Англосаксонський часопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титульний аркуш «Часопису Пітерборо»

«Англосаксонська хроніка» — найдавніший літопис Англії, що охоплює період з ранніх саксонських поселенців у 495 році й аж до 1154 року. Його укладання почалось наприкінці IX століття за короля Альфреда на базі «Історії» Беди, а також уривків мерсійської та вессекської хронік , що збереглись, та усних переказів. Збереглось дев’ять рукописів хроніки написаних англосаксонською мовою і частково латиною.

Рання частина хроніки до 731 року в основному спирається на твори Беди, але містить багато доповнень, що стосуються історії Південної Англії (особливо Вессексу). У викладенні подій до 891 року всі хроніки сходяться між собою, тому можна припустити, що вони мають одне джерело, складене давньоанглійською мовою у період правління короля Альфреда. Існує навіть теорія, що автором цієї частини хроніки був сам Альфред, нині, щоправда, цю теорію відкинуто. Після 891 року різні варіанти хроніки починають відрізнятись один від одного. Короткі записи поступово стають довшими і доповнюються вставними новелами. Особливо цікаві відомості про події IXXI століть, для яких англо-саксонська хроніка часто є єдиним джерелом. Розбіжності між рукописами доволі значні, однак в основному це стосується пізнішого періоду. Більшість англійських перекладів орієнтовані на зведену версію.

Варіанти часопису[ред.ред. код]

Рукописам часопису для зручності посилань було присвоєно літери латинської абетки.

  1. Рукопис А («Хроніка Паркера»; Коледж Корпус-Крісті, Кембрідж, рукопис 173). Основне джерело інформації про події до 924 року. Пізніші періоди до 1070 року відображені зі значними пропусками. Рання частина рукопису була написана у Вінчестері у часи правління короля Альфреда (близько 900 року), пізніша частина — у Кентербері. Рукопис завершується часописом діянь архієпископа Ланфранка, що є одним з головних джерел у проблемі реорганізації англійської церкви після нормандського завоювання. Оригінал рукопису А було практично цілком знищено пожежею у 1731 році. Відомий також під назвою «часопис Паркера» за ім’ям архієпископа Кентерберійського Метью Паркера, до чиєї бібліотеки вона входила.
  2. Рукопис B («Перша Абінгдонський хроніка»; Британський музей, Лондон, рукопис Tiberius A vi). Перша частина, до 977 року, написана одним автором близько 1000 року, решта, доведена до 1066 року — кількома хроністами середини XI століття. Стосовно подій до 977 року рукописи B і C являють собою незалежні копії втраченого часопису, створеного, ймовірно, в Абінгдоні.
  3. Рукопис C («Друга Абінгдонська хроніка»; Британський музей, Лондон, рукопис Tiberius B i). Як і рукопис B, викладення у рукопису подій до 977 року є копією деякого вдалого часопису, написаного в Абінгдоні. Друга частина рукопису C також написана в Абінгдоні. Особливу цікавість представляє матеріал про правління Етельреда II, для історії якого рукопис є основним джерелом.
  4. Рукопис D («Вустерська хроніка»; Британський музей, Лондон, рукопис Tiberius B iv). Створений відносно пізно: перші частини написані не раніше 1050 року, тоді як основна частина — на початку XII століття. Особливу цікавість рукопису до подій, що охоплюють і Шотландію, дає підставу припустити, що цей часопис було створено при дворі шотландського короля, хоча основою для нього, ймовірно, слугували аннали Вустерського чи Івшемського монастирів. Пізніші частини рукопису можливо були написані будь-ким з оточення архієпископа Елдреда Йоркського. Важливість рукопису D полягає, перед усім, у матеріалах з історії англійсько-шотландських відносин у період правління Едуарда Сповідника, а також з нормандського завоювання.
  5. Рукопис E («Хроніка Пітерборо»; Бодлійська бібліотека, Оксфорд, рукопис Laud 636). Рання частина (до 1121 року) створена одним автором, пізніші (доведено до 1154 року) — кількома різними хроністами з абатства Пітерборо. Містить багато фактів місцевого значення. У своїй першій частині рукопис спирається на те саме джерело, яким користувався автор рукопису D, а у відображенні пізніших подій (з 1023 до 1066 року) — на втрачений часопис абатства Сент-Августін у Кентербері. Рукопис E особливо цінна відносно інформації про правління королів Нормандської династії й особу Вільгельма Завойовника.
  6. Рукопис F («Двомовна кентерберійська хроніка»; Британський музей, Лондон, рукопис Domitian A viii). Відрізняється тим, що написаний двома мовами — давньоанглійською й латиною. Рукопис було створено в абатстві Сент-Августін у Кентербері близько 1100 року. Літопис подій у часописі доведено до 1058 року. Рукопис F, так само як і рукопис E, очевидно, базувався на більш ранньому часопису абатства Сент-Августін, який вже втрачено. З історичної точки зору рукопис F найменш цінна поміж усіх інших повних варіантів Англосаксонського часопису.
  7. Рукопис G («Коттонів фрагмент А»; Британський музей, Лондон, рукопис Otho B xi, 2). Являє собою фрагмент основного рукопису А.
  8. Рукопис H («Коттонів фрагмент H»; Британський музей, Лондон, рукопис Domitian A xi).
  9. Рукопис I («Часопис великоднього столу»; Британський музей, Лондон, рукопис Caligula A xv).

Посилання[ред.ред. код]