Соціал-демократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Соціалізм
Red flag waving.svg
Ідеї
Егалітаризм
Змішана економіка
Громадська власність
Демократія
Впливи
Марксизм
Анархізм
Командна економіка
Внутрішні течії
Російський соціалізм
Марксизм-ленінізм
Демократичний соціалізм
Соціал-демократія
Соціалізм XXI століття
Лібертарний соціалізм
Релігійний соціалізм
Ведичний соціалізм
Християнський соціалізм
Ісламський соціалізм
Буддійський соціалізм
Африканський соціалізм
Арабський соціалізм
Меланезійський соціалізм
Аграрний соціалізм
Екосоціалізм

[шаблон]

Соціал-демократія — політична ідеологія лівих та ліво-центриських партій на політичному спектрі.

Соціал-демократія відділилась від соціалістичного руху в другій половині XIX століття й досі має вплив у всьому світі[1]. Концепція соціал-демократії зазнала змін з часів появи. Основною відмінністю ідеології соціал-демократії та інших проявів соціалізму, таких як ортодоксальний марксизм, є віра у верховенство політичної дії на противагу верховенству економічної дії або економічний детермінізм.[1]

Історично, соціал-демократичні партії відстоювали соціалізм в строгому сенсі, досяжний через класову боротьбу. На початку XX століття, однак, деякі соціалістичні партії відмовились від революції та інших традиційних ідей марксизму, таких як класнова бортьба, та стали на поміркованіших поглядах. До цих поміркованіших поглядів належала віра в те, що реформізм є бажаним способом побудови соціалізму. Однак, сучасна соціал-демократія відхилилась від соціалізму, та підтримує ідею демократичної соціальної держави, що містить елементи як соціалізму так і капіталізму.[2]

Історія[ред.ред. код]

Загалом, до Першої світової війни «соціал-демократами» називали всіх послідовників лівої ідеології - як марксистів, так і послідовників теорії Лассаля . Таким чином, ця категорія об'єднувала і радикальних революціонерів як Володимир Ілліч Ленін чи Роза Люксембург, так і помірних еволюціоністів як Карл Каутський чи Едуард Бернштейн . Однак після Жовтневої революції, а особливо в роки «Великої депресії» (як і в повоєнні часи), коли багато держав звернулися за допомогою до соціал-демократичних партій, під ними почали розуміти здебільшого останніх, тобто помірних еволюціоністів, які погодилися на таку співпрацю з капіталістичною державою. Успішним прикладом такої співпраці є Швеція, де вперше повністю соціал-демократичний уряд Ханссона зміг стабілізувати ситуацію всього за два роки, і після цього шведські виборці в більшості голосують за Соціал-демократичну партію Швеції практично на всіх виборах (до 2006).

Таким чином, засвоївши окремі принципи марксистської теорії (а також ідеали християнського соціалізму), соціал-демократія в сучасному розумінні в той же час робить наголос на наявну соціальну справедливість, націоналізацію лише стратегічно важливих підприємств, державне втручання в економіку, соціальне партнерство між трудящими і роботодавцями, демократичне суспільство, ідеологічний плюралізм. за допомогою державного регулювання швидко справлялися з кризовою ситуацією.

Недавній крах східноєвропейських соціалістичних держав привів соціал-демократів у всьому світі до перегляду частині їхніх доктрин, включаючи централізоване планування і націоналізацію промисловості. Політика деяких соціал-демократичних лідерів, наприклад, «третій шлях» Тоні Блера або Герхарда Шредера подібно лібералізму робить наголос на «середній клас». Більше того, через глобальну економічну кризу та її наслідки соціал-демократичні уряди в економічній політиці почали мало чим відрізнятись від своїх правих опонентів, проводячи ті самі неоліберальні реформи та заходи жорсткої економії.

Звідси, походить наростаюча критика соціал-демократичних партій з боку інших лівих. Зокрема, такі соціальні теоретики як Роберто Унгер пропонують реконструювати соціал-демократичний проект, об'єднавши в ньому заново непокірну і гуманістичну складову лівиці для перегляду базових угод між урядом і приватним сектором, без однак цілковитого наполягання на одержавленні економіки. Серед країн, на устрій яких значно вплинули соціал-демократичні погляди, варто відзначити також Австрію і Норвегію, особливістю яких є і відносно менша лібералізація традиційних для соціал-демократів переконань. Вагомими позиції соціал-демократів традиційно є у Фінляндії та низці інших, насамперед - європейських, країн.

Погляди сучасної соціал-демократії[ред.ред. код]

В цілому, соціал-демократи підтримують принципи справедливості, свободи, рівності та братерства.

  • Захист прав людини.
  • Принцип рівних прав та можливостей (а не лише рівних можливостей, як у консерватизмі).
  • Політичний та ідеологічний плюралізм.
  • Соціально орієнтовану ринкову економіку на противагу абсолютизації вільного ринку.
  • Обмежене державне регулювання економіки.
  • Створення ефективних регулятивних механізмів у підприємництві в інтересах робітників та дрібного підприємництва.
  • Принцип справедливої ​​торгівлі.
  • Рівноправність та захист усіх форм власності.
  • Створення потужного державного сектора в економіці, що конкурує на рівних з приватним.
  • Націоналізація стратегічно важливих підприємств, особливо у військовій, аерокосмічній, металургійній, нафтоперероблювальній промисловості та енергетиці.
  • Соціальне партнерство між трудящими та роботодавцями
  • Співпраця з профспілками.
  • Скорочення розриву між багатими та бідними.
  • Підтримку незаможних верств населення.
  • Створення «держави загального добробуту».
  • Систему захисту економічних прав робітників, що передбачає:
    • Обмеження робочого тижня (до 35-40 годин).
    • Поліпшення умов праці робітників.
    • Підвищення мінімальної зарплати.
    • Захист від невиправданого звільнення.
    • Боротьбу з безробіттям.
  • Ефективну систему соціального забезпечення, що передбачає:
    • Загальна безкоштовна освіта, рівний доступ до якого має все населення країни.
    • Державну систему загальної безкоштовної охорони здоров'я для всіх громадян країни.
    • Державну допомогу у формі пенсій та допомог по інвалідності та безробіття.
    • Державну допомогу для догляду за дітьми.
  • Середній або високий рівень оподаткування, необхідний для фінансування державних витрат.
  • Введення нових законів з охорони природи та навколишнього середовища (хоча і не настільки радикальних, як проекти «Зелених»).
  • Зняття обмежень з імміграції та мирне співіснування культур та цивілізацій.
  • Секуляризація та відкрита прогресивна соціальна політика.
  • Зовнішня політика, що відповідає принципам мультилатералізму та участь в міжнародних організаціях типу ООН.
  • Демілітаризація, скорочення військових арсеналів та неучасть в агресивних військових блоках.
  • Захист інтересів трудящих — робітників, селян, фермерів, інтелігенції та середнього класу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Berman, Sheri. «Understanding Social Democracy». Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2007-08-11. 
  2. Democracy "Social Democracy" Merriam-Webster. Merriam Webster Online.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Social Democratic Parties — список соціал-демократичних партій до 2005 року. потребує оновлення.


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.