Золота Орда

Алтан Орд Altın Orda Золота Орда 1240 – 1502 ↓ Золота Орда, 1389 р. Столиця Сарай-Бату (1243-1283) Сарай-Берке (1283-1481) Мови Монгольська, Тюркська Релігії Шаманізм, пізніше Іслам Форма правління монархія хан  - 1242—1255 Батий (Кок Орда)  - 1379—1395 Тохтамиш Законодавчий орган курултай Історія  - Засновано 1240  - Ліквідовано 1502 Попередник Наступник Монгольська імперія Казанське ханство Кримське ханство Сибірське ханство Ногайська орда Астраханське ханство Казахське ханство Узбецьке ханство Велике князівство Московське

Золота́ Орда́ (монг. Алтан Орд; тат. Altın Urda) — складова частина Монгольської імперії, заснованої Чингізханом, яку отримав у спадок його онук Батий. Інша назва — Ординська імперія. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися такі державні утворення Кримська Орда, Ногайська Орда, Казанська Орда, Велике князівство Московське.

Утворення Золотої Орди

Золота Орда, як окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.

Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.

Руські князівства і руські землі, які були завойовані монголо-татарами в кінці 30 — на початку 40-х рр. XIII ст. і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законів Монгольської імперії і рішень хана.

Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдар'ї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.

Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV ст. — місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограду).

В часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).

Похід Тохтамиша на Москву у 1382 р.

В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.

Історія Золотої Орди

Не дивлячись на те, що до Золотої Орди входила частина земель Русі, татари не асимілюються русько-візантійською культурою, а лише поверхово ісламізуються. Монголо-татарське іго затримувало економічний і культурний розвиток руських земель, ослабляло їх політично, призводило до посилення феодального роздроблення. В землях на заході Русі боротьбу проти Золотої Орди на початку 1240-х років очолив король Русі Данило Романович Галицький. Проте невдовзі він змушений був визнати владу монголо-татарських ханів, але взагалі галицько-волинські князі перебували у меншій залежності від Золотої Орди, ніж землі решти князів на північ від РУСІ - Московії,яка з 1277 року стала улусом (державною одиницею) ЗОЛОТОЇ ОРДИ. В 14 ст. внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів воєнно-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. Хан Золотої Орди Берке (правив у 1257—1266 роках) підтримує у 1265 році болгар проти Візантії і вступає в союз з мамелюками проти держави Іль-ханів. За правління Менгу-Тімура в 1266—1282 роках держава стає самостійною від Монгольської імперії, започатковується карбування власної монети. Але з тим в 2-й пол. 14 ст. Золота Орда починає розпадатись. Скориставшись з феодальної роздрібленості руських земель та з ослаблення Золотої Орди, Велике князівство Литовське поступово з 1363 року прилучає до себе Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарським ігом, а польські феодали загарбали Галицьку землю і західну частину Волині. Великий князь Литовський Гедимін першим став титулуватись «королем литовців і руських», а також називав себе «собірателем земель руських». Ключовими в боротьбі литовсько-руських сил проти Золотої Орди стали битва на річці Ірпінь та битва на Синіх Водах, в результаті яких майже всі українські князівтсва звільнились від влади Золотої Орди.

На півночі боротьбу проти гніту Золотої Орди очолило Московське велике князівство. Під проводом великого князя московського Дмитрія Донського об'єднані руські збройні сили в Куликовській битві 1380 р. вщент розгромили величезне військо золотоординського темника Мамая. Вирішальну роль у розгромі відіграв засадний полк під командуванням князя, воєводи Боброка-Волинського, родом із Волині. Завдяки раптовому ударові засадного полку татарське військо зазнало в Куликовській битві остаточної поразки. Але це не допомогло московії .бо через два роки ,1382, Москва була вщент розбита та спалена ордою.

Деякої могутності Золотій Орді вдалося досягнути після об'єднання у 1378 році з Білою Ордою. Але пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазіатський правитель Тімур (походи 1389, 1391, 1395—1396 рр. на Поволжя, Крим та інші території). Спроби Єдигея та інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 ст. Сибірське ханство, в кінці 14 — початку 15 ст. — Ногайська орда, потім виникли Казанське ханство (1438 р.), Кримське ханство (1449 р.), в 1460-х роках — Казахське, Узбецьке, Астраханське ханство. 1502 року кримські татари руйнують столицю Сарай. Розпавшись у 2-й половині 15 — на початку 16 столітя на окремі самостійні ханства, Золота Орда припинила своє існування.

