Севастополь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Севастополь
COA of Sevastopol.svg Flag of Sevastopol.svg
Герб Севастополя Прапор Севастополя
Загальний вигляд Севастопольської бухти
Загальний вигляд Севастопольської бухти
Севастополь на карті України
Севастополь на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Севастополь
Район/міськрада Севастопольська міська рада
Код КОАТУУ 8500000000
Засноване 14 червня 1783
Статус міста з 1783 року
Населення 343 156 (01.08.2013), 386 168 (на 1.03.2014) — міськрада
Площа 1079 км²
Густота населення 318 осіб/км²
Поштові індекси 99000-99699
Телефонний код +380-692
Координати 44°36′59″ пн. ш. 33°31′31″ сх. д. / 44.61639° пн. ш. 33.52528° сх. д. / 44.61639; 33.52528Координати: 44°36′59″ пн. ш. 33°31′31″ сх. д. / 44.61639° пн. ш. 33.52528° сх. д. / 44.61639; 33.52528
Висота над рівнем моря 79 м
Водойма Бельбек, Чорна та Кача, Чорне море
Номери автомобілів CH
Відстань
Найближча залізнична станція Севастополь
До Києва
 - фізична 687 км
 - залізницею 942 км
 - автошляхами 855 км
Міська влада
Адреса 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, 54-05-38
Веб-сторінка Севастопольська міська рада
Міський голова Рубанов Федір Федорович (в.о.)

Севасто́поль (крим. Aqyar, рос. Севастополь, у 17831784 та 17971826 роках — Ахтіар, старогрецьке Херсонес, староруське Корсунь) — портове місто в Україні. Місто розташоване на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря, найголовніша та найбільша з яких — Севастопольська, де розташовані головна база для військово-морських флотів та крупні порти. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. На території регіону беруть початок усі три пасма Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне). Один із 27 адміністративних регіонів України. З березня 2014 року місто фактично знаходиться під російською окупацією.

Географія

Розташування та ландшафт

Загальна площа території міста становить 1079 км², при цьому акваторії внутрішніх морських бухт займають 216 км².

Місто Севастополь розташоване в південно-західній частині Криму на Гераклейському півострові. Територія Севастопольської міськради межує з адміністративними одиницями Автономної республіки Крим — на північному сході з Бахчисарайським районом, а на південному сході — з територією Ялтинської міської ради; загальна довжина сухопутних кордонів становить 106 км. На заході і півдні територія, підпорядкована Севастопольській міськраді, обмежена береговою лінією Чорного моря, загальна протяжність якої становить 152 км. Крайніми точками є:

На території Севастопольського регіону беруть початок усі три основні пасма Кримських гір:

Основні типи ландшафтів:

  • Сасик-Альмінський ковильно-степовий, рівнинно-балковий ландшафт (північна частина міста);
  • Гераклейський зовнішньокуестовий, ксерофітно-фріганний (займає найбільшу площу);
  • Балаклавський низькогірний, окраїно-грядовий, лісочагарниковий (район Балаклави);
  • Байдарський підгірний, гірськоулоговинний, лісостеповій (найменший за площею, на крайньому південному сході Балаклавського району).

По території Севастополя протікають річки Бельбек, Чорна та Кача, що займають в Криму відповідно перше, друге і четверте місце за повноводності.

Узбережжя в районі Севастополя є унікальним для Криму завдяки великій кількості (понад 30) зручних, добре захищених незамерзаючих бухт. Звивисті береги найдовшої Севастопольської бухти більш ніж на вісім кілометрів йдуть углиб півострова. Скелясті миси є природними цитаделями. Севастопольська бухта вважається однією з декількох найзручніших бухт у світі.

Заповідні території Севастополя:

  • Бухта Козача — загальнозоологічний, гідрологічний заказник всеукраїнського значення.
  • Мис Айя — ландшафтний заказник загальнодержавного значення.
  • Мис Фіолент — ландшафтний заказник загальнодержавного значення.
  • Прибережний аквальний комплекс мису Фіолент.
  • Прибережний аквальний комплекс біля Херсонеського заповідника — гідрологічний пам'ятник місцевого значення.
  • Сарич-Ласпінський прибережно-аквальний комплекс — гідрологічний пам'ятник природи.
  • Скелі Ласпі — заповідне урочище.
  • Ушакова балка — ботанічний пам'ятник природи місцевого значення.
Sevastopol004.jpg Balaclava bay.jpg Балаклавские горы.jpg
Вид на Севастополь із Балаклавських висот

Клімат

Клімат відносно м'який, морський, помірно континентальний у передгір'ях, помірно континентальний із «відтінками» субтропічного середземноморського типу на південно-східному узбережжі. Середньомісячна температура повітря протягом року завжди вища 0 °C. Найхолоднішим буває лютий +2,6 °C, найтеплішим — липень +22 °C — +24 °C.

