Кишинів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кишинів
Chișinău
Герб Прапор
Герб Кишинева Прапор Кишинева
Тріумфальна арка в центрі Кишинева перед Православною церквою
Тріумфальна арка в центрі Кишинева перед Православною церквою
Основні дані
Країна Республіка Молдова
Регіон Муніципій Кишинів
Засноване 1436
Статус міста 1818
Населення 723 500 (01.2012)[1]
Агломерація 794 800 (01.2012)[1]
Площа міста 571 км²
Поштові індекси MD-20xx
Телефонний код 373 22
Географічні координати 47°00′00″ пн. ш. 28°55′00″ сх. д. / 47.00000° пн. ш. 28.91667° сх. д. / 47.00000; 28.91667Координати: 47°00′00″ пн. ш. 28°55′00″ сх. д. / 47.00000° пн. ш. 28.91667° сх. д. / 47.00000; 28.91667
Висота над рівнем моря 85 м
Міста-побратими Бухарест (Румунія), Гренобль (Франція), Мангейм (Німеччина), Київ (Україна), Одеса (Україна), Реджо-Емілія (Італія), Сакраменто (США)
Міська влада
Веб-сторінка www.chisinau.md
Мер міста Дорін Кіртоаке
Кишинів (Молдова)
Кишинів
Кишинів

Кишинів або Кишине́у (молд. Chișinău: Кишинеу — /кішінӧў/) — столиця Республіки Молдова. Найбільше місто Молдови, її економічний і культурний центр, розташований в центрі країни на річці Бик. Кишинів володіє особливим статусом в адміністративному розподілі Молдови — він є муніципієм. До складу муніципія Кишинів входять: власне муніципій Кишинів, 6 міст (Синжера, Дурлешти, Ватра, Кодру, Вадул-луй-Воде, Криково) і 25 населених пунктів, об'єднаних в 13 комун (сіл).

Кишинів вперше згадується в грамоті 1436. Статус міста отримав у 1818 незабаром після входження до складу Російської імперії. Населення міста з передмістями на 2012, становить близько 800 тис. мешканців[1]. Площа міста становить близько 120 км², а всього муніципія — 635 км².

Назва[ред.ред. код]

Найпоширеніша версія, зазначена понад 125 років тому в Новоросійському календарі, відносить назву міста до давньорумунського терміну Chișla Noua [кішла ноуе] — новий хутір. Саме слово chișla є запозичення турецького слова kışla зі значенням «барак». В Бессарабії це слово означає «невелике селище, хутір». Через будову утворення назви (одна частина тюркська, інша — румунська) сучасні дослідники сумніваються в справедливості цієї точки зору[2].

Спочатку топоніми з елементом Кишенев зустрічаються в документах з терен населених тюрками в XV ст. і потім протягом декількох століть залишалися місцем кочівлі намадів, тому деякі дослідники припускають, що назва міста має не романське, а тюркське походження. Вони вважають, що слово походить від половецького слова Кишеня («kesene»), означає «місце поховання, мавзолей». У багатьох місцях, у назві яких є складова частина кишенев, наприклад, Кишенькі, колись мали давні поховання — мавзолеї, кургани. Такі поховання могли належати печенігам і половцям, що мешкали в Причорномор'ї на початку II тисячоліття від Р. Х. або ж татаро-монголами, що зайняли цей край в XIII столітті. Про існування в районі сучасного Кишинева печенізьких поховань, свідчать археологічні розкопки[3].

Інші версії назви пов'язують з угорським Kisjenő — «маленький Йено» (Йено — одне з угорських племен, які прийшли в Європу в 896). У західній Румунії на кордоні з Угорщиною є місто Kisjenő, або Chişineu, але доказів, що підтверджують зв'язок в походженні назв цих міст, не знайдено.

Але, зважаючи на те, що значну частину населення Молдовського князівства складали русини і староукраїнська мова була мовою діловодства[4], найправомірніше виводити назву Кишинів від українського «кишені».

Географія[ред.ред. код]

Кишинів розташований в центральному районі Молдови на висоті 85 м над рівнем морями на Східно-Європейській рівнині. Місто стоїть на семи пагорбах і витягнуте вздовж річки Бик — правої притоки Дністра. Частина Кишинева по правому березі Бика займає надзаплавні тераси, розділені долиною струмка Дурлешті, і декількома балками (Мала Малина, Велика Малина та розгалужена Мунчештська балка). Лівобережний схил долини Бика складається з двох терас, перша з яких полого опускається до річки, а друга розташована на висоті 60-90 м.

Місто розташоване на піднесеній лісистій місцевості Кодр. У ґрунті переважає чорнозем, який ідеально підходить для розвитку сільського господарства. З корисних копалини поширений вапняк, багатий добре збереженими скам'янілостями. Глибше залягають крейдяні піски і мергелі.

У межах Кишинева знаходиться Гідігіцьке водосховище і 23 озера.