Устрій і управління

символічне зображення протистояння Європи і Орди на гербі Фінляндії, гробниця Густава Вази, XVI ст.

символічне зображення протистояння Європи і Орди на гербі Карелії, гробниця Густава Вази, XVI ст.

Золоту Орду досить добре можна характеризувати як імперію, в первісному значенні цього слова — військова влада. Основу держави складало кінне військо, на початку свого існування утворене степовими кочовими племенами. Відомо, що один з найважливіших принципів побудови дієздатного війська — принцип єдиноначальності і безумовної покори начальнику. Саме це ми бачимо в Золотій Орді — вся влада (законодавча, виконавча і судова) зосереджена в одних руках, за невиконання наказу — смерть.

Ще одна важлива особливість устрою Золотої Орди — велике значення родоплемінних зв'язків. На чолі орд, які входили до складу Золотої Орди стояли як правило представники однієї родини — нащадки Чингіз-хана, чингізіди. Тому вирішення внутрішніх справ у Золотій Орді часто нагадує вирішення справ в одній великій родині.

Знання територіального устрою Золотої Орди є ключем до розуміння витоків територіального устрою часів кінця існування Русі та становлення Московської держави, а також становлення козацької держави — Запорізької Січі. В дечому устрій також дуже подібний до устрою Римської імперії. До складу Монгольської імперії входили окремі військові одиниці — орди, кожна з яких контролювала область, яка за розмірами могла утворити окрему державу. В різних історичних джерелах ці області фігурують під назвами — улус (в сучасній турецькій перекладається як країна), царство, князівство, уділ, ханство, в Західній Римській імперії тих часів цій територіальній одиниці відповідає королівство. Уділ у свою чергу ділився на тумани (виставляли до 10 000 воїнів, давньоруською — тьма, військо, у римлян — легіон), який підкорявся темнику (інша назва — воєвода). Туман ділився на тисячі (у козаків їм відповідають полки), якими керував тисяцький, тисячник (полковник). Тисяча ділилась на сотні (у римлян — центурії) якими керували сотники (у римлян — центуріони), сотні ділились на десятки, якими керували десятники.

Ставлення до Монгольської імперії в сучасному світі неоднозначне. З одного боку вона позбавила самостійності велику кількість народів і племен, з іншого — вона протягом двох століть забезпечувала мир і законність на величезній території від Східної Європи до Тихого океану. Це стало основою розвитку міжнародної торгівлі (Великий Шовковий Шлях) і фінансової системи, поширення культури і знань. Деякі дослідники розглядають Монгольську імперію як ту силу, яка дала поштовх для розвитку торгівлі і фінансової системи Західної Європи, епохи Відродження і стала причиною розвитку сучасної західної цивілізації.

Занепад Золотої Орди

Козак Мамай

Золота Орда була утворена на основі земель колишньої держави Гунії та степових кочівників Великої Булгарії , Хозарії(Цезарії,Газарії) , земель союзу праслов'янських, пратюркських і праугорських племен. Одним з перших її правителів був Сартак, християнин-несторіанець, син хана Батия і внук Чингізхана, родоначальник (через свою дочку) багатьох князівських та царських родів Московії та Новгорода Вєлікого, нащадків Рюрика.

У складі Золотої Орди поряд жили люди, які сповідували різні віровчення — християни, мусульмани, іудеї, буддисти, язичники і т. д. З часом, влада у Золотій Орді перейшла до рук нащадків Чингізхана, які сповідували іслам, що зробило іслам провідним віровченням у цьому царстві. Але на відміну від середньоазійських володінь Чингізідів, християнство мало широкі права, місцеві хани надавали пільги монастирям і т. д.