Клімат Севастополю
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 5 6 8 13 18 23 25 25 21 16 12 8 15
Середня температура, °C 3,1 3,6 5,7 10,5 15,2 19,7 22,0 21,8 18,0 12,8 9,0 5,5 12,2
Середній мінімум, °C 2 2 3 8 12 17 19 19 15 10 6 3 10
Норма опадів, мм 39 34 30 26 26 38 33 31 40 28 47 54 426
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Sevastopol/

Історія

Передісторія

На березі Стрілецької бухти у 7—3 тисячоліттях до н. е. існувало неолітичне портове місто, яке відноситься до кемі-обинської культури[1]

Руїни Херсонеса

В античну добу територію, на якій розташована частина сучасного Севастополя, займала грецька колонія Херсонес, заснована вихідцями з Гераклеї Понтійської в V столітті до н. е. Пізніше вона входила до складу Римської та Візантійської імперій.

Під час своєї подорожі Херсонес відвідував святий апостол Андрій Первозванний. У Херсонесі прийняв мученицьку смерть апостольський святий Климент, папа Римський. Тут помер від голоду на засланні святий Мартин Сповідник, також папа Римський VII століття. 861 року в Херсонесі на шляху до Хазарії святий рівноапостольний Кирило (тоді ще Костянтин в миру), знайшов мощі святого Климента. Тут він також знайшов абетку (кирилиця)[2].

988 року містом Херсоном (як стало іменуватися місто у візантійський час)[3] оволодів київський князь Володимир Святославич. За легендою, тут він разом із своєю дружиною прийняв християнство (щоправда, не існує ніяких історичних свідчень про місце хрещення Володимира). Херсон був знищений військами Золотої Орди, і його територія спочатку контролювалася князівством Феодоро, а в 1475—1781 роки Османською імперією.

Заснування і зростання міста

Відразу ж після приєднання Криму до Росії (маніфест Катерини II «Про прийняття півострова Кримського, острова Таман і всієї Кубанської сторони під Російську державу» виданий 8 квітня 1783 року) на півострів розпорядженням імператриці направлено фрегат «Обережний» під командуванням капітана II рангу Івана Берсенєва для вибору гавані біля південно-західного узбережжя, на якому передбачалося побудувати стратегічно необхідний військовий порт. Оглянувши в квітні 1783 року бухту біля селища Ахтіар, розташовану неподалік від руїн стародавнього міста Херсонеса Таврійського, Берсенєв рекомендував її в якості бази для кораблів майбутнього Чорноморського флоту[4].

Датою заснування Севастополя вважається 3 (14 червня) 1783 року. У цей день під керівництвом прапор-капітана, лейтенанта Дмитра Сенявіна закладені перші чотири кам'яні споруди Севастополя: будинок командувача Севастопольської ескадри Томаса Мекензі (Фоми Фомича), каплиця, кузня в Адміралтействі і пристань, названа згодом Графською[5]. Засновником міста виявився контр-адмірал шотландського походження Фома Фомич Мекензі. Однак ще п'ятьма роками раніше рішенням Олександра Суворова на берегах Севастопольської бухти побудовані перші земляні укріплення і розміщені російські війська[6].

Спочатку поселення називалося Ахтіар, на ім'я колишнього на території міста кримськотатарського села Ак-Яр, поки 10 (21) лютого 1784 року Катерина II своїм указом наказала Г. О. Потьомкіну влаштувати на його місці велику фортецю і назвати Севастополем. Місто будувалося на кошти, отримані Потьомкіним з новоросійських земель. Адміністративно Севастополь увійшов до складу Таврійської області, утвореної в складі Катеринославського намісництва.

Назва міста складається з двох грецьких слів Σεβαστος (Севастос) — «вельмишановний, священний» та πολις (поліс) — «місто»[7]. Себастос — еквівалент латинського титулу «Август», тому Севастополь означає і «найясніше місто», «імператорське місто»[8]. У літературі наводилися й інші переклади, наприклад, у Великій радянській енциклопедії назву переклали як «величне місто», «місто слави»[9].

1797 року імператор Павло перейменував його в Ахтіар. 1826 року сенатським указом місту повернули колишнє, грецьке ім'я — Севастополь. Реалізацію первісної схеми будівництва міста взяв на себе Федір Ушаков, призначений у 1788 році командувачем порту і Севастопольської ескадри. Він побудував багато будинків, казарми, госпіталь, дороги, ринки, колодязі[10].