Центральний проспект Кишинева названо на честь національного героя Штефана чел Маре.

Клімат[ред.ред. код]

Кишинів розташований в зоні з достатньо м'яким, помірно-континентальним кліматом з помірно жарким літом та помірно м'якою вітряною зимою.

Протягом року нараховується близько 2215 сонячних годин, з них 329 годин в липні і лише 54 години в грудні. Середньорічна температура становить 9,6 ° C, а рівень опадів — 547 мм / м ². Літо починається на початку травня. Середня температура становить 20-25 ° C, а в центрі міста іноді досягає 35-40 ° C. Дощі рідкісні, але рясні. Середня температура січня близько −3,2 ° C, стовпчик термометра рідко опускається нижче позначки в −10 ° C. Навесні і восени температура коливається між 18-22 ° C, опади більш рясні ніж влітку.

Температурний мінімум був встановлений 20 лютого 1954 (- 28,9 °C), а максимум 19 липня 2007 (+ 39,4 °C).

Показник Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Рік
Абсолютний максимум °С 15.5 20.7 25.1 31.6 35.9 37.1 39.4 39.2 37.3 32.6 23.6 18.3 39.4
Середній максимум °С 1 2.4 7.3 15.9 21.8 24.9 26.6 26.9 22.2 15.5 7.7 2.9 14.6
Середня температура °С -2.5 -1.7 3 10 16 19.3 20.8 20.7 16 10 4 0 9.6
Середній мінімум °С -5.4 -4.5 -0.5 5.2 10.5 13.9 15.3 15.1 10.9 5.7 1 -2.6 5.4
Абсолютний мінімум -28.4 -28.9 -21.1 -6.6 -1.1 3.6 7.8 5.5 -2.4 -10.8 -21.6 -22.4 -28.9
Норма опадів 30 32 34 42 56 74 74 47 47 30 39 34 539

Історія[ред.ред. код]

Вперше в історичних документах Кишинів, як монастирське село, згадується 17 липня 1436 в грамоті воєвод Молдови Іллі І та Степана ІІ[5]. Поселення належало монастирям Галата та Фрумоаса аж до 1818. Згідно з радянською історіографією, перша згадка про місто датується 1466[6]. За часів панування Османської імперії, починаючи із середини XVI сторіччя, внаслідок економічного гніту та постійних набігів турків та татар, місто розвивалось уповільненими темпами. Кишинів двічі спалювався під час російсько-турецьких війн в 1739 та 1788 році.

Внаслідок російсько-турецької війни (1806–1812), місто, разом із Бессарабією, увійшло до складу Російської імперії. 22 квітня 1818 Кишинів, разом із прилеглими селами, був подарований державі ієрусалимським патріархом. У тому ж році, Кишинів офіційно отримує статус міста і стає адміністративним центром Бессарабської області, а з 1873 — Бессарабської губернії. У 1892 році було запушенний міський водогін. А наприкінці XIX ст. до складу міста включили навколишні села: Вестерничень, Ришкановка (Гецеоань), Вовінцень, Мунчешть, Боюкань.

6-7 квітня 1903 відбувся Кишинівський погром під час котрого загинуло 49 чоловік, 586 поранено (покалічено), знищено більше 1500 домів (більше третини всіх домів Кишинева). На початку XX століття було створено кілька металообробних підприємств (заводи Сербова, Ланге і Мокану та ін.).

Після жовтневого перевороту, 21 листопада 1917 розпочав свою діяльність «Сфатул Церій» (Рада краю), який 2 грудня проголосив створення Молдовської Демократичної Республіки. 27 березня 1918 «Сфатул Церій» проголосував за приєднання Бессарабії до Румунії.

Підчас міжвоєнного періоду, у місті активно розвивалась промисловість, розпочали діяльність ряд закладів культури та освіти: гімназія ім. Міхая Емінеску, Національна консерваторія, Національний театр, Національний музей, філіал Румунського інституту соціальних наук. Станом на 1940 рік, населення міста становило 110 тис.чоловік.

28 червня 1940 радянські війська увійшли в Кишинів, а 2 серпня сформована Молдовська Радянська Соціалістична Республіка зі столицею в Кишиневі. На початку Німецько-радянської війни, 16 липня 1941, місто знову було зайнято румунськими військами, ставши центром губернаторства Бессарабія. 24 серпня 1944, під час Яссько-Кишинівської операції, до міста увійшли радянські війська.

Після закінчення Другої світової війни розпочалась суттєва реконструкція міста, що сильно постраждало під час війни. Станом на 1944 рік, у місті проживало лише близько 25 тис. чоловік. В 1945–1947 затверджується генеральна схема реконструкції Кишинева, в розробці якої брав участь архітектор О. В. Щусєв. В 1946 році відновився трамвайний рух, а в 1949 відкрилася перша тролейбусна лінія. До 1950 в місті було збудовано 85 фабрик та заводів, серед яких трикотажна фабрика «Стяуа рошие», меблевий комбінат, швейна фабрика № 1, взуттєва фабрика, тютюновий комбінат. В 1950 році в Кишиневі проживало вже 134 тисячі чоловік.

