Румунська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Румунська мова
limba română
Країни, де румунська мова є офіційною
Країни, де румунська мова є офіційною
Поширена в: Румунія, Молдова
Регіон: Східна Європа
Носії: 30 мільйонів
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Романська група
Східнороманська
Румунська
Офіційний статус
Державна: Румунія, Молдова
Офіційна: Європейський Союз
Коди мови
ISO 639-1 ro
ISO 639-2 rom
SIL rom

Румунська мова (limba română) — належить до східнороманської підгрупи романської групи індоєвропейської сім'ї мов.

Зміст

[ред.] Абетка

Румунська абетка має 31 літеру:

Aa Bb Cc Dd Ee Ff 
Gg Hh Ii Jj Kk Ll 
Mm Nn Oo Pp Qq Rr 
Ss Tt Uu Vv Ww Xx 
Yy Zz

а також п'ять суто румунських літер, що позначають специфічні для румунської мови звуки:

Ăă Ââ Îî Şş Ţţ

Літери

Qq, Ww, Yy

були введені у вжиток недавно і використовуються тільки у написанні іншомовних слів.

[ред.] Діалекти та говірки

В сучасному румунському мовознавстві загальноприйнято вирізняти чотири великі діалекти румунської мови та п'ять говірок (або субдіалектів).

[ред.] Особливості

Румунській мові властиві пом’якшені (палаталізовані) приголосні, які виконують морфологічні функції, наприклад: lup [lup] «вовк» - lupi [lup’] «вовки». Означений артикль стоїть у постпозиції (як суфікс) до означуваного іменника, наприклад: un lup «(якийсь) вовк» - lupul «(конкретний) вовк» (порівняймо з французьким le loup). Означений та неозначений артиклі відмінюються за відмінками. Іменник, поруч із чоловічим та жіночим родом, має середній (обопільний) рід. У придієслівній позиції вживається кон’юнктив, як у болгарській, грецькій, сербській та албанській, а не інфінітив, як в італійській, французькій та іспанській (порівняймо: рум. vreau să plec «я хочу піти» та італ. vuolo partire). Узгодження дієслівних часів, звичного для французької, італійської, іспанської, у румунській не існує. У лексиці багато слов’янських запозичень (razboi «війна», trebue «треба», drag «дорогий»); наявні також запозичення з грецької (drum «шлях»). Румунська входить до балканського мовного союзу.

Перші писемні пам’ятки румунської мови (листування, ділові папери, релігійні тексти) відносяться до початку XVI ст. Формування літературної мови почалося у XVII ст. історичними хроніками. Спочатку для запису румунських текстів використовувалася кирилиця, а 1860 року було здійснено перехід на латинку.

Діалекти

1. Дакорумунський (поширений у Румунії та Молдові), який є основою і фактичним відповідником національної мови;

2. Арумунський, або македонорумунський (поширений серед східнороманського населення у Македонії, Греції та Албанії); деякі лінгвісти розглядають його як окрему мову (див. en:Aromanian language)

3. Меґленорумунський (поширений серед невеликих груп східнороманського населення Болгарії)

4. Істрорумунський (поширений серед східнороманського населення острова Істрія, що належить Хорватії)

Говірки (або субдіалекти) має лише дакорумунський діалект:

1. Мунтянська, або волоська - говірка, якою розмовляють на території колишнього Волоського князівства (Ţara Românească) і яка найбільше вплинула на формування єдиної національної мови Румунії;

2. Молдавська - говірка якою розмовляють на території колишнього Молдавського князівства (Ţara Moldovei) та на території Республіки Молдова (в Україні цією говіркою розмовляють румуни та молдавани Буковини та південної частини Одеської області);

3. Банатська - говірка історичної області Банат, на південному заході Румунії та румунських поселень на території Сербії;

4. Кришанська - говірка історичної області Кришана, на північному заході Румунії та румунських поселень на території Угорщини;

5. Мармароська - говірка історичної області Мармарощина, на кордоні з Україною, а також мова румунів Закарпаття.

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
румунською мовою:
(переклад Віктора Тулбуре)

TESTAMENTUL

De-oi muri, îmi vreau mormîntul
În cîmpia largă
Unde-n scumpa-mi Ucraină,
Nipru-n văi aleargă.
Din gorgan să văd cîmpia
Şi-ntre nalte maluri
Să aud cum Niprul geme
Cu-nspumate valuri.
Cînd va fi vrăjmaşe trupuri
Către mări să poarte,
Mi-oi lăsa şi eu gorganul
Şi-al meu somn de moarte
Şi la dumnezeu, în ceruri,
Să mă rog m-oi duce
Însă pîn’atunci nu-l ştiu
Şi nu-mi fac nici cruce.
Vă treziţi, stropiţe cu sînge
Sfînta libertate.
Şi-n tirani loviţi şi rupeţi
Lanţurili toate.
Iar în noua voastră casă
Cînd veţi sta-mpreună,
Să vă amintiţi de mine
Cu o vorba bună.

(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)

[ред.] Зовнішні посилання

Вікіпедія
п • о • р
Прапор ЕС Офіційні мови ЄС Прапор ЄС

Англійська • Болгарська • Грецька • Данська • Естонська • Ірландська • Іспанська • Італійська • Латиська • Литовська • Мальтійська • Нідерландська • Німецька • Польська • Португальська • Румунська • Словацька • Словенська • Угорська • Фінська • Французька • Чеська • Шведська

 


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
Особисті інструменти