Ліга Європи УЄФА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ліга Європи УЄФА
UEFA Europa League.svg
Засновано 1971 рік
Реорганізовано 2009 рік
Регіон Європа
Конфедерація УЄФА
Кількість команд 193 (загалом)
48 (груповий етап)
Поточний чемпіон Іспанія Севілья
(третя перемога)
Найбільше перемог Італія Ювентус
Італія Інтернаціонале
Англія Ліверпуль
Іспанія Севілья
(по 3 перемоги)
Сайт Офіційний сайт
Soccerball current event.svg Поточний сезон

Ліга Європи УЄФА (англ. UEFA Europa League) — щорічний європейський футбольний кубковий турнір, що проводиться під егідою УЄФА, другий за престижністю європейський клубний турнір. Заснований в 1971 році, реорганізований в 2009 році. Розігрується в новому форматі з сезону 2009/10. Перший фінал реорганізованого турніру відбувся 12 травня 2010 року на стадіоні «ХСХ Нордбанк-Арена» в Гамбурзі.

З моменту першого розіграшу в сезоні 1971/72 і по сезон 2008/09 турнір називався Кубком УЄФА (англ. UEFA Cup). До сезону 1998/99 в цьому турнірі не брали участь клуби-володарі національних кубків, оскільки існував Кубок володарів кубків УЄФА, який на той час вважався другим за престижністю європейським клубним турніром після Ліги чемпіонів УЄФА, але в результаті злиття розіграшів Кубка УЄФА і Кубка володарів кубків УЄФА з'явився єдиний турнір із старою назвою — Кубок УЄФА[1]. З сезону 2009/10 він дістав назву Ліга Європи УЄФА зі зміною формату турніру за аналогією з Лігою Чемпіонів.[2]

Попередником Кубка УЄФА вважається Кубок ярмарків, але УЄФА офіційно не визнає цей турнір, і, отже, перемоги в цьому турнірі не визнаються перемогами в Кубку УЄФА. Яскравим прикладом тому є «Лідс Юнайтед», який є двічі володарем Кубка ярмарків, але не признається УЄФА, як клуб, що виграв єврокубок.

Діючим переможцем турніру є іспанський клуб «Севілья», який обіграв у фіналі 2014 року португальський клуб «Бенфіка» з рахунком 0:0 (пен. 4:2) на стадіоні «Ювентус Стедіум» в Турині .

Історія[ред.ред. код]

Кубок ярмарків (1955–1971)[ред.ред. код]

Попередником Ліги Європи та Кубка УЄФА був Кубок ярмарків, він з'явився на світ 18 квітня 1955 року, через два тижні після створення Кубка європейських чемпіонів. У його дебютному розіграші взяли участь 10 команд: Базеля, Барселони, Бірмінгема, Загреба, Копенгагена, Лейпцига, Лозанни, Лондона, Мілана і Франкфурта. Перший турнір тривав три роки, оскільки матчі відбувалися лише під час проведення ярмарків. Барселонці, у складі яких виступали професіонали з однойменного клубу, святкували перемогу, здолавши у фіналі лондонців із загальним рахунком 8:2.

У другому розіграші Кубка Ярмарків організатори вирішили задіяти тільки професіоналів, які, як і раніше, мали репрезентувати міста із міцними торговельними традиціями. Втім, до турніру — 1958/60 долучилися вже 16 учасників, після чого він став проводитися щорічно. У 1962 році кількість команд зросла до 32-х, а в наш час — перевищила сотню. Спочатку в Кубку Ярмарків домінували представники півдня Європи. Зокрема, тричі святкувала перемогу іспанська «Барселона», ще двічі — «Валенсія». На північ почесний трофей уперше привіз англійський «Лідс» — це сталося у 1968 році, після чого у Кубку Ярмарків протягом п'яти років тріумфували британці.

Кубок УЄФА (1971–2009)[ред.ред. код]

Логотип Кубка УЄФА до 2004

У сезоні — 1971/72 турнір отримав назву Кубок УЄФА, і першим володарем нового титулу став лондонський «Тоттенхем». Відтоді змагання більше не пов'язано з ярмарками, оскільки воно остаточно перейшло під егіду УЄФА. У 1970—х із англійськими командами досить успішно почали сперечатися футболісти Німеччини (ФРН), Нідерландів, Бельгії та Швеції. Цікаво, що з 1968 по 1984 рік лише італійський «Ювентус», здобувши Кубок УЄФА в 1977-му, зумів перервати гегемонію представників півночі.