1802 року Севастополь увійшов до складу новоствореної Таврійської губернії[11], а двома роками пізніше оголошений головним військовим портом Чорного моря Російської імперії. Того самого 1804 року закритий комерційний порт, щоправда, його пізніше відкрили 1808 року, але 1809 року знову закрили до 1820, коли у місті відкрився порт для внутрішньої російської торгівлі[12]. Міжнародного торгового порту в Севастополі не було до 1867 року[13]. Місто було військовим, працюючим на флот. 1822 року з 25-тисячного населення Севастополя менше 500 осіб були цивільними[14].Проте не тільки з військовою справою пов'язаний початковий період історії міста, так, у 1827 році розпочалися археологічні розкопки Херсонеса Таврійського, найдавнішого поселення в межах міста Севастополя.

1830 року в Севастополі сталося велике повстання, спровоковане карантинними заходами під час російсько-турецької війни 1828—1829 років, один із перших в серії холерних бунтів 1830—1831 років. Повстання почалося 3 (15) червня і швидко втягнуло матросів, солдатів, міські низи. 4 червня повсталими убитий губернатор міста Микола Столипін[15], кілька чиновників, і до 7 червня місто перебувало в руках повстанців. Після придушення повстання 1580 учасників віддані військовому суду, 7 із них — розстріляні[16].

Початок бурхливого зростання Севастополя нерозривно пов'язаний з ім'ям Михайла Лазарєва. Призначений начальником штабу Чорноморського флоту 1832 року, а пізніше — головнокомандувачем флотом, портами і військовим губернатором міста, він будує адміралтейство з підприємствами судноремонту і суднобудування на берегах Корабельної і Південної бухт[17]. Створивши таким чином виробничу базу флоту, М. П. Лазарєв приступає до реконструкції і забудови міста, для чого 25 жовтня 1840 року розроблений і прийнятий перший генеральний план Севастополя[18]. Зокрема знесена одноповерхова забудова Центрального пагорба, що носив назву «Хребет беззаконня», звільнивши місце для будинків у стилі класицизму[18]. Одночасно швидше, ніж в інших містах Криму, зростало населення Севастополя. Станом на 1850 рік воно становило 45 046 осіб, з них 32 692 — нижні військові чини[14]. Подальший розвиток міста передбачено генеральним планом 1851 року, але його виконанню завадила Кримська війна[17].

Кримська війна, подальший розвиток Севастополя

Вільям Сімпсон. Севастополь, Михайлівський собор та Микільський собор, літографія 1856 р.
Докладніше: Кримська війна

Севастополь відіграв ключову роль у Кримській війні 1853—1856 рр. 2 (14) вересня 1854 року 62-тисячна армія поєднана Англії, Франції та Туреччини висадилася під Євпаторією і попрямувала до Севастополя, на захист якого стали 25 тисяч моряків і 7-тисячний гарнізон міста[19]. Переважною була також перевага флоту нападників, через що пізніше було прийнято рішення про затоплення російських кораблів для перегородження входу в Севастопольську бухту[20].

Віктор Гюго порівняв облогу Севастополя з облогою Трої. Историк Камілл Руссе, так розтлумачує метафору Гюго: «Все це також відбувалося на куточку землі, на кордоні між Азією та Європою, де великі імперії зустрілися… Десять років перед Троєю, десять місяців перед Севастополем»[2].

13 (25) вересня місто було оголошено у стані облоги, почалася героїчна оборона Севастополя, що тривала 349 днів, до 27 серпня (8 вересня) 1855 року. Завдяки безприкладній мужності захисників, незважаючи на шість масованих бомбардувань і два штурми, союзники так і не змогли взяти військово-морську фортецю Севастополь. Хоча в результаті російські війська відійшли на Північну сторону, вони залишили противнику одні руїни.

За Паризьким мирним договором (1856) Росії і Туреччині заборонялося мати військовий флот на Чорному морі[21]. Зруйноване місто на час втратило своє стратегічне значення, але стало великим центром туризму[22]. Після скасування військового порту в Севастополь було дозволено заходження іноземних торгових суден[13]. У 1875 році побудована залізниця ХарківЛозова—Севастополь[23].

Необхідність відродження російського Чорноморського флоту знову виникла в ході Російсько-турецької війни 1877—1878 рр., коли Туреччина ввела в Чорне море броненосний флот, а Росія змогла протиставити тільки озброєні торгові судна і легкі кораблі[24].

У 1890 році Севастополь зараховано до розряду фортець, торговий порт перенесено до Феодосії.

Севастополь на початку XX століття

У 1901 році в місті з'явилися перші соціал-демократичні гуртки, у 1902 році вони об'єдналися в «севастопольську робітничу організацію», на її основі в 1903 році створений севастопольський комітет РСДРП.

14 травня 1905 року відкрита всесвітньо відома панорама «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.», побудована за проектом інженера О. І. Енберга та архітектора В. А. Фельдмана, художник Франц Рубо[25].

