Стибій
Стибій (Sb), інші назви антимон, сурма - хімічний елемент із атомним номером 51, сріблясто-білий крихкий напівметал, який застосовують у металургійній, ґумовій, фармацевтичній промисловості, піротехниці і т. ін.
Зміст |
Історія [ред.]
Стибій відомий з глибокої давнини. У країнах Сходу він вживався приблизно за 3000 років до н. е. для виготовлення посуду. У Древньому Єгипті вже в 19 ст. до н. е. порошок сурм'яного блиску (природній Sb2S3) під назвою mesten або stem застосовувався для чорніння брів. У Стародавній Греції він був відомий як stími і stíbi, звідси латинська stibium. Близько 12-14 ст. н. е. з'явилася назва antimonium. У 1789 А. Лавуазьє включив Стибій в список хімічних елементів під назвою antimoine ( англійською antimony, іспанською та італійською antimonio, німецькою Antimon). Російська «сурма» походить від турецького sürme; так позначався порошок свинцевого блиску PbS, який також служив для забарвлення брів у чорний колір (за іншими даними, «сурма» - від персидського «Сурма» - метал).
Походження назви [ред.]
Назва лат. Antimonium походить від грецького anthemon "Квітка". Що позначало форму самородних кристалів.
Отримання [ред.]
У промисловості Стибій добувають із антимоніту прожарюючи його та відновлюють оксид стибію вугіллям.


Застосування [ред.]
Література [ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:"Вебер", 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4

