Антипірени

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Декабромдифеніловий етер — один із найпоширеніших антипіренів.

Антипіре́ни — речовини, що утруднюють займання матеріалів та знижують швидкість поширення полум'я. Антипірени надають матеріалам вогнестійкості, а також перепиняють доступ кисню до вкритих ними поверхонь.

Антипірени виступають як добавки, що ускладнюють займання полімерів. Можуть бути інертними (не реагують із полімером) і хімічно активними (вступають з полімерів у хімічну реакцію) Як антипірени найбільш часто використовуються етери фосфоровмісних кислот, похідні сурми, хлоровані алкани, борат цинку, сульфат амонію, тетраборат натрію, борна кислота, рідке скло, бромовані аліфатичні ефіри та синергічні суміші. Вводяться до полімеру в кількості від 3 % (триоксид сурми) до декількох десятків відсотків (хлоровані алкани).

У гірничій справі використовується у вигляді розчинів, якими насичують горючі елементи кріплення гірничих виробок та надшахтних будов, а також у вигляді лаків та фарб.

Джерела[ред.ред. код]

Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.