Фрідріх III (німецький імператор)
| Фрідріх III | |
| нім. Friedrich III' | |
 |
|
| 2-й Кайзер Німецької Імперії 8-й король Пруссії .svg){kind=small} |
|
| Початок правління: | 9 березня 1888 |
|---|---|
| Кінець правління: | 15 червня 1888 |
| Попередник: | Вільгельм I Гогенцоллерн |
| Наступник: | Вільгельм II Гогенцоллерн |
| Дата народження: | 18 жовтня 1831 |
| Місце народження: | Потсдам |
| Дата смерті: | 15 червня 1888 (56 років) |
| Місце смерті: | Потсдам |
| Дружина: | Вікторія |
| Діти: | Вільгельм II, Софія Пруська |
| Династія: |  Гогенцоллерни |
| Батько: | Вільгельм I |
| Мати: | Августа Веймарська |
Фрі́дріх III (Фрідріх Вільгельм Миколай Карл, нім. Friedrich III, Friedrich Wilhelm Nikolaus Karl, 18 жовтня 1831, Потсдам — †15 червня 1888, там же), імператор (кайзер) Німеччини та король Пруссії з 9 березня 1888, пруський генерал-фельдмаршал (1870), російський генерал-фельдмаршал (1872), був одним з найбільш багатообіцяючих престолонаступників Європи, але царював всього 99 днів, померши від хвороби.
Зміст |
Біографія[ред.]
Син принца Вільгельма Прусського (майбутнього короля і імператора Вільгельма I) і Августи Веймарської, племінник Фрідріха Вільгельма IV.
Кронпринц[ред.]
В 1861 , після вступу батька на престол, став кронпринцем Пруссії і командував військами в Пруссько-австрійській війні 1866 року і Франко-пруській війні. Володів полководницьким талантом, зіграв ключову роль у перемозі над австрійцями під Садовою. Користувався великою популярністю в армії і народі як «Наш Фріц» (нім. Unser Fritz). Після перемоги в Франко-пруській війні (1871) Фрідріх, що став вже спадкоємцем престолу нової Німецької імперії, отримав жезл російського генерал-фельдмаршала.
Через ліберальні погляди конфліктував з канцлером Бісмарком. Був противником посилення конфронтації в Європі, підтримував внутрішньонімецьку інтеграцію. Однак Бісмарк утримував його від будь-якого реального впливу на політику.
Царювання[ред.]
Коли помер Вільгельм I (9 березня 1888 року), Фрідріх, який вступив на престол, був уже смертельно хворий раком гортані. Раніше, через помилковий діагноз, поставлений йому в 1887 , була скасована операція, яка могла б зупинити ріст пухлини. Майже рік кронпринц провів на лікуванні в Англії, Тиролі і, нарешті, в Сан-Ремо, звідки повернувся в Німеччину, вже ставши імператором. За місяць до вступу на престол лікар зробив кронпринцу трахеотомію, після якої він втратив можливість говорити і спілкувався з оточуючими письмово. За 99 днів царювання вмираючий імператор з державних справ встиг тільки відправити у відставку неефективного консерватора, міністра внутрішніх справ Роберта Віктора фон Путткамера (за шість днів до смерті, 9 червня). Так 1888 рік став у Німеччині роком трьох імператорів.
Оцінки[ред.]
Фрідріх і його дружина вважалися подружжям з ліберальними симпатіями; спадкоємець обговорював можливі плани політичних реформ з тещею, британською королевою Вікторією. Згодом Вільгельм II вважав за краще посилатися як зразок на діда, Вільгельма I (який отримав при ньому офіційний епітет «Вільгельм Великий»), не згадуючи батька. Багато політиків і історики говорили і тоді, і особливо після початку Першої світової війни, що якби Фрідріх III і загиблий через півроку після нього 30 січня 1889 ліберально налаштований австрійський кронпринц Рудольф прожили довго, доля Європи могла б бути іншою, і політика Німеччини з Австрією не привела б до Першої світової війні [1]. Існує також думка, що лібералізм і миролюбність Фрідріха і масштаб реформ, які він міг би зробити, перебільшені по контрасту з діяльністю Вільгельма II.
Культурна діяльність[ред.]
Кронпринц був ініціатором створення художнього музею в Берліні, відкритого через 16 років після його смерті (1904) в його день народження під назвою «Музей імператора Фрідріха». З 1956 року він називається Музей Боде по імені мистецтвознавця Вільгельма фон Боде, який керував збором першої колекції для музею.
Сім'я[ред.]
В 1858 рік одружився на принцесі Вікторії, старшій доньці британської королеви Вікторії. Від цього шлюбу народилося вісім дітей:
- Вільгельм II (1859 - 1941), майбутній імператор;
- Шарлотта (1860 - 1919), одружена з Бернхардом III, герцогом Саксен-Мейнінгенським;
- Генріх (1862 - 1929), гроссадмірал німецького флоту, був одружений на Ірені Гессенській;
- Сигізмунд (1864 - 1866), помер у дитинстві від менінгіту;
- Вікторія (1866 - 1929), в першому шлюбі одружена з Адольфом Шаумбург-Ліппе, в другому з Олександром Зубковим;
- Вальдемар (1868 - 1879), помер від дифтерії;
- Софія (1870 - 1932), одружена з королем Греції Костянтином I;
- Маргарита (1872 - 1954), одружена з Фрідріхом Карлом Гессенським.
Посилання[ред.]
- Кайзер Фріхдріх III(нім.)
- Кайзер Фріхдріх III(англ.)
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх III (німецький імператор) |
Примітки[ред.]
- ↑ Tipton, Frank (2003). A History of Modern Germany Since 1815. London: Continuum International Publishing Group. ISBN 978-0-8264-4910-8, p. 175-176. http://books.google.com/books?id=6jgCcG3fQrMC.
| Попередник: Вільгельм I |
Фрідріх ІІІ 8-й Король Пруссії 9 березня — 15 червня 1888 |
Наступник: Вільгельм II |
| Попередник: Вільгельм I |
 2-й Кайзер Німеччини 9 березня — 15 червня 1888 |
Наступник: Вільгельм II |
|
|||||||||||||
