Румунська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Румунська мова
limba română
Поширеність румунської мови:    Мова більшості    Мова меншості
Поширеність румунської мови:
   Мова більшості
   Мова меншості
Поширена в: Румунія, Молдова, Сербія, Україна, Італія, Іспанія, Болгарія, США, Канада, Ізраїль, Росія, Португалія, Велика Британія, Франція, Німеччина.
Регіон: Східна Європа
Носії: 24 мільйонів (2002)
друга мова для 4 млн
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Італійська група
Романська група
Східнороманська
Румунська
Офіційний статус
Державна: Румунія Румунія,
Молдова Молдова
Офіційна: Румунія Румунія,
Молдова Молдова,
Flag of Vojvodina.svg Воєводина (Сербія)
Європейський Союз Європейський Союз
Регулює: Румунська академія
Коди мови
ISO 639-1 ro
ISO 639-2 rum
rom
SIL rom

Румунська (limba română) — східнороманська мова, найбільше поширена в Румунії та Молдові (24-28 мільйонів мовців). Має офіційний статус у Румунії, Молдові, Автономному краю Воєводині (Сербія) та на горі Афон (Греція). В українській мові іноді іменується волоською[1]. В Молдові мова офіційно відома також під назвою молдовська або молдавська (limba moldovenească).

Крім того, румунська мова поширена в Італії, Іспанії, Болгарії, США, Канаді, Ізраїлі, Росії, Португалії, Великій Британії, Франції, Україні та Німеччині.

Історія[ред.ред. код]

Перші писемні пам'ятки румунської мови (листування, ділові папери, релігійні тексти) належать до початку XVI ст. Формування літературної мови почалося у XVII ст. історичними хроніками. Спочатку для запису румунських текстів використовувалася кирилиця, а 1860 року було здійснено перехід на латинку.

Праісторія[ред.ред. код]

Мапа Балкан із місцями розселення волохів/румунів.

Східнороманські мови, як і всі інші гілки романських мов, походять від народної латини, яку було занесено на територію Дакії під час романізації в перші століття від Різдва Христового [2] [3]. Римська імперія покинула Дакію в 271-5 роках, залишивши її ґотам.[4] [5]. Багато століть ці землі належали до Болгарського царства і офіційною мовою тут була болгарська. У 10 столітті зародилася проторумунська мова, а землі, на яких вона була поширена, потрапили під вплив Візантії. Загалом же історія східнороманських мов між 3 і 10 століттями є невідомою. Це є причиною суперечок, чи проторумунська виникла серед романізованого населення покинутої римлянами Дакії, чи серед латиномовного населення на південь від Дунаю.

В середні віки румунська зазнала помітного впливу слов'янських мов [6] та частково грецької мови. Румунська залишалася усною протягом середньовіччя і лише на початку 16 століття з'явилися перші тексти цією мовою.

Рання історія[ред.ред. код]

Лист жупана Някшу (1521) — перша пам'ятка письмової румунської мови.

Найдавшнішим письмовим свідченням румунської мови є кириличний лист жупана Някшу (1521). Втім, протягом ранньомодерної доби мову рідко використовували письмово. Мірон Костін у своїй праці De neamul moldovenilor (1687) записав, що молдавани, волохи та румуни, що мешкають в Угорському королівстві, мають однакове походження, при цьому наводячи такий аргумент: хоча мешканці Молдови і кличуть себе молдаванами, свою мову називають румунською (româneşte), а не молдовською (moldoveneşte) [7]

Димитрій Кантемір у своїй праці Descriptio Moldaviae (Берлін, 1714) писав, що мешканці Молдови, Валахії та Трансильванії розмовляють тією самою мовою. При цьому він зауважив, що є певні відмінності у вимові та лексиці [8]. Праця Кантеміра є одним із перших історичних досліджень румунської мови, у якій він записав, як і Григорій Уреке перед ним, еволюцію мови від латини, а також запозичення з грецької, турецької та польської. Крім того, він припустив, що деякі слова повинні мати дакійські корені. Кантемір також зауважив, що попри домінування серед його сучасників думки про латинське походження румунської мови, деякі мовознавці вважають, що вона походить від італійської.

Сучасна історія[ред.ред. код]

Першу румунську граматику було опубліковано 1780 року у Відні [9].