У роки першої російської революції відбулося повстання на панцернику «Потьомкін», його приклад викликав виступи матросів на інших кораблях Чорноморського флоту. У листопаді 1905 року в збройному повстанні взяли участь екіпажі 14 бойових кораблів, робітники порту і морського заводу, солдати гарнізону. 14 листопада 1905 року червоний прапор був піднятий на крейсері «Очаків», очолив перше з'єднання кораблів революційного флоту лейтенант Петро Шмідт. Війська придушили заколот, а його керівники П. П. Шмідт та інші були розстріляні[26].

Громадянська війна

У 1917 році після Жовтневої революції влада в місті перейшла до Ради військових і робітничих депутатів. Після недовгого періоду влади есерів та меншовиків у Раді проведено нові вибори, де більшість отримали більшовики. 29 квітня 1919 під час боїв з силами Антанти та Білою гвардією до міста вступили війська Червоної армії, того ж дня французька ескадра залишила Севастопольську бухту і вийшла в море.[27]Остаточно радянську владу встановлено після заняття міста більшовиками і відступу військ Врангеля 15 листопада 1920 року.

Історик Сергій Мельгунов у книзі Червоний терор у Росії пише, що Севастополь, поряд із Балаклавою, став одним із тих кримських міст, де страти, що проводилися більшовиками, набули найбільших розмірів — загальне число розстріляних становить близько 29 тисяч осіб[28]. Як пише Мельгунов, населенню Севастополя радянська влада відмовила у праві скаржитися на виконавців репресій, «оскільки так воно сприяло білогвардійцям». Крім колишніх солдатів і офіцерів Російської імператорської армії, розстрілювали жителів міста, працівників Червоного Хреста, діячів земств, журналістів, тощо[28].

Друга Світова війна

22 червня 1941 року місто зазнало першого бомбардування німецької авіації, метою якої було мінувати з повітря бухти, блокувати флот. План був зірваний зенітною і корабельною артилерією Чорноморського флоту. Після вторгнення німецької армії до Криму почалася оборона міста, що тривала 250 днів (30 жовтня 19414 липня 1942). 7 листопада 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування створила Севастопольський оборонний район. Радянські війська Приморської армії (генерал-майор Іван Петров) і сили Чорноморського флоту (віце-адмірал Пилип Октябрський) відбили у листопаді і грудні 1941 року два великих наступи 11-й армії Манштейна, скувавши великі сили противника. Перебудовою всього життя міста на військовий лад, роботою для фронту севастопольських підприємств керував Міський комітет оборони (МКО), голова — перший секретар Севастопольського міськкому ВКП(б) Б. О. Борисов[29]. У червні-липні 1942 року гарнізон Севастополя, а також війська, евакуйовані з Одеси чотири тижні оборонялися проти переважаючих сил противника. Місто було здано, лише коли можливості оборони були вичерпані[30]. Це сталося 9 липня 1942 року. У 1942—1944 севастопольським підпіллям керував учасник героїчної оборони міста В. Д. Ревякін[31]. 7 травня 1944 року війська 4-го Українського фронту (ген. армії Федір Толбухін) після штурму німецьких оборонних зміцнень на Сапун-горі, 9 травня звільнили місто, а 12 травня від німецьких військ був очищений мис Херсонес.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Битва за Севастополь. Січень 1942
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Битва за Севастополь. Березень 1942

Севастополь у повоєнні роки

У післявоєнні роки місто було вдруге повністю відновлено. У 1950-ті роки забудовані кільце вулиць і площ навколо головного міського пагорба, в 1960-ті і 1970-ті роки — цілий ряд нових житлових районів, у районі колишнього Куликова поля збудований проспект Генерала Острякова, забудовані квартали на берегах Стрілецької і Камишової бухт, на Північній стороні. У 1954 році відтворено будинок панорами «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.», в 1957 році — побудовано нову будівлю міського російського драматичного театру. В 1959 році відкрилася діорама «Штурм Сапун-гори травня 1944 року». На площі Нахімова в 1964—1967 роки споруджено Меморіал героїчної оборони Севастополя 1941—1942 років. У радянські роки місто було одним із найчистіших та найбільш упорядкованих у СРСР. У місті засновується ряд академічних та галузевих НДІ: Інститут біології південних морів (на базі Морської біологічної станції) і Морський гідрофізичний інститут АН УРСР, Севастопольське відділення державного інституту океанології та океанографії, Чорноморський філіал НДІ технології суднобудування і низка інших. З'являються в Севастополі і вузи: Севастопольський приладобудівний інститут, який швидко ввійшов до ряду найбільших політехнічних вузів країни, і два вищих військово-морських училища: Чорноморське імені П. С. Нахімова (ЧВВМУ) в Стрілецькій балці та Севастопольське інженерне в бухті Голландія (СВВМІУ). У 1954 році, до сторіччя першої героїчної оборони, місто було нагороджено орденом Червоного Прапора, 8 травня 1965 року Севастополю присвоїли звання Міста-героя, а в 1983 році його нагородили орденом Жовтневої Революції[11][32].