Все змінилося в XV ст., з появою мусульманської держави Тамерлана, який багато зробив для розпаду Золотої Орди. На престолі почали часто змінюватись хани, які перетворилися на маріонеток в чужих руках, Золота Орда втратила свій вплив. Так після поразки на Куликовому полі велика частина війська разом з темником Мамаєм відійшла до українських степів (сучасні Полтавська, Черкаська, Сумська і Чернігівська області), на землі Великого Князівства Литовського. Нащадки Мамая стали українськими князями і шляхтою — Глинськими, Вишневецькими, Ружинськими, Дашкевичами, людьми, які багато доклали до утворення і розвитку Війська Запорожського Низового.

Подібним чином, інша частина військовиків Золотої Орди, після походу Тамерлана розсіялася на землях навколо Дону і Волги. В умовах безладу і безаконння, яке панувало в цьому регіоні в ті часи ці люди почали організовувати власні загони самооборони, які в майбутньому перетворилися на Всевелике Військо Донське.

Таким чином, період Золотої Орди є важливою епохою у житті людей західної частини Великого Степу, логічним продовженням попередньої епохи Великої Болгарії і передумовою для наступної епохи — епохи Козаччини.

Слід звернути увагу, що в часи Російської імперії і Радянського Союзу в руслі офіційного відображення минулого було прийнято зображувати життєдіяльність Золотої Орди з точки зору її ,як противника Московського царства, яка очевидно не є об'єктивною.

Ставлення тогочасної Європи до Золотої Орди

З точки зору європейських держав того часу, об'єднаних навколо такого утворення як Священна Римська Імперія, прообраз Європейського Союзу тих часів, Імперія Великого Степу (Монгольська імперія) і її європейська складова — Золота Орда, були серйозними суперниками на просторах тогочасного глобального суспільства, планети, або як це тоді називали на західноєвропейських картах — круга земель (orbis terrarium). Ставлення офіційної Європи можна прослідкувати по історичних пам'ятках, які збереглися до нашого часу. Так у гербах Великого Князівства Фінського і Карелії XVI ст. чітко прослідковується мотив боротьби і перемоги над Степовою Імперією (європейські меч проти азійського, тип обладунка і т. д.), над Золотою Ордою, над Московією і Татарією.

• 

  Гробниця шведського короля Густава Вази в Уппсальському соборі, Швеція, герб Великого Князівства Фінського. Лев тримає у руках прямий європейський, лицарський меч і топче ногами кривий степовий, азійський.

• 

  Гробниця шведського короля Густава Вази в Уппсальському соборі, Швеція, герб Карелії, рука у староримському обладунку з прямим європейським мечем проти руки у кольчузі з кривим, степовим, азійським мечем

• 

  Битва між військами Монгольської імперії і Західної і Центральної Європи при Легніці, в якій європейці зазнали поразки. До складу монгольського війська входили руські підрозділи. Картина Матвія Старшого від 1630 року під назвою "Велика битва християн, побитих татарами". Одяг і зовнішній вигляд степовиків дуже близький до тогочасного козацького.

• 

  Битва при Легніці, 1241. З середньовічного польського рукопису Ядвіги

Життя простих людей в ті часи

Життя різних людей складувалось по різному. З одного боку, хани Золотої Орди звільнили від податків практично всі релігійні установи, зокрема християнські монастирі, що спричинилося до їх розвитку. Вільні люди, торгівці і вояки теж мали змогу служити і торгувати в усіх землях Степової Імперії. Слід звернути увагу, що саме ці часи можна розглядати як часи зародження українського козацтва і чумацтва, двох важливих суспільних явищ, які впливали на життя українського суспільства аж до XX ст. Так, джерела того часу дозволяють зрозуміти життя цих людей, в «Сказанні про молодця і дівицю» читаємо типову біографію вільного вояка, козака, боярина чи князівського дружинника: «Ходив есми по багатьом містам, служив есми царя в Орді, королю в Литві». В «Хоженіі за три моря» Афонасія, сина Микитина читаємо про його подорож по багатьом землям Степової імперії в торгових цілях. Також звертає на себе увагу віровчення, якого він дотримується, незвичне для наших часів поєднання християнства і ісламу, яке проявляється протягом всієї оповіді: «Милостию божиею преидох же три моря. Дигерь худо доно, олло перводигерь дано. Аминь! Смилна рахмам рагим. Олло акьбирь, акши худо, илелло акшь ходо. Иса рух оало, ааликъ солом. Олло акьберь. Аилягаиля илелло. Олло перводигерь. Ахамду лилло, шукур худо афатад. Бисмилнаги рахмам ррагим. Хуво могу лези, ляляса ильлягу яалимуль гяпби ва шагадити. Хуя рахману рагиму, хубо могу лязи. Ляиляга иль ляхуя. Альмелику, алакудосу, асалому, альмумину, альмугамину, альазизу, алчебару, альмутаканъбиру, алхалику, альбариюу, альмусавирю, алькафару, алькалъхару, альвазаху, альрязаку, альфатагу, альалиму, алькабизу, альбасуту, альхафизу, алльрравию, алмавизу, алмузилю, альсемилю, албасирю, альакаму, альадюлю, алятуфу.». Разом з тим в ті часи звертає на себе увагу бідність і важке становище простих людей того часу, селян або як їх ще називали «крестьян», тобто православних руських християн, що мирно жили по селах, платили податі і сповідували християнську віру. Як відомо з історії саме тяжке становище і невдоволення цих людей політикою влади призвело до розпаду Золотої Орди і появи нових держав і суспільно-господарських утворень на її землях.

