
33
|
21
|
| Разом |
56 |
33 |
6 |
5 |
0 |
0 |
62 |
38
|
| Антверпен
|
1974/75
|
34
|
28
|
7
|
5
|
4
|
1
|
45
|
34
|
| 1975/76
|
20
|
6
|
1
|
1
|
0
|
0
|
21
|
7
|
| Разом |
54 |
34 |
8 |
6 |
4 |
1 |
66 |
41
|
| Стандард (Льєж)
|
1976/77
|
32
|
18
|
2
|
3
|
0
|
0
|
34
|
21
|
| 1977/78
|
31
|
19
|
4
|
4
|
6
|
1
|
41
|
24
|
| 1978/79
|
15
|
3
|
1
|
0
|
0
|
0
|
16
|
3
|
| 1979/80
|
27
|
13
|
4
|
1
|
6
|
2
|
37
|
16
|
| Разом |
105 |
53 |
11 |
8 |
12 |
3 |
128 |
64
|
| Мец
|
1980/81
|
19
|
6
|
0
|
0
|
0
|
0
|
19
|
6
|
| Разом |
19 |
6 |
0 |
0 |
0 |
0 |
19 |
6
|
| ГАК
|
1980/81
|
17
|
3
|
1
|
1
|
0
|
0
|
18
|
4
|
| 1981/82
|
25
|
9
|
4
|
3
|
2
|
1
|
31
|
13
|
| Разом |
42 |
12 |
5 |
4 |
2 |
1 |
49 |
17
|
| Вінер Шпорт-Клуб
|
1982/83
|
25
|
6
|
1
|
0
|
3
|
0
|
29
|
6
|
| 1983/84
|
27
|
9
|
2
|
0
|
0
|
0
|
29
|
9
|
| Разом |
52 |
15 |
3 |
0 |
3 |
0 |
58 |
15
|
| Медлінг
|
1984/85
|
0
|
0
|
2
|
1
|
-
|
-
|
2
|
1
|
| Разом |
0 |
0 |
2 |
1 |
0 |
0 |
2 |
1
|
| Всього за кар'єру |
423 |
211 |
49 |
38 |
36 |
12 |
508 |
261
|
- «Аустрія» (Відень): 1968–69, 1969–70
- «Аустрія» (Відень): 1970–71
- ГАК (Грац): 1980–81
.jpg)
Австрія
.svg){kind=small}