В українській державі

У наш час Севастополь (як і столиця України — Київ) є місто центрального підпорядкування. Він не входить до складу Автономної Республіки Крим. Після прийняття закону про столицю Севастополь залишився єдиним містом в Україні, мер якого (голова Севастопольської міської державної адміністрації) не обирається, а призначається президентом України. Однак міська рада Севастополя має право накласти вето на будь-яке рішення мера, голови держадміністрації Севастополя.

Під російською окупацією

Скориставшись політичною кризою, спровокованою діями президента Януковича, Російська федерація ввела сили спецпризначення, військову техніку та бойовиків і захопила Крим, блокуючи українських військових і займаючи адміністративні та господарські об'єкти.

Населення

За даними Держкомстату України наявне населення Севастополя на 1/1/2014 становило 385,9 тис. чол., з них 362,0 тис. - міське і 23,9 тис. - сільське. За даними перепису населення України 2001 року, постійне населення всієї території, підпорядкованої Севастопольській міській раді становила 377 200 осіб, з них міське населення — 358,1 тисяч осіб, сільське населення — 21,4 тисячі особи[33].

Стійка тенденція до збільшення народжуваності, що зберігається в останні роки (+66 % за 10 років), позитивно позначилася на природному прирості населення. З 2004 року по 2010 рік відзначається поступове зростання чисельності населення Севастополя (на 1,7 тис.) — до 380 404 осіб (станом на 2010 рік).[34]

Національний склад населення, згідно з Всесоюзного перепису населення СРСР 1989 року, був: росіяни — 74,4 %, українці — 20,6 %, на решту 5 % припадало більше ніж 26 національностей і народностей — білоруси, кримські татари, євреї, вірмени, греки, німці, болгари, молдавани, поляки та ін.

Згідно з даними всеукраїнського перепису 2001 року росіяни становили 71,6 % населення, українці — 22,4 %, білоруси — 1,6 %, татари — 0,7 %, кримські татари — 0,5 %, вірмени — 0,3 %, євреї — 0,3 %, молдавани — 0,2 %, азербайджанці — 0,2 %[35].

Національний склад населення міста Севастополь станом на 2001 рік[36]

Національність Кількість осіб Відсоток до загальної кількості
1 Росіяни 269 953 71,58 %
2 Українці 84 420 22,38 %
3 Білоруси 5 872 1,56 %
4 Татари 2 512 0,67 %
5 Кримські татари 1 858 0,49 %
6 Вірмени 1 319 0,35 %
7 Євреї 1 016 0,27 %
8 Молдавани 801 0,21 %
9 Азербайджанці 629 0,17 %
10 Поляки 580 0,15 %
11 Інші 8 193 2,17 %
Разом 377 153 100 %


Мовний склад населення Севастополя: більшість населення Севастополя — 90,6 % вважають російську мову рідною, українську мову рідною вважає 6,8 %[37]. Російська мова має статус регіональної в місті[38].

Етномовний склад населення (рідні мови за переписом 2001 р.)[39]

російська українська кримськотатарська білоруська вірменська
м. СЕВАСТОПОЛЬ 91,41 6,48 0,05 0,17 0,10
НАХІМОВСЬКИЙ район 91,70 6,80 0,03 0,17 0,10
ГАГАРІНСЬКИЙ район 91,56 6,27 0,08 0,16 0,07
ЛЕНІНСЬКИЙ район 91,52 5,95 0,01 0,17 0,15
БАЛАКЛАВСЬКИЙ район 89,29 8,64 0,11 0,14 0,07

Населення Севастополя з 1801 по 2001 (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді), тис. чол.[9][14][40][41][42]

Севастополь є найсприятливішим містом України для проживання. Згідно з Держкомстатом України коефіцієнт приросту населення міста (внутрішня міграція) дорівнює 4,0 на 1000 осіб, тоді як ті ж показники в Києві та Одесі рівні 3,6 і 0,9 відповідно.[43]

Середня тривалість життя (2009): 69,7 років (у чоловіків 63,7 років; у жінок 75,2 роки)

Севастополь є містом з найнижчим рівнем дитячої смертності по Україні з коефіцієнтом 4,9 на 1000 осіб.[43]

Севастополь — другий за рівнем зайнятості після Києва: на тлі збільшення загального числа зайнятого населення з 61,7 % до 62,9 % відзначається позитивна тенденція руху робочої сили: коефіцієнт заміщення звільнених працівників зріс до 104,5 %[44].