Після анексії Бессарабії (1812) Росією молдавська мова стала офіційною у державних установах Бессарабії (разом із російською) [10]. У 1815-1820 можна було видавати книги та літургійні тексти молдавською мовою [11]

Мовна ситуація в Бессарабії між 1812 та 1918 роками полягала в поступовому розвитку двомовності. Російська була офіційною мовою, а румунська — основною мовою населення.

В середині 19 століття в Румунії було проведено реформу письма — замість кирилиці було прийнято латиницю.

Між 1905 та 1917 роками у Бессарабії загострився мовний конфлікт, що було пов'язано із пробудженням румунської національної свідомості. У 1905 та 1906 роках бессарабські земства висловили прохання про повернення румунської мови до шкіл як «обов'язкової» та «свободу навчання рідною мовою». В цей же час почали з'являтися перші румуномовні газети та журнали: Basarabia (1906), Viaţa Basarabiei (1907), Moldovanul (1907), Luminătorul (1908), Cuvînt moldovenesc (1913), Glasul Basarabiei (1913).

1913 року синод дозволив «церквам у Бессарабії використовувати румунську мову».

Румунська стала офіційною мовою у Конституції 1923 року.

Історична граматика[ред.ред. код]

Порівняно із західнороманськими мовами румунська зберегла сліди латинського відмінювання. Проте, якщо в латині було 6 відмінків, то в румунській їх 3: називний-знахідний, родовий-давальний та кличний. Крім того, румунські іменники зберегли середній рід. Втім, румунське дієслово розвинулось у тому ж напрямку, що і в інших романських мовах, а саме — до зближення перфекту та футуруму. Порівняно з іншими романськими мовами румунська суттєво спростила оригінальну латинську систему часів [12], зокрема латинське правило послідовності часів [13].

Поширеність[ред.ред. код]

Румунська мова у світі.

Статус[ред.ред. код]

В Румунії[ред.ред. код]

Згідно з Конституцією Румунії 1991 року румунська є офіційною мовою Республіки [14].

Таким чином румунська є обов'язковою до використання в офіційних публікаціях державних структур, державній освіті та контрактах. Реклама та інші публічні повідомлення повинні містити переклад іншомовних слів [15] тоді як торгові знаки та логотипи бажано мають бути написані румунською мовою [16].

Інститут румунської мови (Institutul Limbii Române), заснований Міністерством освіти Румунії, пропагує румунську мову та підтримує людей, що прагнуть її вивчити, співпрацюючи для цього з Департаментом закордонних румунів Міністерства закордонних справ [17].

Географічна поширеність
румунської мови
Країна Мовці
(%)
Мовці
(як рідна)
Населення
країни
Румунія 91% 19736517 21 698 181
Молдова 1 76,4% 2 588 355 3 388 071
Іспанія 1,7% 829 715[18] 46 661 950
Італія 1,3% 640 000[19] 60 600 000
Україна 2 0,8% 327 703 48 457 000
США 3 0,12% 340 000 281 421 906
Ізраїль 3,7% 250 000 6 800 000
Придністров'я
(Східна Молдова)3
31,9% 177 050 555 500
Росія 4 0,12% 169 698 [20] 145 537 200
Канада 0,34% 110 000 32 207 113
Тимощина (Сербія) 5 8,2% 58 221 712 050
Воєводина (Сербія) 1,5% 29 512 2 031 992
Казахстан 4 0,1% 20 054 14 953 126
Угорщина 0,1% 8 480[21] 10 198 315

Жирним виділено краї(ни), де мова має офіційний статус.
1 Дані стосуються лише територій на захід від Дністра (за винятком Бендер). В Молдові мова офіційно називається «молдавською».
2 Найбільше поширена у Північній Буковині та Південній Бессарабії.
3 В Придністров'ї мову офіційно називають модавською, а для запису використовують кирилицю.
4 Значна частина серед колись депортованих молдован.
5 Офіційно розділена на румунську та волоську.

В Молдові[ред.ред. код]

Докладніше: Молдавська мова

Конституція Молдови називає офіційну мову держави «молдавською». Втім мовознавці вважають її загалом ідентичною до румунської. Ця мова є єдиною офіційною у республіці з часу прийняття 1989 року Закону про мови в Молдавській РСР.[22] Цей закон зобов'язує вживати молдавську мову в усіх політичних, економічних, культурних та соціальних сферах, стверджуючи при цьому про існування «мовної молдо-румунської ідентичності».[23] Її також використовують у школах, мас-медіях, освіті та в побуті. Поза політичною сферою мову частіше називають «румунською». У самопроголошеному Придністров'ї офіційний статус також мають українська та російська мови.