Історії з життя часів Золотої Орди до нашого часу продовжує жити в народі, в усній народній творчості, у піснях, прислів'ях і казках. Навіть у XIX ст. у відомій поемі «Коник-горбатик» великоруського письменника Єршова помітні мотиви середньовічного, староруського світогляду епохи Золотої Орди.

В книзі Михайла Демиденко, «Щоденник хитруна Ке» теж зустрічаємо згадку про часи Степової імперії: "Сколько православных на чужбине захоронено … Слышал ты о князе Григории, что в тринадцатом веке охранял с десятью тысячами ратников ханский город Канбалут? Невдомек тебе … Канбалут, он же Ханбалык, по-китайски Тайду, Бейпин, Бейцзин, сейчас Пекин … Еще раньше был на этом месте город Цзи, его еще называли Чжунду, да сожгли монголы. Затем отстроил его вновь Хубилай, внук Чингизхана, покоритель Срединного государства, сам на престол сел, объявил себя императором. Обосновал Хубилай новую династию Юань … И была та столица Срединного государства, … — квадратная, по двадцать четыре мили каждое ребро, считай по-русски сорок восемь верст. Стена была земляная шириной двадцать шагов, толщиною десять. С каждой стороны по трое верст, на каждом углу дворец-казарма для войск, и посередь города другая, самая главная, с запасом оружия, а на башне колокол. Как вдарят в тот колокол медный, так чтоб ни одна жива душа по улицам не шмыгала, а если врач к роженице вышел, так фонарь красный должен держать в вытянутой руке, чтоб стражники его личину видели, — улицы-то прямые, с конца в конец все видно, хоть в лапту играй от ворот до ворот… Про князя интересуешься? Какая у него судьба сложилась? Татары разбили китайскими стенобитными машинами стены стольного града Киева… Китайцы при машинах были, помогали татарам … А через поколение внук Чингизхана Хубулай держал русскими воинами числом десять тысяч в узде Ханбалык. У каждого входа-выхода, у ворот, дежурило по тысяче всадников .. Так получается: что посеешь, то пожнешь. ""

Віра в Орді

В історії Великої Золотої Орди можна умовно виділити два періоди. Так перший період характеризується віротерпимістю, дотримуватися якої заповідав ще сам Чингізхан. Другий період (період розпаду) — коли верхівка Орди, з часів хана Узбека, перш за все родина Чингізідів, починає массово приймати іслам і змушувати до цього своїх підлеглих інших віросповідань, перш за все християнства, так само як мусульман, незгодних з офіційним державним баченням ісламу. Це спричинило массове дезертирство з Орди воєначальників різних рівнів зі своїми загонами, перш за все руського походження. За деякими даними саме ці люди і їх військовий досвід стали основою для формування численних козацьких військ, зокрема Війська Запорізького Низового і Всевеликого Війська Донського. Інша частина цих людей стали основою служилої знаті у Великому Князівстві Литовському (Литві) і Великому Князівстві Московському (Москві), зокрема такої відомої етно-релігійної спільноти як білоруські татари.