Логотип Кубка УЄФА з 2004 по 2009 рік

Після двох поспіль успіхів «Реала» в середині 1980—х, у 1990—х на провідні ролі вийшли італійці. Тріумф «Наполі» 1989—го поклав початок домінуванню апеннінських команд в Кубку УЄФА — протягом 11 сезонів вони перемагали вісім разів, з яких тричі це робив «Інтер». У 2000 році завоювати трофей вдалося «Галатасараю», якому першому з турецьких клубів підкорилася континентальна вершина. Тривалий час (за винятком 1964 і 1965 років) фінал турніру складався з двох матчів. Зміна формату відбулася лише в 1998—му, коли в Парижі «Інтер» переміг «Лаціо» — 3:0. До речі, міланська команда разом із «Ліверпулем» та «Ювентусом» найчастіше володіла Кубком УЄФА — три рази.

Починаючи з сезону — 1999/00 в Кубку УЄФА беруть участь і переможці національних кубків, адже роком раніше було скасовано Кубок володарів кубків. Окрім того, до розіграшу другого за рангом єврокубка почали долучатися невдахи третього відбірного раунду Ліги чемпіонів УЄФА, а також володарі третіх місць за підсумками групового етапу цього ж турніру. У сезоні — 2004/05 в Кубку УЄФА також з'явилася групова стадія, де кожний з 40 клубів проводив по чотири гри.

З 2009 року[ред.ред. код]

З кампанії — 2009/10 назва турніру змінилась на Лігу Європи УЄФА. Зазнав змін і формат реорганізованого турніру. Віднині на його груповому етапі змагаються 48 клубів, котрі проводять по шість матчів — три вдома та на виїзді (як і в груповому раунді Ліги чемпіонів УЄФА).[2] В той же час розіграш Кубка Інтертото, третього за престижністю європейського футбольного турніру, був припинений і об'єднаний з Лігою Європи УЄФА. Тепер команди, що кваліфікувалися в Кубок Інтертото, починають грати з кваліфікаційних раундів нового турніру. Першим переможцем турніру під новою назвою став іспанський «Атлетіко», який обіграв у фіналі 2010 року англійський «Фулхем» з рахунком 2:1 в додатковий час, на стадіоні «ХСХ Нордбанк-Арена»[3]. У сезоні 2010/11 переможцем став «Порту», що переміг інший португальський клуб «Спортінг Брага» з рахунком 1:0 на стадіоні «Авіва» в Дубліні[4]. У фіналі сезону 2011/12 знову грали клуби, що представляють одну країну. Переможцем став «Атлетіко», що переміг інший іспанський клуб «Атлетік» з рахунком 3:0 на стадіоні «Національ» в Бухаресті,[5] а Фалькао, який відзначився дублем за «Атлетіко»[5] став першим гравцем, який виграв Лігу Європи і став найкращим бомбардиром Ліги Європи двічі поспіль із двома різними клубами.[6][7]

Формат[ред.ред. код]

Поточний формат[ред.ред. код]

Клуби, які отримали путівку до Ліги Європи УЄФА, потрапляють до кваліфікаційного раунду, номер якого залежить від рейтингу федерації, а також від місця в національному чемпіонаті або від того, чи є команда володарем кубка країни. До четвертого кваліфікаційного раунду потрапляють також клуби, які вилетіли з 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів.

37 переможців 4-го кваліфікаційного раунду, діючий володар кубка і 10 клубів, які вилетіли з 3-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, жеребкуванням сформують 12 груп по 4 команди. Кожен клуб проведе 6 матчів проти суперників по групі: 3 вдома та 3 на виїзді. Дві кращі команди з кожної групи виходять до плей-офф.

У плей-офф до 24-ох команд приєднаються 8 клубів, які посіли треті місця в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Далі розіграш буде проводитись за традиційною єврокубковою схемою навиліт з двох матчів (вдома і в гостях). Фінал складатиметься з одного матчу.

Історичні формати[ред.ред. код]

З 1970 року і до 2004 року, схема турніру була винятково олімпійською. В турнірі брали участь спочатку 64 команди, які грали двоматчеві дуелі з суперниками на вибування. З часом кількість учасників турніру збільшилась, що призвело до введення попередніх кваліфікаційних раундів.