Згідно з Переписом населення 2004 року, з-поміж 3 383 332 осіб, що мешкали на той час у Молдові, 16,5% (558 508 осіб) назвали румунську рідною мовою, натомість 60% — назвали молдавську. При цьому серед міського населення, що розмовляє румунською/молдавською мовою, рідною назвали румунську 40%, а серед сільського — менше 12%.[24] Група експертів з міжнародного спостереження за переписом у Республіці Молдові дійшла висновку, що пункти про національність та мову є найбільш чутливими, зокрема записи відповідей «молдаванин/молдавська» та «румун/румунська» потребують особливої уваги щодо їх інтерпретації.

Офіційний статус румунської мови у Воєводині.

У Воєводині[ред.ред. код]

Конституція Сербії допускає вживання інших мов окрім сербської в тих регіонах, де мешкають національні меншини.

Статут Автономного краю Воєводини визначає разом із сербохорватською мовою (з кириличною та латинською абетками) угорську, словацьку, румунську та русинську мови мають бути вживаними в адміністративних органах краю відповідно до порядку, встановленого законом.[25]

Згідно з переписом населення 2002 року 1,5% мешканців Воєводини назвали рідною мовою румунську.

В інших країнах та організаціях[ред.ред. код]

В Україні є регіони, де румунська є досить поширеною мовою, — це Чернівецька, Закарпатська та Одеська області. Тут функціонують румунські школи, газети, транслюють теле- та радіопрограми [26] [27]. Чернівецький університет готує вчителів для румунських шкіл на факультетах філології, математики та фізики.

Румунська є офіційною чи адміністративною мовою у деяких спільнотах та організаціях, таких як Латинський союз та Європейський союз. Крім того, румунська є однією з 5 мов, якими надають релігійні послуги в монашому самоуправлінні на горі Афон.

Як друга мова[ред.ред. код]

Румунська мова як перша мова: відсоткове відношення за країнами.

Румунську викладають у деяких країнах, де мешкає румунська національна меншина, наприклад, у Воєводині (Сербія), Болгарії, Україні. Румунський культурний інститут (ICR), який було засновано 1992 року, організовує літні мовні курси вчителів мови у цих країнах. У деяких із цих країн є нерумунські школи з вивченням румунської як іноземної мови (наприклад, Вища школа імені Ніколае Белеску у Дьюлі, Угорщина). Румунську викладають як іноземну мову загалом у 43 країнах світу [28].

Популярна культура[ред.ред. код]

Румунська мова здобула певну популярність завдяки успішним фільмам та пісням. Прикладами такої успішності румуномовного продукту у нерумунських країнах є музичні гурти O-Zone (їхній перший синґл Dragostea din tei/Numa Numa став популярним у всьому світі), Akcent (популярні у Нідерландах, Польщі та інших європейських країнах), Activ (здобули успіх у деяких східноєвропейських країнах) та Dj Project (популярний серед шанувальників клубної музики), а також фільми, наприклад 4 місяці, 3 тижні та 2 дні, Смерть пана Лазареску, 12:08 на схід від Бухаресту, California Dreamin' (всі вони здобули нагороди Каннського кінофестивалю).

Діалекти[ред.ред. код]

Мапа румунських субдіалектів. Кольорами розділено північний та південний типи (ardelenesc — трансильванський субдіалект)

В англійській мові поняття Romanian (що українською зазвичай означає «румунський, румунська» тощо) іноді використовують в узагальненому значенні [29], яке охоплює 4 східнороманські мови: дакорумунську, арумунський, меґленорумунську та істрорумунську. Ці 4 мови, взаєморозуміння між мовцями яких тепер є важким, залишаються нащадками розмовних варіантів народної латини, поширених на північ та на південь від Дунаю до того, як сюди прийшли слов'яни. Отож, дакорумунська поширена на північ від Дунаю, арумунська та мегленорумунська — на південь, а істрорумунську вважають наслідком міграції в 11 столітті румунів до Істрії (сучасна Хорватія).

