Стибій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стибій (Sb)
Атомний номер 51
Зовнішній вигляд
простої речовини
твердий сріблясто-білий
крихкий напівметал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
121,760 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 159 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
833,3(8,64) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 4d10 5s2 5p3
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 140 пм
Радіус іона (+6e)62 (-3e)245 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
2,05
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 5, 3, -3
Термодинамічні властивості
Густина 6,691 г/см³
Питома теплоємність 0,205 Дж/(K моль)
Теплопровідність 24,43 Вт/(м К)
Температура плавлення 903,9 K
Теплота плавлення 20,08 кДж/моль
Температура кипіння 1908 K
Теплота випаровування 195,2 кДж/моль
Молярний об'єм 18,4 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки тригональна
Період ґратки 4,510 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 200,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Стибій (Sb), інші назви антимон, сурма - хімічний елемент із атомним номером 51, сріблясто-білий крихкий напівметал, який застосовують у металургійній, ґумовій, фармацевтичній промисловості, піротехниці і т. ін.

Зміст

Історія [ред.]

Стибій відомий з глибокої давнини. У країнах Сходу він вживався приблизно за 3000 років до н. е. для виготовлення посуду. У Древньому Єгипті вже в 19 ст. до н. е. порошок сурм'яного блиску (природній Sb2S3) під назвою mesten або stem застосовувався для чорніння брів. У Стародавній Греції він був відомий як stími і stíbi, звідси латинська stibium. Близько 12-14 ст. н. е. з'явилася назва antimonium. У 1789 А. Лавуазьє включив Стибій в список хімічних елементів під назвою antimoine ( англійською antimony, іспанською та італійською antimonio, німецькою Antimon). Російська «сурма» походить від турецького sürme; так позначався порошок свинцевого блиску PbS, який також служив для забарвлення брів у чорний колір (за іншими даними, «сурма» - від персидського «Сурма» - метал).

Походження назви [ред.]

Назва лат. Antimonium походить від грецького anthemon "Квітка". Що позначало форму самородних кристалів.

Отримання [ред.]

Злиток Стибію

У промисловості Стибій добувають із антимоніту прожарюючи його та відновлюють оксид стибію вугіллям.

\mathrm{Sb_2S_3 +5\ O_2 \rightarrow \ Sb_2O_3 +3\ SO_2}

\mathrm{Sb_2O_3 +3\ C \rightarrow 2\ Sb + 3\ CO}

Застосування [ред.]

Література [ред.]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:"Вебер", 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
  • Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4