Арешт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аре́шт (лат. arrestum — судова постанова, наказ про А.) —
- 1) Позбавлення волі, взяття під варту. Застосовується як запобіжний захід і як адміністративне стягнення. Як запобіжний захід арешт полягає в ув'язненні, до якого органи слідства вдаються тоді, коли є підстави вважати, що обвинувачений може ухилитися від слідства і суду, або коли перебування його на волі перешкоджатиме розслідуванню і є суспільнонебезпечним.
Як адм. стягнення застосовується до винних у дрібному хуліганстві і дрібній спекуляції за постановою нарсудді строком від 3 до 15 діб. За ст. 127 Конституції СРСР і ст. 107 Конституції УРСР ніхто не може бути арештований без постанови суду або санкції прокурора.
Відомий ще дисциплінарний арешт Він передбачений статутами збройних сил та окремих міністерств і відомств за порушення служб. дисципліни.
2) Органи суду і прокуратури застосовують також арешт майна як примусовий захід забезпечення цивільного позову або виконання вироку про конфіскацію майна. Арешт майна полягає в забороні відчужувати або знищувати його. До арешту майна вдаються й органи Держбанку, нотаріату та ін. для забезпечення зобов'язань, а також стягнень, штрафів, накладених в адм. порядку. Не дозволяється накладати А. на зарплату, предмети першої потреби, на знаряддя й інструменти, необхідні громадянам для трудової діяльності, а також на основні кошти соціалістич. організацій.
[ред.] Література
 |
Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані.
Матеріал може потребувати доповнення чи випралення.
Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення. |