Отож, у тих випадках, коли термін Romanian вживають у ширшому сенсі, для позначення саме румунської мови вживають термін Daco-Romanian (себто дакорумунська). Зокрема поняття lingua Dacoromanica є латинською назвою румунської мови. Першоджерелом цього терміну є перша друкована граматика румунської мови 1780 року, авторами якої є Самуїл Міку (Samuil Micu) та Ґеорґе Шинкай (Gheorghe Șincai). Приставка дако- вказує на місце походження мови — колишню римську провінцію Дакію (тепер це власне Румунія), хоча мова частково поширена також і на південь від Дунаю.

Як і більшість природних мов, румунську можна розглядати як діалектний континуум. Різновиди румунської зазвичай називають субдіалектами. Для цього існує дві причини. По-перше, через вище описане широке значення поняття Romanian, для якого «діалектами» є 4 східнороманські мови. До-друге, в румунській терміном діалект позначають великі групи розмовних варіантів, які суттєво різняться між собою. Натомість румунські субдіалекти відрізняються здебільшого фонетичними особливостями. Самі румуни називають відмінні субдіалекти accent (акцент) або grai (мовлення, балачка).

Залежно від критеріїв класифікації різновидів їхня кількість коливається від 2 до 20, хоча найчастіше розрізняють 5 субдіалектів. Їх ділять на два головні типи, північний та південний.

  • Південний тип має лише один різновид:
  • Північний тип складається з кількох різновидів:

Впродовж 20 століття внаслідок об'єднання румунських земель в одній державі, а також особливо завдяки масовій комунікації різниці між субдіалектами суттєво ослабли.

Класифікація[ред.ред. код]

Місце румунської мови в генеалогічному дереві романських мов.

Румунська є романською мовою, що належить до італійської гілки індоєвропейської мовної сім'ї, маючи багато спільного з такими мовами, як французька, італійська та португальська.

Проте найближчими до румунської є східнороманські мови, поширені на південь від Дунаю: арумунська, меґленорумунська та істрорумунська.

Контакти з іншими мовами[ред.ред. код]

Знання румунської мови в найближчих країнах.
   румуномовні країни
   більше 3%
   1-3%
   менше 1%
   бракує даних

Дакійська мова[ред.ред. код]

Балканський мовний союз[ред.ред. код]

Слов'янські мови[ред.ред. код]

Інші впливи[ред.ред. код]

Французькі, італійські та англійські слова[ред.ред. код]

Граматика[ред.ред. код]

Румунській мові властиві пом'якшені (палаталізовані) приголосні, які виконують морфологічні функції, наприклад: lup [lup] «вовк» — lupi [lup’] «вовки». Означений артикль стоїть у постпозиції (як суфікс) до означуваного іменника, наприклад: un lup «(якийсь) вовк» — lupul «(конкретний) вовк» (порівняймо з французьким le loup). Означений та неозначений артиклі відмінюються за відмінками. Іменник, поруч із чоловічим та жіночим родом, має середній (обопільний) рід. У придієслівній позиції вживається кон'юнктив, як у болгарській, грецькій, сербській та албанській, а не інфінітив, як в італійській, французькій та іспанській (порівняймо: рум. vreau să plec «я хочу піти» та італ. voglio partire). Узгодження дієслівних часів, звичного для французької, італійської, іспанської, у румунській не існує. У лексиці багато слов'янських запозичень (război «війна», trebuie «треба», drag «дорогий»); наявні також запозичення з грецької (drum «шлях»). Румунська входить до балканського мовного союзу.

Фонетика[ред.ред. код]

Письмо[ред.ред. код]

Приклад румунської кирилиці, вживаної до 1860 року.

Першим текстом, написаним румунською мовою, є кириличний лист жупана Някшу, датований червнем 1521 року, в якому жупан Някшу із Кимпулунґа написав бургомістру Брашова про неминучий напад турків. Перший румунський текст латинським письмом було написано в кінці 16-го століття у Трансильванії, для цього було використано угорську абетку.

В кінці 18-го століття трансильванські мовознавці з огляду на романське походження румунської мови адаптували для її потреб латинську абетку, використовуючи деякі італійські правила, оскільки ця мова була найближчою із писемних мов. Кириличне письмо поступово виходило з ужитку й повністю поступилося латинському 1860 року, коли вперше було врегульовано румунський правопис.