Вирішальним поштовхом для розвитку міста стала постанова Радміну СРСР 1971 «Про заходи щодо подальшого розвитку міста Кишинева», в рамках котрої місту із союзних фондів було виділено близько мільярда рублів. Протягом 60-70-х XX століття в місті було запущено такі промислові підприємства, як «Віброприбор», «Мікропровод», «Електромашина», «Волна», «Плодсельхозмаш», «Зоріле» та ін. Були введені в експлуатацію 1,6 млн кв. метрів житла, 16 шкіл, 7 лікарень, 36 дитячих садків.

У 1990 в місті була введена посада примара і першим обраним головою став Н.Костін. 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежності Республіки Молдова, в якій Молдову проголошувалась суверенною державою зі столицею в Кишиневі.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Кишинів володіє особливим статусом в адміністративному поділі Молдови — він є муніципієм. До складу муніципія Кишинів входять: власне місто Кишинів, 6 навколишніх міст (Синджера, Дурлешти, Ватра (місто), Кодру, Вадул-луй-Воде, Криково) та 25 населених пунктів, об'єднаних в 13 комун (сел).

Кишинів розділений на 5 секторів (районів): Центр (молд. Centru); Чекани (молд. Ciocana); Боюкани (молд. Buiucani); Ботаніка (молд. Botanica); Ришкановка (молд. Râşcani). Кожен сектор управляється претурою, на чолі з претором.

Демографія[ред.ред. код]

Погруддя Тараса Шевченка біля українсько-російської школи № 8 в Кишиневі.
Рік Населення
1812 7 000
1818 18 595
1835 34 079
1844 52 196
1865 94 047
1897 108 000
1912 121 200
1930 114 800
1950 134 000
1963 253 500
1980 519 200
1991 676 700
1996 662 500
2002 662 200
2010 663 400
2012 723 500

В 1944 році, населення міста налічувало всього 25 тисяч жителів, а до 1950 році в ньому було вже 134 тисячі осіб. В 1960 році, в місті проживало 215 тисяч жителів. Інтенсивний економічний та соціальний розвиток міста сприяв міграційному притоку населення. Він поповнювався як за рахунок сільського населення республіки (60%), так і за рахунок фахівців, що прибули з інших регіонів СРСР. Приплив мігрантів в 1980 зріс удвічі порівняно з 1950. Народження 500-тисячного мешканця місто відзначило в 1979.

Етнічний склад населення власне міста Кишинів (в рамках п'яти секторів), за переписом 2004: 68,62% — молдовани, 15,72% — росіяни, 9,17% — українці, 1,01% — гагаузи, 1,41% — болгари, 0, 44% — євреї, 0,13% — поляки, 0,05% — цигани, 3,44% — представники інших національностей.

Переважну більшість населення міста становлять православні християни (88%), також є протестанти (1,3%) та католики (0,4%).

Національний склад муніципія Кишинів (за переписом 2004)
Всього молдовани % українці % росіяни % гагаузи % румуни % болгари % ін нац-сті % не вказано %
712 218 481 626 67,6 58 945 8,3 99 149 13,9 6446 0,9 31 984 4,5 8868 1,2 11 605 1,6 13 595 1,9

Економіка[ред.ред. код]

Муніципій Кишинів є основним економічним центром республіки Молдова. Кишинів забезпечує понад 45% ВВП країни і понад 60% податків та зборів до державного бюджету. Валовий регіональний продукт на одну особу, в Кишиневі вдвічі вище, ніж у середньому по країні.

Промисловий сектор муніципія формує понад 65% від загальнодержавного обсягу переробної промисловості, харчової промисловості — 33,7%, тютюнової індустрії — 88,1%, текстильної — 62,7%, швейно-галантерейної — 50,8%, шкіряної і взуттєвої — 94,6%, деревообробної — 67,1%, хімічної — 91,6%, меблевої — 98%, машинобудівної — 84,6%[5].

Культура[ред.ред. код]

В місті розташовані наступні театри:

Стадіон Зімбру

Фотографії[ред.ред. код]

Особи, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Чисельність населення на 01.01.2012
  2. В.Г. Фоменко Ещё о топониме Кишенёв (1969).
  3. Т.М. Обалдуева Курганы эпохи бронзы на р. Когильник (Кишинёв, 1955, №5 (25), стр. 48).
  4. Золтан А. «Из истории русской лексики». — Будапешт, 1987. — С. 35. (рос.)
  5. а б Інформація на сайті moldovenii.md
  6. http://leksika.com.ua/15781013/ure/kishiniv
  7. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 211 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання[ред.ред. код]