Антисоціалістичний закон
Закон про боротьбу з небезпечними видами соціал-демократії, або антисоціалістичний закон (нім. Gesetz gegen die gemeingefährlichen Bestrebungen der Sozialdemokratie; скорочено: нім. Sozialistengesetz); через регулярні доповнення також часто називають в множині — ухвалений 19 жовтня 1878 р. більшістю з консервативних і ліберальних депутатів Рейхстагу Німецької імперії. Через два дні, 21 жовтня, затверджений Бундесратом. Одразу після підписання кайзером Вільгельмом I (Наслідний принц Фредерік був підписаний від його імені) закон був оприлюднений та вступив у силу 22 жовтня 1878 р. [1] та залишався чинним з доповненнями до 30 вересня 1890 р.
Закон заборонив соціалістичні і соціал-демократичні організації та їх діяльність в Німецькій імперії. Ця заборона означала і заборону відповідних партій.
Ідеологічно орієнтовані політики могли обиратись лише як самостійні кандидати, до того ж, їх виборчі кампанії зазнавали великих перешкод з боку влади. Будучи обраними, вони створювали соціалістичні партії в Рейхстазі та деяких законодавчих органах федеральних земель, однак вони не мали жодного права вести свою діяльність за межами парламенту.
Примітки [ред.]
- Використано матеріали зі статті в німецькій Вікіпедії
- ↑ в Deutschen Reichs-Anzeiger und Königlich Preußischen Staats-Anzeiger а також в Reichs-Gesetzblatt (Nr. 34)