Севастополь входить до трійки найбільш відвідуваних регіонів України. У святкові дні населення міста за рахунок приїжджих збільшується до 1 млн осіб[45].

Частина населення, яка має повну вищу освіту, в Севастополі дорівнює 32,5 %, що виводить його на третє місце в Україні після Києва (37,3 %) і Харкова (45,82 %).[46][47]

За даними вибіркового обстеження кількість домогосподарств Севастополя склало 133,5 тис. У середньому домогосподарства складаються менше ніж з трьох осіб (2,48). Домогосподарства, в яких є діти у віці від 3 до 6 років, становлять 43,1 % від загальної кількості. У віці 7-13 років — 33,8 %. На домогосподарства з дітьми у віці до 3-х років припадає 18,0 %, 16-17 років — 11,7 %, 14-15 років — 10,1 %. За кількісним складом домогосподарства розподілилися наступним чином: домогосподарства, що складаються з двох осіб — 28,4 % від загальної кількості; з одного і трьох чоловік — 28,1 % і 24,2 % відповідно. Найменше домогосподарств, які складаються з чотирьох і більше осіб (19,3 % від загальної кількості).[48]

Адміністративно-територіальний поділ

Територія, підпорядкована міськраді Севастополя розділена на 4 адміністративні райони. До складу двох із них (Гагарінського і Ленінського) входять тільки міські квартали, а двом іншим (Балаклавському та Нахімовському) підпорядковані також навколишні місто, 28 сіл і понад 30 поселень без статусу населеного пункту (аграрного типу або спецпоселень).

Промисловість

Севастополь — важливий промисловий центр: приладобудівний і ремонтно-механічний заводи, харчова (рибна, виноробна тощо), гірничо-добувна (видобуток флюсових і будівельних вапняків), легка і деревообробна промисловість, виробництво холодильників, будівельних матеріалів.

Порт — один з найкращих природних портів Чорного моря, глибокий, доступний для найбільших кораблів і повністю модернізований; військовий порт є над Південною і Корабельною затоками, торговий — у західній частині Південної затоки.

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 169,4 злочинів, з них 65,6 тяжких та особливо тяжких.[49]

Охорона здоров'я

Загальна кількість закладів охорони здоров'я Севастополя на 1 січня 2010 року становить 36. Мережа комунальних медичних закладів міста збережена і становить 26 поліклінік, лікарень, диспансерів і допоміжних служб. Планова потужність поліклінік (відвідувань за зміну) становить 6 930, кількість ліжок в стаціонарі 2988 (10 лікарень та 3 диспансери). Чисельність ліжок в стаціонарах приведена до відповідного соціального нормативу для міста Севастополя (79,0 ліжок на 10 тис. населення).

Кадрове забезпечення — лікарі — 1583 чол.; — середній медичний персонал — 3137 чол.

На 1 липня 2010 року на диспансерному обліку в центрі СНІДу спостерігається — 1450 чол., з них з діагнозом СНІД — 221 чол.

Освіта

Севастопольський національний технічний університет.

Навчальні заклади: Вищі навчальні заклади I—IV рівнів акредитації — 31 (по 130 спеціальностям навчається більше 30 тис. студентів — 8 % населення міста), в тому числі:

  • ВНЗ I—II рівнів акредитації (більше 3900 студентів) — 5
  • ВНЗ III-IV рівнів акредитації (більше 14 тис. студентів) — 5

Найбільшими є: Севастопольський національний технічний університет, Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості, Севастопольський військово-морський ордена Червоної Зірки інститут ім. П. С. Нахімова, філія Московського Державного Університету ім. М. В. Ломоносова, Севастопольський інститут банківської справи, Севастопольський міський гуманітарний університет.

Структурні підрозділи:

  • державних ВНЗ I—II рівнів акредитації — 1.
  • державних ВНЗ III-IV рівнів акредитації — 13.
  • ВНЗ III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності — 20.
  • ВНЗ III-IV рівнів акредитації Російської Федерації — 6.
  • Професійно-технічні навчальні заклади — 6.
  • Загальноосвітні установи (близько 33 060 учнів) — 74.
  • Дошкільні установи — 84.

Російська війсково-морська база в Севастополі

Після розпаду Радянського Союзу у 1992 році радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України на основі територіальної належності. Проте частина офіцерів флоту, підтримана владою з Москви збунтувалася проти української влади. За результатом зустрічі 3 серпня 1992 року президентів Кравчука і Єльцина флот мав був поділений пополам. Використовуючи час на міждержавні перемовини флот перейшов під повну владу Росії. Також росіяни відмовлялися покинути Севастополь, мріючи його передачі Росії. 9 червня 1995 року Кучма і Єльцин вирішили поділити флот 18,3 % кораблів до ВМС України і 81,7 % судів до ВМС РФ.

