Кентербері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Кентербері
Canterbury
Річка Стаур в центрі Кентербері
Річка Стаур в центрі Кентербері

Координати 51°16′42″ пн. ш. 1°04′39″ сх. д. / 51.27833° пн. ш. 1.07750° сх. д. / 51.27833; 1.07750Координати: 51°16′42″ пн. ш. 1°04′39″ сх. д. / 51.27833° пн. ш. 1.07750° сх. д. / 51.27833; 1.07750

Країна Велика Британія Велика Британія
Регіон Південно-Східна Англія
Перша згадка 597
Населення 43,432  (2001)
Часовий пояс UTC0, влітку UTC+1
Кентербері (Велика Британія)
Кентербері
Кентербері
Кентербері (Південно-Східна Англія)
Кентербері
Кентербері

Кентербері англ. Canterbury [kæntə ˌ bɹi], лат. Cantuaria, Durovernum Cantiacorum) — стародавнє місто на південному сході Англії, в графстві Кент, за 85 км на південний схід від Лондона, відомий як місце знаходження кафедри архієпископа Кентерберійського, примата англіканської церкви. Населення — 42 тис. чоловік (2001).

Історія[ред.ред. код]

Ворота Крайст-Черч, через які проходить шлях до собору

В давнину Кентербері стояв біля гирла річки Стаур, яка тут впадала в протоку, що відокремлює від Британії острів Танет. Згодом протока засмітилася, і Кентербері виявився розташованим далеко від моря, за 23 км на північний захід від портового Дувру. Римський імператор Клавдій під час завоювання Британії в 43 на місці кельтського поселення заклав римське місто Durovernum Cantiacorum. Через місто пройшла дорога з Дувра на Лондон, відома нині як Вотлінг-стріт.

У VI столітті Кентербері стає резиденцією кентського короля Етельберта і його дружини, християнки Берти. Остання радо прийняла в Кентербері місіонера, надісланого папою Григорієм I, — Августина Кентерберійського. Він заснував при королівському дворі абатство святого Августина, а пізніше заклав Кентерберійський собор, який став головним храмом Кентського королівства, а пізніше — і всій Англії. Досі збереглася капела королеви Берти — нині церква Святого Мартіна.

У Середні століття Кентербері залишався головним релігійним центром Англії. У XI столітті служив мішенню для нападів данців на чолі з Канутом. У 1170 в Кентерберійському соборі відбулося вбивство архієпископа Фоми Бекета, за яке чотири роки по тому тут же каявся король Генріх II Плантагенет. Фома був зарахований до лику святих, і до його мощів йшов безперервний потік паломників, для розміщення яких потрібно було безліч заїжджих дворів. Картина життя середньовічного Кентербері намальована в «Кентерберийских оповіданнях» Чосера.

Англійська Реформація призвела до заборони на ушановування Бекета і розпуску монастирів. Занепад міста був призупинений еміграцією гугенотів з Франції, основною спеціалізацією яких було ткацтво. Центр міста постраждав від бомбардувань Другої світової війни. У 1965 році був заснований університет Кента. Крім того, в місті діє приватна школа Кінгс-скул, заснована Генріхом VIII у 1547 році і яка претендує на звання найстарішої школи Європи.

Визначні місця міста[ред.ред. код]

У Кентербері традиційно налічувалося 22 парафіяльні церкви. З культових об'єктів три — Кентерберійський собор, абатство святого Августина та церква святого Мартіна — знаходяться під охороною ЮНЕСКО, утворюючи в сукупності пам'ятник Всесвітньої спадщини. Збереглися також фрагменти давньоримських стін, надбудовані в Середні століття. Кентерберійський замок, зведений невдовзі після нормандського завоювання, нині стоїть у руїнах.

Видатні уродженці Кентербері[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]