Гільдеберт де Лавардін
| Гільдеберт де Лавардін | |
|---|---|
| фр. Hildebert de Lavardin[1][2] | |
| Народився |
1056[5][6] або 1057[1][2] Лаварден[7] |
| Помер |
18 грудня 1133[3][4] Тур |
| Країна |
 Королівство Франція |
| Діяльність | поет, письменник, католицький священник, богослов, агіограф, католицький єпископ |
| Знання мов | середньовічна латина і Давньофранцузька |
| Посада | архієпископ[1][2] і єпископ[8] |
| Конфесія | католицька церква[1] |
Гільдеберт (фр. Hildebert de Lavardin; бл. 1055 — 18 грудня 1133) — архієпископ Турської кафедри з 1125—1137 р.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з бідної шляхетської родини. Народився бл. 1055 року у Лавардіні, поблизу Вандома. Замолоду йому було визначено церковну кар'єру. Ймовірно, він був учнем Беренгара Турського і став майстром школи в Ле-Мані. Відомий був широким знанням творчості актичних авторів, насамперед Цицерона, Овідія.
У 1091 році був призначений архідияконом, а в 1096 або 1097 році став єпископом Ле-Мана. Йому довелося зіткнутися з ворожістю частини свого духовенства, а також англійського короля Вільгельма II, який захопив Ле-Ман і перевіз єпископа з собою до Англії. Тут Гільдеберт перебував близько 1 року.
У 1100 або 1103 році відправився до Риму, де попросив дозволу залишити єпископство, на що папа римський Пасхалій II відповів відмовою. Гільдеберт побудував частину собору в Ле-Мані. У 1116 році його єпархія зазнала великого замішання через проповідь Генріха Лозаннського, який засуджував вище духовенство, особливо єпископа. Гільдеберт змусив його залищити єпархію Ле-Мана, але наслідки його проповіді залишилися. 1123 року був учасником Першого Латеранського собору.
У 1125 році Гільдеберта неохоче перевели до на архієпископську кафедру Тура, де він вступив у конфлікт з французьким королем Людовиком VI щодо прав церковного патронажу та з 1131 року з Жоффруа Ле Ру, єпископом Долу, стосовно влади його над 2 єпархіями в Бретані.
Він очолював Синод в Нанті. Помер Гільдеберт у Турі 1133 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Основу становить вірші, декілька проповідей, житіє святих, трактати, епістолярна творчість. Збірка творів була видана у 1708 році. Складав вірші різної тематики. Кількість рукописних проповідей, які він складав французькою мовою та латиною, до тепер є дискусійною. З 144 проповідей більшість тепер вважає належить Петру Ломбардському. Є автором життєписів Гуго Клюнійського та Св. Радегунди.
Його листи користувалися великою популярністю в XII—XIII ст., часто використовувалися як класика в школах Франції та Італії. Вони включають два листи про боротьбу між імператором Генріхом V і папою римським Пасхалієм II. Відоме його листування з Аделою Нормандською.
Раніше Гільдеберт де Лавардін вважався автором богословсько-філософського трактату «Tractatus theologicus», але тепер його приписують Гуго Сен-Вікторському.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Гильдеберт // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
- ↑ а б в Гильдеберт // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 674.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 13. — P. 460.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118704710 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ The Catholic Encyclopedia
- ↑ The Catholic Encyclopedia and its makers / C. G. Herbermann, E. A. Pace, C. B. Pallen et al. — NYC: The Encyclopedia Press, 1917.
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Jean-Barthélemy Hauréau, Les Mélanges poétiques d'Hildebert de Lavardin, G. Pedone-Lauriel, 1882
- Adolphe Dieudonné, Hildebert de Lavardin, évêque du Mans, archevêque de Tours (1056—1133) ; sa vie, ses lettres, Picard, 1898
|