У Молдавській РСР до 1989 року використовували нову версію кириличної абетки, створену на основі російської. Тепер цю абетку використовують у Придністров'ї.

Абетка[ред.ред. код]

Докладніше: Румунська абетка

Румунська абетка має 31 літеру: Aa, Ăă, Ââ, Bb, Cc, Dd, Ee, Ff, Gg, Hh, Ii, Îî, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo, Pp, Qq, Rr, Ss, Șș, Tt, Țț, Uu, Vv, Ww, Xx, Yy, Zz. Зокрема вона містить п'ять суто румунських літер, що позначають специфічні для румунської мови звуки: Ăă, Ââ, Îî, Șș, Țț. Літери Qq, Ww, Yy було впроваджено до вжитку 1982 року, їх використовують тільки в написанні іншомовних слів.

Румунська абетка ґрунтується на латинській з 5 додатковими літерами: Ă, Â, Î, Ș, Ț. Первинно додаткових літер було 12, проте деякі з них було скасовано в подальших реформах. Крім того, до початку 20 століття вживали позначку короткого голосного.

Сьогодні румунська абетка є фонетичною. При цьому літери â та î позначають той самий звук /ɨ/ (щось на кшталт українського И). Â пишуть лише всередині слова, натомість î — на початку чи в кінці простих слів та всередині складених слів. В Молдові в обох випадках вживають літеру î. Іншим винятком із фонетичності абетки є відсутність позначення коротких чи довгих голосних на письмі.

Наголос також не позначають (в румунській немає правила щодо місця наголосу, як у деяких романських мовах). Як виняток — слова, що їхнє значення залежить від місця наголосу, а контекст не може дати підказку. Наприклад: trei copíi — три дитини, trei cópii — три копії.

Вимова[ред.ред. код]

Молдавська мова[ред.ред. код]

Докладніше: Молдавська мова

Молдавська мова — одна з офіційних назв румунської мови в республіці Молдова. Мова якою розмовляють у Молдові ближче до діалектів північного сходу Румунії, та обидві країни використовують той же літературний стандарт. Державна мова Молдови, на думку більшості лінгвістів, є молдавським діалектом румунської мови, поряд з іншими регіональними румунськими діалектами: мунтенським, олтенським, арделенським (трансільванським) та ін.

Приклад[ред.ред. код]

Вигляд[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка румунською мовою (переклав Віктора Тулбуре)

TESTAMENTUL
De-oi muri, îmi vreau mormântul
În câmpia largă
Unde-n scumpa-mi Ucraină,
Nipru-n văi aleargă.
Din gorgan să văd câmpia
Și între-nalte maluri
Să aud cum Niprul geme
Cu-nspumate valuri.
Când vor fi vrăjmașe trupuri
Către mări să poarte,
Mi-oi lăsa și eu gorganul
Și-al meu somn de moarte
Și la dumnezeu, în ceruri,
Să mă rog m-oi duce
Însă pân-atunci nu-l știu
Și nu-mi fac nici cruce.
Vă treziți, stropiți cu sânge
Sfânta libertate.
Și-n tirani loviți și rupeți
Lanțurile toate.
Iar în noua voastră casă
Când veți sta-mpreună,
Să v-amintiți de mine
Cu o vorbă bună.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Порівняння[ред.ред. код]

Перші десять слів списку Сводеша для східнороманських мов.

Nr. Румунською Арумунською Меґленорумунською Істрорумунською Джерело слова
в румунській
Переклад
1. eu eu, io(u), mine i̯o io лат. e[g]o я
2. tu tu, tine tu tu лат. tu ти
3. el el i̯el ie лат. *illus він
nãs
4. noi noi noi̯ лат. nos ми
5. voi voi voi̯ лат. vos ви
6. ei elj i̯el' лат. *illi вони
nãsh
7. acest(a) aestu, aistu tsist(a) țăsta лат. *eccum istum цей
8. acel(a) atsel tsel(a) țel(a) лат. *ecce illum sau *eccum illum той
9. aici atsia, aoa u̯a лат. *ad hicce тут
încoace (ã)ncoa ạncǫ, ancoatsi лат. in-eccu(m)-hocce навколо
10. acolo ac(u)lo cola colo лат. *eccum illoc он там
încolo (ã)nclo ạncolo colo în + colo геть
11. cine tsine țire лат. quene (= quem) хто
care, cari, cai cari лат. qualis чий