Про відносини між різними віровченнями у Орді свідчать документи, які збереглися до нашого часу, зокрема грамота хана Узбека митрополиту Петру: «А се Ярлык Язбяка Царя, Петру Митрополиту, всея Русии чюдотворцу. Вышняго и безсмертнаго Бога силою и волею и величеством и милостию его многою. Язбяково слово. Всем нашим Князем вели ким и средним и нижним, и сильным Воеводам и Вельможам, и Кня зем нашим удельным, и Дорогам славным, и Польским Князем высо ким и нижним, и Книжником, Уставодержальником, и учительным людским Повестником, и Сбирателем и Баскаком, и Послом нашим и Гонцом, и Данщиком, и Писцом, и мимоездящим Послом, и Лов цом нашим, и Сокольником, и Пардусником, и всем людям, высоким и нижним, малым и великим, нашего царства, по всем нашим стра нам, по всем нашим улусам, где наша, Бога безсмертнаго силою, власть держит и слово наше владеет. Да никто же обидит на Руси соборную церковь Митрополита Петра, и его людей и церковных его; да никто же взимает ни стяжаний, ни имений, ни людей. А знает Петр Мит рополит в правду, и право судит, и управляет люди своя в правду, в чем ни будь: и в разбои, и в поличном, и в татьбе, и во всяких делах ведает сам Петр Митрополит един, или кому прикажет. Да вси покорюятся и повинуются Митрополиту, вся его церковныя причты, по первым изначала законом их, и по первым грамотам нашим, первых Царей великих грамот и Дефтерем.»

Хани Орди

• Бату, 1241—1255
• Сартак, 1255—1256)
• Улагчі, 1256 — 1257
• Берке, 1257 — 1266)
• Менгу-Тимур, 1266 — 1282
• Туда-Менгу, 1282—1287
• Тула-Буга, 1287—1291
• Токта, 1291—1312
• Узбек-хан, 1312—1341
• Тінібек, 1341—1342
• Джанібек, 1342—1357
• Бердібек, 1357—1359
• Кульпа, серпень 1359— січень 1360
• Науруз-хан, січень-червень 1360
• Хизр-хан, червень 1360 — серпень1361
• Тимур-Ходжа-хан, серпень-вересень 1361
• Ордумелік, вересень-жовтень 1361
• Кільдібек, жовтень 1361-вересень 1362
• Мюрад-хан, вересень 1362-осінь 1364
• Пулат-хан, осінь 1364-вересень 1365
• Азіз-шейх, вересень 1365—1367
• Абдулах-хан, 1367—1368,1369—1370
• Хасан-хан, 1368—1369
• Булак-хан, 1370—1372, 1375—червень 1375, липень 1375—грудень 1375
• Урус-хан, 1372—1374, червень-липень 1375
• Черкес-хан, 1374—1375
• Каганбек-хан 1375—1377
• Арабшах Муззаффар, 1377—1380
• Тохтамиш, 1380—1395
• Тимур-Кутлуг, 1395—1399
• Шадибек, 1399—1408
• Пулат-Салтан-хан, 1407—1411
• Тимур-хан, 1411—1412
• Джалал ад-Дін-хан, 1412—1413
• Керим-Берді, 1413—1414
• Кепек, 1414
• Чокре, 1414—1416
• Джаббар-Берді, 1416—1417
• Дервіш-хан, 1417—1419
• Кадир-Берді, 1419
• Хаджі-Мухаммад, 1419
• Улу Мухаммед, 1419—1423, 1426—1427, 1428, 1428—1432
• Барак-хан, 1423—1426, 1427—1428
• Кічі-Мухаммед, 1428, 1432—1459

Джерела

1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
2. Грамота хана Узбека митрополиту Петру
3. Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — К.: Генеза, 1993.
4. Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія: dtv-Atlas»:Пер. з нім. — К.:Знання-Прес, 2001.
5. Коник-горбатик
6. Михаил Демиденко. Дневник пройдохи Ке
7. Рад. енциклопедія історії України. — К., 1970. — т.2.
8. Сказаніє о молодце і дєвіце
9. Хоженіє Афонасія, сина Микитина за три моря
10. Ярлик хана Узбека, 1313 рік

Див. також

• Ордос
• Імперія Великих Моголів