За домовленістю України і Росії Чорноморський флот Росії на території України може мати 338 кораблів і судів. Чисельність особового складу не може перевищувати 25 тис. осіб. До складу флоту може входити 22 військових літака. В російському використанні залишилися 16 командних пунктів з 80, 11 об'єктів зв'язку з 39, 5 об'єктів забезпечення ракетно-артилерійською і міноторпедною зброєю.

1997 року було погоджено строк знаходження флоту у Севастополі до 2017 року.

21 квітня 2010 року Президент України Віктор Янукович та президент Російської Федерації Дмитро Мєдвєдєв підписали угоду про подовження перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі на 25 років, до 2042[50]. Угоду ратифікували в Верховній Раді за підтримки правлячої коаліції Партії регіонів, Комуністичної партії України та Блоку Литвина.

У вересні 2011 року Московська міська дума за ініціативи її голови Сергія Собяніна ухвалила рішення про згортання програми допомоги Чорноморському флоту, таким чином фонд «Москва-Севастополь» позбувся 70 мільйонів рублів, виділених у 2011 році[51]. Фонд був створений за ініціативи Юрія Лужкова, який надавав підтримку Чорноморському флоту РФ з 1994 року.

Транспорт

Автостанція «Північна»
Рейсовий катер «Ост» проекту 1438 біля причалу на Північній стороні
Тролейбус ЗіУ-9

В XIX столітті місто швидко росло, а після 1875 року, коли з'явилася залізниця, став зростати ще швидше. В усі часи Севастополь не міг обійтися без морського порту. Нині в Севастополі також діє міжміська автобусна станція і аеропорт «Бельбек».

1898 року севастопольцям став доступний новий вид транспорту — трамвай, який з'явився одним з перших в Російській імперії. 1925 року побудована міжміська лінія Севастополь — Балаклава. Під час війни значна частина лінії знищена. Після закінчення німецької окупації прийнято рішення трамвайний рух не відновлювати, оскільки в умовах сильних перепадів висот і вузьких доріг трамваї виявилися незручними. Залишки шляхів демонтовані.

На зміну йому прийшов новий вид транспорту — тролейбус. На довгий час він став основним видом громадського транспорту в місті. У результаті за часів СРСР тролейбуси часто були переповнені. Державні автобуси курсували рідко і нерегулярно, і не розвантажували тролейбуси. На допомогу їм у 1990-ті роки прийшли маршрутні таксі (в місцевому просторіччі — топік, тому що початково експлуатувались маршрутні таксі корейської марки KIA Asia Topic), а пізніше автобуси середньої місткості. Нині діють 19 маршрутів тролейбусів, більше 320 міських маршрутів автобусів (включаючи Інкерман та Балаклаву).

Севастополь — місто, в якому катерне сполучення між районами є громадським транспортом. Щоб потрапити на Північну сторону через Севастопольську бухту, використовується катер або паром. Зараз існують такі маршрути катерів:

У літній період працюють маршрути:

До 2003 року існував також літній маршрут:

Станом на липень 2009 року діє маршрут Артилерійська бухта — Учкуївка, рейси постійно виконує катер «Персей», обладнаний спеціальним трапом для сходу пасажирів, оскільки причал на станції Учкуївка відсутній. Для перевезення автомобілів використовується паром Артбухта — Північна бухта.

1987 року в Севастополі зареєстровано більше двадцяти восьми тисяч транспортних засобів. На 1 липня 2008 року зареєстровано 102 880 одиниць. За рахунок приїжджих транспортний потік зростає в чотири-п'ять разів. Щорічно реєструється 5000-6000 нових автомобілів[52].

Пам'ятки історії та культури

Пам'ятник затопленим кораблям
Споруда панорами «Оборона Севастополя 1854—1855»
Будинок культури.

Музеї:

Храми:

Бібліотеки:

Краєвид Севастополя, завдяки горбистій місцевості й її розчленуванням морськими затоками, мальовничий. У 19 ст. Севастополь був розташований на зах. схилах Півд. затоки, у 20 ст. — розрісся на її сх. берег, останньо і на півн. від Севастопольської затоки. Сучасний Севастополь поділений Севастопольською затокою на меншу півн. і більшу півд. частину (обидві сполучаються за допомогою катерів), що своєю чергою поділена на центр., зах. і сх. Корабельну. Головні вулиці цієї дільниці розташовані здовж Півд. затоки і часто пов'язані сходами з кварталами вище. Поодинокі райони мають самостійну мережу вулиць відповідно до рельєфу міста. Багато зелених насаджень, більшість громадських та адміністративних будинків у центрі облицьована білим інкерманським вапняком.

