Батилиман
 | |
| Вид на Батилиман | |
| 44°25′15″ пн. ш. 33°40′58″ сх. д. / 44.4210889° пн. ш. 33.6830444° сх. д.Координати: 44°25′15″ пн. ш. 33°40′58″ сх. д. / 44.4210889° пн. ш. 33.6830444° сх. д. | |
| Частина від | Ласпі |
|---|---|
| Море | Чорне море |
| Прибережні країни |
 Україна |
| Регіон | Севастопольська міськрада |
| Міста та поселення | Севастополь |
| ідентифікатори і посилання | |
  Батилиман Батилиман (Україна) | |
 | |
 Батилиман у Вікісховищі | |
Батилиман (грец. «глибока затока») — затока, а також урочище та узбережжя на Південному березі Криму, розташоване в районі мису Айя. Затока Батилиман фактично є західною частиною бухти Ласпі. На північ від Батилиману знаходяться скелі Куш-Кая та Кокія-Кала, які закривають урочище від холодних північних вітрів. Батилиман часто вважають крайньою західною точною Південного узбережжя Криму[1]. У наш час у цій місцевості розташовано декілька дитячих таборів та баз відпочинку. Територія належить до Севастопольської міськради.
Історія[ред. | ред. код]
У 1792 році байдарськими і батилиманськими землями заволодів адмірал, граф М. С. Мордвинов, що став обкладати поселенців орендною даниною. Поселенці не витримали, і викупили родючу землю. Протягом XIX століття Ласпі-Батилиман переходив з рук в руки (росіяни, французи), тут збудували житло, винні погреби, висадили виноград.
У 1910 році землі у татар в складчину за 37 тис. руб. придбала група столичної інтелігенції на чолі з ініціатором покупки, воронезьким купцем А. В. Кравцовим.
У 1910 році у цій місцевості діячами російської науки й культури на чолі з рядом відомих людей, у числі яких був й академік В. І. Вернадский, В. Г. Короленко, К. С. Станіславський, художник І. Я. Білібін, лідер конституційно-демократичної партії П. Н. Мілюков було започатковано проект курортного кооперативу під назвою «Професорський куточок». До початку Першої світової війни 1914 року було побудовано 14 будинків і дорога від Ласпінського перевалу[2].
Незважаючи на те, що Батилиман замислювався як елітне дачне селище, нині тут майже немає постійних жителів. Вся курортна інфраструктура Батилимана представлена 8 пансіонатами.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат близький до субтропічного, це забезпечується тим, що урочище захищене від північних холодних вітрів скелями. Влітку температура може підніматися до 27 градусів, взимку не опускається нижче 4—5 градусів. Температура води в сезон — 25—27 градусів, взимку температура морської води падає до 5—6 градусів. Унікальні кліматичні умови курорту сприятливі для лікування широкого спектра захворювань дихальної та серцево-судинної систем організму.
Рослинність[ред. | ред. код]
Територія урочища Батилиман входить до Державного ландшафтного заказника «Мис Айя». В урочищі росте декілька видів унікальних рослин, занесених до Червоної книги України: дерева сосна Станкевича, ялівець високий, суничне дерево (єдине аборигенне вічнозелене дерево Криму), дуб пухнастий та чагарники іглиця понтійська, жасмин чагарниковий, плющ кримський, держи-дерево.
У 2009 році фахівцями Київського еколого-культурного центру спільно з Держслужбою заповідних справ України працівниками Нікітського ботанічного саду, Кримського заповідника, Таврійського університету проводилася інвентаризація найстаріших дерев Криму. Ця робота виконувалася в рамках Всеукраїнського перепису найстаріших дерев України. В урочищі Батилиман було знайдено шістнадцять 1000-літніх дерев виду ялівець високий. Одне дерево має вік 1400 років, два — по 1300 років, одне — 1200 років, одне — 1100 років, інші дерева по 1000 років. Обіймище стовбурів від 2,50 м до 3,45 м, висота 8—12 м. Таким чином, було виявлено, що в урочище Батилиман на площі близько 4 га росте відразу 16 дерев, що мають вік 1000—1400 років[3].
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батилиман |
- ↑ Топономічний словник Криму. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ Андрей Малыгин «Русская Ривьера». Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
- ↑ Аналітична записка Київського еколого-культурного центру. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 12 грудня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Топонимический словарь Крыма (рос.)
- Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
- Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.