Починаючи з 2004 року, для збільшення зборів від продажу квитків, було введено груповий турнір, в якому беруть участь 40 команд, розбиті на 8 підгруп. Надалі схема турніру також була олімпійською.

В турнірі брали участь команди, що зайняли високі місця в національних чемпіонатах (не нижче за 8-ме), проте не могли брати участь в Лізі чемпіонів за квотою країни. Окрім того, в турнірі брали участь команди, які зайняли третє місце у груповій частині розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА, переможці або фіналісти національних Кубків, 3 команди за fair-play, а також 3 переможці Кубка Інтертото.

Трофей[ред.ред. код]

Трофей Ліги Європи УЄФА є перехідним кубком. До реформи змагання відповідно до правил УЄФА переможець турніру отримував оригінал кубка після трьох перемог в турнірі поспіль або після п'ятої перемоги, незалежно від того, чи були вони взяті одна за одною. Відлік циклу перемог робився з моменту попередньої передачі трофею на вічне зберігання. Після цього починався новий цикл. Але виконати вказані вимоги не змогла жодна команда. Клуб, що виграв Лігу Європи УЄФА і не відповідав переліченим вище критеріям, мав право зберігати трофей у себе впродовж наступного сезону і повинен був повернути його УЄФА за два місяці до наступного фіналу. Також переможець турніру отримував копію трофею розміром в 4/5.[8]

За новими правилами, що набули чинності з сезону 2009/10, трофей зберігається в УЄФА вічно, кожному переможцеві вручається повнорозмірна копія кубка. Клубу, що ставав три сезони поспіль переможцем турніру або той, що взяв загалом п'ять перемог, оригінальний трофей не залишається.[9]

Гімн[ред.ред. код]

З березня по травень 2009 року в Паризькій опері під керівництвом французького композитора Йогана Цвейга, був записаний Гімн Ліги Європи УЄФА. Урочиста прем'єра гімну в залі Grimaldi Forum в Монако 28 серпня 2009 року стала одним із заходів, що відбувся до церемонії жеребкування основної стадії турніру.

Гімн звучить на стадіоні перед кожною грою Ліги Європи УЄФА, а також перед кожною телевізійною трансляцією матчів Ліги Європи як музичний елемент відкриття турніру.[10]

На відміну від Ліги чемпіонів, гімн Ліги Європи не має слів. Але його автор переконаний, що тим не менше ця композиція сповна передає почуття футбольних традицій та випромінює неабияку енергію.[11]Йоган Цвейг сам сподівається, що його гімн доб'ється, з точки зору світового визнання, таких же успіхів, як і Гімн Ліги чемпіонів.[10][12].

Переможці турніру[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «UEFA Europa League History» (англійською). UEFA. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2008-04-27. 
  2. а б «UEFA Cup gets new name in revamp» (англійською). BBC Sport. 2008-08-26. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2008-08-26. 
  3. McNulty, Phil (2011-02-21). «Atletico Madrid 2 - 1 Fulham (aet)» (англійською). HSH Nordbank Arena, Hamburg: BBC. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2011-02-21. 
  4. «Португальське домінування». UEFA. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2012-05-09. 
  5. а б «Фалькао дарує титул "Атлетико"». UEFA. 2012-05-09. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2012-05-09. 
  6. «Фалькао знову на вершині». UEFA. 2012-05-09. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2012-05-10. 
  7. «Безпомилковий баланс Фалькао». UEFA. 2012-05-08. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2012-05-09. 
  8. «Regulations of the UEFA Cup 2007/08, page 6, II Cup and Medals, Article 4, Cup» (англійською). UEFA. 2011-07-08. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2011-07-08. 
  9. «Regulations of the UEFA Europa League 2009/10, page 7, III Trophies and medals, Article 5, Trophy» (англійською). UEFA. 2011-07-08. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2011-07-08. 
  10. а б «Гімн Ліги Європи УЄФА». UEFA. 2009-08-28. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2011-09-30. 
  11. «Офіційна сторінка гімну Ліги Європи УЄФА». UEFA. 2011-09-30. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2011-09-30. 
  12. «Yohann ZVEIG on MySpace Music» (англійською). myspace.com. 2011-09-30. Процитовано 2011-09-30.