Баскак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Баска́к (тюрк.) — монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана. На українських землях з'явилися після падіння Києва (1240). В 2-й половині 13 — на початку 14 століття провадив облік населення та збирав данину в давньоруських землях. Часто втручалися у взаємовідносини між князями, чинили суд і розправу. Баскаки поділялися на великих і малих, мали військові загони.

Жорстокість баскаків не раз викликала повстання давньоруського населення. У зв'язку з народними повстаннями у Володимирі, Ростові, Суздалі та ін. містах проти монгольсько-татарського гніту хани передали збирання данини руським князям і з початку 14 ст. перестали посилати баскаків на Русь.

Баскак — у часи панування татаро-монголів на Русі — монгольські збирачі податків.[1]

На укр. землях, які в сер. 14 в. підпали під владу В. Князівства Лит., сплачування ординського виходу припинилося[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  2. Ординський вихід//ЕУ

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]