Персоналії

Уродженці Севастополя

Оксана Петрусенко

Пов'язані з Севастополем

Міста-побратими

Поті — місто-побратим Севастополя.

Севастополь, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Севастополя є:

Країна Місто З якої дати
Росія Росія Санкт-Петербург 2000 року
Росія Росія Петропавловськ-Камчатський 2009 року[54]
Грузія Грузія Поті 2008 року[55]

Див. також

Примітки

  1. В Севастополе на берегу бухты Стрелецкой обнаружены руины древнего города неолитической цивилизации. Южные вести. 16.08.2012. (рос.)
  2. а б Рустам Рахматуллін. Обіцянка Севастополя
  3. Скорочена форма «Херсон» утвердилася в документах Візантії до кінця VI ст. (Херсонська єпархія та т. п.). Під цією назвою місто фігурує до XV століття.
  4. История основания крепости Севастополь. Справка
  5. Шавшин В. Г.. Каменная летопись Севастополя, Севастополь-Киев: «ДС-Стрим», 2003 с. 103
  6. http://www.sevtolib.iuf.net/region/history/
  7. Е. М. Поспелов, Географический названия мира, Москва, 2001
  8. Міста з грецькими іменами
  9. а б [{{{посилання}}} Севастополь] — стаття з БСЭ
  10. Ушаков — Республиканский центр информатизации органов государственной власти — Республика Мордовия
  11. а б Місто-герой Севастополь
  12. Севастополь :: Досье :: Черноморский флот — 2017
  13. а б Порти України № 1, 2004, економіка та управління
  14. а б в http://www.az.ru/sevreal/histor/nasel18-19.html
  15. Лермонтов М. Ю.: Літопис життя і творчості Лермонтова Список умовних скорочень
  16. [{{{посилання}}} Севастополь] — стаття з БСЭ
  17. а б http://www.moscow-crimea.ru/history/18_19vv/bsfxix_2.html#11
  18. а б Е. В. Веникеев. Севастополь и его окрестности. Москва, «Искусство», 1986.
  19. [{{{посилання}}} Севастополь] — стаття з БСЭ
  20. Героїчна оборона Севастополя (1854—1855 рр.): Нарис
  21. Паризький мирний договір 1856 р.
  22. Севастополь, Крим. Відпочинок в Севастополі — Короткий огляд історичних подій
  23. Харківська дирекція (ДН-2)
  24. Дії флоту
  25. Головна
  26. Історія Севастополя в період з 1855 по 1917 роки
  27. Інститут історії України
  28. а б Мельгунов, С. П. Червоний терор у Росії (1918–1923). Чекістський Олімп / С. П. Мельгунов. — 2-e видання, доповнене. — М. Айріс-прес, 2008. — 400 ст., — (Біла Росія) ISBN 978-5-8112-3269-7, С. 115–117
  29. Битви За Севастополь
  30. СЕВАСТОПОЛЬ – МІСТО СЛАВИ. І НЕ ТІЛЬКИ РОСІЙСЬКОЇ…
  31. Музей Севастопольське підпілля 1942−1944 рр.
  32. Літо — це відпочинок у Криму! Севастополь
  33. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Основні підсумки | Міське і сільське населення | місто Севастополь (міськрада):
  34. Управління Статистики у місті Севастополі
  35. Національний склад Севастополя
  36. «Всеукраїнський перепис населення 2001 року». Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  37. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Основні підсумки | Мовний склад населення | місто Севастополь (міськрада):
  38. Рішення 11 від 26 квітня 2006 року «Про заходи щодо реалізації положень Європейської хартії»
  39. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  40. http://www.az.ru/sevreal/histor/nasel19-20.html
  41. http://www.gmdh.net/pop/ustat1.htm
  42. Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результаты | Основні підсумки | Кількість міст
  43. а б Дані Держкомстату України
  44. Севастополь — другою за рівнем зайнятості після Києва — ЛІГА.
  45. PDA.NR2.Ru::: Куницын: Если севастопольцам сказать, что Черноморский флот уйдет — набьют морду / 06.08.08 / Новый Регион — Крым
  46. Освітній рівень населення Чернігівської області
  47. Харків визнали кращим містом для життя в Україні
  48. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств м. Севастополя в 2010 році
  49. МВС УКРАЇНИ.
  50. Перебування ЧФ Росії в Україні продовжено на 25 років
  51. Влада Москви згорнула програму допомоги ЧФ РФ
  52. Перша друга біда Севастополя|газета Новий Севастополь
  53. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 342 с. ISBN 966-8201-26-4
  54. Севастополь новини. Петропавловськ-Камчатський — місто-побратим
  55. Новини регіону
  56. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література

Посилання

Додаткова література