Фрази[ред.ред. код]

  • Українська мова — Limba ucraineană
  • Так — Da
  • Ні — Nu
  • Добридень! — Bună ziua!
  • Як справи? — Ce mai faci?
  • Привіт! — Salut!
  • Ласкаво просимо! - Bine ați venit!
  • До побачення! — La revedere!
  • Будь ласка — Vă rog 
  • Дякую — Mulțumesc
  • Даруйте — Scuzați-mă
  • Пробачте — Îmi pare rău.
  • Як тебе звати? — Cum te cheamă?
  • Мене звати ... — Mă cheamă ...
  • Скільки? — Cât?
  • Я не розумію. — Nu înțeleg.
  • Чи Ви розмовляєте українською мовою? — Vorbiți limba ucraineană?
  • Я не знаю. — Nu știu.
  • Успіхів! — Noroc!
  • Щасливої дороги! - Drum bun!
  • (Бажаємо) приємної подорожі! — Să ai o călătorie plăcută!
  • Я тебе кохаю. — Te iubesc.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.derev.org.ua/biblio/articles/slob_bukov.htm
  2. Matley, Ian (1970). Romania; a Profile. Praeger. p. 85.
  3. Giurescu, Constantin C. (1972). The Making of the Romanian People and Language. Bucharest: Meridiane Publishing House. pp. 43, 98–101, 141.
  4. Eutropius; Justin, Cornelius Nepos (1886) Eutropius, Abridgment of Roman History. London: George Bell and Sons.
  5. Watkins, Thayer. The Economic History of the Western Roman Empire
  6. Graham Mallinson, “Rumanian”, in “The Romance Languages”, Taylor & Francis, 1997, p. 413
  7. Constantiniu, Florin, O istorie sinceră a poporului român, Univers Enciclopedic, Bucureşti, 1997, ISBN 973-9243-07-X, p. 175
  8. З Descriptio Moldaviae: "Valachiae et Transylvaniae incolis eadem est cum Moldavis lingua, pronunciatio tamen rudior, ut dziur, Vlachus proferet zur, jur, per z polonicum sive j gallicum; Dumnedzeu, Deus, val. Dumnezeu: akmu, nunc, val. akuma, aczela hic, val: ahela"
  9. Samuil Micu, Gheorghe Șincai, Elementa linguae daco-romanae sive valachicae, Vienna, 1780
  10. Устав образования Бессарабской Области
  11. King, Charles, The Moldovans, Hoover Press, 2000, ISBN 0-8179-9792-X, p. 21-22
  12. Yves d’Hulst, Martine Coene, Larisa Avram, “Syncretic and analytic tenses in Romanian”, in “Balkan Syntax ans Semantics”, p. 366: "In its evolution, Romanian simplified the original Latin tense system in extreme ways"
  13. Yves d’Hulst et al., “Syncretic and analytic tenses in Romanian” // Balkan Syntax ans Semantics, p. 355: "general absence of consecutio temporum"
  14. Конституція Румунії(рум.)
  15. Legea "Pruteanu": 500/2004 - Закон про захист румунської мови(рум.)
  16. Art. 27 (3), Legea nr. 26/1990 privind Registrul Comerțului(рум.)
  17. Міністерство освіти Румунії(рум.)
  18. Instituto Nacional de Estadística: Avance del Padrón Municipal a 1 de enero de 2010. Datos provisionales. [1].
  19. ISTAT.it
  20. Перепис 2002
  21. «Number of speakers of Romanian in Hungary in 1995 according to Ethnologue». Ethnologue.com. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2010-05-23. 
  22. Dalby, Andrew (1998). Dictionary of Languages. Bloomsbury Publishing. p. 518. ISBN 0-7475-3117-X.
  23. Закон про мови в Молдавській РСР(рум.)
  24. Перепис населення Республіки Молдови 2004 року
  25. Official use of languages and scripts in the Autonomous Province of Vojvodina(англ.)
  26. Регіональний портрет України. 2003 р. Чернівецька область
  27. Регіональний портрет України. 2003 р. Одеська область
  28. Дані щодо вивчення румунської мови за межами Румунії(рум.)
  29. Romanian language(англ.)

Література[ред.ред. код]

  • С.В.Семчинський. Румунська мова: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2007. — 248 с. ISBN 978-966-399-159-7

Посилання[ред.ред. код]