Андрей Нестасе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрей Нестасе
молд./рум. Andrei Năstase
Андрей Нестасе
Андрей Нестасе
 
Народження: 6 серпня 1975(1975-08-06) (48 років)
Миндрешть, Теленештський район, Молдова,
Країна: Молдова
Освіта: Ясський університет
Партія: Платформа «Гідність і правда»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Андре́й Неста́се (молд./рум. Andrei Năstase; нар. 6 серпня 1975, Миндрешть, Теленештський район, Молдова) — молдовський адвокат, громадський діяч і політик, член-засновник і лідер платформи «Гідність і правда», голова та засновник Партії «Платформа Гідність і правда» (Молдова).

Життєпис[ред. | ред. код]

1982 - 1992 — навчався в школі села Миндрешть.

1992 – 1993 — навчався на історико-географічному факультеті Університету Штефана чел Маре в Сучаві, Румунія.

1993 – 1997 — на юридичному факультеті Яського університету ім. Іоана Куза в Яссах, Румунія[1]. 1997 – 2000 — працював прокурором, а з 15 листопада 2002 має ліцензію адвоката [2].

На початку 2015 разом з багатьма іншими відомими громадськими діячами заснував Платформу «Гідність і правда»[3], також був одним із лідерів антикорупційних протестів у Молдові 2015—2016.

У грудні 2015 разом з частиною членів Платформи «Гідність і правда» приєднався до Партії «Народна сила» (PFP)[4], а на позачерговому з’їзді PFP 13 грудня 2015 партія була перейменована на Партію «Платформа Гідність і правда», також був обраний новий склад політради партії, а Андрей Нестасе обирається головою партії [5]. Нестасе відомий у Молдові як один із головних політичних противників Влада Плахотнюка[6] і він навіть кидав виклик Плахотнюку із пропозицією влаштувати публічні дебати, але безуспішно[7].

20 травня 2018 вийшов у другий тур на дострокових виборах у Кишиневі разом із Йоном Чебаном від Партії соціалістів РМ і здобув перемогу. Однак 19 червня 2018 міський суд Кишинева скасував результати виборів. 21 червня рішення про скасування було підтверджене Апеляційною палатою Кишинева [8].

8 червня під час конституційної кризи 2019 року призначений віцепрем'єр-міністром і міністром внутрішніх справ в уряді Маї Санду.[9]

25 червня 2019 року у ПАРЄ проголосував за резолюцію, у якій ідеться про те, що право голосувати, виступати і бути представленим в Асамблеї та її органах не можуть бути припинені або вилучені в ході оскарження чи перегляду повноважень. Унаслідок цього російська делегація повертається до ПАРЄ[10].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений і має трьох дітей. Його брат Василій Нестасе, журналіст і колишній депутат парламенту Молдови першого скликання, один із тих, хто підписав Декларацію про незалежність Республіки Молдова. Василій був також одним із лідерів платформи «Гідність і правда».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cine organizază protestul din centrul Chişinăului? Liderii Platformei DA şi istoria organizaţiei [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] Adevărul.md, 10 septembrie 2015
  2. Figuri cunoscute ale protestelor de la Chişinău: Andrea Năstase [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Europa Liberă, 11.09.2015
  3. Liderii de opinii au lansat Платформа Civică Demnitate şi Adevăr «DA» [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.] ZdG, 24.02.2015.
  4. Платформа DA fuzionează cu Partidul Forţa Poporului [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.] Unimedia.info, 11 decembrie 2015
  5. Andrei Nastase, noul preşedinte al Partidului Politic Demnitate şi Adevărdin Republica Moldova [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.], mediafax.ro
  6. Războiul dintre Andrei Năstase şi Vlad Plahotniuc ajunge in Congresul SUA. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 28 лютого 2019.
  7. WjPrUzVx3csNăstase îl provoacă din nou pe Plahotniuc: Săiasă o dată la o dezbatere, chiar şi la posturile sale de televiziune. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 28 лютого 2019.
  8. Кривошеев К. В Кишинёве засудили проевропейского мэра // Коммерсант. 2018. 20 июня. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 28 лютого 2019.
  9. Candidatura Maiei Sandu, în funcția de prim-ministru, votată de Parlament, Pro TV (рум.), 8 June 2019, процитовано 8 червня 2019
  10. Хто голосував за повернення Росії в ПАРЄ: повний список. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.